П'яний із автоматом: що робити командирам із алко- та наркозалежними на фронті? 

Алкоголізм і наркозалежність робить нестерпним життя багатьох родин і у мирному житті. А що робити з такими людьми командирам бойових підрозділів на лінії фронту в умовах повномасштабної війни? Як стримувати штурми супротивника?

Наскільки серйозною є проблема вживання алкоголю та наркотиків у війську? Чи є реальні механізми протидії цьому? Радіо Свобода опитало військових, юристів та психологів.

Стрес, психологічні навантаження, постійна небезпека, втрата побратимів – це лише частина причин, з яких військовослужбовці починають вживати алкоголь, кажуть військові психологи.

Поряд з цим існує й хронічна залежність: люди п’ють чи вживають наркотики роками, але все одно опиняються в армії. І, як кажуть самі ж військові та командири, такі люди часто створюють неабиякі проблеми як всередині підрозділу, так і на полі бою.

Проблема перебування людей із залежностями в армії і на бойових позицях – не нова. Але тема отримала новий поштовх до обговорення після публікації розслідування «Української правди» (УП). Там йшлося про системні проблеми у 211-й понтонно-мостовій бригади ЗСУ, включаючи знущання, побори та кумівство. Описується випадок із солдатом, який зазнав насильства та був змушений переховуватися. Але, як виявилося, частина цих зловживань командирів була пов'язана зі вживанням алкоголю їхніми підлеглими. Нині командир бригади під слідством, напередодні його звільнили з-під варти під заставу.

Наскільки це системна проблема?

Після публікації УП тему перебування алко- і нарко- залежних у лавах ЗСУ, а особливо на фронті, почали активно обговорювати в суспільстві. Адже ця проблема впливає на боєздатність та дисципліну в армії, яка відбиває повномасштабну агресію.

Ще у 2022 році Верховна Рада ухвалила закон, який посилює відповідальність військових за вживання алкоголю та наркотиків під час служби. Але вже у 2024 році набули чинності зміни до законодавства, що скасовують статус «обмежено придатний». Це означає, що особи з алкогольною чи наркотичною залежністю можуть бути мобілізовані для виконання тилових завдань, але чомусь такі люди опиняються і на фронті.

Аліна Михайлова, парамедикиня та керівниця медичної служби «Ульф», заявила, що «пияцтво і наркотики – це рак армії». За її словами, військовий із залежністю на фронті – це не поодинокі випадки, а системна проблема.

«Це потік, який неможливо зупинити, бо комісії виконують план. Потім цю шушеру кидають на командирів. А вони змушені ставити їх на позиції, бо інших немає. Ви хочете кращу армію? Ідіть сюди. Спробуйте. Покажіть, як правильно. Але не смійте повчати тих, хто тут, зі своєї комфортної домівки», – написала парамедикиня.

Ще одна військовослужбовиця із позивним «Мауглі» розповіла Радіо Свобода, що до армії потрапляють люди навіть із 20-річною залежністю. На її думку, алкоголь є однією з причин смертей як у навчальних центрах, так і в районах бойових дій.

«Цивільні іноді не розуміють, про які явища говорять, коли кажуть, що це проблема. Проблема не тоді, коли когось разово «задули», людина «гульнула» після зарплати, є акт відповідний і стягнення.

Проблема, коли людина себе не контролює, вона буде пити. І такі люди досить часто вмирають: в «учебках», на полігонах, на базах, де завгодно. Від аспірації блювотними масами, коли вони падають на спину, від супутніх захворювань – панкреонекроз і тому подібне, від серцево-судинних хвороб, на тлі хронічного алкоголізму, якому вже років 20.

І коли кажуть «ми не можемо списувати за такою статтею, бо люди «забухають» – то вибачте, люди не розуміють, що таке клініка. Не може здорова, нормальна людина, «забухати» до такого стану, просто не може. Мова йде про конкретно хворих людей, які не мають потрапляти у військо, туди, де є доступ до зброї. І трагічні випадки є», – розповіла військова.

За словами військовослужбовиці, командири часто не хочуть піднімати це питання, а інколи й закривають очі на ці проблеми.

