Українські війська просуваються вглиб російської території, на північ від Сумщини, ще від шостого серпня. За цей час ЗСУ вдалося досягти певних військових цілей, як кажуть аналітики.
Наприклад, значно поповнити обмінний фонд: головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що лише від початку доби 15 серпня здалися в полон понад сто російських військових на Курщині. А за повідомленням Financial Times, Україна і Росія вже починають переговори про обмін полоненими, яких захопили в Курській області.
З іншого боку, українське військове командування може прагнути примусити російську армію перекинути свої резерви і війська, які протискають лінію оборони на Сході України, на захист Курська. Перші ознаки цього нібито вже є, як напередодні писало видання The Washington Post.
Однак, як неодноразово в етерах Радіо Свобода говорили військові експерти, а також військовослужбовці ЗСУ, про конкретні цілі операції на Курщині можна буде з упевненістю говорити лише після її завершення.
Однак вже зараз очевидно, що прорив кордону з РФ досяг великого політичного та інформаційного успіху і завдає значної шкоди офіційній лінії Кремля, пишуть західні видання.
Україна змінює правила гри, до яких звик Путін
Смілива операція ЗСУ, в межах якої сили оборони прорвали кордон з РФ і просунулися вглиб її території, а також захопили, за різними повідомленнями, десятки російських населених пунктів, «принизила російського
Путін виявив, що його країна сама стала більш вразливоюІшаан Тароор
президента Володимира Путіна і перевернула логіку війни між Росією та Україною». Так про захід українських військ на територію Росії пише видання The Washington Post.
Колумніст Ішаан Тароор зазначає, що для Путіна несподіваний прорив кордону силами ЗСУ став «пекучим ударом»: «тепер, замість того, щоб відновити зниклу російську імперію, Путін виявив, що його країна сама стала більш вразливою».
Автор звертає увагу на те, що принаймні за однієї з оцінок, Україна спромоглися за один тиждень захопити більше території Росії, ніж війська РФ окупували за останній рік. До того ж Росії довелося бомбардувати власну території, щоб стримати український наступ.
Те, що він посіяв, тепер йому доводиться пожинатиІшаан Тароор
Ці факти спростовують офіційний наратив про те, що війна Росії в Україні нібито не впливає на життя звичайних росіян. Як пише інша журналістка видання Робін Діксон, це може означати, що принаймні «одну з цілей цього прориву вже досягнуто».
Тароор підсумовує, що хоча операція ЗСУ на території Курщини поки і не досягла багатьох успіхів, вона точно змушує Путіна усвідомити, що «те, що він посіяв, тепер йому доводиться пожинати».
Український прорив кордону з Росією змінює правила гри, до яких звик Путін, пише видання The New York Times. Автори статті вважають, що «реальність, в якій є 130 тисяч переміщених росіян, та хаотична реакція влади починають руйнувати офіційну лінію про те, що Росія стабільно рухається до перемоги».
У публікації звертають увагу на те, що президент РФ Путін був настільки не готовий до прориву кордону у Курській області, що під час телетрансляції своє звернення він був змушений читати з папірця із нотатками, написаними від руки. «Це свідчить про те, що його помічники не мали часу видрукувати його промову, як вони роблять зазвичай».
Штовхнула російський уряд і суспільство у нову фазу імпровізації та невизначеностіАнтон Трояновський, Аліна Лобзіна
Автори статті Антон Трояновський та Аліна Лобзіна констатують, що хоча українська операція в Курській області і не «змінила загальний хід війни, та вже завдала удару далеко за межами тих кількох сотень квадратних миль Росії, які зараз контролює Україна: вона штовхнула російський уряд і суспільство, які значною мірою адаптувалися до війни, у нову фазу імпровізації та невизначеності».
Оскільки, за повідомленнями російських незалежних медіа і організацій, на захист Курщини кидають солдатів-строковиків, на думку авторів статті, для Путіна це може бути ще однією політичною проблемою.
«Використання призовників є особливо чутливим для Путіна, оскільки їхні сім'ї можуть сформувати потужну антивоєнну силу, як це було під час війни Радянського Союзу в Афганістані в 1980-х роках і війни Росії в Чечні в 1990-х роках», – пише The New York Times.
