Напруженість на переговорах щодо проведення стрес-тестів європейських АЕС стає чимраз вищою. Найголовніша розбіжність стосується питання: на що саме їх випробовувати?
Землетруси, повені, зникнення струму, припинення роботи системи охолодження реакторів – ці пропозиції висувають великі атомні держави Євросоюзу. Йдеться про Францію та Великобританію, що не люблять нав’язування ідей від їхніх дещо менших європейських партнерів.
Які сценарії небезпеки використати у стрес-тестах?
Керівники французької атомної енергетики, що є найвагомішою у Європі, згодні на те, щоб долучити до цього переліку ще й небезпеку, пов’язану із техобслуговуванням станцій сторонніми найманими підприємствами. Водночас, на їхню думку, не може бути й мови про, скажімо, тероризм, бо про це говорити відкрито – справа надто небезпечна.
Також французькі фахівці відкидають будь-яке згадування у контексті цих випробувань про можливі збої у програмному забезпеченні АЕС, і особливо про ймовірність падіння на станції літаків, що можуть над ними пролітати. Це теж надто делікатна тема, кажуть вони.
Тим часом речниця єврокомісара із питань енергетики Марлене Гольцнер каже, що тести атомних станцій повинні бути якомога суворішими і передбачати якомога ширший набір сценаріїв, що можуть поставити під загрозу їхню безпеку.
«Єврокомісар Ґюнтер Еттінґер був і залишається переконаним, що такі загрози, як терористичні атаки чи падіння літаків слід включити до стрес-тестів», – наголосила вона.
Проте є й інші розбіжності, що доводять ледь не до відкритих суперечок між європейськими чільниками. Наприклад, вони не можуть домовитися щодо того, хто саме має здійснювати ці випробування.
Країни, які домінують в атомній енергетиці, хочуть, щобтести проводили самі національні оператори атомних станцій. Після цього вони мали б лише надсилати копію результатів до європейських експертних установ із ядерної енергетики. До того ж вони ще й навідріз відмовляються від залучення до тестування незалежних фахівців, хіба тільки у виняткових випадках.
Попри це, на думку представників великих європейських держав, не може бути й мови про те, що якась із країн-партнерів може перевірити, як проходить тестування станцій іншої держави ЄС.
Проблемні АЕС: закривати чи поліпшувати?
Нарешті, на засіданні групи представників європейських регуляторних організацій у сфері ядерної безпеки та Єврокомісії також не домовилися, що робити із результатами тестувань. Точніше, чи закривати атомні станції, які їх не пройшли.
Єврокомісія сама ще не знає, як бути у цьому випадку. «Закривати чи ні атомні станції, (що не пройдуть тестів), ми наразі стверджувати не можемо, – каже представниця цієї установи Марлене Гольцнер. – Натомість ми переконані у тому, що коли б нам було відомо, яка насправді ситуація на місцях, то жодних тестів не готували б».
Одні стверджують, що на основі цих даних станції треба буде поліпшити. Інші схиляються до думки, що тести допоможуть скласти своєрідну класифікацію реакторів: від найнебезпечніших і до найбільш надійних. На основі цього можна було б створити план відмови від «мирного атома» та переходу на безпечніші джерела енергії.
«Люди чекають надійних тестів» – єврокомісар
Тож стрес-тести 143 атомних станцій Євросоюзу стали ще одним «яблуком розбрату» всередині об’єднаної Європи.
Єврокомісія, спільно із групою регуляторних організацій у сфері атомної безпеки, має знову сісти за стіл переговорів 19–20 травня у Празі.
«Люди чекають надійних тестів, що покриють широкий спектр ризиків та питань безпеки», – вважає єврокомісар Ґюнтер Еттінґер.
Тим часом знайти спільний підхід до цих випробувань надзвичайно складно, бо атомна енергетика залишається суто «домашньою» справою кожного з урядів країн Європи.
Землетруси, повені, зникнення струму, припинення роботи системи охолодження реакторів – ці пропозиції висувають великі атомні держави Євросоюзу. Йдеться про Францію та Великобританію, що не люблять нав’язування ідей від їхніх дещо менших європейських партнерів.
Які сценарії небезпеки використати у стрес-тестах?
Керівники французької атомної енергетики, що є найвагомішою у Європі, згодні на те, щоб долучити до цього переліку ще й небезпеку, пов’язану із техобслуговуванням станцій сторонніми найманими підприємствами. Водночас, на їхню думку, не може бути й мови про, скажімо, тероризм, бо про це говорити відкрито – справа надто небезпечна.
Також французькі фахівці відкидають будь-яке згадування у контексті цих випробувань про можливі збої у програмному забезпеченні АЕС, і особливо про ймовірність падіння на станції літаків, що можуть над ними пролітати. Це теж надто делікатна тема, кажуть вони.
Тим часом речниця єврокомісара із питань енергетики Марлене Гольцнер каже, що тести атомних станцій повинні бути якомога суворішими і передбачати якомога ширший набір сценаріїв, що можуть поставити під загрозу їхню безпеку.
«Єврокомісар Ґюнтер Еттінґер був і залишається переконаним, що такі загрози, як терористичні атаки чи падіння літаків слід включити до стрес-тестів», – наголосила вона.
Проте є й інші розбіжності, що доводять ледь не до відкритих суперечок між європейськими чільниками. Наприклад, вони не можуть домовитися щодо того, хто саме має здійснювати ці випробування.
Країни, які домінують в атомній енергетиці, хочуть, щобтести проводили самі національні оператори атомних станцій. Після цього вони мали б лише надсилати копію результатів до європейських експертних установ із ядерної енергетики. До того ж вони ще й навідріз відмовляються від залучення до тестування незалежних фахівців, хіба тільки у виняткових випадках.
Попри це, на думку представників великих європейських держав, не може бути й мови про те, що якась із країн-партнерів може перевірити, як проходить тестування станцій іншої держави ЄС.
Проблемні АЕС: закривати чи поліпшувати?
Нарешті, на засіданні групи представників європейських регуляторних організацій у сфері ядерної безпеки та Єврокомісії також не домовилися, що робити із результатами тестувань. Точніше, чи закривати атомні станції, які їх не пройшли.
Єврокомісія сама ще не знає, як бути у цьому випадку. «Закривати чи ні атомні станції, (що не пройдуть тестів), ми наразі стверджувати не можемо, – каже представниця цієї установи Марлене Гольцнер. – Натомість ми переконані у тому, що коли б нам було відомо, яка насправді ситуація на місцях, то жодних тестів не готували б».
Одні стверджують, що на основі цих даних станції треба буде поліпшити. Інші схиляються до думки, що тести допоможуть скласти своєрідну класифікацію реакторів: від найнебезпечніших і до найбільш надійних. На основі цього можна було б створити план відмови від «мирного атома» та переходу на безпечніші джерела енергії.
«Люди чекають надійних тестів» – єврокомісар
Тож стрес-тести 143 атомних станцій Євросоюзу стали ще одним «яблуком розбрату» всередині об’єднаної Європи.
Єврокомісія, спільно із групою регуляторних організацій у сфері атомної безпеки, має знову сісти за стіл переговорів 19–20 травня у Празі.
«Люди чекають надійних тестів, що покриють широкий спектр ризиків та питань безпеки», – вважає єврокомісар Ґюнтер Еттінґер.
Тим часом знайти спільний підхід до цих випробувань надзвичайно складно, бо атомна енергетика залишається суто «домашньою» справою кожного з урядів країн Європи.