«Якщо командири просто не хочуть чути поганих новин, що у них там щось йде не так, то на кожному етапі ти маєш казати, що все добре. Ти не маєш право вийти і сказати: «у нас є проблема». Я стикалася з тим, що з криком, погрозами виклику поліції та погрозами викласти відео в інтернет змушували старшину взяти наркомана, посадити в машину і повезти у відповідний заклад, покласти його на лікування.

Щоб підрозділ «видихнув» на якийсь час. Бо людина напередодні бігала то з ножем, то взяла автомат. Йому не видавалася зброя – він в певний момент схопив чужий автомат, він був неадекватний. Зрозуміло, що відбирали цю зброю, його били, мене викликали надавати йому допомогу... І так по колу. Черговий раз людина «добуває» дозу, а це вже окреме питання – як? Вони її добудуть, із цим питань не буде. І він «ловить метеликів» по розташуванню, і знову буде чергова «весела» нічка», – стверджує «Мауглі».

Комбат Олександр Погребиський каже, що найчастіше зустрічається залежність від алкоголю. За його словами, подібні випадки стають тягарем для командирів.

Збурення у соцмережах підняла тема знущання над алкозалежними військовими. Адже у війську є поширена, хай і не публічна, практика покарань. У випадку 211-ї бригади може йтися про фото, яким супроводжувалась публікація. На ньому видно двох чоловіків у військовій формі, один з яких позує на тлі іншого, прив’язаного до хреста. Також у мережі можна знайти чимало інших фото з клітками чи прив’язаними до стовпів чоловіків.

За словами Олександра Погребиського, до такий дій командири змушені вдаватись через, фактично, відсутність дієвих інструментів впливу.

«Найчастіше зустрічається алкоголь. Є випадки наркозалежності, але найчастіше зустрічається алкоголь. Не має командир бригади цим займатися, чи командир підрозділу, командир роти чи командир взводу. Він не має цим займатися. На ньому висить і так дуже велика відповідальність. За особовий склад, матеріальна, і так далі.

Просто все зараз організовано так, що, якщо ми говоримо про такі підрозділи, як в мене, то питання вирішуються дуже просто. Людина переводиться на службу в інший підрозділ, вона тут не потрібна, бо робота безпілотних систем – це робота інтелектуальна, яка потребує дуже високої уваги, яка пов'язана з роботою з недешевим обладнанням. Тому людина переводиться просто в інший підрозділ.

А що робити, наприклад, піхотному командиру, який не може перевезти в інший підрозділ, у якого немає просто, не вистачає людей? Його просто кидають з цією проблемою на самоті. І ніяким чином не вирішують її. І тоді ми бачимо ті випадки, які ми бачили, що стосуються нещодавніх скандалів. Але я ніколи таких механізмів не застосовував і не хочу навіть застосовувати. Але я просто не розумію, що робити тому командиру, щоб ізолювати таку людину, бо вона може призвести до того, що загинуть інші», – зазначає військовий.

Ще один командир бойового підрозділу, який попросив не називтаи його імені, написав таке:

«Коли ми працювали під Бахмутом в районі зосередження підрозділу на мене кидався пʼяний боєць з автоматом. І – так, мені довелося його «вирубити», щоб він нікого не застрелив. Дорогою до ВСП(Військова служба правопорядку ЗСУ – ред.) він намагався вибити головою вікно в машині, тому його зафіксували підручними засобами, задля його ж безпеки.

Щодо 2011-ї бригади, то однозначно засуджуємо корупційну складову та випадки знущань і рукоприкладства. Водночас – це привід нарешті усвідомити, що система підтримання дисципліни в силах оборони давно потребує докорінних змін. Офіцери бойових підрозділів завалені роботою – і реальною, і паперовою. А якщо якесь «сонечко» напилося, то необхідно витратити чимало часу – від кількох годин до цілого дня, в залежності від віддаленості підрозділу до «цивілізації», – для проведення медичного освідчення та складання протоколу. І це, зазвичай, на особистому транспорті, за власні кошти. Опції викликати на лінію фронту ВСП, щоб вони забрали порушника дисципліни з підрозділу – немає! На гауптвахту можна загриміти хіба що за якийсь лютий кримінал.

