У державі Україна розпочався черговий етап цілковитого і кардинального перезавантаження влади. Головні нюанси цього процесу – не лише у категоричному несприйнятті змін доволі великою частиною населення чи, скажімо, побоювання проросійського реваншу. Найбільша проблема, як стверджує газета «Україна молода», полягає в іншому: політичні й економічні реформи разом із процесом формування нового політичного класу, не покладені на жодну яскраво виражену ідеологію і не мають чітко поставленої, зрозумілої більшості людей кінцевої мети. Якщо, звичайно, не сприймати під метою тривіальні побутові очікування виборців разом із завищеними очікуваннями від влади. Так за останні десятиліття бувало вже не раз. І як наслідок українці мають слабку державу. Розглянути проблеми в історичному контексті газетярі попросили відомого мецената і бізнесмена Євгена Сура. Для нього перемога Зеленського на президентських виборах стала великим розчаруванням, бо велика кількість українців повірила ні в що... Адже Зеленський узагалі не давав жодних конкретних обіцянок, понад це – він упродовж 15 років знущався з усього українського. Що ж стосується парламентських виборів, на яких також перемогла команда Зеленського, то вони, навпаки, дають йому певну надію. Адже тепер новий глава держави взяв усю відповідальність на себе. Втім, експерт не сумнівається, що насправді український народ знову наступить на ті самі граблі, що й із Петром Порошенком. Однак у нього є велике сподівання на фінансові зобов’язання, які сьогодні має Україна. Суми величезні, і ця взаємозалежність від світу не дозволить новій владі наробити фатальних помилок.
Напередодні парламентських виборів Володимир Зеленський зробив низку заяв і дій, які мали допомогти партії «Слуга народу» мобілізувати електоральну підтримку. Однією з передвиборчих ініціатив президента став проект закону про люстрацію високопосадовців, які працювали в період із 23 лютого 2014 року до 19 травня 2019 року. Зараз про цей законопроект трохи призабули, адже своє піар-завдання він виконав, констатує газета «День». Автори ініціативи прекрасно усвідомлювали нереальність ухвалення відповідного документа до виборів. Але тепер, за умови монобільшості партії «Слуга народу», шанси ухвалити законопроект значно зростають. Тому газетярі вирішили розглянути це питання, нагадавши його історію. Видання пише, що нова влада, по-суті, продовживши часові терміни очищення влади і розширивши коло осіб, яких треба люструвати, пішла шляхом своїх попередників. Адже найголовніше – немає перегляду підходів до питання люстрації, нинішня влада фактично ігнорує висновки Венеційської комісії, які були зроблені ще в грудні 2014-го, а саме: «Кожен випадок люстрації має бути адресним, тобто розглядатися в індивідуальному порядку. Це означає, що людина може бути покарана лише, якщо були достатні докази для підтвердження її антидержавницької діяльності саме на період зайняття даної посади». Докладніше про законопроект йдеться в статті «Де межа між люстрацією і піаром?»
Рівно рік тому, 31 липня 2018-го, на херсонську активістку і чиновницю міської ради Катерину Гандзюк напали біля під’їзду її будинку. Зловмисник вилив на жінку літр сірчаної кислоти, від якої вона отримала хімічні опіки майже 40% тіла. Катерина провела в лікарні 96 днів, перенесла чотирнадцять складних операцій, але врятувати її не вдалося. Як наголошує газета «День», «справа Гандзюк» стала черговим тестом для української правоохоронної системи і правосуддя. Тестом на незаангажованість, відданість закону, професійність. Черговим проваленим тестом, зазначає видання. І хоча виконавці нападу на Катерину перебувають за ґратам, однак замовники і головні організатори злочину – досі на волі. Ба більш, останні новини у справі дедалі частіше наводять на думку, що слідство не здатне покарати ключових фігурантів. Про те, чому – йдеться в статті «Традиції» безкарності».
Стан української економіки після всіх виборів не дає приводу для оптимізму, пише газета «День». Наприклад, індекс промислового виробництва в червні у порівнянні з травнем поточного року знизився на 1,3%. Автор статті Богдан Данилишин наголошує, що склався колосальний структурний перекіс, коли в одній з найбільших країн Європи стало вигідним виробляти лише сировину й агропродукцію, а випуск звичайних промислових товарів, не кажучи вже про технологічну продукцію, стає дорожчим, а сама продукція якісно гірша, ніж за кордоном. Товарні потоки між Україною та зовнішнім світом побудовані за нехитрою схемою: за кордон – сировина і напівфабрикати, в Україну – машини, обладнання, ширвжиток. Ще п’ять років профанації в економічній політиці... і Україна з аграрної наддержави стане імпортером продовольства, попереджає автор.
Для багатьох творчість Миколи Холодного – біля пляма. Десь чув, щось читав. Його не вивчають у школі. І хоч доля розпорядилася так, що він дуже мало видавався в Україні, тепер мусимо надолужувати, збирати по крихтах творчий спадок поета. Сьогодні ж особлива нагода згадати Миколу Холодного – великому українському поетові мало б виповнитися 80. Про творчість та громадянську позицію неординарної особистості розповідає газета «Голос України» в матеріалі «Поет – біла ворона: постать-протиріччя».
