Доступність посилання

Вибір редакції: світ

«Україна довела, що ядерні погрози Путіна – нісенітниця». Інтерв’ю із підполковником ВПС США

Нещодавно президент РФ Володимир Путін затвердив нову ядерну доктрину
Нещодавно президент РФ Володимир Путін затвердив нову ядерну доктрину

ЄС може ввести власні війська в Україну і утворити демілітаризовану зону, щоб унеможливити поновлення війни. Цей сценарій, хоч і не поверне всіх законних територій України, однак, він є реалістичним задля досягнення тривалого миру, вважає підполковник Яхара Матісек, офіцер ВПС США на дійсній службі, колишній командний пілот, професор кафедри національної безпеки Військово-морського коледжу ВМС США. Він багато досліджує і пише на теми технологій у війні майбутнього, гібридної війни та допомоги силам безпеки.

У розмові з Грузинською службою Радіо Свобода Матісек також розповів про те, чого сьогодні потребує українська армія, а також пояснив, чому ядерні погрози Кремля є «нісенітницею».

Погляди Матісека є його власними і не відображають офіційну позицію збройних сил США або уряду США.

Інтерв'ю відредаговане для плинності та ясності.

– Приблизно через 1000 днів після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, якою нині виглядає воєнна ситуація?

У деяких аспектах виглядає гірше, в інших – краще.

Я б сказав, що краще виглядає те, що ви маєте більше європейської єдності у питаннях підготовки та оснащення українських сил. Я б також стверджував, що США насправді були досить слабкими у підготовці українців, що ми підготували лише близько 20 000 осіб.

...будь-які уявлення про те, що США роблять все для України, просто не відповідають дійсності

Тому будь-які уявлення про те, що США роблять все для України, просто не відповідають дійсності. Я б сказав, що існує також занепокоєння щодо того, що наступна адміністрація [новообраного президента США Дональда Трампа] робитиме щодо війни в Україні.

А де це виглядає більш негативно, то це, очевидно, введення північнокорейських військ у війну. Це додає ще один елемент.

Виникає питання: чи це лише обмежене введення 11 тисяч північнокорейських військ? Але коли ви починаєте чути чутки про те, що північнокорейці можуть в кінцевому підсумку надати Росії до 100 тисяч військовослужбовців, це викликає велике занепокоєння, тому що в ході війни у Росії, схоже, закінчується життєздатна жива сила для проведення ефективних загальновійськових маневрів.

Тому їм доводиться покладатися на «м’ясні штурми», а вони працюють тому, що з російської точки зору, ці люди все одно були одноразовим матеріалом.

Солдати Північної Кореї на навчаннях
Солдати Північної Кореї на навчаннях

Знаєте, це дуже показово, як вони працюють: вони, по суті, змушують українців оголити свою оборону і позиції, щоб подбати про «м’ясні штурми» росіян. Тим часом російські ВДВ [повітряно-десантні війська], які, очевидно, порівняно краще підготовлені, ніж більшість російських військ, мають можливість використовувати прицільний вогонь протягом тривалого часу, щоб, по суті, повільно розхитувати українську оборону.

«М’ясні штурми» працюють, бо з російської точки зору, ці люди є одноразовим матеріалом

Знову ж таки, негатив полягає в тому, що російська військова машина продовжує працювати. Вони все ще захоплюють нові території, особливо на сході України.

І є велике питання, чи досягла Москва своїх воєнних цілей – підірвати політичну волю Заходу підтримувати цю війну вже третій рік, особливо з огляду на те, що ми не знаємо, що робитиме нова адміністрація Трампа.

– З огляду на все це, на цьому театрі воєнних дій, за яким актом ми спостерігаємо, і як далеко ми ще до фіналу?

– Якщо ви [очільник Росії Владімір] Путін у Москві, ви, очевидно, хочете використати це президентство «кульгавої качки» [президента США Джо Байдена, який йде у відставку]. Тож ви можете стверджувати, що це дуже добре, що адміністрація Байдена нарешті дозволила завдавати удари по російській території на більші відстані. І українці вже запустили кілька ATACMS.