А що робити, коли алкоголік проявляє агресію, хватається за зброю? Як на фронті бути з хронічним алкоголіком? Примусове лікування – також зі сфери фантастики... Найчастіше так звану «задувку» покладають на офіцерів з психологічної підтримки персоналу, (раніше це називали морально-психологічне забезпечення), оскільки серед їхніх обов'язків був облік порушень дисципліни. Але така собі виходить психологічна підтримка. Бо ти сьогодні тягнеш «аватара» за руку дути в трубочку, а завтра він має тобі під час бесіди «розкрити душу», еге ж...

І при цьому, «аватара» практично неможливо звільнити з військової служби. Є випадок, коли на одного горе-бійця 9 місяців поспіль складали протоколи про адміністративні правопорушення, але йому це було байдуже, він продовжував пити, аж поки через погіршення стану здоров'я його не перевели до іншої військової частини.

Вирішити проблему, на мою думку, допомогло б створення військової поліції/юстиції з відповідними повноваженнями та можливостями, які б фахово займалися такими «проблемними» військовослужбовцями».

Про те, що саме командири вимушені якось вирішувати проблему з алкоголіками і наркозалежними на службі, написала й військова Маруся Звіробій. Вона заявила: «проблему комплексно не вирішує ніхто».

Яке покарання передбачає закон?

Вживання алкоголю під час служби суворо заборонено в Збройних силах України та карається відповідно до законодавства. Згідно зі статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перебування військовослужбовця на службі в стані алкогольного сп'яніння тягне за собою:

• Для солдатів та офіцерів: штраф від 8 500 до 17 000 гривень (100–500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
• Для командирів, які не усунули підлеглого у стані сп'яніння: штраф від 17 000 до 34 000 гривень (500–1 000 неоподатковуваних мінімумів) або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Євген Филипець, адвокат у сфері військової юстиції, каже, що до адміністративної відповідальності також додаються і дисциплінарні стягнення, як от позбавлення премій і надбавок.

«Є процедура дисциплінарного характеру, що має вплив на відповідні фінансові втрати таких військовослужбовців, що стосується їхнього грошового забезпечення. А другий блок – це адміністративна відповідальність. Власне, отут вона має певний складний процедурний характер, бо ці питання розглядаються судом, і повинна відбутися досить детальна підготовка матеріалів справи до суду, для того, щоб притягнути відповідного військовослужбовця до відповідальності за розпивання чи перебування в розпорядженні в сп'янінні. Коли військовослужбовець на службі, і він позбавляється грошового забезпечення у вигляді премії, цієї додаткової винагороди, навіть якщо він бере участь в бойових діях, тощо, то сім'я вже не має коштів», – каже юрист.

Окремо правник наголошує, що у родичів військових, які виконують бойові завдання у стані алкогольного сп’яніння, можуть бути проблеми, якщо військовий загине.

«Величезний пласт проблем – це те, що стосується військовослужбовців, які в стані алкогольного сп'яніння виконували бойові завдання. І, на жаль, загинули. Власне, після того, коли підтверджується факт вмісту алкоголю в крові, така сім'я позбавляється виплат, оцих 15 мільйонів. Тому цей наслідок, в принципі, має психоемоційний зв'язок з військовослужбовцем і його сім'єю. Тому і морально-психологічні служби військових частин повинні доводити прямо. Чоловіче, розумієш, алкоголь дорівнює позбавленню всіх соціальних гарантій твоєї сім'ї. Мені здається, що це більш важливо, ніж притягнення до відповідальності в межах 17 тисяч. Що стосується сімей, таких звернень є достатньо, бо після проведення службового розслідування, місяця три після цього, з'являються дослідження, в яких визначено, що там був алкоголь у крові. І такі звернення на сьогодні досить часті», – стверджує адвокат Филипець.

Олександр Погребиський розповів, що примусово відправити на лікування залежних можна, але під знаком питання – чи прийме їх шпиталь?

