Київ – Благодійні фонди, які працюють в Україні, закликають спростити процедуру одержання гуманітарної допомоги і зменшити податкове навантаження на людей, що таку допомогу отримують. Меморандум із таким закликом сьогодні у Києві підписали представники 11 таких фондів.
В Україні частка благодійних пожертв у розмірі економіки втричі менша, ніж у Туреччині, а кількість фондів вчетверо менша, ніж у Польщі. Це пояснюється тим, що культурі благодійності в Україні заважають розвиватися, зазначає Юрій Герасименко, директор Фонду Святослава Вакарчука «Люди Майбутнього». За його словами, абсурдно виглядає ситуація, коли допомагаєш людині чи хворій, чи в освіті, а за це ще мусиш платити податок.
«Не менш абсурдно виглядає те, що кошти, з яких бізнес сплатив уже податок і передає, висловлює свою добру волю, на благодійність, із цих коштів надалі знову здирають податок, – зазначає він. – Таких нюансів дуже багато, і ми сподіваємось, що ця абсурдна ситуація закінчиться, і ми зможемо розправити крила і зможемо надалі робити добро в цій країні».
Новий закон «Про благодійність і благодійні організації» потрібно було затвердити вже давно, тому що чинна його редакція, ухвалена в 1997 році, давно відстала від життя, говорить Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень.
Скажімо, відповідно до чинного закону, людина, що отримує благодійну допомогу, повинна сплатити податок. Тобто, для прикладу, інвалід першої групи має віддати майже 18 відсотків вартості візка, якщо його подарує не родич чи друг, а благодійний фонд. А це значно ускладнює роботу доброчинних організацій.
Поступ на шляху до європейських стандартів
«Так сталося, що саме в 2010 році склались докупи і експертна думка, і бажання, натхнення благодійників робити реформи, і підтримка народних депутатів, щоб якомога швидше ці закони були ухвалені, щоб у наступному році благодійники якомога більше часу витрачали саме на благодійну діяльність, більше ресурсів йшло саме на адресну допомогу людям, які цього потребують, а не на заскладні процедури реєстрації, створення, звітування, пошуку коштів, оподаткування людей, які і так у кризовій ситуації», – зауважує Максим Лациба.
Новий законопроект є тільки першим кроком на шляху пристосування українського законодавства до європейських стандартів, говорить Андрій Васькович, президент Міжнародного благодійного фонду «Карітас-Україна».
За його словами, у більшості європейських країн фонди виконують допоміжну функцію, а основний тягар фінансування благодійних програм лежить на державі.
В Україні частка благодійних пожертв у розмірі економіки втричі менша, ніж у Туреччині, а кількість фондів вчетверо менша, ніж у Польщі. Це пояснюється тим, що культурі благодійності в Україні заважають розвиватися, зазначає Юрій Герасименко, директор Фонду Святослава Вакарчука «Люди Майбутнього». За його словами, абсурдно виглядає ситуація, коли допомагаєш людині чи хворій, чи в освіті, а за це ще мусиш платити податок.
«Не менш абсурдно виглядає те, що кошти, з яких бізнес сплатив уже податок і передає, висловлює свою добру волю, на благодійність, із цих коштів надалі знову здирають податок, – зазначає він. – Таких нюансів дуже багато, і ми сподіваємось, що ця абсурдна ситуація закінчиться, і ми зможемо розправити крила і зможемо надалі робити добро в цій країні».
Новий закон «Про благодійність і благодійні організації» потрібно було затвердити вже давно, тому що чинна його редакція, ухвалена в 1997 році, давно відстала від життя, говорить Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень.
Скажімо, відповідно до чинного закону, людина, що отримує благодійну допомогу, повинна сплатити податок. Тобто, для прикладу, інвалід першої групи має віддати майже 18 відсотків вартості візка, якщо його подарує не родич чи друг, а благодійний фонд. А це значно ускладнює роботу доброчинних організацій.
Поступ на шляху до європейських стандартів
«Так сталося, що саме в 2010 році склались докупи і експертна думка, і бажання, натхнення благодійників робити реформи, і підтримка народних депутатів, щоб якомога швидше ці закони були ухвалені, щоб у наступному році благодійники якомога більше часу витрачали саме на благодійну діяльність, більше ресурсів йшло саме на адресну допомогу людям, які цього потребують, а не на заскладні процедури реєстрації, створення, звітування, пошуку коштів, оподаткування людей, які і так у кризовій ситуації», – зауважує Максим Лациба.
Новий законопроект є тільки першим кроком на шляху пристосування українського законодавства до європейських стандартів, говорить Андрій Васькович, президент Міжнародного благодійного фонду «Карітас-Україна».
За його словами, у більшості європейських країн фонди виконують допоміжну функцію, а основний тягар фінансування благодійних програм лежить на державі.
