Іще минулого тижня французький президент Ніколя Саркозі зробив недвозначний «хід конем», заявивши: «Я не приєднаюся до світового саміту, який вирішить нічого не вирішувати».
А щойно у його виконанні пролунали нові зауваження, що додають напруженості в очікуванні результатів, які мали б вивести світ із фінансової та економічної деградації.
Міністр економіки Франції Крістін Лаґард в інтерв’ю одній із західних агенцій підтвердила серйозні наміри свого президента.
«Пан Саркозі у цьому плані був досить зрозумілим, – зазначає міністр. – Він каже: якщо очікуваних результатів не буде, то він не поставить свого підпису на підсумковому комюніке. Це означає покинути саміт, і пан Саркозі налаштований рішуче».
Регулювання й контроль за податковими оазами
Трохи пізніше, виступаючи перед французьким Сенатом, Крістін Лаґард пролила світло на те, якого результату очікує Ніколя Саркозі. Це будь-якими методами і за будь-яку ціну отримати згоду представників інших країн щодо поглибленої перебудови світової регуляторно-фінансової системи.
Мається на увазі створення потужніших глобальних установ, що наглядатимуть за світовою капіталістичною системою та регулюватимуть її – наприклад, тримаючи під контролем податкові оази чи слідкуючи за правильністю оплат трейдерів.
Висуваючи такі вимоги, Ніколя Саркозі заручився підтримкою німецького канцлера Анґели Меркель.
Проте з цих питань сформувалася й опозиція, а саме Сполучені Штати та Великобританія. Вони не згодні з ідеями поглибленого контролю за фінансовою системою, навіть при тому, що Лондон дав свою згоду на створення міжнародних правил оплати банкірів.
Тим часом Ніколя Саркозі каже, що немає сенсу й «скликати саміт, який нічого не дасть».
Голова однієї з провідних політичних сил Франції, «Союзу за народний рух», Ксав’є Бертран переконаний, що Ніколя Саркозі має рацію, нагнітаючи пристрасті перед лондонським самітом.
«Якщо керівники країн Групи двадцяти збираються разом, то тільки для ухвалення рішень, – заявляє французький політик. – Нині не час для риторики у Лондоні. Це час рішень щодо податкових оаз, щодо фінансового регулювання. Причому з єдиною умовою: ніколи надалі не допустити подібних фінансово-економічних криз. Ми маємо для цього всі можливості, але ще слід дійти згоди».
Чому інші лідери мовчать?
Ще у період керування Радою Європейського Союзу Ніколя Саркозі у грудні минулого року мав гіркий досвід участі у саміті «двадцятки» у Вашингтоні. При цьому саме він був серед ініціаторів подібних зустрічей.
Той перший саміт закінчився голослівними деклараціями про «наміри» та «необхідності» відновити економіку та краще контролювати світові ринки. З огляду на це президент Франції, який вважає себе першим державним діячем, що виступив за «гуманізацію світового капіталізму», чекає від нинішнього саміту більшого.
Проте у середу зранку Ніколя Саркозі також заявив, що проект резолюції саміту не влаштовує ні його, ні німецького канцлера Анґелу Меркель.
«Сьогодні ще жодна з угод не закріплена, не стабілізована, – каже Ніколя Саркозі. – Я знаю зі власного досвіду, що на саміті треба буде воювати до останньої хвилини. Тим часом запропоновані проекти у нинішньому стані не влаштовують ні Францію, ні Німеччину».
За оцінками політиків та експертів, перебіг саміту країн Групи двадцяти обіцяє бути дуже складним.
(Брюссель – Прага – Київ)
А щойно у його виконанні пролунали нові зауваження, що додають напруженості в очікуванні результатів, які мали б вивести світ із фінансової та економічної деградації.
Міністр економіки Франції Крістін Лаґард в інтерв’ю одній із західних агенцій підтвердила серйозні наміри свого президента.
«Пан Саркозі у цьому плані був досить зрозумілим, – зазначає міністр. – Він каже: якщо очікуваних результатів не буде, то він не поставить свого підпису на підсумковому комюніке. Це означає покинути саміт, і пан Саркозі налаштований рішуче».
Регулювання й контроль за податковими оазами
Трохи пізніше, виступаючи перед французьким Сенатом, Крістін Лаґард пролила світло на те, якого результату очікує Ніколя Саркозі. Це будь-якими методами і за будь-яку ціну отримати згоду представників інших країн щодо поглибленої перебудови світової регуляторно-фінансової системи.
Мається на увазі створення потужніших глобальних установ, що наглядатимуть за світовою капіталістичною системою та регулюватимуть її – наприклад, тримаючи під контролем податкові оази чи слідкуючи за правильністю оплат трейдерів.
Висуваючи такі вимоги, Ніколя Саркозі заручився підтримкою німецького канцлера Анґели Меркель.
Проте з цих питань сформувалася й опозиція, а саме Сполучені Штати та Великобританія. Вони не згодні з ідеями поглибленого контролю за фінансовою системою, навіть при тому, що Лондон дав свою згоду на створення міжнародних правил оплати банкірів.
Тим часом Ніколя Саркозі каже, що немає сенсу й «скликати саміт, який нічого не дасть».
Голова однієї з провідних політичних сил Франції, «Союзу за народний рух», Ксав’є Бертран переконаний, що Ніколя Саркозі має рацію, нагнітаючи пристрасті перед лондонським самітом.
«Якщо керівники країн Групи двадцяти збираються разом, то тільки для ухвалення рішень, – заявляє французький політик. – Нині не час для риторики у Лондоні. Це час рішень щодо податкових оаз, щодо фінансового регулювання. Причому з єдиною умовою: ніколи надалі не допустити подібних фінансово-економічних криз. Ми маємо для цього всі можливості, але ще слід дійти згоди».
Чому інші лідери мовчать?
Ще у період керування Радою Європейського Союзу Ніколя Саркозі у грудні минулого року мав гіркий досвід участі у саміті «двадцятки» у Вашингтоні. При цьому саме він був серед ініціаторів подібних зустрічей.
Той перший саміт закінчився голослівними деклараціями про «наміри» та «необхідності» відновити економіку та краще контролювати світові ринки. З огляду на це президент Франції, який вважає себе першим державним діячем, що виступив за «гуманізацію світового капіталізму», чекає від нинішнього саміту більшого.
Проте у середу зранку Ніколя Саркозі також заявив, що проект резолюції саміту не влаштовує ні його, ні німецького канцлера Анґелу Меркель.
«Сьогодні ще жодна з угод не закріплена, не стабілізована, – каже Ніколя Саркозі. – Я знаю зі власного досвіду, що на саміті треба буде воювати до останньої хвилини. Тим часом запропоновані проекти у нинішньому стані не влаштовують ні Францію, ні Німеччину».
За оцінками політиків та експертів, перебіг саміту країн Групи двадцяти обіцяє бути дуже складним.
(Брюссель – Прага – Київ)
