Олександр Олесь, Іван Пулюй, Іван Огієнко, Олександр Колесса, Іван Горбачевський, Наталена Королева, Галина Мазепа, Олена Теліга – це лише найвідоміші з імен сотень українців, для яких Чехословаччина стала другим домом після поразки боротьби за незалежність України. Нині відомості про їхнє життя, про те, що вони продовжували робити для рідної країни, перебуваючи у вигнанні, можна знайти у новому енциклопедичному словнику української еміграції, презентація якого відбулася у Празі 23 січня. У книжці української славістки та мистецтвознавиці Оксани Пеленської «Україна поза Україною» зібрано понад 300 статей, присвячених життю і творчості українських митців у Чехословаччині міжвоєнного періоду 1919-1939 років, а також українським установам та організаціям, що діяли в той час.
Робота над книжкою тривала понад вісім років. Але в результаті українському читачеві став доступний великий масив інформації, зібраний по крупицях у державних і приватних архівах, у бібліотеках та в особистих зустрічах з представниками найстаршої генерації чеських українців, частина з яких уже відійшла, але їхню спадщину таким чином удалося зберегти.
23 січня у книгарні «Академія», що на Вацлавській площі у самому центрі Праги, зібралося чимале товариство. Презентація книжки українською мовою, що вийшла завдяки підтримці Слов’янської бібліотеки у Празі та канадського Наукового товариства імені Шевченка, зібрала понад 60 учасників, тих, кому було цікаво дізнатися більше про долю української еміграції у міжвоєнній Чехословаччині.
Завдяки прихильним умовам, які створила для українських емігрантів влада Першої республіки, Чехословаччина стала центром українського життя у міжвоєнний період. Тут діяли десятки українських організацій, вищі навчальні заклади, бібліотеки, тут писали і видавали свої твори українські письменники, малювали картини українські художники, навчали студентів з числа не лише українців, але і чехів. Тут видавалися часописи і навіть діяв «Музей визвольної боротьби України».
Про все, що можна було знайти – імена, адреси, твори є інформація у книзі Оксани Пеленської. Проте серед знайдених матеріалів, авторка каже, що особливо її зворушили архіви про Український сиротинець.
«(У ньому, – ред) без оплати, на добровільних засадах, серед інших працювала і дружина Олександра Олеся Віра Кандиба, а діточки писали листи на допомогу голодуючим в Україні у 1933 році», – поділилася з Радіо Свобода деталями книги Оксана Пеленська.
Слід зауважити, що до енциклопедії також увійшла низка статей про тісну українсько-чеську та українсько-словацьку співпрацю у період між двома війнами. Тому своєю книгою авторка сподівається збільшити інтерес читачів не лише в Україні, але і в Чехії та Словаччині. Зокрема, у виданні можна знайти інформацію про чеських діячів культури, які активно підтримували розвиток творчості української діаспори у Чехословаччині.
На цьому також наголошував під час презентації рецензент книги, доктор історичних наук Богдан Зілинський.
«Я ціную те, що ця книга має значну чеську частину – чверть гасел присвячена чеським особистостям від Томаша Гарріга Масарика (перший президент Чехословаччини, – ред.) аж до Владіслава Яна (чеський поет, – ред.)», – сказав Зілинський, додавши, що сама концепція книги та вибір тем вразила під час читання навіть його.
Оксана Пеленська переконана, що тему української еміграції не можна вважати вичерпаною навіть після виходу книги. З огляду на свій досвід при дослідженні теми, Пеленська каже, що буде навпаки рада, якщо з’являтимуться нові ідеї та матеріали для розширення питання української еміграції.
Буду вдячна, якщо через рік або два мені хтось подзвонить і скаже: «Пані Пеленська, це був травень 1937 року, а не грудень, наприклад»Оксана Пеленська
«Буду вдячна, якщо через рік або два мені хтось подзвонить і скаже: «Пані Пеленська, це був травень 1937 року, а не грудень, наприклад». Буду вдячна, тому що це означатиме, що інтерес до теми є!», – переконана вона.
У розмові з Радіо Свобода рецензент Богдан Зілинський також відзначив, що через те, що книга написана українською, на жаль, її мало хто зможе прочитати серед чехів. Але він не виключає подальшої співпраці з Пеленською задля розширення матеріалу та приваблення інтересу чеського читача.
