Робота для інвалідів
540 тисяч людей з особливими потребами працевлаштовані, це 41% від загальної кількості неповносправних людей працездатного віку. До 2011 року Фонд соціального захисту інвалідів планує створити 12 000 нових робочих місць. Минулого року він працевлаштував 3000 неповносправних осіб, каже директор відділу роботи з інвалідами міністерства праці і соціальної політики Оксана Полякова. «Цей Фонд - це державний орган, який акумулює кошти штрафних санкцій, які сплачують працедавці за нестворення робочих місць на своїх підприємствах. Держава встановила певний норматив: кожне підприємство має працевлаштовувати інвалідів. Цей норматив складає 4% від загальної чисельності працівників. Якщо підприємство не забезпечує таку кількість інвалідів робочими місцями, тоді воно сплачує штрафи». Фонд витрачає ці гроші на створення робочих місць, а також на профнавчання інвалідів, зазначає Оксана Полякова.
Проблема пересування інвалідів-опорників чи незрячих інвалідів, забезпечення їх медикаментами є хоч і серйозними, але все ж не такими актуальними, як працевлаштування неповносправних людей, каже Олександр Родін, керівник Васильківської районної громадської організації «Українська спілка інвалідів». «Треба звернути увагу на необхідність безбар’єрного існування інвалідів. У 2005 році вийшов указ Президента про це, зараз більш активно почали працювати комітети доступності. Але все-таки в нас існує проблема з працевлаштуванням інвалідів, особливо в період кризи». Україні треба прагнути до Європейських стандартів існування неповносправних людей, стверджує Олександр Родін.
Наприклад, у Латвії державна допомога особам з особливими потребами не обмежується тільки наданням фінансової допомоги. Значна увага приділяється соціальній та професійній реабілітації інвалідів, розповідає ризька кореспондентка Радіо «Свобода» Людмила Пилип. «Зокрема, латвійські діти-інваліди мають можливість отримати освіту вдома. Центр соціальної інтеграції при Міністерстві добробуту Латвії в цьому році розпочав нові акредитовані професійні освітні програми, які надають можливість інвалідам отримати професійну та вищу освіту першого рівня.
Особи з особливими потребами в Латвії забезпечуються спеціальними засобами пересування, індивідуальними пристроями та іншими засобами реабілітації. Місцеві самоврядування також надають інвалідам соціальні послуги та допомогу. Зокрема, Ризька міська влада надає таким особам кошти на оплату таксі, сплачує послуги супроводжувача-асистента, забезпечує сприяння соціального працівника.
Однак, кризові часи, які переживає сьогодні Латвія, торкнулися і місцевих інвалідів. Зокрема, це стосується збільшення плати за лікування для окремих груп інвалідів та зменшення виплат на компенсовані державою ліки».
Повноцінне життя
Напередодні Великодня місцева влада Рівного побувала в основних установах охорони здоров’я, сфери побуту та комунального господарства, щоб з’ясувати, як виконують їхні керівники розпорядження про обладнання своїх приміщень спеціальними під’їздами для людей з особливими потребами. І хоча Рівне не пасе задніх у справі встановлення такого обладнання, воно є в багатьох переходах, парках та установах, однак проблема пересування для людей з обмеженими фізичними можливостями і досі є вельми актуальною. З подробицями - рівненська кореспондентка Радіо «Свобода» Валентина Одарченко.
«У Рівному інвалідові проблемно потрапити до управління житлово-комунального господарства. Ні пандуса, ні відповідних дверей… Є лише кнопка виклику. Голова облдержадміністрації Віктор Матчук намагався з’ясувати, як інвалід може потрапити до такого приміщення:
Віктор Матчук: Ви його піднімете через оце й поволочите далі по сходах на четвертий поверх?
Працівниця ЖКГ: Ні, дивіться, ну як, перевеземо, чи як, хлопці допоможуть… З четвертого поверху викличемо людину, яка відповідає за це, і вона з ним там проведе це…
Матчук: Де там? Тут буде бесіду проводити?
Працівниця: Ну, можливо, тут, я знаю…
Матчук: Тобто, відведеного приміщення немає?
Працівниця: Ні.
