Український прорив на територію Росії може мати більше стратегічне значення, ніж відступ української армії біля Покровська. Так вважає колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер. На його думку, саме перенесення бойових дій на територію РФ і контроль над частиною Курщини Збройними силами України може змінити динаміку майбутніх переговорів і загалом сприйняття війни в той час, як просування армії РФ на Покровському напрямку такого впливу не має.
В інтерв'ю з українською службою Радіо Свобода у Празі Волкер також розповів, як змінилась позиція кандидата у президенти США Дональда Трампа щодо допомоги Україні, а також про те, як саме війська НАТО можуть виконувати задачі на території України.
– Ми бачимо, що ситуація на Покровському напрямку проблемна. І російська армія просувається швидше, ніж раніше. Принаймні, це те, що ми бачимо з повідомлень людей, які там перебувають. Є також повідомлення, що це пов'язано з тим, що в українській армії немає належного зв'язку між підрозділами. Чи може Захід щось з цим зробити? Може, поставити якісь умови? Як це працює?
– Ну, тут є кілька факторів.
Почнемо з узагальнюючого твердження. Це війна. На війні трапляється всяке. Це не завжди передбачувано. В даному випадку ми маємо комбінацію факторів.
Ці славнозвісні 61 мільярд доларів надходять дуже повільно
Перше, Україна свідомо стримувала сили, щоб відкрити новий фронт і захопити частину російської території в Курській області, що є дуже важливим. Покровськ, можливо, менш значущий.
По-друге, американські поставки боєприпасів та обладнання в Україну.
Ці славнозвісні 61 мільярд доларів надходять дуже повільно, не тими темпами, які потрібні.
По-третє, Україна має справу не лише з нестачею боєприпасів, але й з реальним навантаженням на особовий склад. І тому вони розтягнуті вздовж лінії фронту.
І, по-четверте, ми насправді не знаємо тактики, яку генерал Сирський та українці обмірковують щодо Покровська на сході України, на Донбасі.
Бувають випадки, коли військові командири вирішують утримувати територію, бо вважають, що вона варта того, щоб за неї боротися.
Бувають випадки, коли вони вирішують відступити, тому що кількість втрат, яких вони можуть зазнати, не варта мети, і вони збираються організувати оборону в іншому місці або контрнаступ в іншому місці. Тому я не знаю, якою є тактика української сторони. Ми не повинні надмірно реагувати на те, що на полі бою певне просування після того, як там не було дуже значного руху протягом півтора року.
– Ви згадали, що одна частина фронту є на території Росії, інша - на території України. Як це поєднується? Чи означає це, що прорив у Курську область не має нічого спільного з Покровськом? Чи тут є зв'язок зі стратегічної точки зору? І чи означає це, що, можливо, якісь цілі не були досягнуті, коли Збройні сили України вирішили зайти вглиб Росії?
– Ну, я думаю, що прорив у Курську область є стратегічно важливим з ряду причин. Він продемонстрував, що російські війська є на межі своїх можливостей. Вони не можуть одночасно наступати в Україні і захищати Росію. Їм доведеться обирати.
Росіянам доведеться відвести частину сил зі східної України, якщо вони збираються повернути Курськ або спробувати це зробити. Це змушує їх розділити свої сили.
Це змінює умови будь-яких майбутніх переговорів. Раніше, коли хтось говорив про переговори, завжди йшлося про те, як багато Україна збирається віддати. Тепер це більше схоже на торги: гаразд, Україна може вивести війська з російської території, Росія виводить війська з української території. Тож це трохи змінює динаміку.
Путін не зможете приховати 200 000 переміщених осіб і окупацію певної території
Це пробиває велику діру в путінському наративі про те, що це якась санітарна спеціальна військова операція, яка не зачіпає Росію. Зараз він єдиний російський лідер з часів Сталіна, а до того царяМиколи Другого, який фактично спровокував вторгнення в Росію і втратив територію. Це зовсім не в дусі Петра Першого. Тож це змінює наратив про Путіна всередині Росії.
Ви не зможете приховати 200 000 переміщених осіб і те, що Україна окупувала частину вашої території. Це вже сталося. Це говорить російському народу, що насправді йде війна, і вона йде не так добре, як нам каже Путін.