«Є можливість викликати медиків, які відвезуть людину і зафіксують її фактичний стан, і вона отримує догану, отака можливість є, все. На лікування військовослужбовця з алкозалежністю можуть відвезти, але його ніхто не прийме. Тому що вибираємо: у нас є важко поранений чи лікування алкозалежного», – каже військовий.

А от дисциплінарні стягнення, штрафи чи догани, стверджує військовий, малоефективні.

«Ні, не грають. На жаль, вони не впливають. На жаль, командири підрозділів обмежені виключно застосуванням саме таких адміністративних заходів у вигляді доган, або сурових доган, наслідком яких, в принципі, є позбавлення всіх надбавок, премій і зарплати. Але, як показує практика, в більшості випадків це сильно не впливає на результати якимось чином. Я вам просто окремий випадок розповім. У мене в батальйоні людина пішла в відрядження, хотіла в розвідці себе спробувати.

Приїжджає командир підрозділу на точку, де людина перебувала, це не передова. Людина перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Людину відвезли у відповідний медичний заклад, де зафіксували її фактичний стан алкогольного сп'яніння. В армії це називається «задувка». 2,4 проміле. Людина, звісно, отримала сувору догану. І була позбавлена премії. Тепер сім'я людей збирає на адвоката для того, щоб сказати, який командир був поганий. Дуже погано, коли вживання алкогольних напоїв, і це проблема дуже велика, призводить до загибелі його побратимів, втрати позиції і так далі. Це дуже велика проблема, яку треба вирішити», – наголошує Олександр Погребиський.

Військовий психолог Андрій Заєць вважає, що «яма» або «клітка» – архаїчні, бо на поведінку намагаються вплинути за допомогою покарання. Він каже, що такі методи при алкоголізмі, як залежності, не працюватимуть, бо тяга до спиртного буде сильнішою.

«Класично є, знаєте, такі жорсткі архаїчні приклади, зокрема, оця обговорювана бригада й інші бригади, які періодично якось на цьому ловилися. Архаїчні жорсткі методи, класика – це яма: це викопати яму в землі, закинути сюди всіх «аватарів», як їх називають сленгово. І це фактично вплив на поведінку через покарання. Тобто викликати у людині достатньо дискомфорту, щоб вона почала того боятися, і переставала це робити. При алкоголізмі, як при хворобі, такі методи взагалі не працюють. Тяга є сильнішою будь-яких покарань. Відчуття холоду, голоду в тій ямі – це ніщо, порівняно з ломкою людини з алкогольною залежністю», – пояснює психолог.

Також психолог підтверджує слова комбата Погребиського, що дисциплінарне стягнення чи штраф мають мало впливу. Хоча для тих, хто хоче кар’єрного росту на службі, це дієвий метод. І пояснює, що причина вживання алкоголю може бути страшнішою, ніж життя без грошей.

«Є статутні методи, правові. В правовому полі командир може зняти премію з військовослужбовця, або може винести догану. Догана може впливати на тих, хто зацікавлений в кар'єрному розвитку в Збройних силах. Ті, хто в кар'єрі не зацікавлений, то їм одна, дві, три, десять доган не роблять погоди. Аналогічно з депреміюванням: дуже часто командири повідомляють, що вже познімали з тих солдатів все, що могли, всі гроші. Але він бере в борг, він десь знаходить, він може перейти до злочинної поведінки, він може вкрасти, може ще щось зробити. Але є бійці, на яких впливає це депреміювання. Тут ми знову ж таки говоримо, наскільки це залежність і наскільки страшна та емоція, від якої це є захисна поведінка. Якщо цей біль скорботи або психологічної травми, він сильніший, ніж життя без грошей, страх, то людину не лякає депреміювання», – розповідає Андрій Заєць.

Психолог каже, що у своїй практиці намагається із урахуванням індивідуальних особливостей військових «пропрацювати проблему». Або ж сформувати у підрозділі, де є проблеми з вживанням алкоголю, «альтернативну звичку».

