Прага – Українські шукачі притулку в Чеській Республіці – сьогодні вже звичне явище, зрештою, так само, як біженці з Білорусі, Куби чи В’єтнаму. Не одиниці, а вже сотні громадян з цих країн, а ще з Росії та Казахстану, за статистикою Міністерства внутрішніх справ Чехії, минулого року подали заяви з проханням надати їм притулок у Чеській Республіці.
«Чехія – земля обітована» – так називається остання книжка молодої чеської письменниці Петри Гулової, присвячена долі українських заробітчан у цій країні. Те ж саме, що «Чехія – земля обітована», можна сказати і стосовно надання нею притулку кільком десяткам українських громадян у період уже незалежності України.
У Чехії біженців називають azylant (із грецької asylon – притулок ), тобто людина, якій іноземна країна на її прохання надала захист, дах над головою. Згідно з чинним законодавством Чеської Республіки, іноземець зі статусом біженця потрапляє під правовий захист країни перебування і має всі такі самі права, як чех, лише позбавлений виборчого права. Минулого року понад 80 громадян-біженців із України попросили притулок у Чехії, лише половині таке право було надане. Згідно з чинним законодавством, причину відмови у наданні притулку чеське Міністерство закордонних справ має право не пояснювати, зрештою, так само, як і мотив, чому прохання було задоволене.
Українські біженці в Чехії ще від часів Масарика
Одним із найвідоміших біженців останніх років, який у січні 2011 року отримав притулок у Чехії, є Богдан Данилишин, колишній міністр економіки України в уряді Юлії Тимошенко. Богдан Данилишин попросив притулок після того, як був у Празі заарештований і посаджений в тюрму як особа, яку українська влада подала в міжнародний розшук.
На запитання Радіо Свобода, чому він вибрав Чехію як країну для отримання притулку і як чехи ставляться до біженців, Богдан Данилишин відповів: «Я хотів би зазначити, що в мене не було особливого вибору країни, де б я просив міжнародного захисту. Я перебував у Чеській Республіці, у відповідному місці, тому Чеська Республіка була єдиною країною, де я міг просити захисту. Після надання мені міжнародного захисту я включився в активне життя. Якщо брати в історичному ракурсі, то дійсно, Чехія є однією з найбільш дружніх для України країн, причому на практиці. Якщо брати в контексті історичному, то чехи після поразки національної революції 1917–1920 років прихистили в себе велику кількість українців, зокрема відомих учених, політиків, письменників. Із Чехією Україна ніколи не мала особливих територіальних і національних суперечок. І тому зараз цій країні судилося стати гарантом демократичних свобод в Україні».
Справді, Україну й Чехію зближує не тільки багато спільного в історії, але й звичайні людські контакти українців і чехів, що склались упродовж міжвоєнних і повоєнних десятиліть.
У тому, що Чехія зуміла відстояти демократичні цінності в Оксамитовій революції 1989 року, велика заслуга першого президента Чехословаччини Томаша Ґарріґа Масарика. Саме він, знаючи на власному досвіді ціну свободи, підтримав багатьох українців, які після поразки визвольних змагань опинились на чеських землях. Серед біженців, яким у міжвоєнні роки допомогла масариківська Чехословаччина, наприклад, відомий учений-винахідник Іван Пулюй, археолог зі світовим іменем, близький соратник Масарика Іван Борковський, поети Олександр Олесь, Олена Теліга і Євген Маланюк.
Назавжди увійшла до чеської історії міжвоєнних десятиліть Українська мистецька академія, де навчалось багато чехів, пам’ятають чехи й українця Івана Горбачевського – першого міністра охорони здоров’я в Європі, засновника чеського Інституту лікарської хімії, який і досі успішно працює в Празі.
Захистити свої права і свободи – головна мета українських біженців
Масариківська демократична традиція не чужа й нинішнім поколінням чехів. Попри нарікання на те, що українці займають чеські місця праці, чехи засвоїли головне: українці – працьовита нація з давньою і багатою культурною традицією, зрозумілою й близькою сучасному поколінню чехів.
