У ці дні у світі вшановують пам’ять жертв Голокосту: лише на території України, за даними науковців, нацистська окупаційна влада знищила понад три мільйони євреїв, ромів, а також українців, поляків і росіян зі змішаних родин, які не хотіли залишати рідних єврейського походження й ішли за ними у гетто, а звідти на страту.
Але цьогоріч вшанування пам’яті загиблих у роки «Великої катастрофи» (Шоа), як ще називають Голокост, відбувається на тлі несприйняття частиною світової спільноти появи на міжнародних заходах із вшанування жертв Шоа президента Росії Володимира Путіна, якого пов’язують зі скоєнням злочинів на території України, Сирії, інших країн. Путін у свою чергу, не звертаючи на це жодної уваги, виступив як успішний маніпулятор, перекручуючи факти, пов’язані з Голокостом так, як це вигідно Кремлю.
Антисемітизм прирівнюємо до русофобії та шовінізму; найбільшими трагедіями Другої світової війни були Голокост і блокада Ленінграда, 40 відсотків загиблих під час Голокосту євреїв були громадянами СРСР – ці заяви, які прозвучали з вуст президента Росії Володимира Путіна на V всесвітньому форумі пам’яті жертв Голокосту викликали неоднозначну реакцію науковців та частини світової спільноти.
«Тут (в Ізраїлі, – ред.), як і в Росії, розуміють значимість уроків Другої світової війни, не дозволяють світу забути, до чого призводить національний егоїзм, розбрат, сприяння будь-яким формам шовінізму, антисемітизму та русофобії» – зазначив Путін, не деталізуючи, що він розуміє під «русофобією».
При цьому у виступі прозвучало, що на теренах нинішніх «русофобських» України та Литви було нібито знищено найбільше євреїв із названих вище 40 відсотків жертв Голокосту з СРСР.
А раніше Путін публічно звинуватив передвоєнне керівництво Польщі у союзницьких відносинах із Третім рейхом та антисемітизмі як частині державної політики. Як результат – президент Анджей Дуда, а за ним президенти Литви та Естонії, відмовились їхати на ізраїльський форум. 27 січня поляки провели власну акцію у Меморіалі і музеї «Аушвіц-Біркенау».
За словами історика і правозахисника В’ячеслава Лихачова, тема Голокосту в політиці Росії – це «засіб інформаційної експансії русского мира». На цю експансію спрямований кожен виступ «володаря» Кремля.
Голокост: уроки пам’яті
Тим часом, українські освітяни та науковці шукають шляхи протидіє політичним маніпуляціям і вберегти пам’ять про Голокост.
Український центр вивчення історії Голокосту. І то була на конференція, а круглий стіл! Назва повна круглого столу: "Українське суспільство і пам'ять про Голокост: наукові і освітні аспекти"
Як розповів кореспондентові Радіо Свобода керівник Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський, на круглому столі «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: наукові та освітні аспекти» освітяни ділилися досвідом, як проводити уроки пам’яті про Голокост так, щоб учням було цікаво.
Під час Шоа були ті, хто рятував сусідів-євреїв, а хтось їх здавав нацистам.Анатолій Подольський
«Такий захід, починаючи з 2008 року, ми проводимо 27 січня (Міжнародний день вшанування пам'яті жертв Голокосту) щороку, нас підтримує Гете-Інститут. Цьогоріч у нас були 120 учасників з 10 міст України, які поділилися досвідом – як викладати й роз’яснювати школярам проблематику Голокосту. Адже під час Шоа були жертви, але були і ті, хто підтримав політику нацистів. Хтось рятував сусідів-євреїв, а хтось їх здавав нацистам. Це дуже складна й багатогранна проблематика», – каже Подольський.
Команда Подольського за підтримки єврейських та ромських громад та місцевих активістів минулого року у рамках українсько-німецького проєкту «Захистимо пам’ять» встановили 20 меморіальних об’єктів – пам'ятників та знаків – на місцях розстрілу євреїв та ромів у роки Голокосту у 17 невеликих населених пунктах п’яти областей України.
Як зазначив Подольський, мета проєкту – знайти, дослідити й облаштувати знехтувані або ж забуті масові поховання жертв Голокосту, щоб зберегти пам’ять про жертв для сьогодення та майбутнього.
Голокост – спільна трагедія усіх народів України
Кілька років тому у місті Острог був створений Єврейсько-український релігійно-культурний центр «Яхад»: його активісти шукають місця поховань жертв Голокосту, а часто знаходять і могили жертв інших трагедій.
Кілька років тому пошуковики знайшли поблизу одного з сіл Рівненщини 5 місць поховання євреїв, розстріляних у роки Голокосту (усього близько трьохсот тіл – ред.). Братські могили були розташовані у складному місці, перепоховати останки не вдалось – тож над могилами встановили пам’ятний знак жертвам Голокосту. Про це Радіо Свобода розповів один із засновників центру, ветеран АТО Макс Верховський.
Добре, що маємо підтримку місцевих – і влади, і громадських активістівМакс Верховський
«На Рівненщині, на Хмельниччині нам відомі місця, де поховані бійці УНР та вояки УПА, ми знаємо, де шукати братські поховання євреїв – жертв Голокосту. Там повсюди роботи вистачить років на 50, але на це потрібні чималі кошти, яких у нас немає. Тож робимо те, що можемо, добре, що маємо підтримку місцевих – і влади, і громадських активістів», – розповідає Верховський.
Одеський моделіст Євген Капука є автором кількох серій діорам на військову тематику. Створені кілька років тому для музею Голокосту в Одесі діорами «Гетто у Трансністрії» (Трансністрією у 1941–1944 роках іменували територію між річками Дністер і Буг у румунській зоні окупації, – ред.) і «Табір смерті у Богданівці».
Експерти, з якими спілкувалось Радіо Свобода, упевнені: Голокост – це трагедія усіх народів України, і зберегти пам’ять про Шоа – це завдання усього суспільства. Разом легше протидіяти «русскому миру», який намагається спотворити пам’ять про Велику катастрофу, зазначають фахівці.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
