Частина перша
Частина друга
– Сьогодні Президент України Віктор Янукович та Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун у Чорнобильській зоні перевіряють на місці, що ж там з об’єктом «Укриття», у якому стані будівництво нового конфайнменту і чи справді можна перетворити Чорнобильську зону на безпечний об’єкт.
Реально поки будівництво не почалося. Є лише розчищений майданчик, і є технічна документація.
Віктор Янукович перервав сьогодні засідання уряду, подзвонивши Миколі Азарову із зони. Про що вони говорили, ми ще не знаємо. Але щось, мабуть, цікаве, оскільки Президент знав, що відбувається засідання уряду, але, очевидно, хотів поділитися своїми враженнями.
Так от, Президент уже заявив, що зібрані на донорській конференції вчора кошти є гарантією того, що до 2015 року новий об’єкт «Укриття» над четвертим енергоблоком ЧАЕС буде побудований. А розпорядник коштів ЄБРР надійно контролюватиме усі витрати.
Учора на саміті з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії, який розпочався відразу після конференції, Віктор Янукович також сказав, що, на його думку, атомна енергетика має майбутнє, і поки їй альтернативи немає.
Віктор Янукович: Сьогоднішня дискусія довела: ядерна енергетика має майбутнє. Але це майбутнє можливе, якщо міжнародна спільнота надасть спільну відповідь на технологічні, природні та інші виклики, що постають перед ядерною енергетикою.
Нагальним стало завдання розширення і поглиблення практичної взаємодії між зацікавленими урядами щодо вдосконалення та подальшого розвитку ядерних технологій, впровадження інновацій у цій галузі.
– Пане Плачков, на Вашу думку, чи можете Ви сказати, що ядерна енергія є доволі безпечною і що Україна наразі не може без неї обходитися?
Ядерна енергетика на сьогодні є об’єктивною реальністю. І не тільки для України, а й для більшості провідних країн світу
Що стосується вітроенергетики, яка поширена в країнах Західної Європи, то вона теж неоднозначна. Є дуже великі проблеми з точки зору екології.
– Тобто ядерна енергетика небезпечна. Я правильно розумію загальний контекст?
Але, що стосується ядерної енергетики, – це найбільш високотехнологічна галузь, тому вона потребує більшої уваги, детальнішого підходу до її безпеки.
– А досвід, який Україна має з Чорнобилем, світ навчив чи ні?
Іван Плачков: Він навчив і світ, і перш за все нашу державу з точки зору підходів до забезпечення безпеки на атомних станціях.
– Пане Кудря, японські вчені сказали, що винайшли порошок, який зможе забирати певні радіоактивні частки (не всі, про плутоній там не йшлося) із води, тому що океан уже забруднений – з «Фукусіми» вилили воду.
У мене таке враження, що людство насправді не знає, що робити з ядерною енергетикою. Чи справді ядерна енергетика має такий самий відносний рівень небезпеки порівняно з іншими видами чи способами здобуття енергії?
Згоден із паном Плачковим, так як він сказав, що це реальність. Атомна енергетика вже є в нас в Україні.
– Джина випустили із пляшки, а тепер треба вчитися ним керувати.
Степан Кудря: Керувати. І головне, потім захоронювати і ліквідувати вже відпрацьовані реактори. А це дорожче, ніж побудувати атомний реактор.
І хочу на прикладі Німеччині сказати, яка вже давно прийняла закон, що до 2020 року не буде атомної енергетики у Німеччині. У цьому році вони подовжили цей термін, але після «Фукусіми» знову до 2020 року. У них уже виведені 7 реакторів атомних із 17. І стратегія зроблена енергетична до 2050 року, в якій 50% займає відновлювана енергетика.
– Так це альтернатива ядерній енергетиці – відновлювана?
Степан Кудря: Так. І це всі зараз знають.
Давайте так: якщо побудовано на сьогоднішній день 200 тисяч мегават вітростанцій (!), то 200 атомних блоків за потужністю і 70 – за виробітком. Тобто, 70 атомних блоків замінені вже вітроенергетикою, не говорячи вже про фотостанції, біостанції, які виробляють енергію.
– А вартість вироблення кіловату?
Степан Кудря: Собівартість найдешевша – це у вітроенергетиці, найдорожча – це у фотоенергетиці на сьогоднішній день.