Принаймні так – давніми демократичними традиціями і тісною співпрацею з Чехією – пояснив Радіо Свобода Олександр Тимошенко, чоловік Юлії Тимошенко, 6 січня минулого року у своєму першому інтерв’ю, чому попросив притулок саме в Чехії.
«З Чеською Республікою в мене давня співпраця. Крім того, нами в грудні 2011 року були подані документи в Празі на реєстрацію міжнародної громадської організації «Батьківщина». Крім того, Чехія – це країна, де, на відміну від України, забезпечується повага до прав і свобод людини. Я вдячний Чеській Республіці за цей крок і буду все робити від мене, як від громадянина України, залежне, для зміцнення економічних чеських та українських зв’язків», – зазначив Олександр Тимошенко.
Політичні переслідування – основна причина пошуків притулку
На думку чеського адвоката Марини Махіткової, яка знає долі багатьох українських біженців-прохачів притулку в Чехії, мотивів, що ведуть українських громадян до кроку, який, як правило, назавжди і докорінно міняє їхнє життя, кілька, та все ж політичні домінують.
«З мого досвіду, зі справ, які знаю і які представляю, думаю, що суть позову має завжди політичний мотив, – каже вона. – Ці люди мають певні політичні переконання. Звичайно, що спосіб, у який вони ці переконання показують, завжди різний. Саме з того, як вони висловлюють свої погляди, дістаються до ситуацій певного тиску, що виражається кримінальним переслідуванням. І тут уже не можна сказати, чи йдеться про економічні причини, чи про мотиви, які вже більш суттєво завдають шкоди основним правам людини, таким як свобода волевиявлення, свобода політичного погляду. І в них це не мусить бути політикою високого рівня, а лише звичайною громадянською позицією».
В Управлінні міграції та політики надання притулку Міністерства внутрішніх справ Чехії зараз на розгляді перебувають десятки нових заяв від українських громадян із проханням надати їм політичний притулок. Серед найголосніших – прохання про притулок порноактриси Анастасії Гришай. Анастасія – мати трьох дітей. За її словами, вона боїться, що в Україні їх у неї можуть відібрати. Анастасія Гришай у грудні минулого року вже втретє подала заяву з проханням надати їй притулок. Чи отримає притулок в Чехії ще одна родина з України, стане відомо вже незабаром.
«Чехія – земля обітована» – так називається остання книжка молодої чеської письменниці Петри Гулової, присвячена долі українських заробітчан у цій країні. Те ж саме, що «Чехія – земля обітована», можна сказати і стосовно надання нею притулку кільком десяткам українських громадян у період уже незалежності України.
У Чехії біженців називають azylant (із грецької asylon – притулок ), тобто людина, якій іноземна країна на її прохання надала захист, дах над головою. Згідно з чинним законодавством Чеської Республіки, іноземець зі статусом біженця потрапляє під правовий захист країни перебування і має всі такі самі права, як чех, лише позбавлений виборчого права. Минулого року понад 80 громадян-біженців із України попросили притулок у Чехії, лише половині таке право було надане. Згідно з чинним законодавством, причину відмови у наданні притулку чеське Міністерство закордонних справ має право не пояснювати, зрештою, так само, як і мотив, чому прохання було задоволене.
Українські біженці в Чехії ще від часів Масарика
Одним із найвідоміших біженців останніх років, який у січні 2011 року отримав притулок у Чехії, є Богдан Данилишин, колишній міністр економіки України в уряді Юлії Тимошенко. Богдан Данилишин попросив притулок після того, як був у Празі заарештований і посаджений в тюрму як особа, яку українська влада подала в міжнародний розшук.
Чехія є однією з найбільш дружніх для України країн. Зараз цій країні судилося стати гарантом демократичних свобод в УкраїніБогдан Данилишин
На запитання Радіо Свобода, чому він вибрав Чехію як країну для отримання притулку і як чехи ставляться до біженців, Богдан Данилишин відповів: «Я хотів би зазначити, що в мене не було особливого вибору країни, де б я просив міжнародного захисту. Я перебував у Чеській Республіці, у відповідному місці, тому Чеська Республіка була єдиною країною, де я міг просити захисту. Після надання мені міжнародного захисту я включився в активне життя. Якщо брати в історичному ракурсі, то дійсно, Чехія є однією з найбільш дружніх для України країн, причому на практиці. Якщо брати в контексті історичному, то чехи після поразки національної революції 1917–1920 років прихистили в себе велику кількість українців, зокрема відомих учених, політиків, письменників. Із Чехією Україна ніколи не мала особливих територіальних і національних суперечок. І тому зараз цій країні судилося стати гарантом демократичних свобод в Україні».
