У Празі під час Тижня українського фільму була показана стрічка Аґнєшкі Голланд про Голодомор в Україні – «Ціна правди», відомої також під назвою «Ґарет Джонс». Зала кінотеатру була заповнена, після демонстрації фільму настала тиша, зі своїми думками глядачі, переважно українці, розійшлись.
Символічно, що саме з Чехії, з Праги на початку 1930-х років вперше полетіла до світу інформація про трагедію Голодомору в Україні, яку в Україні, тодішньому СРСР замовчували, приховували, під загрозою кари смерті забороняли говорити. Знищити Україну, українців, їхню мову, культуру, традиції – такою була мета сталінського режиму, відтак в Україні – відомій житниці Європи мільйони її громадян помирали з голоду.
Ті, яким вдалось вижити втекти з «радянського раю», на початку 1930-х років намагались розбудити Європу, розповідали про трагедію мільйонів українців, які помирають з голоду. Зокрема, першими голосно на увесь світ повідомили про Голодомор в Україні українці, які знайшли притулок в тодішній демократичній Чехословаччині Томаша Масарика. Відомий український історик і політолог Ольгерд Бочковський, який тоді жив у Празі, своїм голосним «J`accuse!» – «Я звинувачую!» звернувся, зокрема, до тодішнього прем’єр-міністра Франції Едуарда Ерріо, який заперечував Голодомор, заявивши після поїздки до України, що бачив там «квітучий сад». «Квітучого саду» не було, це спеціально для нього розчистили Хрещатик, заповнивши його молодими усміхненими людьми.
Ще один український пражанин Олександр Олесь в 1931 році своїм «Пам’ятай» з болем розповів сучасникам про Голодомор в Україні, однак, «Європа мовчала».
Ще один відомий українець, воїн армії УНР, випускник Української Студії пластичного мистецтва в Празі й празької Художньо-промислової школи Віктор Цимбал, родом із Черкащини, в еміграції в далекій Аргентині не поривав контактів з Україною.
Трагедія Голодомору через океан долетіла до нього і відбилась невимовним болем, який не стихав ні на мить. Так народився його «Рік 1933» – один з найвиразніших творів, присвячених Голодомору в Україні. «Рік 1933» – це смертний вирок комуністичній системі й водночас – пам’ятник мільйонам її жертв. «Рік 1933» Віктора Цимбала – це також болючі думки серцем і заповіт, який не підлягає забуттю.