Для західних країн це показує, що Україна боєздатна, вміє використовувати допомогу, яку вона отримує. І що вона не просто розтринькується. Це важливий сигнал для західної громадськості. Тому я думаю, що це досягає багатьох цілей з точки зору перезавантаження сприйняття війни.
На противагу цьому, просування Росії під Покровськом суттєво не відрізняється від того, що ми бачили протягом останніх двох років. Тож це не змінює наратив про вторгнення, а от Курський прорив змінює.
– Ви згадали, що в українській армії відчувається великий дефіцит військових, і в зв'язку з цим, що ви думаєте про можливе розгортання західних військ в Україні? Я маю на увазі, що зараз Україні важко мобілізувати людей. Залишається все менше професіоналів з досвідом в той час, як є професійні армії, які мають досвід, на Заході, в країнах НАТО. Для Заходу це все ще червона лінія, яку неможливо перетнути?
– Ну, для Заходу, я думаю, це змішана картина. Для США – так. Я думаю, що адміністрація Байдена взагалі цього не допустить.
Вони навіть не дозволяють цивільним підрядникам оборонних компаній бути присутніми в Україні, працювати з українцями над обладнанням, яке ми надали. Тож це дуже строга політика з боку Вашингтона.
Інші країни, на мою думку, мислять більш креативно, наприклад, як згадував президент Макрон, Франція може розглянути можливість введення військ в Україну. І я не думаю, що тут має бути якесь табу.
Забезпечити розширену протиповітряну оборону. Таким чином, це і захист території НАТО
Є багато корисних речей, які західні війська могли б зробити, щоб допомогти Україні, не обов'язково вступаючи у бій із російськими сухопутними військами, наприклад, забезпечити розширену протиповітряну оборону. Таким чином, це і захист території НАТО, що є найважливішим для НАТО, але і похідне забезпечення захисту над Україною.
Вони можуть проводити тренувальні місії. Вони можуть допомогти українцям з обладнанням, технічним обслуговуванням і підтримкою. Вони можуть утримувати території, забезпечувати базову безпеку в тих частинах України, де не ведуться бойові дії, щоб Україна могла розгорнути свої сили подалі від них. Є цілий ряд ролей, які можна було б виконати і які не є настільки провокаційними, що, якби західні країни захотіли, їх можна було б легко виконати.
– І якщо говорити про майбутнє американської допомоги Україні після виборів, то про це вже багато було сказано. Чи бачите ви зміни в риториці кандидата від республіканців Дональда Трампа? Адже ми пам'ятаємо, як він говорив дуже неприємні речі для України, дуже тривожні речі. Чи бачите ви, що зараз, у ході виборчої кампанії, це змінюється чи ні?
– Почнемо з того, що ситуація вже змінилася.
Саме Трамп забезпечив політичне прикриття Майку Джонсону, спікеру Палати представників. Щоб Майк міг винести пакет [допомоги Україні] на голосування. За нього проголосували 70% членів Палати представників, що свідчить про сильну двопартійну підтримку, про те, що понад 70% конгресменів підтримують допомогу Україні.
Коли Марджорі Тейлор Грін погрожувала зняти спікера, Трамп знову заступився за спікера і сказав: «Марджорі, заспокойся».
Тож він уже зайняв позицію, коли він не хоче, щоб Україна зазнала поразки. Я думаю, що досвід спостереження за катастрофою в Афганістані, коли Байден був президентом, є сигналом і для Трампа. Він не хочете, щоб це сталося за його правління. Отже він не хотітиме дозволити Україні стати його Афганістаном. Тож я не думаю, що він дозволить цьому статися.
Досвід спостереження за катастрофою в Афганістані, коли Байден був президентом, є сигналом і для Трампа
Я бачу різницю в тому, що за президентства Гарріс ми, ймовірно, продовжимо надавати допомогу Україні як додаткові асигнування, так само, як ми це вже робили.
Якщо це буде адміністрація Трампа, я більше переконаний, що він надасть Україні допомогу за програмою лендлізу: не за гроші платників податків, а скоріше дозволить Україні позичати кошти, щоб купувати стільки, скільки їм потрібно, без обмежень, за умови, що вони купуватимуть американські оборонні товари.
Мені здається, що це більш вірогідний шлях, на який пішов би Трамп. Ми цього не знаємо, бо він ще не президент. Але я думаю, що якщо його оберуть, він, швидше за все, робитиме саме так.
Форум