– А «фото» – це що?
Степан Кудря: Це пряме перетворення сонячної енергії в електричну. Падає на напівпровідник електроенергія – отримуємо енергію. Там нічого не крутиться, пташкам не заважає воно. Але дуже подешевшало. Була дуже дорого, наприклад, фотоенергетика, а зараз буквально за 2–3 роки впала наполовину.
– У нас десь в Україні є установка, яка діє?
Степан Кудря: Є. У нас є великий завод, який діє – «Квазар», який випускає.
У Запоріжжі також випускали, а зараз роблять конструкцію з випуску фотоелементів. Цілий Світловодськ – заводи працювали з виробітку напівпровідників для радіотехнічної промисловості, а які з нижчими характеристиками, то на фотоенергетику відправляли.
– Ми маємо запитання від радіослухача.
Слухач (переклад): Людство просто не готове прораховувати далекі наслідки своїх винаходів. Бачите, зараз не тільки атомна енергетика, зараз теплова енергетика… зараз людство у глухому куті і завалене відходами. Тому не можна виділяти атомну енергетику із всього русла прогресу людства.
Наскільки далеко прораховані впровадження вітроенергетики і сонячної енергетики? Тому що є деякі альтеративні джерела, які говорять про те, що зі впровадженням вітроенергетики порушиться циркуляція повітряних потоків, порушаться кліматичні умови. І також, якщо впроваджувати сонячні батареї, то мільйони гектарів треба буде виводити з використання.
Можливо, взагалі змінити концепцію централізованих джерел, а забезпечувати будинки, менші селища, тобто переводити до індивідуального вжитку?
По фотостанціях, то так, це великі площі. Наприклад, на мегават потужності фотостанції треба 2–2,5 гектари землі повністю вивести із призначення попереднього, а на один мегават вітроустановки треба 4–5 соток під фундамент всього-на-всього. Тому зараз іде як мала енергетика, так і велика.
Мала енергетика, дійсно, так як Ви сказали, на дахах. І наш інститут для міста Судак робив такі прорахунки, для інших населених пунктів, скільки можна встановити фото для виробітку електроенергії на даху, і скільки можна встановити геліосистем для гарячого водопостачання. Такі роботи ведуться.
Визначений потенціал всіх областей України по всіх відновлюваних джерелах енергії. Можу сказати, що технічний потенціал Україна на сьогодні має 50% від сьогоднішнього споживання енергії, тобто близько 100 мільйонів тонн умовного палива можна замінити за рахунок відновлюваних джерел енергії.
Іван Плачков: Я з деякими тезами погоджуюся, а з деякими не погоджуюся.
По-перше, що стосується обсягу виробництва на вітроагрегатах – 200 тисяч мегават, я думаю, це завелика цифра. Я думаю, що це не повністю відповідає дійсності. Я кажу, що 200 тисяч кіловат, тому що сьогодні вітроенергетика виробляє в цілому, якщо за показниками, не більше як 3–5% із загального обсягу.
– У нас чи взагалі у світі?
Іван Плачков: Взагалі. У нас ще менше – до відсотка. Вона не може на якусь перспективу найближчу бути альтернативою.
Є дійсно велика проблема сьогодні в атомній енергетиці у світі – це те, що не вирішена проблема щодо утилізації відпрацьованого ядерного палива, немає технології захоронення, технології переробки. Це така велика проблема, яка не вирішена.
– А що робити з реакторами, які відпрацювали?
Я вам скажу, як я бачу майбутнє. На сьогодні Всевишній просто так енергію людям не дає. Вже енергетиці 150 років. І, починаючи з Тесли, постійно людство повинно було вирішувати такі глобальні проблеми, що стосується електроенергії. Але, на жаль, людина не може сьогодні обходитися без електроенергії – споживання збільшується і збільшується.
Але є такий напрямок, як енергозбереження. Сьогодні в Україні споживання електроенергії на одиницю ВВП десь у 4 рази більше, ніж у середньому по Європі. Отут у нас колосальні резерви! У 4 рази! Я думаю, що зусилля перш за все треба докладати, щоб ми економно використовували цю електроенергію, яка виробляється.
