На центральній площі міста – звичний для радянських часів пам’ятник Леніну на повний зріст, фоном служить не менш звичний Будинок культури. З незвичного – від Леніна залишилась частина тулуба, а будівля позаду посічена осколками. Це Суджа – місто, про яке весь час згадують після початку операції української армії у Курській області Росії. Райцентр перебуває під контролем ЗСУ щонайменше тиждень, від 15 серпня там діє військова комендатура.
Як живе місто? На кого і на що скаржаться місцеві? Чи бояться вони відкрито говорити? Так коли для них, за їхніми словами, почалася війна?
Про це у репортажі журналістів Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода), які побували у Суджі 20 серпня.
Радіо Свобода в Росії визнано «небажаною» організацією, жителям Суджі загрожує штраф або тюремне ув'язнення за те, що вони з нами говорили. Тому Радіо Свобода приховує їхні імена і обличчя. Також редакція наголошує, що всі заяви жителі Суджі робили в умовах контролю міста Збройними силами України, тому сказане ними під час інтерв'ю може не відображати їхні погляди.
Нова реальність для Суджі
Суджа – невелике містечко у Курській області РФ неподалік від кордону з Україною. До Курська – 123 км, до кордону навпростець – менше 10 кілометрів.
Якщо дивитися на карту бойових дій, то українські війська значно далі просунулись на північний захід, на північ, але багато говорять саме про це місто – все ж таки це районний центр, хоч і маленький.
За даними Федеральної служби держстатистики Росії, станом на кінець квітня тут жили близько 5 тисяч людей. Зараз вочевидь суттєво менше.
Саме містечко схоже на сотні інших, де з радянських часів мало що змінилось. На центральній площі – обов’язковий Ленін на повний зріст, за ним Будинок культури. Адреса – Радянська площа, 18. Лише зараз будівля культури посічена осколками, а від пам’ятника Леніну лишилась частина, напис «Ленін» на постаменті перекреслений чорною фарбою.
Читайте також: Чому Курська операція ЗСУ є пасткою для Путіна – пояснюємо
Недалеко від центру зустрічаємо літнього чоловіка з великою сумкою і паличкою.
«Як би дійти… 174 кроки лишилось звідси – туди», – каже він. Питання, чому не виїхав, спочатку не розуміє. Уточнюємо – в тил.
«В тил їхати, то треба десь жити. А у мене дитина – інвалід першої групи, 47 років йому, ходити не може. Я в укриття його веду 45 хвилин», – пояснює він.
Далі розповідає, що не було хліба, а тепер привезли.
«Десять днів хліба не бачили. Вони приїжджають, «Сумські Паляниці». Я неправильно вимовляю, так?», – перепитує чоловік.
Зустрічаємо подружжя, розпитуємо.
Ті кажуть, що не дуже гучно. Однак чоловік зізнається, що лише останню ніч спав добре.
«Сьогодні єдина ніч, коли виспався. Бо ніби «бабахів» не було таких. За ніч один раз тільки бабахнуло, і все», – каже він.
Аж тут у нас задзижчав детектор дронів – невеликий пристрій, він показує, що десь недалеко кружляє російський розвідувальний безпілотник Zala. Це тут часто явище – безпілотники армії РФ активно працюють над районом операції ЗСУ в Курській області.
Хочуть миру, але від кого дочекатися, не знають. Просять всіх, благаютьВадим Мисник про жителів Суджі
Російська армія перегрупувалася, перекинула деякі підрозділи, тому за два з половиною тижні від перетину кордону українськими силами армія РФ чинить сильніший спротив. Зважаючи на те, що біля Суджі не настільки глибоке просування.
«Вони б'ють (армія РФ – ред.), люди страждають місцеві від цього, вони постійно про це кажуть, хочуть миру, але від кого дочекатися, не знають. Просять всіх, благають», – каже спікер оперативно-тактичного угруповання «Сіверськ» Вадим Мисник, з яким Донбас Реалії говорять у Суджі.
Він наголошує, що українські військові допомагають населенню, дотримуючись усіх міжнародних норм.
«Створена військова комендатура, підключена вода вчора була, технічна вода. Також забезпечуємо продуктами харчування, бутильованою водою від сьогодні. Військові лікарі здійснюють прийом, видаються людям необхідні документи, ліки», – перелічує він.
Всеволод – один із лікарів, який надає допомогу місцевим. Розповідає, що люди звертаються, цього дня прийняв до 15 пацієнтів.
«Була жінка сьогодні з осколковим пораненням, будемо тут лікувати, я зробив хірургічну обробку, рани почистив і завтра продовжиться це», – навів приклад військовий лікар.
Ми питаємо, з якими емоціями їхав до Суджі. Відповідає коротко: «Емоції? Давайте я промовчу, я 10 років на війні. Я промовчу».
