Богдан Орлов
Ще наприкінці 1980-х років у Фінляндії було понад 18 тисяч безхатченків, з них майже тисяча – безпритульні сім'ї. Далеко не всі жили на вулицях: частина перебувала у виправних і медичних установах та в притулках, частина тимчасово жила у друзів і родичів. Але навіть в цих випадках життя таких людей було далеким від нормального. Насамперед тому, що у них не було можливості влаштуватися десь надовго і «пустити коріння».
Щоб скоротити кількість безхатченків, з 2008 року в Фінляндії запрацювала національна програма Housing First («Спочатку житло»). Її суть проста: будь-який безхатченко може отримати від держави недороге житло, більшу частину якого буде оплачувати держава. Сьогодні завдяки цій програмі вуличних безхатченків у країні практично не залишилося. А програма отримала такі високі оцінки, що її схвалюють і впроваджують вже три різних уряди.
«Недороге» житло не означає неякісне. Один з комплексів, де безхатченко може оселитися, називається «Вейнола», він розташований в Еспоо, одному з міст Фінляндії, що найбільш динамічно розвиваються.
Повністю обладнана кухня. Досить велика ванна кімната, пристосована для людей з інвалідністю. Спальня, балкон. Є також підігрів підлогиПілві Коул
«Тут все готове для життя. Усі квартири мають приблизно однакову площу, приблизно 35 квадратних метрів, – показує житло Пілві Коул, директор житлового комплексу. – Повністю обладнана кухня. Досить велика ванна кімната, вона також пристосована для людей з інвалідністю. Спальня, а ще у кожного є свій балкон. Є також підігрів підлоги». Влітку для мешканців будинку є човен, з якого вони можуть рибалити.
Зазвичай така квартира коштує 480 євро. Але якщо безхатченко отримує допомогу з безробіття, то він заплатить лише близько 100 євро. Решту покриє державна дотація на житло.
Колишній безхатченко Мігель Рохас вже третій рік живе у «Вейнолі». Колись він приїхав до Фінляндії як музикант. Але, за його словами, усе його життя пішло не так після розлучення: депресія, багато алкоголю, ночівлі то тут, то там. Одного разу він дав собі слово, що вибереться з ситуації, в яку потрапив, і пішов до соцпрацівника.
«Соцпрацівник дуже добре мене зрозуміла. І після шести місяців в притулку я отримав дозвіл переїхати сюди», – розповідає Мігель.
Сьогодні він допомагає владі Еспоо краще зрозуміти, як допомагати нинішнім і колишнім безхатченкам, а також як вберегти людину від потрапляння на вулицю.
Некомерційна організація Y-Foundation займається спорудженням нових будинків для безхатченків, а також скуповуванням квартир, в які заселяють людей, які втратили житло. Основне фінансування вона отримує від держави.
Із 2008 року людям без домівок було надано понад 3,5 тисячі квартир. Житло – це не зручність, це соціальне правоЮха Каакінен
«Із 2008 року людям без домівок було надано понад 3,5 тисячі квартир. Загальна вартість цієї національної програми з 2008 року – приблизно 250 мільйонів євро, – каже голова Y-Foundation Юха Каакінен. – Житло – це не зручність, це соціальне право».
Автори програми вважають, що і суспільству, і державі вигідно забезпечувати безхатченків постійним житлом.
Ми взяли лише один випадок і підрахували: виявилося, що держава, надавши житло одній людині, заощадила 15 тисяч євроЮха Каакінен
«Людина без домівки часто звертається за медичною допомогою, яка дуже дорога, за невідкладною допомогою, у неї бувають справи з поліцією і так далі, – каже Юха Каакінен. – Ми взяли лише один випадок і підрахували: виявилося, що держава, надавши житло одній людині, заощадила 15 тисяч євро. Також може статися, що колишній безхатченко знайде роботу і стане платником податків».
65-річний Матіас Тойвонен – теж колишній безхатченко. Він з 2014 року живе в двокімнатній квартирі у звичайному будинку в Гельсінкі, куди заселився також завдяки Національній програмі боротьби з безпритульністю.
Це було ніби опинитися на небесах. У мене випало все з рук, я ліг на підлогу і просто розглядав всеМатіас Тойвонен
«Це було ніби опинитися на небесах, – згадує він момент, коли вперше зайшов до квартири. – У мене випало все з рук, я ліг на підлогу і просто розглядав все. Чорт забирай, тут я тепер буду жити? Складно було взагалі в це повірити, прийняти за правду».
Тепер, окрім пенсії в 1200 євро Матіас, отримує від держави житлову допомогу в розмірі 273 євро на місяць.
На цьому мої проблеми закінчилися. Не треба більше буде напрошуватися на нічліг, питати, чи можна сходити в туалет чи прийняти таблеткиМатіас Тойвонен
«Це складно описати, просто було неймовірно. Тоді я просто подумав, що на цьому мої проблеми закінчилися. Не треба більше буде напрошуватися на нічліг, питати, чи можна сходити в туалет чи прийняти таблетки», – каже чоловік.
Сьогодні практично всі притулки для безхатченків у Фінляндії перетворені на повноцінні житлові будинки або на квартири з персоналом, який допомагає мешканцям вирішувати проблеми. При цьому в багатьох будинках мешканцям не заборонено вживати алкоголь і навіть наркотики. Єдине правило – ці звички не повинні заважати іншим.
«Якщо ви вживаєте алкоголь або щось інше, то допомога в боротьбі з цим повинна бути вашим рішенням, – говорить Юссі Лехтонен з організації VVA. – Але якщо ця проблема заважає вашим сусідам, тобто, ви, наприклад, стаєте буйним, то допомога вже не така добровільна».
До програми допомоги безхатченків може потрапити практично будь-який житель Фінляндії, у якого немає грошей на те, щоб знімати власне житло, навіть людина, яка живе у родичів або друзів. 80 відсотків з приблизно 6,5 тисячі фінських безхатченків, які поки що залишилися в країні, за даними статистики, саме такі. Згідно з дослідженням міжнародної організації FEANTSA, Фінляндія – єдина в Європі країна, де знижується кількість безхатченків.
«Необов'язково у кожного безхатченка довга історія. Ви можете стати ним відразу ж після того, як покинули батьківський дім», – зауважує з цього приводу Юха Каакінен.
Звідки фінська держава бере гроші для фінансування проектів для боротьби з безпритульністю?
«У Фінляндії – монополія на гральний бізнес. Усі лотереї і взагалі всі азартні ігри контролює компанія Veikkaus, яка належить державі. І вони розподіляють отриманий дохід на культуру, спорт, а також організаціям, які займаються соціальними справами і питаннями добробуту», – пояснює Санна Тіівола, директор організації організації VVA, яку наприкінці 1980-х створили самі безхатченки.
Звичайно, викорінення безпритульності як явища – завдання непросте навіть для Фінляндії.
«Абсолютно нульової безхатченковості ми не досягнемо, треба залишатися реалістами, – пояснює Санна Тіівола. – Адже життєві ситуації у людей трапляються постійно. Але ми можемо організувати все так, щоб довгострокове безхатченство перетворити на короткострокове. Наразі в Гельсінкі залишається приблизно кілька десятків вуличних безхатченків, але побачити їх складно».
«Це загалом питання ставлення, питання розуміння прав людини, цінності людського життя, питання турботи одне про одного, – зауважує Юха Каакінен. – Я вірю, що так ми зможемо змінити світ».
Оригінал матеріалу – на сайті телеканалу «Настоящее время», проекту Радіо Свобода в співпраці з «Голосом Америки»
