Львів – В Україні працевлаштовані 13% із 2,5 мільйонів людей із обмеженими можливостями, згідно з останніми даними звіту про права людини. А це у 5 разів менше, аніж у європейських країнах. Протягом двох років на Львівщині і Луганщині реалізували проект «Кожен має право на працю» за фінансової підтримки британського уряду та американського Агентства з міжнародного розвитку (USAID). Молоді люди з особливими потребами вчилися, як стати успішними, здобути освіту, шукати працю і позбутись комплексу неповноцінності.
Із 900 людей із особливими потребами, які звернулись цього року у центри зайнятості Львівської області, 125 знайшли роботу.
Вони працюють переважно у сфері послуг, а для чоловіків із вадами слуху є вакансії на підприємствах із високим рівнем шуму.
Але переважна більшість працедавців усе ж боїться брати на роботу людину з особливими потребами і пояснює це тим, що її складно звільнити або ж що людина не має професійного досвіду чи відповідних навиків.
Відтак у рамках проекту Фонду «Східна Європа» проводились заняття не лише для молодих людей із особливими потребами, але й для працедавців.
Останні на тренінгах дізнавались про психологічні особливості працевлаштування осіб із інвалідністю, правові норми і можливі переваги надання роботи таким людям.
Водночас молодь навчалася, як адаптуватись у новому колективі, обрати професію відповідно до своїх здібностей, навиків, правильно написати резюме, шукати вакансії через інтернет.
А ще своїм досвідом із ними ділились успішні молоді люди з інвалідністю, які знайшли гарну роботу. Серед них був і син Марії Шмигун Володимир, який працює юристом.
Мама не вірила, що її син на інвалідності спершу добре закінчить школу, а згодом університет.
«10 років тому я почала думати, як бути, що син мусить жити сам, задумалась над навчанням і працевлаштуванням», – розповідає Марія Шмигун.
«Я сама не вірила, що ця дитина може працювати, навіть коли була підтримка у школі. Важко переконати батьків, що дитина може вчитися, адаптувати цю людину до колективу, а також підготувати середовище до цієї особи. Якщо вдається ці три кроки подолати, то людина з потребами почувається комфортно», – каже вона.
Британія спонукає підприємців працевлаштовувати людей із інвалідністю
Згідно з українськими законодавчими нормами, 4% від загальної чисельності робочих місць на підприємстві мають належати людям із інвалідністю. Однак на такі чинники працедавці не зважають. Тож, на думку соціальних працівників, в державі мусіли б діяти механізми, щоб працедавці були зацікавлені брати на роботу людей із особливими потребами.
Заступник голови місії Британії в Україні Джудіт Ґардінер розповіла, що англійські підприємці, які працевлаштовують інвалідів, мають підтримку з боку уряду.
«Постійно проводиться моніторинг, чи працевлаштовані особи з інвалідністю, а нещодавно ухвалений закон, яким регламентується доступ людей в інвалідних візках до громадських місць, і під це урядом Британії надані ґранти», – каже Джудіт Ґардінер.
У Львові соціальні фонди спонукають людей із особливими потребами об’єднуватись у громадські організації, які можуть під цікаві ідеї отримати гроші, але змушені надати працю 2–3 людям із інвалідністю. Власне, молоді люди і вчилися під час тренінгів писати проекти на ґранти.
За два роки реалізації соціального проекту Фонду «Східна Європа» відбулись ярмарки вакансій, на яких 56 осіб із особливими потребами знайшли роботу. Водночас міжнародні експерти зазначають, що українське суспільство не готове сприймати людей із особливими потребами, а тому ці особи закомплексовані, замкнені у собі, почуваються невпевнено.
Щоб допомогти таким людям, у рамках проекту видали спеціальний посібник «Практичні питання працевлаштування та зайнятості осіб із інвалідністю», який отримають усі центри зайнятості в українських містах і громадські організації, які працюють із такою категорією людей.
Вони працюють переважно у сфері послуг, а для чоловіків із вадами слуху є вакансії на підприємствах із високим рівнем шуму.
Але переважна більшість працедавців усе ж боїться брати на роботу людину з особливими потребами і пояснює це тим, що її складно звільнити або ж що людина не має професійного досвіду чи відповідних навиків.
Відтак у рамках проекту Фонду «Східна Європа» проводились заняття не лише для молодих людей із особливими потребами, але й для працедавців.
Останні на тренінгах дізнавались про психологічні особливості працевлаштування осіб із інвалідністю, правові норми і можливі переваги надання роботи таким людям.
Водночас молодь навчалася, як адаптуватись у новому колективі, обрати професію відповідно до своїх здібностей, навиків, правильно написати резюме, шукати вакансії через інтернет.
А ще своїм досвідом із ними ділились успішні молоді люди з інвалідністю, які знайшли гарну роботу. Серед них був і син Марії Шмигун Володимир, який працює юристом.
Мама не вірила, що її син на інвалідності спершу добре закінчить школу, а згодом університет.
«10 років тому я почала думати, як бути, що син мусить жити сам, задумалась над навчанням і працевлаштуванням», – розповідає Марія Шмигун.
«Я сама не вірила, що ця дитина може працювати, навіть коли була підтримка у школі. Важко переконати батьків, що дитина може вчитися, адаптувати цю людину до колективу, а також підготувати середовище до цієї особи. Якщо вдається ці три кроки подолати, то людина з потребами почувається комфортно», – каже вона.
Британія спонукає підприємців працевлаштовувати людей із інвалідністю
Згідно з українськими законодавчими нормами, 4% від загальної чисельності робочих місць на підприємстві мають належати людям із інвалідністю. Однак на такі чинники працедавці не зважають. Тож, на думку соціальних працівників, в державі мусіли б діяти механізми, щоб працедавці були зацікавлені брати на роботу людей із особливими потребами.
Заступник голови місії Британії в Україні Джудіт Ґардінер розповіла, що англійські підприємці, які працевлаштовують інвалідів, мають підтримку з боку уряду.
«Постійно проводиться моніторинг, чи працевлаштовані особи з інвалідністю, а нещодавно ухвалений закон, яким регламентується доступ людей в інвалідних візках до громадських місць, і під це урядом Британії надані ґранти», – каже Джудіт Ґардінер.
У Львові соціальні фонди спонукають людей із особливими потребами об’єднуватись у громадські організації, які можуть під цікаві ідеї отримати гроші, але змушені надати працю 2–3 людям із інвалідністю. Власне, молоді люди і вчилися під час тренінгів писати проекти на ґранти.
За два роки реалізації соціального проекту Фонду «Східна Європа» відбулись ярмарки вакансій, на яких 56 осіб із особливими потребами знайшли роботу. Водночас міжнародні експерти зазначають, що українське суспільство не готове сприймати людей із особливими потребами, а тому ці особи закомплексовані, замкнені у собі, почуваються невпевнено.
Щоб допомогти таким людям, у рамках проекту видали спеціальний посібник «Практичні питання працевлаштування та зайнятості осіб із інвалідністю», який отримають усі центри зайнятості в українських містах і громадські організації, які працюють із такою категорією людей.