«Є більш витончені методи, витончені методи впливу на це. Один з них, яким я найчастіше працюю як психолог в армії, це індивідуальна робота психологічна, із врахуванням захисної поведінки. Фактично, що я роблю з такими бійцями, це показую їм через нашу бесіду, через нашу роботу, що це почуття, від якого він тікає в алкоголь, то, по-перше, є інші методи захищатися. А, по-друге, не завжди є потреба захищатися. Інколи треба зустрічатися тет-а-тет і щось робити. Якщо це питання безсенсовості, то як ти можеш зробити свою службу більш сенсовою, більш осмисленою? Якщо це питання страху, то це про страх, про роздратування. Якщо він п'є, тому що відчуває багато роздратування, то як йому бути з цим роздратуванням на тверезу голову? Якщо від нудьги, то як він може себе зайняти без алкоголю? Просто алкоголь — це є перша відповідь, люди за неї хапаються. Але там є багато інших відповідей, до яких психологи на місцях можуть допомогти дійти. Але це дуже енергозатратно, це індивідуальна робота, ти про це говориш. Є більш системні впливи. Наприклад, класичний системний вплив – це сформувати в підрозділі якусь альтернативну звичку», – розповідає психолог.

Комбат Олександр Погребиський впевнений, що починати роботу з залежними потрібно ще на рівні територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. А саме – «відсіювати» залежних на етапі проходження військово-лікарської комісії. Бо після того, як мобілізований потрапив у навчальний центр, ніяких інструментів по демобілізації його – немає.

«Що робити, які механізми, як можна вплинути? Перший етап – це якраз етап ТЦК і проходження військово-лікарської комісії. І повірте мені, лікарі можуть чітко визначити, чи є залежність у людини від алкоголю, чи немає. Це є абсолютно і зовнішні, і по аналізам ознаки, по яких можна визначити. Я, як викладач учбового центру, стикався безпосередньо з мобілізованими. У мене стандартно в взводі навчальному були люди, в яких в перших три дні були ці епілептичні припадки, бо в них різко зупинялось вживання алкогольних напоїв. Це було постійно. Ну навіщо цих людей мені навчати? Є ризик того, що вони через фізичні навантаження і цей припадок, просто помруть. Вони не потрібні в армії, бо, наприклад, в навчальному центрі є можливість їх ізолювати від магазинів, і вони не будуть вживати. Але вони прийдуть у війська, і вони обов'язково знайдуть можливість купити цей алкоголь і знову його почати вживати. Саме на цьому етапі таких людей не можна допускати. Якби ТЦК фільтрувало людей і усвідомлювало свою відповідальність на своєму етапі: бо ці люди потім беруть в руки зброю, ці люди потім можуть просто шкодити як своїм побратимам і посестрам, так і втратою позиції і так далі. Важливо саме на вході виявляти таких людей і не допускати до Збройних сил. У нас виходить так: понабирають, і потім віддають командирам, які вимушені, не маючи ніяких інструментів, боротися таким чином, який ми бачимо, але не хотіли би бачити взагалі. Якщо військово-лікарська комісія визнала цю людину придатною до служби – все, інструментів в учбового центру заперечити – немає», – стверджує комбат.

Водночас військовий зазначає, що якщо військовослужбовців будуть «списувати» з армії через алкогольну чи наркотичну залежність, це може стати однією зі схем по демобілізації.

«Якщо така схема буде працювати, то у нас більшість військовослужбовців почнуть ставати алко або наркозалежними. Просто це буде механізм. Бо в нас є проблема з тим, що люди теж не розуміють термінів своєї служби. Дуже часто йдуть в СЗЧ (самовільне залишення частини – ред.) у зв'язку з тим, що вони втомились. Буде у нас додатковий механізм виходу з армії через нарко або алкозалежність – це не вирішення проблеми, це створення ще однієї проблеми», – вважає військовий.

У деяких регіонах України місцева влада запровадила заборону на продаж алкоголю військовослужбовцям, проте єдиної нормативної бази для цього немає. Такі рішення ухвалюються на основі наказів військового командування разом з військовими адміністраціями.

Підписуйтеся на Telegram Радіо Свобода