Київ – Коли Віктора Шокіна звільнили в березні 2016 року з посади генерального прокурора України, на якій він пробув менш ніж 14 місяців, це вважали вирішально важливою подією в країні, яка мусила подолати корупцію і врешті серйозно взятися за реформи. Тепер же звільнення Шокіна, та й сама Україна, опинилися в центрі політичного виру в Вашингтоні, що вдарив по президентству Дональда Трампа і вже зачіпає змагання за Білий дім 2020 року.
Ось погляд на аргументи, факти і докази в суперечці, що поставила Дональда Трампа проти колишнього віцепрезидента Джо Байдена, який веде перед у змаганні за висування від Демократичної партії на право кинути виклик чинному президентові на виборах наступного року.
Трамп і його союзники, серед яких його особистий юрист Рудольф Джуліані, колишній мер міста Нью-Йорка, звинувачують Байдена в тому, що він використав свою посаду віцепрезидента і головного зв’язкового у відносинах Вашингтону з Києвом 2016 року для того, щоб допомогти українській енергетичній компанії «Бурісма» – в якій його син Гантер Байден отримував платню як член ради директорів – уникнути шкоди від кримінального розслідування.
Вони твердять, що Віктор Шокін керував активним кримінальним розслідуванням щодо «Бурісми», в якій працював син Байдена, і що Байден тоді казав президентові України Петрові Порошенку, що США не нададуть позикові гарантії на суму в 1 мільярд доларів, якщо Шокіна не звільнять.
Але українські прокурори й антикорупційні активісти, які знають ситуацію в Києві, запевняють: послідовність подій у справі «Бурісми» і роботи Шокіна на посаді генпрокурора просто не вкладаються в ту історію, яку просувають Трамп і його союзники.
Ба більше, кажуть вони: якраз сам Шокін був найбільшою перешкодою на шляху того розслідування.
«Справа «Бурісми»
Дар’я Каленюк, виконавчий директор київського «Центру протидії корупції», повідомила Радіо Свобода, що Шокін «закинув важливі кримінальні розслідування щодо корупції, пов’язані з (колишнім президентом Віктором) Януковичем, включно зі справою «Бурісми».
Останніми днями Трамп і його союзники знову повторили свої твердження на тлі нових повідомлень, що президент США чинив тиск на нового президента України Володимира Зеленського, щоб в Україні відкрили розслідування дій Байденів. За повідомленнями, так сталося в перебігу телефонної розмови 25 липня, що нині опинилася в центрі незвичайної скарги викривача з лав працівників спецслужб США.
Дзвінок відбувся в той час, коли Київ чекав на схвалення військової допомоги Україні від Пентагону і Держдепартаменту на загальну суму майже в 400 мільйонів доларів.
Щоденник The Washington Post повідомив 23 вересня, посилаючись на трьох неназваних чільних працівників адміністрації США, що Трамп вказав виконувачеві обов’язків керівника його апарату затримати надання пакету допомоги, бо мав «занепокоєння» щодо того, як можуть витратити ці кошти, принаймні за тиждень до розмови з Зеленським.
А щоденник The New York Times, так само цитуючи неназваних чільних посадовців адміністрації, повідомив, що Трамп не обговорював затримку допомоги в телефонній розмові з Зеленським.
Припущення, що Трамп і його союзники, такі, як Джуліані, чинили тиск на Зеленського і його адміністрацію, щоб домогтися розслідування проти Байдена, – незалежно від того, чи пропонувався прямий «обмін послугами», чи ні, – призвели до дедалі гучніших закликів із боку демократів здійснити імпічмент Трампа.
Трамп відбивається – зокрема, й цитуючи заяву міністра закордонних справ України Вадима Пристайка, який сказав українському «Громадському» телеканалові про ту розмову: «Думаю, що ніякого тиску не було».
«Влада України щойно сказала, що на них зовсім не тиснули в перебігу «гарної» розмови, – твітнув Трамп пізно ввечері 22 вересня, наступного дня після повідомлення «Громадського». – А сонний Джо Байден, зі свого боку, витиснув твердого прокурора від розслідування щодо компанії його сина погрозами не дати України великих доларів. Ось як насправді було!»
Байден дійсно свого часу вимагав, щоб Шокіна звільнили. Виступаючи в Раді з закордонних відносин у Нью-Йорку 2018 року, Байден аж ніби пишався цим, розповівши, як у перебігу візиту до Києва – найімовірніше, у грудні 2015-го – він заявив українським посадовцям: «Ми відлітаємо через шість годин. Якщо прокурора не звільнять, ви не отримаєте грошей».
«І цього сучого сина таки звільнили», – продовжив Байден.
Шокіна таки звільнили – але лише в березні наступного, 2016 року.
Чи був тиск?
Але в тій історії, яку пропонують Трамп і Джуліані, є дві великі проблеми, кажуть активісти й інші обізнані люди в Україні.
Із одного боку, українські прокурори й антикорупційні діячі, які домагалися розслідування діяльності компанії «Бурісма» і її власника Миколи Злочевського, кажуть, що ця справа була заморожена задовго до того, як Байден почав висловлювати свої вимоги.
«Не було ніякого тиску ні від кого зі США», щоб закрити справу проти Злочевського, заявив Віталій Касько, який був заступником генпрокурора за часів Шокіна, а зараз є першим заступником генпрокурора. «Її поклали на полицю українські прокурори 2014 року і вона була там і в 2015-му», – сказав Касько у травні агентству Bloomberg News.
Активісти кажуть, що саботаж цієї справи здійснював сам Шокін. Наприклад, кажуть вони, за два місяці до того, як Гантер Байден став членом ради директорів «Бурісми», правоохоронці Британії попросили в Генпрокуратурі Шокіна інформацію, необхідну для розслідування можливого відмивання грошей Злочевським – і Шокін проігнорував той запит.
Каленюк і «ЦПК» оприлюднили детальну послідовність подій, що відбувалися навколо справи «Бурісми», який свідчить, що цю справу «закопували» три генеральні прокурори України підряд: попередник Шокіна, сам Шокін і його наступник.
«За іронією, Джо Байден просив усунути Шокіна, бо він провалив розслідування «Бурісми», а не тому, що він був твердим і активним у цій справі», – сказала Каленюк.
Українські прокурори не згадували ні про які докази, що свідчили б про те, що Байден намагався допомогти своєму синові, домагаючись звільнення Шокіна, і давали знати, що й не виявили ніяких таких доказів.
Натомість можна скласти довгий перелік західних організацій, урядів і дипломатів, а також українських антикорупційних груп, які прагнули звільнення Шокіна. Серед них – Міжнародний валютний фонд, Європейський союз, уряд США, іноземні інвестори й українські прихильники реформ.
У коментарі, який написав через кілька днів після звільнення Шокіна в березні 2016 року Андерс Ослунд, чільний дослідник вашингтонського дослідницького центру «Атлантична рада», він заявив, що це звільнення не стало несподіванкою.
«Вражає не те, що його звільнили, а те, що це протривало так довго, – заявив тоді Ослунд. – Петро Порошенко призначив Шокіна на посаду в лютому 2015 року. І з самого початку він вирізнявся тим, що завдавав великої шкоди навіть такій недорозвиненій юридичній системі, як в Україні».
