Перший президент незалежної України, який підписав Біловезькі угоди, через Радіо Свобода емоційно звернувся до білоруського лідера Олександра Лукашенка з проханням припинити насильство, інакше, за словами Кравчука, «ніхто не уникне найвищого покарання за злочин». З ним розмовляла кореспондентка Білоруської служби Радіо Свобода Ганна Соусь.
Стисло:
- Мій батько, який захищав нашу землю під час Вітчизняної війни (Другої світової війни, – ред.), похований у Білорусі. Я страшенно переживаю. Я навіть не обурений, я просто прошу, благаю...
- Президенте Лукашенко, припиніть кровопролиття! Ні доказами, ні переконаннями, ні прикладами з історії він не зможе виправдати кровопролиття.
- Я можу висловити глибоку вдячність цим жінкам. Жінка не просто виходить на знак протесту, вона відстоює життя.
- Я хочу вірити, що Росія не підтримує те, що відбувається, в першу чергу, насильство.
«Ніхто не може уникнути найвищого покарання за злочин»
Леонід Кравчук зізнається, що уважно стежить за драматичними подіями в Білорусі і дуже переживає. Перший президент України проводить паралелі між поточними білоруськими подіями та подіями у Києві у 2014 році.
– Я прокинувся вранці в Києві в 2014 році, і всі телеканали показували, як силовики побили мирних жителів, студентів, просто людей, які виходили на акції протесту. Я на власні очі бачив, як скривавлені, побиті люди бігли в різні боки. Це справило на мене неймовірне враження. Я не просто дивлюся на те, що відбувається в Білорусі збоку, я сприймаю це через призму того, що трапилося з нами не так давно. Однак, на відміну від Білорусі, – наскільки я можу сказати зі ЗМІ, – ми мали її лише в Києві, головним чином на центральній площі, а в Білорусі це відбувається у всіх містах.
Зупиніться! Президенте Лукашенко, припиніть кровопролиття!
Тому, виходячи з того, що я пережив, я хотів би звернутися до білоруської влади – зупиніться! Президенте Лукашенко, припиніть кровопролиття! Жодними доказами, жодними переконаннями, жодними прикладами з історії він не зможе виправдати кровопролиття. Жодними. Якщо вдаються до неймовірних фальсифікацій, правда історії все одно переможе.
Моє глибоке переконання та людське прохання – людини, яка підписала документ у Біловезькій пущі про припинення існування Радянського Союзу. Тільки з однієї причини: це була остання імперія зла, яка з людиною не рахувалася. Важко було навіть уявити, коли ми підписали разом із Шушкевичем та Кебічем, що через 30 років це може повторитися в Білорусі. Не думав.
Це викликає у цивілізованому світі, у всіх демократіях, не просто обурення, а нерозуміння сутності влади: які ця влада має цілі, які завдання вона вирішує. Я говорю емоційно, бо ми сусіди. Я знаю Білорусь ще з радянських часів. Я бував там багато разів, я знаю білорусів, наскільки вони терплячі. Вони пройшли важкі часи – партизанський рух, спалені села, те, що робили фашисти ... Я бачив, знаю, я був на могилах.
Мій батько, який захищав нашу землю під час Вітчизняної війни (Другої світової війни, – ред.), похований у Білорусі. Я страшенно переживаю. Я вже не оціннюю, навіть не обурююся, я просто прошу, благаю ... Як близьку державу, як народ, який глибоко розуміє, бо вони це пережили. Люди, зупиніться. Владо, зупиніть силовиків, бо якщо ви розпалюєте ненависть, це може закінчитися дуже погано. Не уникнути нікому найвищого покарання за злочин.
«Ми вас любимо! Припиніть бити нас!»: фоторепортаж із протесту жінок у Білорусі
«Росія не підтримає насильство, тому що це побачить увесь світ»
– Коли ми з вами розмовляємо, на вулицях Мінська вздовж проспектів стоять жінки в білому одязі з квітами. Це мирні «ланцюги солідарності». Це другий день. Жінок ще не затримали, але вечір ще не розпочався. Що ви б могли сказати цим жінкам, що ви б могли сказати людям, які зараз на вулицях Мінська, автомобілістам, які нескінченно сигналізують на підтримку людей, які вийшли на вулицю? Що ви могли сказати людям Білорусі?
– Я можу висловити глибоку вдячність цим жінкам. Жінка не просто виходить на знак протесту, вона відстоює життя. Жінка несе життя, життя дитини, життя взагалі. Я їм вдячний, що вони мають мужність, що вони переступили будь-який страх, що вони прийшли і сказали: ми захищаємо життя, ми відстоюємо свободу, ми захищаємо демократію, ми хочемо нормально жити так, як живуть люди, не знаючи страху ні перед ким. Не може бути насильства над людиною, не може бути страху. Якщо він присутній, то це стан іншого складу. Я їм вдячний, що вони вийшли мирно і продемонстрували свій спокій.
– Ми почали розмову з паралелей з Україною. Яка може бути роль Росії в ситуації, коли, на думку спостерігачів, вона може розпочати громадянську війну або налякати, що це може статися. Чи скористається Росія критичною ситуацією та зробить те, що зробила в Україні в 2014-2015 роках?
– Я хочу вірити, що Росія не підтримуватиме в першу чергу те, що відбувається, насильство. Росія не підтримуватиме насильство, бо його побачить увесь світ. Якщо Росія підтримає насильство і в Білорусі, якщо це може статися і призведе до якихось конфліктів, плюс Україна, плюс щось інше, тоді Росія візьме на себе велику відповідальність перед людством, світом, демократією та свободою. Я сподіваюсь, що цього не станеться і дуже вірив би. Я думаю, що в Росії також є сили, які не дозволять таких дій чи підтримувати насильство в Білорусі.
