Білоруси здатні змусити Олександра Лукашенка залишити посаду президента і піти з політики. Адже нині він не має такої впевненості у своїй владі, як ще кілька років тому. Утім, досягти такої мети можуть лише більш скоординовані протести, ніж ті, що нині відбуваються у Білорусі. Головна небезпека в тому, що, за недостатньої уваги Європи, скерувати білоруські протести може спробувати Росія. Про це в інтерв'ю Радіо Свобода сказав колишній посол України в Республіці Білорусь Ігор Ліховий.
– Що саме, на ваш погляд, зараз відбувається в Білорусі?
На бажання білорусів щодо змін могла би бути адекватна реакція. Я цієї адекватної реакції не бачу
– Я бачу прояви кризи, кризи управління, державної кризи. Білоруси за своєю ментальністю – європейці. Щоправда, вони не такі легкі на підйом, як українці. Тож якщо білоруси піднімаються, то це може бути «дев'ятий вал». Насправді склалася ситуація, коли більшість білорусів хочуть змінити життя країни. Вони вийшли, як мінімум, задекларувати цю позицію. Тому влада Білорусі мала би розуміти, що нинішня ситуація відрізняється, від того, що було раніше. На бажання білорусів щодо змін могла би бути адекватна реакція. Поки що я цієї адекватної реакції не бачу.
– Чому саме зараз виник такий потужний протест? Чому, скажімо, не під час минулих президентських виборів?
– Тут цілий комплекс причин і приводів. Але першою серед причин є бажання перемін, а серед приводів, звісно, – вибори президента та їхні офіційні результати. Коли накладається одне на інше, тоді і виникають такі ситуації. Те, що ми зараз бачимо, викликає не лише інтерес, але й відчуття певних небезпек. Це наші сусіди, більше ніж 1000 кілометрів спільного кордону маємо. Це не просто сусіди, у нас багато спільного в історії, тісні економічні зв'язки, родинні зв'язки. Політики тривалий час недооцінювали білоруський напрямок.
– То ви вважаєте, що нині з боку Білорусі є і певні небезпеки для України?
Росія не випустить так легко Білорусь зі своїх обіймів. У цьому русі протесту його тимчасові лідери вже не керують ситуацією
– Є ситуація дестабілізації, а будь-яка дестабілізація у короткій перспективі становить небезпеку. Стратегічно можна отримати і вигоди, але от прямо зараз – це певна небезпека. В нашій ситуації нестабільність на ще одній ділянці кордону точно небезпечна. Росія не випустить так легко Білорусь зі своїх обіймів. Ми ж бачимо, що у цьому русі протесту його тимчасові лідери вже не керують ситуацією. Хоч вони і до цього не мали якоїсь «дорожньої карти», діяли скоріше емоційно, ніж раціонально.
В Україні у 2013–2014 роках протест виглядав, як рух до Європи. А зараз у Білорусі я цього не бачу. Білоруси зі своєю європейською ментальністю хочуть жити за європейськими законами. Багато з молоді побували в Європі, мають там контакти. Але у протесті я не бачу руху «за», я бачу лише протест проти президента держави. Це трохи насторожує. Хотілось би бачити «дорожню карту» на кілька кроків уперед.
– Якщо вважати, що білоруський протест нині не має чіткого напрямку, то виникає запитання: чи немає небезпеки, що такий протест очолять ті чи інші агенти зовнішнього впливу, для яких інтереси білорусів не є першочерговими?
Допомогти можна лише тому, хто визначився, яка і у чому допомога йому потрібна
– Більше того, над цим вже працюють з боку Росії. Ми це бачимо навіть по діях та висловлюваннях так званих лідерів опозиції. Вони не пройшли тесту запитанням «чий Крим?». Звісно є небезпека того, що ситуація розвиватиметься не у тому напрямку, про який йшлося від початку. Є такий вислів: «стаєш рабом того, хто тебе викупив з рабства». В даному випадку Росія має потужну силу впливу і може його використовувати для своєї вигоди. Найпростіший сценарій: врятувати чинну владу, яка потім буде вдячною. Але це не єдиний можливий сценарій. Так чи інакше, зрештою, все залежить від самих білорусів. Від їхнього вибору. Адже допомогти можна лише тому, хто визначився, яка і у чому допомога йому потрібна.
– А чому протест наразі, як ви кажете, не має спрямування, принаймні чіткого проєвропейського?
