У переповненому залі близько сотні студентів слухають лекції професора Жака Рупніка, який на кількох картах описує, як змінювався європейський континент протягом минулого століття. Але це не звичайний урок історії. Жак Рупнік викладає в одному з найважливіших університетів для Європи – Коледжі Європи в Брюґґе.
Розташований у живописному фламандському містечку, за сотню кілометрів на південний схід від Брюсселя, цей університет відкрили у 1949 році, щоб плекати спільну європейську ідентичність.
Щороку Європейський коледж зі званням магістра європейських студій закінчує близько чотирьох сотень випускників. Вони навчаються англійською та французькою мовами.
Чверть бюджету Коледжу Європи оплачує Європейська комісія, решту – приватні донори та уряди європейських країн, які дають і стипендії своїм співвітчизникам. Вартість навчання – 22 тисячі євро на рік.
Крім Бельгії, Коледж Європи має відділення у Варшаві, яке відкрили у 1992 році, очікуючи на майбутнє розширення європейської спільноти.
Жак Рупнік, французький науковець, який був радником чеського президента Вацлава Гавела, заперечує твердження, що цей виш – не більше ніж кузня єврократів.
«Це не однорідна група любителів Європи. Ні, це дуже розумний зразок того, якою може бути європейська еліта. Але не в поганому розмінні цього слова. Коли кажуть «євроеліта», то можна подумати про Єврокомісію в Брюсселі, технократів. Я ж принаймні так сьогодні не думаю, хоча, можливо, хтось із них і стане таким», – говорить Рупнік.
Тим не менше, випускники Коледжу Європи рано чи пізно таки опиняються в Брюсселі. Вони працюють якщо не в європейських установах, то у приватних структурах, які намагаються впливати на європейську політику.
Засновники університету, серед яких британський прем’єр Вінстон Черчіль, міряли загоїти рани європейців після Другої світової війни, сприяти порозумінню, передовсім між німцями та французами. Але тепер наміри виховувати так званих «нових європейців», які б думали про весь континент, а не про вузькі національні інтереси, відійшли на другий план, говорить представник університету Тьєррі Монфорті.
«Ми не захищаємо конкретну ідеологію тут у коледжі. Ясно, що коледж активний, бо ми хочемо, щоб Європа краще інтегрувалася. Але наразі не відомо, як це все буде. Якщо на початках ми думали створювати «нових європейців», то тепер наше головне завдання – дати освіту молодим людям як молодим демократичним європейцям, які вірять у майбутнє Європи», – каже він.
У Коледжі Європи навчаються і українці
Серед цьогорічних студентів – представники 56 держав, переважно з великих європейських країн, але дедалі частіше до Брюґґе приїздить молодь із країн-сусідів ЄС.
Серед них Ганна, одна з десяти цьогорічних студентів з України. «Я сподіваюся отримати стажування у Європейській комісії. Я б хотіла згодом повернутися в Україну, у нас є комітет, що займається євроінтеграцією, і зробити свій внесок», – говорить українська студентка.
Австрієць Томас, який працював у міністерстві закордонних справ Австрії, мріє влаштуватися у Європейській комісії. На запитання Радіо Свобода, чи не задумується він про іншу роботу через нинішні економічні потрясіння у Європі, Томас відразу рішуче хитає головою.
«Можливо, нам потрібна така криза, щоб Європа була більше інтегрованою. На мою думку, дискусії зараз тривають у руслі того, щоб дати ЄС більше повноважень із бюджетних і податкових питань. Є багато дискусій про те, що за 10 років Європейський Союз може бути навіть сильнішим, ніж тепер, тому я оптиміст», – сподівається австрійський студент Коледжу Європи в Брюґґе.
Розташований у живописному фламандському містечку, за сотню кілометрів на південний схід від Брюсселя, цей університет відкрили у 1949 році, щоб плекати спільну європейську ідентичність.
Щороку Європейський коледж зі званням магістра європейських студій закінчує близько чотирьох сотень випускників. Вони навчаються англійською та французькою мовами.
Чверть бюджету Коледжу Європи оплачує Європейська комісія, решту – приватні донори та уряди європейських країн, які дають і стипендії своїм співвітчизникам. Вартість навчання – 22 тисячі євро на рік.
Крім Бельгії, Коледж Європи має відділення у Варшаві, яке відкрили у 1992 році, очікуючи на майбутнє розширення європейської спільноти.
Жак Рупнік, французький науковець, який був радником чеського президента Вацлава Гавела, заперечує твердження, що цей виш – не більше ніж кузня єврократів.
«Це не однорідна група любителів Європи. Ні, це дуже розумний зразок того, якою може бути європейська еліта. Але не в поганому розмінні цього слова. Коли кажуть «євроеліта», то можна подумати про Єврокомісію в Брюсселі, технократів. Я ж принаймні так сьогодні не думаю, хоча, можливо, хтось із них і стане таким», – говорить Рупнік.
Тим не менше, випускники Коледжу Європи рано чи пізно таки опиняються в Брюсселі. Вони працюють якщо не в європейських установах, то у приватних структурах, які намагаються впливати на європейську політику.
Засновники університету, серед яких британський прем’єр Вінстон Черчіль, міряли загоїти рани європейців після Другої світової війни, сприяти порозумінню, передовсім між німцями та французами. Але тепер наміри виховувати так званих «нових європейців», які б думали про весь континент, а не про вузькі національні інтереси, відійшли на другий план, говорить представник університету Тьєррі Монфорті.
«Ми не захищаємо конкретну ідеологію тут у коледжі. Ясно, що коледж активний, бо ми хочемо, щоб Європа краще інтегрувалася. Але наразі не відомо, як це все буде. Якщо на початках ми думали створювати «нових європейців», то тепер наше головне завдання – дати освіту молодим людям як молодим демократичним європейцям, які вірять у майбутнє Європи», – каже він.
У Коледжі Європи навчаються і українці
Серед цьогорічних студентів – представники 56 держав, переважно з великих європейських країн, але дедалі частіше до Брюґґе приїздить молодь із країн-сусідів ЄС.
Серед них Ганна, одна з десяти цьогорічних студентів з України. «Я сподіваюся отримати стажування у Європейській комісії. Я б хотіла згодом повернутися в Україну, у нас є комітет, що займається євроінтеграцією, і зробити свій внесок», – говорить українська студентка.
Австрієць Томас, який працював у міністерстві закордонних справ Австрії, мріє влаштуватися у Європейській комісії. На запитання Радіо Свобода, чи не задумується він про іншу роботу через нинішні економічні потрясіння у Європі, Томас відразу рішуче хитає головою.
«Можливо, нам потрібна така криза, щоб Європа була більше інтегрованою. На мою думку, дискусії зараз тривають у руслі того, щоб дати ЄС більше повноважень із бюджетних і податкових питань. Є багато дискусій про те, що за 10 років Європейський Союз може бути навіть сильнішим, ніж тепер, тому я оптиміст», – сподівається австрійський студент Коледжу Європи в Брюґґе.
