Більшістю загальнонаціональних радіостанцій та найбільш рейтингових телеканалів України володіють зареєстровані за кордоном юридичні особи, за якими стоять українські та російські бізнесмени і політики – такими є попередні підсумки багаторічних досліджень, які проводять український «Інститут медіа права» та міжнародна організація «Артикль-19».
Стаття 19-а Загальної декларації прав людини, за якою названа ця організація, проголошує, зокрема, свободу «шукати, отримувати і поширювати інофрмацію … будь-якими засобами й незалежно від кордонів».
Українські олігархи контролюють ЗМІ через закордон – Шевченко
Найчастіше закордонні акціонери українських медіа містяться на Кіпрі та в інших так званих офшорних зонах, тобто у країнах, законодавство яких дозволяє платити менше податків та приховувати справжніх, кінцевих власників бізнесу, пояснює керівник «Інституту медіа права» Тарас Шевченко.
«Любов українських медіамагнатів до Кіпру зумовлюють дві позиції: наявність договору про відмову від подвійного оподаткування коштів, які йдуть з України на Кіпр і навпаки. Друге – можливість приховати реальних власників медіа. Якщо компанія зареєстрована в офшорі, особу власника засобу інформації визначити практично неможливо, – розповідає експерт. – Коли ми намагалися з’ясувати осіб, які володіють телеканалом «Інтер», Валерій Хорошковський заперечував свою причетність до телеканалу. У документах ми бачили офшорні компанії. Був лише один юридичний момент, який виявив реальних власників. Один з акціонерів передав свої права Валерію Хорошковському, а він – перевів акції на офшорну компанію».
Подібна ситуація характерна для більшості аналізованих телерадіокомпаній, повідомила Радіо Свобода учасник дослідження, юрист Ольга Сушко. За її словами, деякі ресурси, для прикладу, «Радіо Кохання», зареєстровані на різні закордонні фірми, кінцевим власником яких є одна й та ж особа.
Досвід Грузії: офшорним компаніям заборонили володіти медіа
Про ці тенденції говорить і міжнародний експерт з медіа, представник організації «Артикль-19» Бойко Боєв. За його словами, інформація про власників українських медіа є важкодоступною через хиби законодавства.
«Чому бракує інформації про реальних власників? Бо законодавець зобов’язав оприлюднювати відомості про них, але не уточнив, про юридичні чи фізичні особи йдеться. В Європі діє чимало міжнародних норм щодо прозорості медіа, але більшість із них на офшорні зони не поширюються», – каже експерт.
Бойко Боєв пропонує Україні врахувати досвід таких країн, як Греція, Грузія та Румунія, які обмежили право офшорних компаній володіти засобами масової інформації.
Тим часом декілька українських радіостанцій, серед яких радіо «Мелодія», втратили свої частоти, які державний регулятор передав маловідомим компаніям, чиї власники зареєстровані в офшорах.
Такого переділу можна уникнути, якщо зробити систему власності медіа більш прозорою, вважає виконавчий директор мережі «Мелодія» Ігор Хомін.
«Законодавство потрібно доопрацювати з урахуванням міжнародного досвіду, щоб слухач та глядач виграв від більшої прозорості медіа. Однаково потрібні і якісне мовлення, і повна інформація про того, хто його фінансує. Симбіоз цих двох чинників формує той продукт, якого потребують слухачі й глядачі», – каже керівник радіо, позбавленого частот.
Автори дослідження пропонують зміни до медійного законодавства, які дадуть змогу суспільству отримувати повну інформацію про всіх власників кожного телеканалу, радіостанції та газети. Відповідні законопроекти вже розглядає парламент.
Стаття 19-а Загальної декларації прав людини, за якою названа ця організація, проголошує, зокрема, свободу «шукати, отримувати і поширювати інофрмацію … будь-якими засобами й незалежно від кордонів».
Українські олігархи контролюють ЗМІ через закордон – Шевченко
Найчастіше закордонні акціонери українських медіа містяться на Кіпрі та в інших так званих офшорних зонах, тобто у країнах, законодавство яких дозволяє платити менше податків та приховувати справжніх, кінцевих власників бізнесу, пояснює керівник «Інституту медіа права» Тарас Шевченко.
«Любов українських медіамагнатів до Кіпру зумовлюють дві позиції: наявність договору про відмову від подвійного оподаткування коштів, які йдуть з України на Кіпр і навпаки. Друге – можливість приховати реальних власників медіа. Якщо компанія зареєстрована в офшорі, особу власника засобу інформації визначити практично неможливо, – розповідає експерт. – Коли ми намагалися з’ясувати осіб, які володіють телеканалом «Інтер», Валерій Хорошковський заперечував свою причетність до телеканалу. У документах ми бачили офшорні компанії. Був лише один юридичний момент, який виявив реальних власників. Один з акціонерів передав свої права Валерію Хорошковському, а він – перевів акції на офшорну компанію».
Подібна ситуація характерна для більшості аналізованих телерадіокомпаній, повідомила Радіо Свобода учасник дослідження, юрист Ольга Сушко. За її словами, деякі ресурси, для прикладу, «Радіо Кохання», зареєстровані на різні закордонні фірми, кінцевим власником яких є одна й та ж особа.
Досвід Грузії: офшорним компаніям заборонили володіти медіа
Про ці тенденції говорить і міжнародний експерт з медіа, представник організації «Артикль-19» Бойко Боєв. За його словами, інформація про власників українських медіа є важкодоступною через хиби законодавства.
«Чому бракує інформації про реальних власників? Бо законодавець зобов’язав оприлюднювати відомості про них, але не уточнив, про юридичні чи фізичні особи йдеться. В Європі діє чимало міжнародних норм щодо прозорості медіа, але більшість із них на офшорні зони не поширюються», – каже експерт.
Бойко Боєв пропонує Україні врахувати досвід таких країн, як Греція, Грузія та Румунія, які обмежили право офшорних компаній володіти засобами масової інформації.
Тим часом декілька українських радіостанцій, серед яких радіо «Мелодія», втратили свої частоти, які державний регулятор передав маловідомим компаніям, чиї власники зареєстровані в офшорах.
Такого переділу можна уникнути, якщо зробити систему власності медіа більш прозорою, вважає виконавчий директор мережі «Мелодія» Ігор Хомін.
«Законодавство потрібно доопрацювати з урахуванням міжнародного досвіду, щоб слухач та глядач виграв від більшої прозорості медіа. Однаково потрібні і якісне мовлення, і повна інформація про того, хто його фінансує. Симбіоз цих двох чинників формує той продукт, якого потребують слухачі й глядачі», – каже керівник радіо, позбавленого частот.
Автори дослідження пропонують зміни до медійного законодавства, які дадуть змогу суспільству отримувати повну інформацію про всіх власників кожного телеканалу, радіостанції та газети. Відповідні законопроекти вже розглядає парламент.