Дальність польоту цих ракет становить лише близько 300 кілометрів...

– Чи не буде помилкою називати їх далекобійними? Вони явно мають низьку дальність дії. Ми не говоримо про «Томагавки».

– Ну, для армії [США] 300 кілометрів – це далекобійні системи озброєння. Але ви маєте рацію на 100 відсотків, для сухопутної армії далекобійність означає щось зовсім інше, ніж для ВМС чи ВПС.

США фактично загнали себе в кут, дозволивши ракети великої дальності і глибокі удари по Росії

Я пілот ВПС, тож коли я думаю про «далекобійність», я думаю, що можу вразити будь-яку точку на планеті, де б я не знаходився.

США фактично загнали себе в кут, дозволивши ракети великої дальності і глибокі удари по Росії, коли вона знаходиться на відстані 300 кілометрів. Ви можете проїхати цю відстань за кілька годин; це не велика відстань, якщо це одноденна поїздка.

Ракети ATACMS мають дальність до 300 км
Ракети ATACMS мають дальність до 300 км

Путін оновив російську ядерну доктрину. Дві найважливіші речі, які він там зробив, – це [ствердження], що будь-яка звичайна атака на Білорусь тепер вважається атакою на Росію.

Це блеф щодо «червоних ліній», тому що США і колективний Захід перетинали червоні лінії Москви протягом останніх трьох-чотирьох років

Інша річ, яку я вважаю дуже помітною, – це включення формулювання, по суті, спрямованого на Україну, про країну, яка атакує нас за підтримки ядерної держави, тобто, потенційно, США, Франції, Великобританії, ми вважаємо, що це також входить у сферу застосування ядерної зброї у відповідь.

Я думаю, що це блеф щодо «червоних ліній», тому що США і колективний Захід перетинали червоні лінії Москви протягом останніх трьох-чотирьох років. Але це спроба контролювати наратив і дати сигнал Заходу: «Гей, ви не можете це чіпати, тому що ми провели лінію, [за якою] ваша участь у цій війні робить вас винними у потенційній ядерній війні».

У такому випадку їм не потрібно чекати на чергову «ескалацію з боку Заходу». За цією російською логікою, Сполучені Штати вже втягнуті і тому є потенційною мішенню для ядерного удару. Що ж вони збираються робити, щоб його здійснити?

– Ну, я не думаю, що це щось змінює, тому що Росія вже мала ядерну доктрину, згідно з якою у разі вторгнення на їхню територію вони мають право на ядерну відповідь. Українці вже продемонстрували, що це була повна нісенітниця.

Я не думаю, що росіяни застосують ядерну зброю найближчим часом

Тому я не думаю, що росіяни застосують ядерну зброю найближчим часом. Росіяни можуть говорити, вони можуть брязкати шаблями про це скільки завгодно, але в кінцевому підсумку це насправді завдасть більше шкоди російській військовій машині.

Це завдасть їм ще більшої шкоди, це зробить їх ще більш ізольованими. Решта світу буде судити про дії Москви і про використання нею ядерної зброї, коли виживання російської держави і російського керівництва не стоятиме на кону.

– Якщо б ми могли повернутися до другої частини попереднього запитання: наскільки ми близькі до ендшпілю за умови збереження нинішніх тенденцій і припущення, що втручання Трампа не відбудеться?

Я бачу, що війна може тривати ще три роки

Я бачу, що це може тривати ще три роки.

– Дивлячись на поле бою, чи є ще аргументи на користь того, що Україна переможе на полі бою, поверне всю свою територію і вижене звідти росіян, чи цей поїзд вже пішов?

Я б порівняв це з метафорою багаття: уявіть собі велике багаття, і якщо багаття – це повернення Луганської області, [решти] Донбасу і Криму, то шанси на це – лише теплі вуглинки, а вогонь здебільшого згас.

