Голова Чечні Рамзан Кадиров офіційно вдруге вступив на посаду керівника республіки на урочистій церемонії в її столиці Грозному. Він склав присягу голови республіки перед майже тисячею гостей із Чечні, з інших республік російського Північного Кавказу та з Москви.
«Завдяки федеральному центрові і героїчній праці всього народу республіка за останні чотири роки невпізнанно змінилася. Ми з вами зламали хребет міжнародним терористам, знищили їхніх ватажків. Чеченська Республіка перетворилася на стабільний регіон. Сьогодні наш народ єдиний і згуртований як ніколи», – заявив, зокрема, Кадиров у своїй промові.
Державне телебачення в Чечні транслювало урочистості й виступи понад годину.
Його кандидатуру на голову Чечні на наступний п’ятирічний термін затвердив 5 березня чеченський парламент після того, як її, за російським законодавством, подав на розгляд президент Росії – така в цій країні процедура обрання-призначення регіональних керівників.
Від бойовика до вірного діяча
Уперше Кадиров очолив Чечню в складі Росії як її президент 2007 року – тоді його кандидатуру подав тодішній президент Росії Володимир Путін, – а перед тим півтора року був головою чеченського уряду. Він став президентом майже одразу, щойно йому сповнилося 30 років – мінімальний вік для цієї посади.
Рамзан Кадиров – син відомого чеченського діяча Ахмата Кадирова, який до своєї загибелі від замаху 2004 року теж був президентом Чечні, хоча до Другої чеченської війни 1999–2009 років був головним муфтієм самопроголошеної чеченськими борцями за незалежність Ічкерії.
Сам Рамзан Кадиров теж на початку разом із батьком боровся проти Росії, але потім разом із ним перейшов на бік Москви й відтоді відомий своєю демонстративною лояльністю Кремлеві. Наприклад, минулого року він заявив, що президент у всій Росії має бути лише один, і зажадав від свого парламенту змінити назву своєї посади й так став із президента «головою Чечні».
Сумнівні справи Кадирова
Не баряться й подяки з Москви: Кадиров став членом керівництва владної партії «Єдина Росія» чи був підвищений зі старшого лейтенанта відразу до генерал-майора міліції, отримав багато російських державних нагород і почесних звань.
Відомий Кадиров і своїми позовами до правозахисників, які звинувачують його у встановленні в Чечні жорстокої особистої диктатури і культу особи і причетності до викрадень і зникнень його опонентів. Принаймні одного разу, в Австрії, Рамзана Кадирова прямо звинуватили в тому, що він особисто віддав наказ викрасти чеченського біженця у Відні, який став його опонентом, після чого того вбили. Сам Кадиров усі звинувачення заперечує.
А в Україні пам’ятають заклик Кадирова 2009 року, щоб Росія «перейшла в наступ» і «ліквідувала» таку «проблему», яку становила для Кремля Україна за часів Президента Віктора Ющенка.
«Завдяки федеральному центрові і героїчній праці всього народу республіка за останні чотири роки невпізнанно змінилася. Ми з вами зламали хребет міжнародним терористам, знищили їхніх ватажків. Чеченська Республіка перетворилася на стабільний регіон. Сьогодні наш народ єдиний і згуртований як ніколи», – заявив, зокрема, Кадиров у своїй промові.
Державне телебачення в Чечні транслювало урочистості й виступи понад годину.
Його кандидатуру на голову Чечні на наступний п’ятирічний термін затвердив 5 березня чеченський парламент після того, як її, за російським законодавством, подав на розгляд президент Росії – така в цій країні процедура обрання-призначення регіональних керівників.
Від бойовика до вірного діяча
Уперше Кадиров очолив Чечню в складі Росії як її президент 2007 року – тоді його кандидатуру подав тодішній президент Росії Володимир Путін, – а перед тим півтора року був головою чеченського уряду. Він став президентом майже одразу, щойно йому сповнилося 30 років – мінімальний вік для цієї посади.
Рамзан Кадиров – син відомого чеченського діяча Ахмата Кадирова, який до своєї загибелі від замаху 2004 року теж був президентом Чечні, хоча до Другої чеченської війни 1999–2009 років був головним муфтієм самопроголошеної чеченськими борцями за незалежність Ічкерії.
Сам Рамзан Кадиров теж на початку разом із батьком боровся проти Росії, але потім разом із ним перейшов на бік Москви й відтоді відомий своєю демонстративною лояльністю Кремлеві. Наприклад, минулого року він заявив, що президент у всій Росії має бути лише один, і зажадав від свого парламенту змінити назву своєї посади й так став із президента «головою Чечні».
Сумнівні справи Кадирова
Не баряться й подяки з Москви: Кадиров став членом керівництва владної партії «Єдина Росія» чи був підвищений зі старшого лейтенанта відразу до генерал-майора міліції, отримав багато російських державних нагород і почесних звань.
Відомий Кадиров і своїми позовами до правозахисників, які звинувачують його у встановленні в Чечні жорстокої особистої диктатури і культу особи і причетності до викрадень і зникнень його опонентів. Принаймні одного разу, в Австрії, Рамзана Кадирова прямо звинуватили в тому, що він особисто віддав наказ викрасти чеченського біженця у Відні, який став його опонентом, після чого того вбили. Сам Кадиров усі звинувачення заперечує.
А в Україні пам’ятають заклик Кадирова 2009 року, щоб Росія «перейшла в наступ» і «ліквідувала» таку «проблему», яку становила для Кремля Україна за часів Президента Віктора Ющенка.
