За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, у світі 1,3 мільярда тонн продуктів харчування щороку викидають на смітник. Щоб скоротити марнотратство та допомогти знедоленим, була створена система банків продовольства, перший з яких відкрився у США в 1967 році. Журналісти Радіо Свобода вирішили з’ясувати, як працює подібна система в Україні та Чехії. Якщо в Чехії охоче показали всі етапи, як допомагають людям, то в Україні керівник такого благодійного проекту називає склад «режимним об’єктом».
«Фудбанк» – це продовольчий склад, працівники якого їздять до супермаркетів та виробників, де збирають товари, крайній термін споживання яких закінчується, або ті, що не мають товарного вигляду. Далі благодійні організації, що опікуються малозабезпеченими людьми, приїжджають на склад, де отримують необхідну кількість продовольства для своїх підопічних.
На початку 2018 року в Чехії ухвалили закон, що забороняє великим супермаркетам утилізувати продукти харчування та зобов'язує віддавати їх до продовольчих банків. Подібне законодавство існує в багатьох країнах Євросоюзу.
«Люди, які були раніше нашими клієнтами, тепер тут працюють»
Вєра Доушова керує найбільшим «фудбанком» Чехії. За своє життя чеська активістка займалася багатьма соціальними проектами, в тому числі переселяла етнічних чехів із сіл, розташованих поблизу Чорнобильської зони в Україні.
Її банк продовольства щорічно допомагає 22 тисячам людей, але Вєра вимушена постійно шукати гроші для існування своєї благодійної організації.
Вони знають, що роблять гарну справу: зараз допомагають, а раніше їм допомагалиВєра Доушова
«Люди, які були раніше нашими клієнтами, тепер тут працюють. Вони знають, що роблять гарну справу: зараз допомагають, а раніше їм допомагали», – розповідає Вєра Доушова про колег, які працюють у «фудбанку». Це – водій, складські робітники та бухгалтер, загалом 9 осіб. Організація функціонує за рахунок благодійних пожертв, частину бюджету поповнює і місцева влада.
Великі мережі супермаркетів Чехії щодня відсортовують те, що можна передати на благодійність. Так, мережа супермаркетів TESCO передає тільки ту їжу, яка придатна до споживання: це продукти, в яких зіпсована упаковка, чи продукти, в яких закінчився рекомендований термін придатності, тобто смакові якості цих продуктів уже можуть не відповідати стандартам, але їхнє споживання вважається безпечним.
В узгоджений день вантажівка «фудбанку» приїжджає до супермаркету, щоб забрати відсортовані продовольчі товари.
Вєра весь робочий день особисто слідкує за тим, щоб отримати товари від постачальників та відвантажити благодійним організаціям.
Стало більше продуктів. Щодня овочі, фрукти, м'ясо, ковбаса, молочні продукти... Не вистачає коштів, щоб платити всім цим людям, за всі ці машини, електрику, за складВера Доушова
«Із січня (2018 року, коли у Чехії ухвалили закон, що зобов’язує супермаркети віддавати продукти у «фудбанки» – ред.), звісно, стало більше продуктів, більший асортимент, ніж раніше. Тому що всі магазини, які продають продукти, почали нам пропонувати все, що не можуть продати, наприклад, щодня це овочі, фрукти, м'ясо, ковбаса, молочні продукти. Це дуже добре, адже раніше була нестача для наших клієнтів. З одного боку, ми раді, тому що можемо дати клієнтам більше продуктів. З іншого боку, це для нас клопоти, бо не вистачає коштів, щоб платити всім цим людям, за всі ці машини, електрику, за склад», – коментує Вєра нове чеське законодавство.
В Україні також існує банк продовольства. Київський міський благодійний фонд «Фудбенк» зареєстрований за адресою одного з бізнес-центрів, де орендує невеликий офіс та щорічно перерозподіляє продовольчі товари та товари першої необхідності на мільйони гривень. Згідно з єдиним опублікованим податковим звітом, у 2016 році КМБФ «Фудбенк» отримав та передав товарів на 17 мільйонів гривень.
Щоб показати, як працює «фудбанк» в Україні, журналісти Радіо Свобода неодноразово зверталися до керівництва благодійної організації з проханням зняти процес його роботи та перерозподілу благодійної допомоги, але марно.
Спочатку причиною відмови стало перебування відповідальних осіб за кордоном. Потім, уже під час звітної прес-конференції, голова правління Володимир Іванов назвав склад, де зберігається благодійна допомога, «режимним об’єктом». Востаннє таку відповідь редакція отримала у червні цього року. За словами Іванова, склад «Фудбенку» розташований «в одному зі складських комплексів міста Києва».
Українські представники мереж постачальників продовольчих товарів до «фудбанку», такі як «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», «ПепсіКо», «Нестле» та «Данон», також не відреагували на запити журналістів, які просили продемонструвати передачу товарів на благодійність. Один із постачальників, компанія «МЕТРО», пояснила відмову «великою завантаженістю».
Довести прозорість – справа честі?
Зазвичай фонди обов’язково хочуть довести, що їм можна довіряти, що їм можна допомагати. Міжнародні фонди вважають це справою честі – розповісти, як це відбуваєтьсяКатерина Жук
«Зазвичай фонди обов’язково хочуть довести, що їм можна довіряти, що їм можна допомагати. Міжнародні фонди вважають це справою честі – розповісти, як це відбувається», – так прокоментувала закритість благодійного фонду «Фудбенк» Катерина Жук, директор моніторингової організації «Черіті Тюнер».
У підсумку, єдиним візуальним доказом того, що «фудбанк» в Україні дійсно функціонує, є регулярні пости на сторінці фонду в мережі «Фейсбук» з фотографіями людей, які тримають різну продукцію. Інші докази існують виключно на офіційних прес-конференціях та в закритій документації.
Українські фіскальні органи також відхилили запити щодо надання звітів благодійного фонду, хоча вони, згідно із законом, не містять комерційної таємниці. Там відповіли, що не мають права оприлюднювати інформацію без згоди фонду.
Український банк продовольства відмовився від незалежного аудиту організації «Черіті Тюнер». При цьому його керівник Володимир Іванов без подробиць повідомив, що востаннє проводили аудит «Фудбенку» 2017 року.
Відкритість українського банку продовольства важко порівняти з тією, що існує в Чехії. Опублікована звітність малоінформативна, зауважує Катерина Жук, а джерела фінансування не до кінця зрозумілі. Благодійна організація, яка б, здавалося, мала бути зацікавлена у розповсюдженні інформації про себе для залучення нових донорів, неохоче йде на контакт зі ЗМІ та відмовляється демонструвати процес розповсюдження благодійної допомоги.
Матеріал підготовлений в рамках журналістської стипендії Вацлава Гавела у штаб-квартирі Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода у Празі та в бюро у Києві
