На Донеччині розширили зону для примусової евакуації сімей з дітьми: через погіршення безпекової ситуації їх вивозитимуть у більш безпечні регіони з 21-го населеного пункту Костянтинівської і шести міст та сіл Селидівської громади.
Щодня лінія фронту все ближче насувається на Мирноград і Покровськ, тому місцева влада закликає жителів виїжджати. Втім, дехто категорично не хоче цього робити. Головний аргумент – куди їхати? «Ми ж нікому не потрібні». Часто люди спираються на негативний досвід земляків: за виїзд нібито довелося платити, власного помешкання не отримали, фінансова допомога не надійшла. Водночас, місцеві військові адміністрації стверджують: житло, транспорт, харчування – усе це надається.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) дослідили цю суперечку. Її корінь у тому, що люди та влада вкладають у поняття «допомоги» дещо різний перелік послуг. «Все» або «нічого» тут не працює. Пояснюємо, що насправді гарантується людям при евакуації, а про що вони мають подбати самі.
Ось які аргументи наводять в розмовах з кореспондентами Донбас Реалії жителі Донеччини, розповідаючи, чому не хочуть евакуюватися:
«Сиділи до останнього, грошей не було, щоб виїхати»
«Немає сил, ноги не ходять, грошей нема і нікого більше немає – я одна живу»
«Нізащо! Краще під автомат стати. Тому що люди розповідають, як нас там зустрічають»
«Батьків куди дівати? Щоб дійти до пункту евакуації, матері треба виходити за тиждень – може дійде»
«Ви реально подумайте: що можна за 2700 гривень? Зняти житло? У мене цукровий діабет і тиск – що я можу взагалі?»
Евакуація безкоштовна?
Так. Місцева влада організовує кілька опцій виїзду, за які не потрібно платити: це евакуаційні автобуси та поїзди. Курсує також багато волонтерського транспорту, про який детальніше ми скажемо нижче.
Як і куди можна виїхати?
«Обов’язкова евакуація в Донецькій області триває більше двох років, алгоритм вже відпрацьований, ми надаємо і безкоштовні автобуси, також – евакуаційний потяг. Кожного місяця змінюється маршрут, залежно від того, в якій області є вільні місця в шелтерах», – пояснює Донбас Реалії заступниця міського голови Селидового Тетяна Брянцева.
Зараз місцеві адміністрації забезпечують виїзд у:
- Рівненську
- Полтавську
- Дніпропетровську області
- місто Кривий Ріг.
Також з Покровська щодня вирушає евакуаційний потяг до Дніпра і Львова. Людей, які не можуть самостійно дістатися до нього, підвозять мікроавтобусами.
Крім місцевих служб, з виїздом допомагають:
- поліція і підрозділи ДСНС, які вивозять людей з особливо небезпечних місцевостей на броньованих автомобілях, серед них – групи поліції «Білий Янгол»;
- благодійні фонди та організації;
- волонтери.
Якщо ситуація в населеному пункті вкрай погана, там немає зв’язку (як от в Торецьку, Часовому Яру), то поліцейські та волонтерські екіпажі безпосередньо об’їжджають двори та під’їзди з пропозицією евакуюватись. Інколи це доводиться робити миттєво, інколи можна домовитися на конкретний час та поїхати з наступним рейсом.
Ось кілька організацій, до яких можна звернутися за допомогою з виїздом:
- «Схід SOS» – вивозить людей, організовує евакуацію маломобільних та людей з інвалідністю, допомагає з пошуком тимчасового житла.
- Гуманітарна місія «Проліска» – вивозить людей, здійснює індивідуальні виїзди та забезпечує супровід тяжкохворих з медичним персоналом.
- Благодійний фонд «Добра справа» – вивозить людей та за потреби допомагає з житлом.
- Благодійний фонд «Янголи спасіння» – вивозить і за потреби розміщує в тимчасовому житлі.
Співпраця з волонтерами та благодійними фондами виглядає так: місцеві органи влади готують списки охочих виїхати і ввечері передають цю інформацію організаціям, на місце виряджають транспорт, зважаючи на кількість людей і логістику, яку пропонують місцеві адміністрації. Людей підвозять або до евакуаційного поїзду в Покровськ, або до станції «Слов’янка» Дніпропетровської області – це найближчі залізничні вузли, з яких люди можуть поїхати на захід країни, розповідає голова гуманітарної місії «Проліска» Євген Каплін.
У яких випадках за виїзд потрібно платити?
Якщо людина чи сім’я хоче виїхати самостійно і звертається до приватних перевізників, поїздка буде платною. Якщо жителі планують індивідуальний виїзд автівкою, автобусом чи потягом, потрібно самостійно подбати про пальне, квитки чи оплату дороги. У такому випадку місцева влада не відшкодовує кошти.
Як виїхати маломобільним і літнім людям?