До приміщення обласної медико-соціальної експертної комісії потрапити також неможливо: двері завузькі, пандуса нема. А от у поліклініці Північного мікрорайону пандус… переносний, він зберігається у роздягальні. Голова Рівненського міського товариства інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату Петро Буткевич лише намагався ним скористатися. «Ні, тут ніхто не заїде – покалічиться… Добре, що це лікарня – зразу ж полікують…»
У Рівному найкращі справи – у супермаркетах та гіпермаркетах, в окремих із них для інвалідів обладнані не лише пандуси, а й стоянки та туалети. Щоправда, на парковках для інвалідів іноді розташовують свої авто звичайні покупці. Як не дивно, гірше обладнані соціальні установи, нотаріальні контори та ЖЕКи. Там, де пандуси є, вони часто дуже незручні, констатує, пересівши на візка, міський голова Рівного Володимир Хомко. Він так і не подужав пандус, встановлений біля міського бюро техінвентаризації. Тож на виправлення помилок тепер у керівників установ є один місяць, говорить мер. «Інваліди диктуватимуть нам свої правила. Не думаю, що дуже швидко все стане ідеально, але ми працюватимемо в цьому напрямку. І не залишимо їх без уваги. Зробимо це за рахунок міського бюджету».
Все ж городяни потрохи звикають до того, що зелені світлофори в центрі міста супроводжується відповідною музикою - для незрячих, по місту курсують спеціальні сервісні «Інватаксі», а неповносправні рівняни все частіше стають переможцями міжнародних змагань з фотографічного мистецтва, армреслінгу і танців на візках. Ми вже усвідомили, що не зовсім схожих на себе потрібно не шкодувати, а розуміти, подумки ставлячи себе на їхнє місце. І тоді в них можна буде багато чого навчитися, скажімо, як перемогти не завжди сприятливі обставини життя».
Зусилля держави у сприянні інвалідам спрямовані зараз на те, щоб людям з обмеженими можливостями допомогати не лише виплатами. Адже важливо створити їм умови для повноцінного життя. Про це сказав народний депутат, голова парламентського комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерій Сушкевич. «Ми прийшли від таких чисто пасивних варіантів матеріальної підтримки у вигляді, наприклад, протезування чи пенсійного забезпечення людей, ізольованих від суспільства, до того, що почали займатися питаннями рівних прав і можливостей громадян України з інвалідністю. Сьогодні вже з’явилися вагони і потяги, де інвалід може розраховувати на певний рівень доступності залізничного транспорту».
Мінімальна пенсія за інвалідністю складає 544 гривні на місяць. У середньому люди з обмеженими можливостями отримують по 600-700 гривень.
540 тисяч людей з особливими потребами працевлаштовані, це 41% від загальної кількості неповносправних людей працездатного віку. До 2011 року Фонд соціального захисту інвалідів планує створити 12 000 нових робочих місць. Минулого року він працевлаштував 3000 неповносправних осіб, каже директор відділу роботи з інвалідами міністерства праці і соціальної політики Оксана Полякова. «Цей Фонд - це державний орган, який акумулює кошти штрафних санкцій, які сплачують працедавці за нестворення робочих місць на своїх підприємствах. Держава встановила певний норматив: кожне підприємство має працевлаштовувати інвалідів. Цей норматив складає 4% від загальної чисельності працівників. Якщо підприємство не забезпечує таку кількість інвалідів робочими місцями, тоді воно сплачує штрафи». Фонд витрачає ці гроші на створення робочих місць, а також на профнавчання інвалідів, зазначає Оксана Полякова.
Проблема пересування інвалідів-опорників чи незрячих інвалідів, забезпечення їх медикаментами є хоч і серйозними, але все ж не такими актуальними, як працевлаштування неповносправних людей, каже Олександр Родін, керівник Васильківської районної громадської організації «Українська спілка інвалідів». «Треба звернути увагу на необхідність безбар’єрного існування інвалідів. У 2005 році вийшов указ Президента про це, зараз більш активно почали працювати комітети доступності. Але все-таки в нас існує проблема з працевлаштуванням інвалідів, особливо в період кризи». Україні треба прагнути до Європейських стандартів існування неповносправних людей, стверджує Олександр Родін.
Наприклад, у Латвії державна допомога особам з особливими потребами не обмежується тільки наданням фінансової допомоги. Значна увага приділяється соціальній та професійній реабілітації інвалідів, розповідає ризька кореспондентка Радіо «Свобода» Людмила Пилип. «Зокрема, латвійські діти-інваліди мають можливість отримати освіту вдома. Центр соціальної інтеграції при Міністерстві добробуту Латвії в цьому році розпочав нові акредитовані професійні освітні програми, які надають можливість інвалідам отримати професійну та вищу освіту першого рівня.