Вони здогадуються, що країна, яка не входить до Євросоюзу чи НАТО, має мало шансів на пряме втручання, власне, на захист
– Я гадаю, що для білорусів українці дуже багато значать. Білоруси завжди уважно спостерігали за тим, що відбувалося в Україні. Вони емоційно підтримали Майдан 2004 року, а от уже 2013-2014 роки, які призвели до війни, насторожили білорусів. Вони побачили, що народне повстання може мати різні фінали. Вони бояться втратити те, що мають. Білоруси до сьогодні мали досить стабільну економічну ситуацію, було куди поскаржитися на побутові проблеми. Тому вони не зовсім розуміють як їм далі бути, чи потрібна їм Європа. Вони здогадуються, що країна, яка не входить до Євросоюзу чи НАТО, має мало шансів на пряме втручання, власне, на захист.
Але є великий протестний електорат. Я серйозно ставлюся до поняття «ментальність». Так от білоруси мають більш «нордичну ментальність» ніж українці. Тобто їх важко вивести з рівноваги, але, якщо вивести, то тоді важко повернути цю рівновагу. Білорусь розташована у Центральній Європі. Тому те, що там відбувається, потребує більшої уваги з боку Європи. Польща, Литва і Україна мають відчувати більшу відповідальність. Не тільки спостерігати, хоч втручатися ми і не маємо права.
– Який розвиток подій у Білорусі найбільш вигідний із прагматичної точки зору українському громадянинові, не владі, не політикам, а просто українцям?
Якщо залишиться Лукашенко, то все одно є питання: як надовго? Ну, ще кілька років. Але ж насправді має настати час змін
– Якщо залишиться Лукашенко, то все одно є питання: як надовго? Ну, ще кілька років. Але ж насправді має настати час змін. Уже не та ситуація, де можна казати, що краще поганий мир, ніж добра війна. Лукашенко вже не втримує ситуацію. Тому важко уявити, щоб він лишався. Коли людина 26 років лишається біля керма, це не відповідає європейським традиціям та ментальності. А білоруси, нагадаю, – європейці. Не можна бути «трохи вагітною».
Лукашенко зробив низку позитивних кроків, спрямованих на те, щоб Білорусь не стала частиною Росії, або щоб там не сталося такого, як в окупованій частині Донбасу. Путіна Лукашенко дратує дуже давно. Без нього Білорусь могла бути поглинутою Росією, а він своєю впертістю протистояв цьому. І він протистояв загрозам з боку своїх чиновників (конфліктів було не мало), контролював ситуацію. Але природа і час беруть своє.
– Яку, на вашу думку, мала би зайняти позицію українська влада, президент? Чи треба визнати вибори у Білорусі, чи треба заявляти про зворотне?
– Нинішній владі я би радив приділяти більше уваги зовнішній політиці. Зараз відносини з Білоруссю звелися до дрібних економічних вигод. Важливо вибудовувати довіру у відносинах між країнами. Тому у цій ситуації було би потрібно більше інтегруватися в гуманітарній сфері: в освіті, в культурі, в спорті.
Дуже важливо, що кожен білорус розуміє українську мову без перекладу
Між нашими двома країнами немає культурного бар'єру, немає мовного бар'єру. Дуже важливо, що кожен білорус розуміє українську мову без перекладу.
Рівним партнером для Білорусі, з усіх сусідів, може бути лише Україна. Треба вибудовувати такі відносини за будь-якого президента. Вийти зараз на екрани і заявити, що ми не визнаємо результати виборів – треба мати для цього підстави. Сказати, що підтримуємо президента Лукашенка теж не можемо, ми ж розуміємо, чим викликане напруження у тій країні, розуміємо, що протест має абсолютно природний характер.
– Чи не збудував Лукашенко за 26 років такої міцної, орієнтованої лише на нього політичної системи, яку не можливо зламати не зруйнувавши усієї держави?
У нинішній ситуації білоруси потребують втручання ззовні. Не військового, а доброзичливого, у вигляді допомоги
– Зламати можна все. Але, як на мене, у нинішній ситуації білоруси потребують втручання ззовні. Не військового, а доброзичливого, у вигляді допомоги. Лукашенко жив у самостійно створених координатах, які випливали із ситуації 1990-х років та 2000-х.
Нині змінилися вектори впливу у світі, нові покоління піднялися і хочуть чогось іншого, чого старшим поколінням вже не зрозуміти. Тому Лукашенко нині не є настільки сильним, як, скажімо, 10 років тому. Життя нині вимагає не «сильної руки», а відповідальності. Просто так побудована економіка, і європейська, і американська. Одна людина вже не може охопити весь процес управління державою, от саме із цим і увійшов у протиріччя Лукашенко. Немає біблейського Соломона, є літній президент, який може помилятися і в економічних, і в інших рішеннях.
Немає жодних сумнівів, що білоруси вийшли на правильний шлях. Чи вдаться їм саме цього разу – це інше питання, але шлях правильний.
