Українські сили взяли в полон двох північнокорейських солдатів, які воювали проти ЗСУ в Курській області Росії. А кількість загиблих КНДРівців вже сягає кількох сотень, згідно з інформацією ЗМІ Південної Кореї. Ще кілька тисяч отримали поранення. Порівняно мала кількість полонених ймовірно пояснюєтьсяватися тим, що північнокорейці можуть мати наказ «добивати» поранених на полі бою, щоб ті не потрапили в полон. Україна планує обміняти північнокорейських полонених на українських бранців.

Захоплення у полон північнокорейських солдатів є красномовним, реальним підтвердженням, що вояки з КНДР таки воюють за Росію проти України. Хоча дислоковані вони наразі на території самої РФ, на Курщині, де з початку серпня минулого року проводять операцію ЗСУ.

Доказ

Цікавий момент: чи то Росія не надсилає, чи Пхеньян не дає добро на дислокацію північних корейців на фронтах в самій Україні – але їх немає наразі на Донбасі, чи на півдні України, а штурмують вони українські позиції на Курщині. Інакше, це було б прямим вступом КНДР в агресію проти України і окупацію українських земель.

Полонені, як було сказано, взяті в Курській області Росії.

Сталося це під час бою, точна дата якого традиційно не розкривається, який тривав від ранку до самої ночі. За цей час «рейнджери» 6-го полку Сил спеціальних операцій (ССО), знищили 17 солдатів противника.

Під ранок висунулася група зачистки ССО, яка натрапила на одного вцілілого бійця КНДР. Він влаштував невдалу пастку «рейнджерам».

Важливий момент, який може свідчити про «фанатизм» солдатів з КНДР: північнокорейський боєць намагався ввести в оману воїнів ССО та підірватися разом із ними на гранаті. Коли «рейнджери» ССО наблизились до нього, він підірвав себе, але не смертельно. Проте все одно був взятий у полон.

Тува й «тувинці»

За даними ЗМІ й українських оглядачів, північнокорейські солдати мають посвідчення жителів російської Республіки Тува (Тива), розташованої на кордоні з Монголією.

«Обоє мають російські військові посвідчення, які вказують, що обоє народилися у Тувинській республіці, яка є частиною Російської Федерації. Вибір Туви є зрозумілим: етнічні тувинці фізично схожі на північних корейців», – пише український правозахисник Антон Шеховцов в мережі Х.

За його даними, російські влада ніби дає справжні ідентичності реальних мешканців Туви північнокорейцям.

Також тут варто згадати, що найвідомішим тувинцем Росії є колишній міністр оборони Сергій Шойгу, який зараз обіймає впливову посаду секретаря Ради безпеки Росії. Шойгу був міністром оборони, коли почалось широкомасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року.

Вихідці з Туви також становлять значний відсоток в контингенті російських військ, що здійснює агресію проти України.

Що з полоненими?

12 січня Володимир Зеленський заявив, що Київ готовий передати лідеру КНДР Кім Чен Ину захоплених у полон північнокорейських солдатів, якщо він організує їхній обмін на українських військових, які перебувають у російському полоні.

«Ми дійсно готові цих полонених передати, але хочемо взамін отримати наших людей, які перебувають там в російських катівнях. Це дуже хороший хід. Чому? Бо таким чином показуємо, що безпосередньо Північна Корея перебуває у зв’язці з Росією і є учасницею агресії… Як відреагує Кім Чен Ин – побачимо. Поки що реакції немає», – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода військовий аналітик, а нині військовослужбовець ЗСУ Олександр Мусієнко.

Як написав Антон Шеховцов: «Взяття полонених становить виклики, бо північні корейці як і росіяни, очевидно, мають інструкції убивати поранених північнокорейських солдатів, щоб вони не потрапили в українські руки».

Про цей аспект говорив і президент Зеленський у зверненні, стверджуючи, що «російські та інші солдати з КНДР зазвичай добивають поранених, щоб не було доказів участі Північної Кореї у війні проти України».

«В будь-якому випадку можу сказати, що це правильний і потрібний для України і для нашої позиції інцидент, який ми використаємо у своїх інтересах. Це цікава і потрібна інформація, яку ми можемо від них отримати. Плюс, сам факт підтвердження участі від безпосередніх учасників з території Північної Кореї – це теж дуже потрібний для нас факт», – сказав Радіо Свобода Євгеній Єрін, представник ГУР Міноборони України.

