550 імен секретних працівників «охранки» часів комуністичного лідера Угорщини Яноша Кадара потрапили на портал центру «Меморіал» із невеликого міста Гоудмезеввашаргей, що на півдні Угорщини. Його мер і одночасно керівник парламентської фракції ФІДЕС Янош Лазар на презентації сайту «Цілком таємно» зазначив: «Найголовніше для нас – донести цю інформацію до молодого покоління угорців, які народилися після 1989 року і не жили в часи кадаризму, вони не мають уявлення про те, як функціонував той режим, а в сучасному викладенні історії на цьому не роблять достатній акцент».
В оприлюдненому списку цілком засекречених агентів трьох управлінь служби безпеки Угорської Народної Республіки наводяться прізвища осіб, які з ідейно-політичних мотивів добровільно, а деякі і за окрему плату, постачали інформацію про настрої серед віруючих, молоді та опозиційно налаштованих до комуністичної влади громадян. Агенти також вистежували незадоволених, викривали їх і за наказом начальства вели підривну діяльність серед духовенства.
Історики чекають на розсекречення всіх архівів
«Тут багато чого можна побачити щодо справжньої діяльності сексотів. В опублікованих документах є оцінка їхньої роботи з боку начальства, форма і розміри оплати, знаходимо біографії агентів, а також дані, які дають змогу простежити, що, де, коли і з якими людьми мали справу сексоти», – розповів історик Крістіан Унґварі про деякі невідомі й неопрацьовані науковцями факти і специфіку роботи цих агентів в Угорщині за часів комунізму.
У цьому списку фігурують досить відомі нині в Угорщині політики. Наприклад, від свого ганебного минулого спершу публічно однозначно відхрестився колишній лейтенант запасу служби безпеки Угорської Народної Республіки Петер Меддьєші і прем’єр-міністр ліво-ліберального уряду Угорщини упродовж 2002-04 років. «Я ніколи не був секретним агентом!» – знаголосив він. Однак, потрапивши згодом у лещата громадського осуду, він голосно заявив, що у такий спосіб служив «на благо соціалістичної батьківщини».
Історик Олівер Фратер припускає, що не всі документи, пов’язані з діяльністю таємних агентів комуністичної охранки, наявні в державному архіві. Не збереглися, наприклад, певні донесення інформаторів, що могли бути знищені в перехідний період Угорщини від комуністичної диктатури до демократії. А деякі відомості про них, на думку Фратера, все ще містять державну таємницю.
«Ми припускаємо, що такі досьє можуть зберігатися у відповідних державних установах. Сподіваємося, що коли вони з’являться в архіві, вони потраплять у наше поле зору», – зазначив історик Олівер Фратер.
В оприлюдненому списку цілком засекречених агентів трьох управлінь служби безпеки Угорської Народної Республіки наводяться прізвища осіб, які з ідейно-політичних мотивів добровільно, а деякі і за окрему плату, постачали інформацію про настрої серед віруючих, молоді та опозиційно налаштованих до комуністичної влади громадян. Агенти також вистежували незадоволених, викривали їх і за наказом начальства вели підривну діяльність серед духовенства.
Історики чекають на розсекречення всіх архівів
«Тут багато чого можна побачити щодо справжньої діяльності сексотів. В опублікованих документах є оцінка їхньої роботи з боку начальства, форма і розміри оплати, знаходимо біографії агентів, а також дані, які дають змогу простежити, що, де, коли і з якими людьми мали справу сексоти», – розповів історик Крістіан Унґварі про деякі невідомі й неопрацьовані науковцями факти і специфіку роботи цих агентів в Угорщині за часів комунізму.
У цьому списку фігурують досить відомі нині в Угорщині політики. Наприклад, від свого ганебного минулого спершу публічно однозначно відхрестився колишній лейтенант запасу служби безпеки Угорської Народної Республіки Петер Меддьєші і прем’єр-міністр ліво-ліберального уряду Угорщини упродовж 2002-04 років. «Я ніколи не був секретним агентом!» – знаголосив він. Однак, потрапивши згодом у лещата громадського осуду, він голосно заявив, що у такий спосіб служив «на благо соціалістичної батьківщини».
Історик Олівер Фратер припускає, що не всі документи, пов’язані з діяльністю таємних агентів комуністичної охранки, наявні в державному архіві. Не збереглися, наприклад, певні донесення інформаторів, що могли бути знищені в перехідний період Угорщини від комуністичної диктатури до демократії. А деякі відомості про них, на думку Фратера, все ще містять державну таємницю.
«Ми припускаємо, що такі досьє можуть зберігатися у відповідних державних установах. Сподіваємося, що коли вони з’являться в архіві, вони потраплять у наше поле зору», – зазначив історик Олівер Фратер.
