Майдан. Кожен, хто був там взимку 2013-2014 років, має з цим словом власні асоціації та власні спогади: хтось стояв на барикадах – а хтось поливав ці барикади водою, хтось рятувався з палаючого будинку профспілок – а хтось цю будівлю підпалював, хтось рятував людські життя – а хтось забивав майданівців до смерті. Ці особисті пам’яті та спогади необхідно зібрати, дослідити, проаналізувати, щоб не лише скласти цілісну картину подій Революції гідності, а й осмислити ті події та сформувати колективну пам’ять Майдану. Перші кроки на шляху формування такої колективної пам’яті здійснили учасники міжнародної конференції «Революція гідності: на шляху до історії», яка відкрилася у Києві 12 грудня.
На нинішньому етапі одним з головних завдань є збір та документація перебігу подій Революції гідності, наголошують науковці. І визнають: у цій царині існують об’єктивні проблеми.
Науковці збирають усні свідчення учасників Революції гідності і вже зібрана колосальна їхня кількістьГеннадій Боряк
«Науковці збирають усні свідчення учасників Революції гідності і вже зібрана колосальна їхня кількість. Але є ще одна, надзвичайно важлива складова: це документи про Майдан, зібрані (тодішньою, – ред.) владою. Можу гарантувати: з протилежного табору документів у вас (науковців, – ред.) немає і не буде», – визнає професор, заступник директора Інституту історії Національної академії наук України Геннадій Боряк.
«В Україні та за кордоном написані окремі наукові студії, присвячені Революції гідності. Але вони розрізнені, а ми воліємо ці дослідження, сказати б, синхронізувати та активізувати оці праці окремих дослідників. Завдання ж нашого музею (Національного музейного комплексу Героїв Небесної сотні – Музею Революції гідності, – ред. ) – формування колективної пам’яті про Революцію гідності та допомога владі у формуванні політики пам’яті», – додає у розмові з Радіо Свобода кандидат історичних наук, генеральний директор Національного музейного комплексу Ігор Пошивайло.
Ініціативи урядовців та науковців з формування політики пам’яті про Майдан
Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський згадує Майдан як «трагічний, але водночас героїчний період» сучасної історії України, який вплинув на геополітику та безпеку. Пам’ять про Революцію гідності має зберегти також феномен, пов’язаний з єднанням українців за гідність і правду, за право вільно творити майбутнє, наголошує урядовець.
Цінності зійшлися у протистоянні з меркантильними інтересами, цінності перемогли, перемогла гідність – людська та громадянськаВолодимир Бородянський
«Цінності зійшлися у протистоянні з меркантильними інтересами, цінності перемогли, перемогла гідність – людська та громадянська. Українці різних національностей, різної релігійної приналежності і навіть доволі різних релігійних поглядів змогли об’єднатись і діяти мудро, по совісті, конструктивно. Я упевнений, що нині, під час війни, дух Майдану, пам’ять Майдану дуже нам потрібні, щоб вистояти, щоб перемогти і творити разом наше спільне майбутнє», – каже Бородянський.
Провідний науковий співробітник Музею історії Києва, відповідальний секретар Громадського комітету з вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Віталій Нахманович зауважив, що формування колективної пам’яті Революції гідності необхідно у контексті дослідження та осмислення тих революційних сторінок сучасної історії України, які передували Майдану. Серед них – студентська Революція на граніті (1990 року), всеукраїнська акція «Україна без Кучми» (грудень 2000-го – березень 2001-го року), Помаранчева революція (зима 2003-2004 років).
Доктор історичних наук, професор, директор Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» Алла Киридон вважає за необхідне увиразнити «хронологічні межі» протестних акцій, відомих як Майдан, або ж Революція гідності (Євромайдан – Майдан – Революція гідності). Формуючи політику пам’яті, увічнюючи події Революції гідності не можна забувати і про зовнішньополітичний чинник, упевнена науковець.
«У зв’язку з агресією Російської Федерації проти України тріада послідовних подій Євромайдан – Майдан – Революція гідності уже з лютого-березня 2014 року набула яскраво виражених ознак протидії зовнішньополітичній експансії», – пояснює Киридон.
Російська військова агресія проти України для багатьох учасників Революції гідності відсунула на другий план її події, що також ускладнює документування людських історій та створення єдиної мозаїки майданівської пам’яті, визнає Ігор Пошивайло та інші науковці.