Подальша доля полонених із КНДР

Тут ще питання, що кількість полонених північних корейців наразі мала, а геополітична їхня вага велика. Тому невідомо, що Україна за них захоче більше своїх полонених звільнити з російського полону, а не просто міняти в пропорції один-до-одного.

Також невідомо, що може очікувати полонених північнокорейців в разі обміну. Чи їх знову кинуть на передову – мовляв, змийте кров’ю «ганьбу полону»? Чи їх може чекати якесь покарання і навіть існувати якась небезпека їхньому життю? В такому разі чи не ліпше дати їм шанс отримали притулок в Південній Кореї? Але як бути, коли в них родичі в КНДР – чи не потраплять вони в небезпеку? Коротше, питання є...

Багато залежатиме що скажуть – і чи скажуть взагалі – ці полонені приватно українським силам, які їх утримують.

Як пише британська газета The Guardian, позиція уряду Південної Кореї поки що обережна.

Речник Міністерство об’єднання Ку Бьон-сам сказав, що доля полонених північнокорейців «потребує залучення міжнародного права й інших юридичних актів, як також і консультацій з відповідними країнами».

Згідно з одним з південнокорейських депутатів, якого консультували спецслужби Південної Кореї, позиція їхня зводяться до того, що «згідно з конституційними цінностями, північнокорейські солдати є включеними як наші громадяни. Якщо вони забажають (податися) до Південної Кореї, (спецслужби) проведуть активні консультації з Росією та Україною».

Новина про полонених північнокорейських солдатів також розбурхала спогади в Південній Кореї, пише британська газета, про десятки тисяч північних корейців, які втекли до Південної Кореї після війни на Корейському півострові 1950-1953 років.

«У той час як обставини їхнього полону – в розпал конфлікту в третій країні – є безпрецедентними, теоретично вони все ж підлягають такому ж ставленню, як й інші північні корейці, які бажають втекти до Південної Кореї», – пише газета.

«Байдужість Пхеньяну»?

Хоч полонені північні корейці воювали за Росію, однак Москва наразі не виявляє значного інтересу до їхньої долі. Ось як пропозицію Зеленського про обмін північнокорейських полонених прокоментував речник Кремля Дмитро Пєсков:

«Ми ніяк його не можемо прокоментувати. Ми не знаємо, що там відповідає дійсності, хто кому що пропонував»

Так само не втрачається в ситуацію і північнокорейський керманич Кім Чен Ин, який має статус вождя в тій комуністичній тоталітарній державі, до якого апелював Зеленський.

Ще звертають увагу, що армія Росії змінили тактику наступів порівняно з початковою стадією війни – зараз росіяни діють малими групами, використовуючи дрони і адаптуються до нових умов ведення війни.

«Наприклад, в 2022 році російські війська могли йти значними групами, великими колонами, зараз цього не побачиш. А північнокорейці навпаки зараз діють як російські війська в 2022 році, не рахуючись із втратами», – пояснює Мусієнко.

Також наразі не видно, щоб Пхеньян надсилав якесь нове підкріплення своїм військам в Україні – принаймні про це повідомлень не було.

«Це означає, що північним корейцям і, мабуть, Кім Чен Ину не дуже болить, що там буде з цими КНДРівськими військами. Тобто, йому відверто начхати!» – каже Мусієнко.

Ще один момент: той факт, що Кім Чен Ин не поспішає надсилати підкріплення, може говорити, на думку Мусієнка, що Пхеньян не очікував на таку велику кількість жертв серед північнокорейців на Курщині.

«Ну, і він думає, що з Путіними він вже розрахувався»

Як писали міжнародні ЗМІ, поява північнокорейський військ на війні проти України могла бути частиною намірів Пхеньяна отримати навзамін з Росії ракетні технології, а також продукти харчування для країни, де голод подекуди став вже нормою.

«Або Кім Чен Ин взагалі відмовиться це робити (надсилати нові сили), або він виставить таку ціну Росії, що, можливо, Путін не захоче платити. А, може, й захоче. Але поки що такої відправки додаткових сил не фіксується», – зазначає Мусієнко.

• За твердженням західних розвідок, до Росії для участі у війні могли прибути близько 10 тисяч військових із КНДР. Їхні втрати оцінюються у сотні й навіть тисячі людей, проте незалежного підтвердження цих цифр немає.
• Розвідка Південної Кореї оцінює загальні втрати угруповання з КНДР становлять близько трьох тисяч осіб, включно з 2700 пораненими. У грудні розвідка Південної Кореї повідомляла, що в Курській області загинули 100 солдатів із КНДР, близько однієї тисячі зазнали поранень.