Обговоримо і разом напишемо щось чеськеБогдан Зілинський
«Одночасно можна показати низку проблем між чехами та українцями, які виникають зараз, але наголосити, що у минулому у них є позитивна спадщина, яку варто розвивати», – розмірковує над майбутніми ідеями Зілинський. Однак, каже рецензент, це буде окрема праця на декілька років.
«Обговоримо і разом напишемо щось чеське», – додав Зілинський.
Враженнями від теми книжки поділилася також одна із учасниць презентації нащадок міжвоєнної еміграції та голова Союзу українок Чеської Республіки докторка природничих наук Христина Йойкова. Вона наголосила, що тема української еміграції дуже важлива, адже зараз, на її думку, існує тенденція серед чехів «дивитися на українців зверху».
«Як почали українці їздити на роботу, так одразу чехи почали казати «nějaký Ukrajinec» (якийсь українець, – ред), – розповідає Йойкова, – Тому важливо, щоб вони знали, що середи тих «якихось українців» були здібні люди, які лишили дуже багато гарної роботи».
У Празі в ті часи працював учений-хімік Іван Горбачевський, уродженець Тернопільщини, який у 1883 році на запрошення університету в Празі очолив його лікарський факультет. У 1902-1903 професор Горбачевський став його ректором, а пізніше проректором. У Празі працював і його краянин з Тернопільщини Іван Пулюй, випускник Віденського університету, згодом його викладач, який від 1884 року жив і працював у Празі, був професором Німецького вищого технічного інституту, фізик, астроном та винахідник. Зокрема, завдяки своєму винаходу він відкрив Х-промені, які описав ще до Вільгельма Рентгена, про що писала офіційна преса.
У Празі проходила одна з перших виставок відомого київського скульптора-модерніста Олександра Архипенка, завдяки цьому деякі його твори збереглися в Національній галереї. Там же можна знайти згадки і про Українську студію пластичного мистецтва, яка давала фундаментальні знання з п’ятьох дисциплін – малярства, графіки, скульптури, ужиткового мистецтва та архітектури. Випускниками студії були не лише місцеві українці, але і словаки і чехи, які залишили помітний слід у місцевому мистецтві – Карел Черни, Ян Юнґман, Зденєк Кремлічка.
Христина Йойкова впевнена, що праця Пеленської «Україна поза Україною» є доказом того, що українці – культурно багатий народ, який своєю працею зробив великий внесок у розвиток чеської культури і людського суспільства в цілому.
Скільки я працювала, жодного разу я не чула «ні» – не можемо, не зробимо, не підготуємоОксана Пеленська
Авторка подякувала «Слов’янській бібліотеці», що є філією Національної Бібліотеки та всім, хто сприяв створенню книги. Пеленська додала, що щиро вдячна всім, хто витримав ці довгі роки її написання.
«Скільки я працювала, жодного разу я не чула «ні» – не можемо, не зробимо, не підготуємо. Завжди, куди б я не прийшла, де б не просила про допомогу, завжди мене вислуховували та допомагали», – сказала авторка.
Лукаш Бабка, керівник «Слов’янської бібліотеки», розповів, що після виходу книги видавництво вже має 40 замовлень з України, але на цьому зупинятися не планують. Бабка каже, що далі чекає робота над популяризацією книги. А оскільки книга вийшла за підтримки двох канадських організацій – Наукового Товариства імені Шевченка в Канаді та Українсько-Канадського Дослідчо-Документаційного Центру – у видавництві сподіваються, що книга знайде відгук також на заході.
Бабка також розповів, що «Слов’янська бібліотека» – одна з найбільших у світі серед тих, які займаються книгами, журналами та газетами емігрантської хвилі колишньої Російської імперії та має одну з найбільших збірок українських книжок поза Україною. За час свого існування їм вдалося зібрати понад 750 тисяч книг та матеріалів, що пов’язані з діяльністю еміграції з Росії, України та Білорусі.
Я впевнений, що це гарно підготований посібник для кожного, хто має інтерес до історії УкраїниЛукаш Бабка
«Тому книга пані Оксани цілком вписується в коло питань, яким ми присвячуємо свою роботу, – сказав Бабка для Радіо Свобода, додавши, що він дуже задоволений цим виданням, – Робота, фінансові ресурси та зусилля, спрямовані на підготовку, принесли свої плоди. Я впевнений, що це гарно підготований посібник для кожного, хто має інтерес до історії України».
Для авторки Оксани Пеленської це не перша співпраця зі «Слов’янською бібліотекою». У 2005 році була видана її книга «Український портрет на тлі Праги: українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словаччині», присвячена творам українських художників.