Справді, Україну й Чехію зближує не тільки багато спільного в історії, але й звичайні людські контакти українців і чехів, що склались упродовж міжвоєнних і повоєнних десятиліть.
У тому, що Чехія зуміла відстояти демократичні цінності в Оксамитовій революції 1989 року, велика заслуга першого президента Чехословаччини Томаша Ґарріґа Масарика. Саме він, знаючи на власному досвіді ціну свободи, підтримав багатьох українців, які після поразки визвольних змагань опинились на чеських землях. Серед біженців, яким у міжвоєнні роки допомогла масариківська Чехословаччина, наприклад, відомий учений-винахідник Іван Пулюй, археолог зі світовим іменем, близький соратник Масарика Іван Борковський, поети Олександр Олесь, Олена Теліга і Євген Маланюк.
Назавжди увійшла до чеської історії міжвоєнних десятиліть Українська мистецька академія, де навчалось багато чехів, пам’ятають чехи й українця Івана Горбачевського – першого міністра охорони здоров’я в Європі, засновника чеського Інституту лікарської хімії, який і досі успішно працює в Празі.
Захистити свої права і свободи – головна мета українських біженців
Масариківська демократична традиція не чужа й нинішнім поколінням чехів. Попри нарікання на те, що українці займають чеські місця праці, чехи засвоїли головне: українці – працьовита нація з давньою і багатою культурною традицією, зрозумілою й близькою сучасному поколінню чехів.
Принаймні так – давніми демократичними традиціями і тісною співпрацею з Чехією – пояснив Радіо Свобода Олександр Тимошенко, чоловік Юлії Тимошенко, 6 січня минулого року у своєму першому інтерв’ю, чому попросив притулок саме в Чехії.
«З Чеською Республікою в мене давня співпраця. Крім того, нами в грудні 2011 року були подані документи в Празі на реєстрацію міжнародної громадської організації «Батьківщина». Крім того, Чехія – це країна, де, на відміну від України, забезпечується повага до прав і свобод людини. Я вдячний Чеській Республіці за цей крок і буду все робити від мене, як від громадянина України, залежне, для зміцнення економічних чеських та українських зв’язків», – зазначив Олександр Тимошенко.
Політичні переслідування – основна причина пошуків притулку
На думку чеського адвоката Марини Махіткової, яка знає долі багатьох українських біженців-прохачів притулку в Чехії, мотивів, що ведуть українських громадян до кроку, який, як правило, назавжди і докорінно міняє їхнє життя, кілька, та все ж політичні домінують.
«З мого досвіду, зі справ, які знаю і які представляю, думаю, що суть позову має завжди політичний мотив, – каже вона. – Ці люди мають певні політичні переконання. Звичайно, що спосіб, у який вони ці переконання показують, завжди різний. Саме з того, як вони висловлюють свої погляди, дістаються до ситуацій певного тиску, що виражається кримінальним переслідуванням. І тут уже не можна сказати, чи йдеться про економічні причини, чи про мотиви, які вже більш суттєво завдають шкоди основним правам людини, таким як свобода волевиявлення, свобода політичного погляду. І в них це не мусить бути політикою високого рівня, а лише звичайною громадянською позицією».
В Управлінні міграції та політики надання притулку Міністерства внутрішніх справ Чехії зараз на розгляді перебувають десятки нових заяв від українських громадян із проханням надати їм політичний притулок. Серед найголосніших – прохання про притулок порноактриси Анастасії Гришай. Анастасія – мати трьох дітей. За її словами, вона боїться, що в Україні їх у неї можуть відібрати. Анастасія Гришай у грудні минулого року вже втретє подала заяву з проханням надати їй притулок. Чи отримає притулок в Чехії ще одна родина з України, стане відомо вже незабаром.