З виїздом допомагають як поліція і ДСНС, так і волонтери й благодійні фонди. В останніх є більше опцій для професійного супроводу. Зокрема це:
- «Схід SOS» – таких людей відвозить у шелтр для маломобільних у Дніпрі, також час від часу фонд організовує виїзд вразливих груп за кордон (двічі маломобільних, пенсіонерів та важкохворих відправляли з Дніпра до Норвегії).
- Гуманітарна місія «Проліска» – забезпечує супровід тяжкохворих з медичним персоналом, має спеціальний медичний транспорт, в якому перевозить людей лежачи в супроводі медичних бригад. Їх транспортують від домівки до кінцевої точки в будь-якому регіоні України: до родичів, у лікарні чи геріатричні пансіонати, якщо людина не має, куди їхати.
Чи можна вивезти з собою тварин?
«Рішення евакуюватися прийняли давно, але треба було знайти місце, де візьмуть з собачкою. Не всі ж беруть з собакою», – розповідають жителі Мирнограда Валентина та Микола, які евакуювалися у Дніпро.
Як правило, можна. Втім, важливо дізнатися, чи дозволяють брати улюбленців у конкретне тимчасове житло, в яке розселяють людей.
«Одна жіночка не хотіла їхати, бо в неї корови. Ми зараз працюємо над тим, щоб вивезти її разом з коровами: зв’язалися із зооевакуаційниками і думаємо, як це втілити», – розповідає керівник евакуації «Схід СОС» Ярослав Корнієнко.
Організація «Схід СОС» займається вивезенням людей з тваринами. Евакуювати худобу можуть допомогти зоозахисні організації, однак важливо, аби було куди їх розміщувати після приїзду на нове місце.
Чи забезпечать людей житлом?
Часто люди нарікають, що не можуть платити шалену оренду за житло на новому місці. Через це дехто ухвалює рішення повернутися назад – під обстріли, зате у власний дім. Або ж їхати за кордон. Держава запевняє: кожен, хто виїхав, отримує дах над головою. Хто правий?
Днями нам трапилась така дискусія і Фейсбуці:
– Тисячі державних санаторіїв та пансіонатів стоять закриті по всій Україні. Нам не треба було жодне «пособие», люди просили надати якусь кімнату та головне – забезпечити роботою. Але для нас не знайшлось ні першого, ні другого в своїй країні, – написала переселенка з Маріуполя Галина.
– Слухайте, досить розганяти оце все, – заперечила переселенка з Маріуполя Анна. – Люди не хочуть жити в пансіонатах та гуртожитках. Так можна жити місяць, два, а не роки. Ось посилання на мапу: тут соціальне житло від держави, сотні порожніх місць, реєструйся, живи. З цього боку держава зробила все, що треба. Проблема в тому, що це – безкоштовне тимчасове житло – більше не треба. А треба нормальне житло. На жаль, то вже інші гроші, інші рішення і окрема тема.
Отже, тим, хто записується на евакуацію, надають тимчасове житло. Переважно це шелтери, гуртожитки чи модульні містечка. Люди не залишаються на вулиці, проте в більшості випадків вони не отримають повноцінне житло, в якому можна комфортно мешкати роками. Та не отримують житло у власність.
Це працює так: щоб жителі прифронту, які не мають рідних та друзів у більш безпечних регіонах, у яких могли б пожити, чи грошей на оренду житла, мали де жити на період адаптації, держава надає їм тимчасове помешкання. Фізично знайти окремий будинок для кожної сім’ї немає змоги, так само, як дозволити людям постійно жити у прихистках – через наплив евакуйованих.
Приклад тимчасового житла:
Утім, тимчасове житло для себе можна обрати. Передусім, щоб стовідсотково його отримати, потрібно сконтактувати з міською військовою адміністрацією: вона забезпечує прихистками усіх, хто записався на евакуацію. Міські військові адміністрації мають домовленості з громадами і можуть запропонувати поселення у приватних оселях в сільській місцевості.
Також людина може самостійно підібрати собі населений пункт і тимчасове житло: наприклад, на мапі з соціальним помешканням від держави. Потрібно обрати місто чи село, в якому вона хоче оселитися, переглянути доступні варіанти житла, сконтактувати з прихистком і після евакуації цілеспрямовано їхати туди.
Зараз логістика масових евакуацій організована таким чином: жителі Донеччини, які прямують евакуаційними потягами до Дніпра, переважно роз’їжджаються до нових домівок самостійно, тому про прихисток слід подбати заздалегідь або звернутися до волонтерів, якщо його не вдалося знайти. Людям, які їдуть на Рівненщину, після приїзду допомагають розселитися.
«Ще жодної людини ми не лишили на вокзалі. У нас є чіткі списки, які надає нам Донецька ОВА для того, щоб ми тут їх могли зустріти – і тоді в нас чітко по поселенню. Немає жодного разу, щоб у нас хтось лишився», – розповідає керівниця Рівненського центру інтеграції Олена Хомич.