Особи з особливими потребами в Латвії забезпечуються спеціальними засобами пересування, індивідуальними пристроями та іншими засобами реабілітації. Місцеві самоврядування також надають інвалідам соціальні послуги та допомогу. Зокрема, Ризька міська влада надає таким особам кошти на оплату таксі, сплачує послуги супроводжувача-асистента, забезпечує сприяння соціального працівника.
Однак, кризові часи, які переживає сьогодні Латвія, торкнулися і місцевих інвалідів. Зокрема, це стосується збільшення плати за лікування для окремих груп інвалідів та зменшення виплат на компенсовані державою ліки».
Повноцінне життя
Напередодні Великодня місцева влада Рівного побувала в основних установах охорони здоров’я, сфери побуту та комунального господарства, щоб з’ясувати, як виконують їхні керівники розпорядження про обладнання своїх приміщень спеціальними під’їздами для людей з особливими потребами. І хоча Рівне не пасе задніх у справі встановлення такого обладнання, воно є в багатьох переходах, парках та установах, однак проблема пересування для людей з обмеженими фізичними можливостями і досі є вельми актуальною. З подробицями - рівненська кореспондентка Радіо «Свобода» Валентина Одарченко.
«У Рівному інвалідові проблемно потрапити до управління житлово-комунального господарства. Ні пандуса, ні відповідних дверей… Є лише кнопка виклику. Голова облдержадміністрації Віктор Матчук намагався з’ясувати, як інвалід може потрапити до такого приміщення:
Віктор Матчук: Ви його піднімете через оце й поволочите далі по сходах на четвертий поверх?
Працівниця ЖКГ: Ні, дивіться, ну як, перевеземо, чи як, хлопці допоможуть… З четвертого поверху викличемо людину, яка відповідає за це, і вона з ним там проведе це…
Матчук: Де там? Тут буде бесіду проводити?
Працівниця: Ну, можливо, тут, я знаю…
Матчук: Тобто, відведеного приміщення немає?
Працівниця: Ні.
До приміщення обласної медико-соціальної експертної комісії потрапити також неможливо: двері завузькі, пандуса нема. А от у поліклініці Північного мікрорайону пандус… переносний, він зберігається у роздягальні. Голова Рівненського міського товариства інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату Петро Буткевич лише намагався ним скористатися. «Ні, тут ніхто не заїде – покалічиться… Добре, що це лікарня – зразу ж полікують…»
У Рівному найкращі справи – у супермаркетах та гіпермаркетах, в окремих із них для інвалідів обладнані не лише пандуси, а й стоянки та туалети. Щоправда, на парковках для інвалідів іноді розташовують свої авто звичайні покупці. Як не дивно, гірше обладнані соціальні установи, нотаріальні контори та ЖЕКи. Там, де пандуси є, вони часто дуже незручні, констатує, пересівши на візка, міський голова Рівного Володимир Хомко. Він так і не подужав пандус, встановлений біля міського бюро техінвентаризації. Тож на виправлення помилок тепер у керівників установ є один місяць, говорить мер. «Інваліди диктуватимуть нам свої правила. Не думаю, що дуже швидко все стане ідеально, але ми працюватимемо в цьому напрямку. І не залишимо їх без уваги. Зробимо це за рахунок міського бюджету».
Все ж городяни потрохи звикають до того, що зелені світлофори в центрі міста супроводжується відповідною музикою - для незрячих, по місту курсують спеціальні сервісні «Інватаксі», а неповносправні рівняни все частіше стають переможцями міжнародних змагань з фотографічного мистецтва, армреслінгу і танців на візках. Ми вже усвідомили, що не зовсім схожих на себе потрібно не шкодувати, а розуміти, подумки ставлячи себе на їхнє місце. І тоді в них можна буде багато чого навчитися, скажімо, як перемогти не завжди сприятливі обставини життя».
Зусилля держави у сприянні інвалідам спрямовані зараз на те, щоб людям з обмеженими можливостями допомогати не лише виплатами. Адже важливо створити їм умови для повноцінного життя. Про це сказав народний депутат, голова парламентського комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерій Сушкевич. «Ми прийшли від таких чисто пасивних варіантів матеріальної підтримки у вигляді, наприклад, протезування чи пенсійного забезпечення людей, ізольованих від суспільства, до того, що почали займатися питаннями рівних прав і можливостей громадян України з інвалідністю. Сьогодні вже з’явилися вагони і потяги, де інвалід може розраховувати на певний рівень доступності залізничного транспорту».
Мінімальна пенсія за інвалідністю складає 544 гривні на місяць. У середньому люди з обмеженими можливостями отримують по 600-700 гривень.
