Аналітики київського Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) дослідили три моделі взаємодії з Росією на пострадянському просторі. Перша – це варіант пасивної інтеграції, за прикладом Білорусі. Друга – модель опору, цим шляхом, на думку аналітиків, пішла Грузія, втративши внаслідок збройного конфлікту з Росією частину території. І третя – так звана ініціативна інтеграція, яку проводить Казахстан.
«Казахстан не тільки не опирається інтеграції з Росією, але й робить рухи назустріч – при цьому завжди пильнує власні інтереси, дотримуючись незмінної з радянських часів риторики щодо вічної дружби народів», – зауважує експерт МЦПД Максим Борода.
Прикладом успішної політики Казахстану аналітики центру вважають рішення президента Нурсултана Назарбаєва про те, що всі державні службовці повинні володіти казахською мовою – попри те, що майже 40 відсотків населення – етнічні росіяни.
Модель ініціативної інтеграції Казахстану та Росії у МЦПД вважають оптимальною і для України. «Взаємна інтеграція становить основу зв’язків між країнами в сучасному глобалізованому світі. Держава, яка є активним гравцем на пострадянському просторі, – набагато цікавіший партнер і для ЄС, і для НАТО, ніж країна, яка не може дати раду відносинам із найближчим сусідом», – каже Максим Борода.
«Україна не потребує моста у вигляді Росії»
Натомість науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко вважає запропоновану модель застарілою. За словами експерта, важливим фактором, який унеможливлює розвиток українсько-російських відносин за таким сценарієм, є участь України у різноманітних міжнародних економічних процесах, зокрема, Світовій організації торгівлі, тоді як Казахстан «втиснутий» у рамки Митного союзу з Росією і Білоруссю.
«Оскільки ці країни вже створили модель, що йде далеко за речі, сумісні з самостійними процесами, які веде Україна, така теза могла б звучати років з 15 тому», – зазначає Олександр Сушко.
На його думку, Україна має всі шанси розвиватися самостійно, оскільки вже подолала значний шлях у напрямку Європи. «Для Казахстану Росія відіграє роль дуже важливого ресурсу, такого собі моста, тоді як Україна не потребує моста у вигляді Росії», – наголошує експерт-міжнародник.
Фахівці сходяться на тому, що суттєва відмінність Казахстану від України полягає ще й у тому, що ця середньоазійська держава має значні поклади енергоносіїв, котрі дають змогу Астані легше маневрувати у відносинах із Москвою.
«Казахстан не тільки не опирається інтеграції з Росією, але й робить рухи назустріч – при цьому завжди пильнує власні інтереси, дотримуючись незмінної з радянських часів риторики щодо вічної дружби народів», – зауважує експерт МЦПД Максим Борода.
Прикладом успішної політики Казахстану аналітики центру вважають рішення президента Нурсултана Назарбаєва про те, що всі державні службовці повинні володіти казахською мовою – попри те, що майже 40 відсотків населення – етнічні росіяни.
Модель ініціативної інтеграції Казахстану та Росії у МЦПД вважають оптимальною і для України. «Взаємна інтеграція становить основу зв’язків між країнами в сучасному глобалізованому світі. Держава, яка є активним гравцем на пострадянському просторі, – набагато цікавіший партнер і для ЄС, і для НАТО, ніж країна, яка не може дати раду відносинам із найближчим сусідом», – каже Максим Борода.
«Україна не потребує моста у вигляді Росії»
Натомість науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко вважає запропоновану модель застарілою. За словами експерта, важливим фактором, який унеможливлює розвиток українсько-російських відносин за таким сценарієм, є участь України у різноманітних міжнародних економічних процесах, зокрема, Світовій організації торгівлі, тоді як Казахстан «втиснутий» у рамки Митного союзу з Росією і Білоруссю.
«Оскільки ці країни вже створили модель, що йде далеко за речі, сумісні з самостійними процесами, які веде Україна, така теза могла б звучати років з 15 тому», – зазначає Олександр Сушко.
На його думку, Україна має всі шанси розвиватися самостійно, оскільки вже подолала значний шлях у напрямку Європи. «Для Казахстану Росія відіграє роль дуже важливого ресурсу, такого собі моста, тоді як Україна не потребує моста у вигляді Росії», – наголошує експерт-міжнародник.
Фахівці сходяться на тому, що суттєва відмінність Казахстану від України полягає ще й у тому, що ця середньоазійська держава має значні поклади енергоносіїв, котрі дають змогу Астані легше маневрувати у відносинах із Москвою.