– У нас енергозбереження, знаєте, як в основному працює? Думаю, що Ви чудово знаєте. Це населені пункти за 30 кілометрів від Києва вночі не освітлюються, у нас темні вулиці. Оце в нас у цьому напрямку працює. Звісно, що не енергозбереження це.
Україна має атомні електростанції. Крім того, вже «запущена стріла», і вона летить, що буде добудовуватися попри проблеми з охолодженням, тому що води там мало, Хмельницька АЕС двома енергоблоками.
Ми нарощуємо ці потужності. При цьому я, наприклад, як громадянин не знаю, скільки електроенергії ми продаємо на експорт, за якою ціною, чому у нас не освітлюється належною мірою все, що мало б освітлюватися? Тому що ми ж громадяни цієї країни, і ми несемо відповідальність і перебуваємо під ризиком атомної енергетики чи тих самих теплових електростанцій, чи інших. Цей баланс між інтересами громади, яка хоче жити в чистому середовищі, але користуватися електроенергією, достатньо прозорий?
Після того, як Україна отримала незалежність, поводилися з цим енергетичним комплексом бездарно! Бо у нас був найефективніший, мабуть, у світі, після французького, енергетичний комплекс. Але ми пішли по зовсім неправильному шляху, що стосується реструктуризації, приватизації обленерго, приватизації генерувальних компаній, які віддали у приватні руки одному власникові. Такого чуда у світі немає!
Природні монополії для того, щоб було світло у містах, у районних центрах, бо є у світі три форми власності: це державна форма власності, як у Франції, комунальна, муніципальна, як у державах Західної Європи. Якщо вона приватна, як у США, то в цих компаній енергетичних і обленерго власниками є сотні тисяч акціонерів, і вони контролюються і управляються державними структурами, такими, як Національна комісія регулювання електроенергії.
І тільки у нас таке чудо, українське ноу-хау – те, що ми зробили з електроенергетикою. І, на жаль, ми продовжуємо це робити! Тому у нас і не використовується отой баланс і не виконана програма інтеграції української енергосистеми в європейську для того, щоб можна було продавати електроенергію.
А те, що сьогодні продається, то це мізер! Це сором для України, маючи такі потужності і практично не продавати електроенергію!
А сьогодні вона продається прозоро. Електроенергія купується на енергоринку і продається компаніям. Вона не може продаватися дешевше, ніж вона коштує на енергоринку.
Я Вам скажу, що у нас організаційні правові відносини підприємств енергетики як з державою, так і зі споживачами не те що недосконалі – вони абсолютно неправильні. А чому? Тому що енергетика все життя, особливо зараз, розглядається не через призму споживача. Ви абсолютно маєте рацію. І після цього будувати і організаційну структуру, і так далі.
– А через призму визиску.
Іван Плачков: А через інтереси комплексу, інтереси тих власників, які на сьогодні просто взяли цей потужний енергетичний комплекс. Якщо це будуть приватні компанії публічно, то сьогодні один власник, три власники володіють всім, і вони диктують політику держави як в енергетичному комплексі, так і щодо споживачів.
– Перед ефіром мені пан Кудря сказав, що енергетику неможливо відділити від політики. І Ви це підтвердили. Оскільки ці всі питання обговорюються суспільством, але прогресу немає.
Іван Плачков: Я не згоден. Я Вам кажу: енергоресурси не можна відділити. А енергетика – вона у Франції відділена, вона була в СРСР відділена.
– Пане Кудря, що українські науковці такого кардинального можуть запропонувати зараз українському урядові, якщо у нього є таке бажання, щоб виправити цю ситуацію, про яку казав Іван Плачков?
Степан Кудря: Я ще хочу сказати, що для атомної енергетики в Україні ще є проблема та, що Ви говорили, – це охолодження блоків – води не вистачає вже на сьогоднішній день. І нарощувати на 22 блоки, як заплановано за стратегією, то це просто неможливо буде.
– А запитують науку? Висновок якийсь є від Академії наук?
І друге. На 40–50 років залишилося газу, нафти, в тому числі і урану. Так що вигляд на майбутнє – це 40, хай 100 років, не говорячи вже про те, що в Україні немає свого замкнутого циклу. Ми залежні, знов-таки залежні від Росії щодо атомного палива.
– Що робити?
Степан Кудря: Розвивати відновлювані джерела енергії, як уся Європа, США зараз роблять. І вкладають великі кошти.