Тим часом детектор знову сигналізує про російські дрони. Знову доводиться ховатись на деякий час у тінь найближчих дерев. Цього разу військові попереджають – у небі російський FPV-дрон.
«Шановні, нас розміняли»
Місцеві загалом доволі охоче спілкуються з нами. Хоча у декого вже є певне роздратування – у Суджі вже чимало представників ЗМІ. Нерідко під час спілкування люди нарікали на російську владу – хоча прямо і не називали жодних імен чи назв.
«Старих покинули, жінок хворих, дітей. Це добре, що українці нам привезли воду, бо без води сиділи цілий тиждень. Ні світла, ні води, ні газу, нічого. У мене немає машини, я одна, у мене нікого немає. Куди я поїду?», – каже жінка, яку Донбас Реалії зустрічають у підвалі, що слугує укриттям.
Тут само спілкуємось з жінкою похилого віку.
«Ми ніби і не москалі, і не Україна. Поруч Україна. Ми їздили за продуктами туди постійно (у Сумську область – ред.), автобус дешевий був, вони торгували у нас на базарі, і ми їздили туди, спілкувалися», – каже вона майже літературною українською.
На вулиці трохи далі говоримо з кількома чоловіками. «Шановні, нас розміняли», – каже один із них, знову не називаючи нікого конкретно.
«Тут у всіх є своє почуття, почуття гідності є, розумієте, повага. Вони, можливо, поважають себе навіть більше, ніж москвичі. Тому що від такого обстрілу вони могли б поїхати. Вони лишилися», – зауважує інший чоловік.
Читайте також: «Смілива операція, яка принизила Путіна»: огляд західних ЗМІ про прорив кордону Росії на Курщині
У кількох місцевих у Суджі ми запитали про те, коли почалася війна. Більшість із них назвали 6 серпня – тобто день, коли ЗСУ увійшли в Курську область. Жоден не згадав 24 лютого 2022 року, коли Росія почала повномасштабне вторгнення на територію Україну чи більш ранні дати за попередні 8 років гібридної агресії в Криму і на Донбасі.
«Я займалася своїми справами, робила консервацію, в городі там, компот закривала. Я навіть не знала, що війна почалася», – каже жінка, яка нарікала, що тут покинули старих, хворих і дітей.
До цього просто стріляли, стріляли, так, потихеньку. З 5-го на 6-те почалась саме війнамісцевий житель Суджі про те, коли почалась війна
На уточнювальне питання, а коли ж почалась, вона не зібралась з відповіддю: запевнила, що зараз не може нічого зрозуміти.
Чоловік, якого ми зустріли з дружиною, впевнено назвав дату початку війни для нього – у ніч з 5-го на 6 серпня.
«До цього просто стріляли, стріляли, так, потихеньку. А з 5-го на 6-те почалась саме війна», – переконаний він.
Чоловік із паличкою так само назвав 6 серпня.
«Ну якась така міжусобиця, конфлікт якийсь. Я від політики дуже далекий. Я коли перестав працювати, пішов на пенсію, [відтоді] політикою не займаюся, тільки кросвордами», – пояснив він, відповідаючи, чи він звертав увагу на події на кордоні і взагалі війну до того.
Операція ЗСУ у Курській області РФ
Українська армія, за даними російських ЗМІ, блогерів і представників влади, увійшла на територію Курської області Росії 6 серпня. Відтоді у регіоні тривають бої. Влада Курської, Брянської і Бєлгородської областей Росії запровадила режим контртерористичної операції на території регіонів. Через кілька днів повідомлялося про українських військових у місті Суджа, яке розташоване приблизно за 10 кілометрів від кордону з Сумською областю.
Аналітики VoxCheck у співпраці з Суспільним припускали станом на 9 серпня, що ЗСУ можуть контролювати частину міста. Спочатку українська сторона зберігала тишу щодо подій у Курській області РФ. Київ 12 серпня вперше підтвердив проведення ЗСУ наступальної операції в Курській області Росії. 13 серпня Олександр Сирський розповів, що під контролем України уже перебувають 74 населені пункти у Курській області РФ. Водночас днем раніше виконувач обов’язків губернатора Курської області Росії Олексій Смирнов на нараді з президентом РФ Володимиром Путіним заявив, що під контролем Збройних сил України перебувають 28 населених пунктів регіону.
У МЗС 13 серпня заявили, що Україна не зацікавлена в тому, щоб забирати територію в Курській області РФ, а хоче захистити життя українців і убезпечитись від російських ударів.
19 серпня президент України Володимир Зеленський на нараді керівників закордонних дипломатичних установ України повідомив, що українські військові контролюють 92 населені пункти у Курській області РФ.
Форум