Із обмеженим доступом до транспорту і вступом до будівель, не кажучи вже про можливість знайти роботу, більшість незрячих росіян мало контактують зі зовнішнім світом. А коли хтось вирушає у далеку подорож, то може потрапити у таку ж халепу, як Павло Обіух.
18 лютого він приїхав до московського летовища «Домодєдово», щоб сісти на рейс до Казані. Але російська авіакомпанія S7 (колишня «Сибір») відмовила йому в посадці, пославшись на свої внутрішні правила. За ними сліпих мають супроводжувати або інший пасажир, або собака-поводир.
Павло Обіух зателефонував до адвоката, який порадив йому написати письмовий протест до керівництва фірми. Але не подіяло і це.
«Для мене це свідчить про те, що в нас у країні можуть бути нічим не прикриті випадки дискримінації інвалідів. Мене не взяли на літак тому, що я інвалід, попри те, що я маю такі ж права, як і решта», – каже Павло Обіух.
Раніше авіакомпанія прогорала суд через інший інцидент
Авіакомпанія S7 вже не вперше відмовляє пасажирам із особливими потребами. Наталя Прісецька, ще одна активістка громадської організації «Перспектива», пересувається на інвалідному візку і також не змогла сісти на свій рейс.
Тоді вона подала позов до суду і виграла – це рідкісний випадок, коли інвалідам у Росії таким чином вдається захистити свої права. Наталя просила мільйон рублів компенсації, а отримала 50 тисяч. Вона каже, що головне для неї не гроші, а те, що суд визнав, що її права порушили.
Але навіть цей судовий вирок не вплинув на долю інших пасажирів, таких як Павло Обіух.
«Генеральна прокуратура вже двічі проводила розслідування і наказувала власникам авіакомпанії змінити правила, які суперечать Конституції і низці (російських) федеральних законів. Досі авіакомпанія цього не зробила і наполягає, що має рацію, і це мені не зрозуміло», – розповідає Наталя Прісецька.
Але у цій історії є і момент, який вселяє надію. Після того як, авіакомпанія S7 відмовила Павлові Обіуху у посадці, він придбав квиток на рейс іншого перевізника – Tatarstan Airways. Там його не лише посадили на літак без проблем, але й дали місце у бізнес-класі.
На думку правозахисників, це свідчення того, що ставлення російського суспільства до людей з особливими потребами крок за кроком таки змінюється на краще.
(Прага – Київ)
18 лютого він приїхав до московського летовища «Домодєдово», щоб сісти на рейс до Казані. Але російська авіакомпанія S7 (колишня «Сибір») відмовила йому в посадці, пославшись на свої внутрішні правила. За ними сліпих мають супроводжувати або інший пасажир, або собака-поводир.
Павло Обіух зателефонував до адвоката, який порадив йому написати письмовий протест до керівництва фірми. Але не подіяло і це.
«Для мене це свідчить про те, що в нас у країні можуть бути нічим не прикриті випадки дискримінації інвалідів. Мене не взяли на літак тому, що я інвалід, попри те, що я маю такі ж права, як і решта», – каже Павло Обіух.
Раніше авіакомпанія прогорала суд через інший інцидент
Авіакомпанія S7 вже не вперше відмовляє пасажирам із особливими потребами. Наталя Прісецька, ще одна активістка громадської організації «Перспектива», пересувається на інвалідному візку і також не змогла сісти на свій рейс.
Тоді вона подала позов до суду і виграла – це рідкісний випадок, коли інвалідам у Росії таким чином вдається захистити свої права. Наталя просила мільйон рублів компенсації, а отримала 50 тисяч. Вона каже, що головне для неї не гроші, а те, що суд визнав, що її права порушили.
Але навіть цей судовий вирок не вплинув на долю інших пасажирів, таких як Павло Обіух.
«Генеральна прокуратура вже двічі проводила розслідування і наказувала власникам авіакомпанії змінити правила, які суперечать Конституції і низці (російських) федеральних законів. Досі авіакомпанія цього не зробила і наполягає, що має рацію, і це мені не зрозуміло», – розповідає Наталя Прісецька.
Але у цій історії є і момент, який вселяє надію. Після того як, авіакомпанія S7 відмовила Павлові Обіуху у посадці, він придбав квиток на рейс іншого перевізника – Tatarstan Airways. Там його не лише посадили на літак без проблем, але й дали місце у бізнес-класі.
На думку правозахисників, це свідчення того, що ставлення російського суспільства до людей з особливими потребами крок за кроком таки змінюється на краще.
(Прага – Київ)
