– Пане Шохін, учасники форуму багато говорили про підписання рамкових угод про співпрацю між регіонами України та Росії, та наміри співпраці між компаніями. Чому значно менше говорили про реальні контракти між бізнес-структурами, що заважає економічній співпраці?
– Ризики пов’язані із тим, що є елементи невизначеності через різні вектори інтеграції. Україна, скоріш за все, тяжіє до угоди про вільну торгівлю з Європейським Союзом, а для нас це наступний крок. Ми також будемо укладати таку угоду, але через формування Митного союзу. Якщо Україна вирішить діяти за власним сценарієм, безумовно, відносини між Митним союзом, до якого входить Росія, та Україною, яка відкриється Європі, з об’єктивних причин дещо ускладняться.
– Але ж Росія заявляє про ефективну економічну співпрацю з країнами Євросоюзу, та зростання взаємного товарообігу. Чи Росія має настільки особливе ставлення до України, що лише сам факт її європейського вибору ускладнює двосторонні відносини?
– Ні, вони ускладняться в тому сенсі, що там правила і процедури будуть дещо відмінними. З Казахстаном кордон буде цілком відкритим, я маю на увазі і митні процедури, і санітарно-епідеміологічні, і оформлення товарів. Ви пам’ятаєте, що з Латвієючи Естонією іноді запроваджуються бар’єри санітарні або фіто-санітарні. Для низки компаній виникнуть проблеми, яких не буде у відносинах із Білоруссю та Казахстаном. Тут порівняльні вигоди та переваги можуть розвернути в іншому напрямку деякі компанії.
– Як багато може бути таких компаній, яка частка взаємного товарообігу залежить від причин, які видаються, скоріше, політичними?
– Важко оцінювати, як кажуть, розтин покаже. Уже коли буде остаточна відповідь на ці запитання, тоді можна буде аналізувати.
– На питанні про європейський вибір України проблеми в її економічних відносинах із Росією вичерпуються?
– Інші ризики пов’язані з нашими національними законодавствами. В тому числі з тим, що поки все не гармонізовано настільки, щоб російський підприємець чітко розумів усі правила гри в Україні, а український – в Росії. Все ж завеликою є роль волі чиновників, волі судів. Не завжди цю волю можна спрогнозувати. Часто аргументи у комерційних суперечках використовуються не зовсім цивілізовано. Як там, так і тут.
– Що у нинішній ситуації могло б пожвавити економічні відносини між Україною та Росією?
– Дуже важливо, незважаючи на ці різні швидкості інтеграції і ці вектори інтеграції, гармонізувати максимально законодавство, мінімізувати волю чиновників, включати бізнес-об’єднання в оцінку ефективності рішень, що ухвалюються. Щоб механізми ухвалення рішень були максимально схожими. Тоді можна компенсувати й те, що Росія більше тяжіє до Митного союзу, а Україна – до Європейського Союзу. Це важливо. Ці ризики, про які йдеться, потрібно перекрити більш енергійним просуванням до гармонізації законодавчої і регуляторної баз.
– Ризики пов’язані із тим, що є елементи невизначеності через різні вектори інтеграції. Україна, скоріш за все, тяжіє до угоди про вільну торгівлю з Європейським Союзом, а для нас це наступний крок. Ми також будемо укладати таку угоду, але через формування Митного союзу. Якщо Україна вирішить діяти за власним сценарієм, безумовно, відносини між Митним союзом, до якого входить Росія, та Україною, яка відкриється Європі, з об’єктивних причин дещо ускладняться.
– Але ж Росія заявляє про ефективну економічну співпрацю з країнами Євросоюзу, та зростання взаємного товарообігу. Чи Росія має настільки особливе ставлення до України, що лише сам факт її європейського вибору ускладнює двосторонні відносини?
– Ні, вони ускладняться в тому сенсі, що там правила і процедури будуть дещо відмінними. З Казахстаном кордон буде цілком відкритим, я маю на увазі і митні процедури, і санітарно-епідеміологічні, і оформлення товарів. Ви пам’ятаєте, що з Латвієючи Естонією іноді запроваджуються бар’єри санітарні або фіто-санітарні. Для низки компаній виникнуть проблеми, яких не буде у відносинах із Білоруссю та Казахстаном. Тут порівняльні вигоди та переваги можуть розвернути в іншому напрямку деякі компанії.
– Як багато може бути таких компаній, яка частка взаємного товарообігу залежить від причин, які видаються, скоріше, політичними?
– Важко оцінювати, як кажуть, розтин покаже. Уже коли буде остаточна відповідь на ці запитання, тоді можна буде аналізувати.
– На питанні про європейський вибір України проблеми в її економічних відносинах із Росією вичерпуються?
– Інші ризики пов’язані з нашими національними законодавствами. В тому числі з тим, що поки все не гармонізовано настільки, щоб російський підприємець чітко розумів усі правила гри в Україні, а український – в Росії. Все ж завеликою є роль волі чиновників, волі судів. Не завжди цю волю можна спрогнозувати. Часто аргументи у комерційних суперечках використовуються не зовсім цивілізовано. Як там, так і тут.
– Що у нинішній ситуації могло б пожвавити економічні відносини між Україною та Росією?
– Дуже важливо, незважаючи на ці різні швидкості інтеграції і ці вектори інтеграції, гармонізувати максимально законодавство, мінімізувати волю чиновників, включати бізнес-об’єднання в оцінку ефективності рішень, що ухвалюються. Щоб механізми ухвалення рішень були максимально схожими. Тоді можна компенсувати й те, що Росія більше тяжіє до Митного союзу, а Україна – до Європейського Союзу. Це важливо. Ці ризики, про які йдеться, потрібно перекрити більш енергійним просуванням до гармонізації законодавчої і регуляторної баз.