Крім цього, Мирноградська МВА має домовленості з громадами в Полтавській, Дніпропетровській областях, які розміщують людей. Для тих, хто евакуюється з Покровської громади, підготували місця тимчасового перебування на Закарпатті: в Ужгороді та селах району. Також місцева ОВА створила каталог, в якому можна дізнатися про умови розміщення та знайти контакти людей, які допоможуть з поселенням.
«Надають будинки, квартири, тобто варіанти є. Кожного тижня ми моніторимо інформацію на місцях по всій Україні, де і скільки є місць, цю інформацію ми висвітлюємо на своїх сторінках. Також люди можуть дізнатися про місця, куди вони можуть евакуюватися, зателефонувавши до нашого контакт-центру», – каже заступниця міського голови Селидового Тетяна Брянцева.
Ще одна опція: пересленці можуть стати на облік громадян, які потребують тимчасового житла, у ЦНАПах за місцем проживання. З фонду житла для тимчасового проживання того регіону, де люди зареєструвалися як ВПО, їм також можуть надати тимчасове помешкання.
Як довго можна жити у безкоштовному житлі?
Залежить від умов у конкретного прихистку. Як правило, переселенці можуть безкоштовно мешкати у тимчасовому житлі протягом шести місяців. Утім, вразливим категоріям можуть подовжити цей термін.
За словами заступниці голови Селидового, у місцях, з якими співпрацює їхня військова адміністрація, люди можуть залишитися на два місяці, а за бажанням продовжити цей термін на пів року чи рік.
Організація «Добра справа» надає потребуючим безкоштовне житло на один місяць, протягом цього часу за людей сплачують благодійники. Коли цей термін закінчується, люди можуть продовжити жити у прихистках, сплачуючи суму, що покриває комунальні послуги. Це близько 1800 гривень на місяць.
Що робити, якщо люди не хочуть жити у гуртожитках та інших місцях колективного проживання?
У такому випадку, як правило, потрібно самостійно шукати житло. Тобто людина може поселитися у шелтері чи гуртожитку і паралельно займатися пошуками.
Існують спеціальні програми надання житла для окремих категорій людей. Потрібно шукати і спробувати податися на них.
Приміром, благодійний фонд «Місія Хансена в Україні» надає безкоштовне житло родинам, які втратили домівку через російське вторгнення. У жовтні благодійники планують відкрити містечко в селі Колонщина на Київщині, де зможуть поселити понад 150 людей у індивідуальних одно-, дво- та трикімнатних будинках. Люди, які планують виїжджати на Київщину, можуть подати заявку на проживання у цьому містечку.
Варто моніторити пропозиції від інших благодійних фондів та організацій, дізнаватися про місцеві ініцативи. Наприклад, на полтавщині неуспадковані будинки, які спадкоємці відмовилися законодавчо оформлювати у власність, використовуватимуть як соціальне житло для переселенців. Допомогти із цим можуть у приймаючих громадах та центрах допомоги переселенцям.
Хто отримає виплати після евакуації?
Після виїзду деякі люди можуть розраховувати на виплати, але гроші дають тільки для певних категорій переселенців. Критерієм є майновий стан. Детальніше про це – тут.
Також переселенці можуть розраховувати на гуманітарну допомогу. Найчастіше – від центрів підтримки ВПО, які організовують громади.
«Ми вже відкрили цього місяця Центри підтримки ВПО в Дніпропетровській і Київській області, – розповідає заступниця міського голови Селідового Тетяна Брянцева. – Наразі ми формуємо базу. Першим мешканцям, які перебувають в цих областях, вже видали гуманітарну допомогу. Видача допомоги відбуватиметься постійно, тобто ми дізнаємося у людей потреби, комунікуємо з ними і потім викликаємо їх, видаємо цю допомогу».
Куди звертатися жителям Донеччини?
Ось контакти цілодобової «гарячої лінії» обласного кол-центру, куди можна телефонувати з запитаннями, які стосуються евакуації: 0 800 500 121, 073 050 01 21 (Viber, Whatsapp, Telegram, Signal).
Щодо вивезення важкохворих людей потрібно звертатися за номерами: 0 800 507 506, 0-800-408-911, 0-800-322-614 (вивезення важкохворих людей)
Контактний центр покровської МВА: 0 800 300 101
Контактний центр Селидівської МВА: 0800 33 64 54
Гаряча лінія Донецької ОВА: 0 800 408 911.
Про бажання евакуюватися можна повідомити і на гарячу лінію Мінреінтеграції (за номером 1548) або написавши у месенджери на номер 096 078 84 33.
Благодійний фонд «Схід SOS»: 080 033 26 14
Супровід важкохворих з медичним персоналом – ГО «Проліска»: 093 202 22 32, 096 404 10 34.
Благодійний фонд «Добра справа»: 050 444 10 05
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум