У глибокому тилу України знову розпускає свої отруйні квіти «русский мир», стверджує дописувач газети «Україна молода». Особливо його обурює наявність телеканалів, які транслюють ворожу пропаганду. В ефірах цих телеканалів усе частіше знаходять притулок політичні діячі, які при повному потуранні ведучих, не боячись наслідків, поширюють брехню про ЗСУ, використовують прийоми воєнної пропаганди проти України та українців. Більш відкрито та майже прямо там лунають прямі заклики щодо примирення з Росією – державою, що вже п’ятий рік веде війну проти України, вбиваючи її захисників. Дописувач не розуміє, як таке може відкрито відбуватися в країні, яка перебуває у стані війни? Чому ці телеканали транслюють ворожу пропаганду, коли Верховна Рада України офіційно визнала Росію агресором? – обурюється дописувач.
Анонсованих представниками президентської фракції «нових і неочікуваних речей» під час послання Петра Порошенка до Верховної Ради українці так і не почули, стверджує в статті «Де обіцяні несподіванки?» газета «День». Загалом газетярі оцінили хорошу роботу спічрайтерів, однак якихось кардинальних змін у підходах до політики глави держави вони не очікують. Єдина відмінність від попередніх виступів президента – на цей раз звернення було коротшим і здебільшого акумулювало в собі основні напрямки майбутньої передвиборчої кампанії Петра Порошенка. А ось експерти видання, зокрема директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала оцінює послання президента позитивно, особливо те, що президент говорив про свої недоліки, бо зазвичай озвучують тільки досягнення.
Про несумлінність народних депутатів і мляву роботу Верховної Ради пишуть автори статті в газеті «День» Сергій Грабовський та Ігор Лосєв. Вони стверджують, що нинішній парламент більше схожий на карикатуру на парламентаризм, причому створену самими ж депутатами. І навряд чи є сподівання на те, що вибори наступного року якісно поліпшать ситуацію. Дописувачі згадують, якою була Верховна Рада наприкінці 2014-го. Скільки до неї ввійшло заслужених бойових командирів і рядових бійців, активістів Євромайдану і лідерів громадських організацій, незалежних журналістів і науковців; 30 докторів і 77 кандидатів наук – чверть складу! Коаліція, що мала конституційну більшість, яка ледь не власною кров’ю розписалася під клятвою побудувати демократичну європейську Україну. І куди воно все поділося? Що сталося за неповних чотири роки з депутатами? На що перетворилися бойові комбати, які пройшли вогонь і воду? Кому служать «непідкупні» журналісти і за чиї гроші шикують громадські лідери? Олігархічна система перемолола всіх, переконують автори статті. Кого купила, кого залякала, кого морально зламала. Зараз олігархічна система націлилася на вибори, які мають унеможливити її руйнацію, чи, кажучи мовою політичної теорії, інституційну ротацію еліт. А неможливість такої ротації є чи не головною ознакою диктатури. «Залізна п’ята олігархії», як називав такий політико-економічний устрій Джек Лондон, наступила на Україну, і – попри війну з Росією – не збирається поступатися нічим, вичавлюючи останні сили й ресурси пересічних українців.
Услід за Україною попросити томосу про автокефалію можуть і сябри. Як пише газета «Україна молода», Білоруська автокефальна православна церква підтримує надання томосу УПЦ і також має на меті офіційно отримати статус автокефалії. Докладніше про це йдеться в публікації «Церква в Білорусі починалася з Київської митрополії».
