Досі таких об’єднань взагалі не було в угорській глибинці. Хоча ферми, де виробляють біологічно чисту продукцію, з’явилися в Угорщині вже в середині 1990-х років. На жаль, ці продукти мали попит відносно недовго, адже з початком кризи у 2008 році угорські покупці стали дуже заощадливими.
Одними з перших це відчули фермери, коли зменшився продаж їхньої продукції. Якби не вчасна кооперація з членами місцевої артілі городників, хтозна як би склалися справи у фермерів Вукович зі столичної області Пешт.
«Це вже пішов четвертий рік нашого біогосподарювання. Господарство у нас маленьке. З часом, може, збільшиться. Ходять нам допомагати родини городників – виполюють бур’яни, підживлюють культури, збирають урожай», – розповідає найстарший член сім’ї Вуковичів Ґабрієла Баторі-Вукович.
Споживач довіряє виробнику і навпаки
Вона зі своїми дітьми порядкує на власній землі площею в 1 гектар. Оскільки роботи на фермерському полі не бракує, із села ходять підсобляти на хутір ще зо три десятки родин, котрі не мають своїх ділянок. Розраховуються Вуковичі з працівниками щотижня. Кожен орендатор отримує на руки за потребою половину чи цілий ящик свіжої біогорóдини вартістю у 45-90 євро. Ці овочі транспортують із біоферми на село за рахунок працедавця.
Такими є умови оплати праці і в інших артілях, роботу яких координує Ґерґев Горват. Разом зі своїми однодумцями він активно пропагує в Угорщині переваги біогосподарювання і нові форми колективної праці.
«У нашому об’єднанні городників ми беремо за основу геть відмінне від масового виробництво і продаж товарів. Основна ідея існування такої громади передусім базується на засадах колективного духу, коли виробники і покупці зважають на потреби сторін. Споживачі купують не так вирощені продукти, як певний вид послуг і таким чином уникають ринкових цін. Вони враховані вже в річній натуральній оплаті вирощених орендаторами сезонних овочів чи фруктів», – пояснює голова цього об’єднання Ґерґев Горват.
Він переконаний, що у такий спосіб люди виховують у собі вищу культуру споживання і більш гуманне ставлення до природи з її можливостями у даній кліматичній зоні. За його словами, член артілі городників не вимагатиме у працедавця оплату, скажімо, банами, коли можна отримати ящик не менш смачних груш чи стиглої полуниці.
Однак, якщо орендатора щось не влаштовує в запропонованому асортименті, він може обговорити це з фермером, щоб його пропозицію врахували вже наступного літа.
Одними з перших це відчули фермери, коли зменшився продаж їхньої продукції. Якби не вчасна кооперація з членами місцевої артілі городників, хтозна як би склалися справи у фермерів Вукович зі столичної області Пешт.
«Це вже пішов четвертий рік нашого біогосподарювання. Господарство у нас маленьке. З часом, може, збільшиться. Ходять нам допомагати родини городників – виполюють бур’яни, підживлюють культури, збирають урожай», – розповідає найстарший член сім’ї Вуковичів Ґабрієла Баторі-Вукович.
Споживач довіряє виробнику і навпаки
Вона зі своїми дітьми порядкує на власній землі площею в 1 гектар. Оскільки роботи на фермерському полі не бракує, із села ходять підсобляти на хутір ще зо три десятки родин, котрі не мають своїх ділянок. Розраховуються Вуковичі з працівниками щотижня. Кожен орендатор отримує на руки за потребою половину чи цілий ящик свіжої біогорóдини вартістю у 45-90 євро. Ці овочі транспортують із біоферми на село за рахунок працедавця.
Такими є умови оплати праці і в інших артілях, роботу яких координує Ґерґев Горват. Разом зі своїми однодумцями він активно пропагує в Угорщині переваги біогосподарювання і нові форми колективної праці.
«У нашому об’єднанні городників ми беремо за основу геть відмінне від масового виробництво і продаж товарів. Основна ідея існування такої громади передусім базується на засадах колективного духу, коли виробники і покупці зважають на потреби сторін. Споживачі купують не так вирощені продукти, як певний вид послуг і таким чином уникають ринкових цін. Вони враховані вже в річній натуральній оплаті вирощених орендаторами сезонних овочів чи фруктів», – пояснює голова цього об’єднання Ґерґев Горват.
Він переконаний, що у такий спосіб люди виховують у собі вищу культуру споживання і більш гуманне ставлення до природи з її можливостями у даній кліматичній зоні. За його словами, член артілі городників не вимагатиме у працедавця оплату, скажімо, банами, коли можна отримати ящик не менш смачних груш чи стиглої полуниці.
Однак, якщо орендатора щось не влаштовує в запропонованому асортименті, він може обговорити це з фермером, щоб його пропозицію врахували вже наступного літа.