Журналісти зазначають, що хоча Путін раніше і обіцяв, що строковиків не надсилатимуть у зону бойових дій в Україну, але битви на території всередині міжнародно визнаних кордонів Росії «можуть бути іншою справою».
Час грає проти Путіна?
Кореспондент у центральній і східній Європі британського часопису The Guardian Шон Вокер акцентує увагу на тому, що для російського президента проблемою є не лише сам факт прориву українських військ на територію Курщини, але і те, що армія Росії поки неспроможна їх звідти витіснити: «чим довше триває вторгнення, тим важче російському президенту виставляти його як таку собі затримку у загалом успішній війні».
Зазвичай ознакою того, що Кремль щось турбує, є те, що еліта починає використовувати всілякі евфемізмиШон Вокер
Вокер звертає увагу на те, що Путін у звичній для себе манері використовує усілякі евфемізми для опису подій на Курщині, уникаючи таких слів як «вторгнення» або «український контроль» над російською територією. Натомість він та інші російські посадовці говорять про «ситуацію», «терористичний акт» і «події в Курській області».
«Зазвичай ознакою того, що Кремль щось турбує, є те, що еліта починає використовувати всілякі евфемізми», – йдеться у публікації.
The Guardian підсумовують: тепер Кремль стоїть перед дилемою: чи намагатися показувати війну Росії проти України як екзистенційну боротьбу із Заходом і як прелюдію до третьої світової війни, чи як локальний конфлікт, який є «цілком під контролем». Хоча державна пропаганда поки працює саме у другому напрямку, реакція самого Путіна на операцію ЗСУ на Курщині є непереконливою.
У статті йдеться про те, що кадри телевізійного сюжету каналу «1+1», в якому кореспондентка Наталія Нагорна веде репортаж з Курщини, до того ж і без видимих ознак близьких боїв, «здається, спростовують» заяви про те, що «неконтрольоване просування ворога вже зупинено», і що російська армія повернула собі ініціативу.
Захоплення Курщини закінчить війну? Навряд
Видання Politico ставить питання про те, які кінцеві цілі може мати військова операція ЗСУ на російській території. На думку редактора Джеймі Детмера, прорив кордону РФ навряд чи призведе до падіння режиму Володимира Путіна.
«Яким би шокуючим чи ганебним це не було для Кремля, це навряд чи призведе до падіння Путіна. Більше того, це може навіть допомогти йому, як і сумнозвісні вибухи квартир у російських містах Буйнакськ, Москва і Волгодонськ у 1999 році, в результаті яких загинуло понад 300 людей і ще тисячу було поранено», – пише видання.
Наратив спирається на споконвічне відчуття себе жертвою та страх опинитися в оточенні ворогівДжеймі Детмер
На думку Детмера, прорив українськими військами міжнародно визнаного кордону Росії навпаки може позитивно вплинути на бажання росіян воювати і захищати свою країну. Автор вказує на те, що Кремлівські пропагандисти вже використовують захід ЗСУ на Курщину як доказ їхніх давніх заяв про те, що Захід і НАТО є справжніми агресорами і мають намір підкорити Росію.
«Цей наратив спирається на споконвічне відчуття себе жертвою та страх опинитися в оточенні ворогів», – пояснює дописувач Politico.
Що ж до інших військових цілей операції, видання пише, що вони можуть бути доволі обмеженими, «і це правильний підхід в їхній оцінці»: «наприклад, змусити Росію передислокувати деякі з її підрозділів з Донецької області, де їхній наступ невпинно просувається… Крім того на тлі посилених закликів Заходу про необхідність переговорів вторгнення, схоже, спрямоване на те, щоб поставити Україну у сильнішу переговорну позицію».
У відповідь на наступ ЗСУ у Курській області, російські війська почали виводити частину своїх сил з української території. Про це напередодні писало видання The Wall Street Journal із посиланням на американських чиновників. Видання називає це першою ознакою того, що вторгнення ЗСУ змушує Москву перерозподіляти ресурси.
Але водночас Україна дуже ризикує, писало напередодні The New York Times: «за допомогою цього наступу українська влада сподівається зміцнити свої переговорні позиції, а також змусити Росію відвести війська з Донбасу. Питання, чи зможе Україна утримувати російські території упродовж тривалого часу задля досягнення цих цілей, залишається відкритим».
Форум