Віталій Войцеховський
У листопаді 2013 року вони не лише вийшли на Євромайдан у столиці, а й організували його у своєму місті. Донеччани їздили між «великою революцією» у столиці й невеликим, але сміливим Євромайданом у Донецьку. А вже менше ніж через рік через російську агресію ці люди втратили дім назавжди: приїжджати до Донецька для них стало небезпечно.
У шосту річницю Революції гідності Радіо Донбас.Реалії запитує учасників Майдану з Донецька: що ця подія реально змінила в державі?
Катерина Жемчужникова, прес-секретар громадського холдингу «Група впливу»: «Ми знову йдемо в ЄС»
– Кожного дня ми не відчуваємо на собі, що десь за 700 кілометрів відбувається війна, гинуть і страждають люди, частина громадян була змушена виїхати, окупований Крим. Тому говорити про зміни можна на різних пластах.
Якщо говорити у політичному контексті: змінюються політичні настрої, еліти. З одного боку, першочергові цілі Революції гідності, можна вважати, частково досягнуті. Ми знову рухаємося у векторі Європейського союзу. Але проблеми залишилися – це значна корупція, не реформована якісно судова система. Всі вони застрягли на пів шляху і потребують неабиякого доопрацювання. Отже, суб’єктивно я не можу стверджувати, що ми досягли усіх цілей Євромайдану.
Революція гідності стала поштовхом для громадян, які до того були не зовсім активними в суспільно-політичному житті. Частина з них пішла в політику і намагається доносити позицію громадян, будучи вже в Кабінеті міністрів, або помічниками міністрів, народних депутатів. Це добра можливість вплинути на політичну систему, щоб її покращити. Мені здається, що Революція гідності допомогла еволюціонувати активним громадянам професійно і морально стати сильнішими.
Віталій Овчаренко, ексбоєць батальйону «Артемівськ», громадський активіст: «Політики не встигли за суспільством»
– На мій погляд, українське суспільство стало більш активним у громадському, політичному й економічному плані. Воно стало більше цікавитися поточними подіями і брати участь у різних громадсько-політичних рухах. Йому вдалося вийти із прострації, в якій воно перебувало до Євромайдану.
На жаль, це не стосується наших політиків. Вони як були популістами, які не виконують своїх обіцянок, так ними залишаються і зараз.
Громадянам тепер стало небайдуже, що відбувається у їхній країні, місті й на вулиці, що, звісно, у старих еліт викликає спротив, особливо у місцевих кланів. І я більш ніж впевнений, що цей громадсько-політичний рух за якісні зміни все ж таки збудує ту державу, яку ми хочемо бачити.
Станіслав Федорчук, політолог і публіцист: «Ми стали менш терплячими до брехні»
Попри різні політичні вектори і різних лідерів, ці люди знаходять між собою спільну мову
– По-перше, змінилось суспільство. Ми стали менш терплячими до брехні, проявів корупції. Уже сформувалася ціла генерація людей, пов’язаних Революцією гідності і російсько-українською війною. Це добровольці, волонтери, представники Нацгвардії, Збройних сил України. Попри різні політичні вектори і різних лідерів, ці люди знаходять між собою спільну мову і об’єднану позицію у ключових питаннях.
Можна сказати, що відбулося перезавантаження влади, незалежно від того, як ми оцінюємо остаточний результат. Політична конфігурація демонструє, що громадяни втомилися від олігархів і їхніх кишенькових партій, що люди прагнуть справжньої демократії, нових облич, не заплямованих попереднім брудом. Тобто можна вважати, що це є результатом Революції гідності.