Тож, з огляду на нинішні тенденції, все виглядає не дуже добре, але я вірю, що все може змінитися, якщо Європейський Союз відправить в Україну місію під прапором ЄС і проведе лінію, заявивши, що «російські війська не перетнуть цю лінію, тому що ми розглядаємо це як вторгнення в Європу».

– Наскільки це ймовірно, враховуючи те, що ми бачили з Європи? Цікаво, що один з мирних планів, який з'явився в таборі новообраного президента Трампа, фактично включає створення демілітаризованої зони і укомплектування її не американськими, а європейськими військами. Тож тепер, без натяку на сарказм, наскільки реально, що Європа на це погодиться?

Думка про те, що російські війська врешті-решт дійдуть до Києва чи далі на захід протягом наступних трьох-п'яти років, змусить європейців зробити це, а американці скажуть європейцям: «Ви маєте це зробити».

Новообраний президент США Дональд Трамп заявляв, що домовиться про припинення російсько-української війни після інавгурації
Новообраний президент США Дональд Трамп заявляв, що домовиться про припинення російсько-української війни після інавгурації

І для цього є модель; це, по суті, те, як Північна Корея і Південна Корея повинні були бути розділені. Це найкращий ідеальний результат? Ні, звичайно, найкращий ідеальний результат – це коли всі російські війська покинуть всю територію України.

Але ми повинні повернутися до реалізму.

Наскільки американці, канадці та європейці готові боротися і вмирати за кожен сантиметр української території?

Наскільки американці, канадці та європейці готові боротися і вмирати за кожен сантиметр української території? І це стає питанням політичної волі та внутрішньої політики. Я думаю, що це просто легше продати.

І ви, по суті, створюєте величезну демілітаризовану зону, по суті, між Україною і Білоруссю, Росією та окупованими частинами України. І це будуть мільйони наземних мін і українських оборонних баз, з, ймовірно, силами під прапором Європейського Союзу в якості спостерігачів, миротворців і як частина цієї лінії стримування. Це, по суті, стало б однією великою розтяжкою, якщо хочете. Це був би ідеальний результат для багатьох країн, особливо в Європі.

Це справді гнітюче і прикро, але пересічному американцю чи європейцю важко довести, що ця війна варта того, щоб за неї боротися і вмирати. Вона варта того, щоб за неї боротися, так, але...

– Померти за це – зовсім інша справа.

Саме так.

– Ми зараз говоримо про гіпотетичне, так? Якби цей план став реальністю, хтось мав би утримувати демілітаризовану зону, чи не так? Це не можуть бути лише українці.

Це має бути місія під прапором Європейського Союзу

Це має бути місія під прапором Європейського Союзу. НАТО не захоче, щоб їм доручали таку місію.

– Через статтю 5 [Північноатлантичного договору, яка передбачає спільну оборону у разі нападу на будь-якого члена]?

Так.

– Тоді ми вступаємо на дуже туманну територію того, хто насправді захоче відправити туди війська. І ще одна не менш туманна область – що станеться, якщо виникне якийсь новий військовий конфлікт і ці війська опиняться під загрозою?

Отже, щодо першого пункту, я б сказав, що більшість східноєвропейських країн готові – країни Балтії були б готові відправити війська, і Польща напевно, а далі все стає дещо туманно. Я б сказав, що французи, ймовірно, були б готові це зробити, і я впевнений, що німці також були б готові це зробити.

І я б сказав, що ми вже знаємо, хто буде готовий це зробити, тому що існує певний шаблон: НАТО вже має Посилену передову присутність, в країнах Балтії, свого роду сили стримування.

– Але їм дуже зручно під парасолькою НАТО. Ці війська під нею не перебуватимуть.

Так, але між корпусом країн ЄС і НАТО є достатньо перетинань, вони могли б використовувати Посилену передову присутність, вони могли б запозичити частину цієї конструкції. І я б стверджував, що ви, напевно, отримали б подібне поєднання сил з боку ЄС на додаток до канадців, британців і навіть норвежців, б'юся об заклад.

– Оскільки ми обговорюємо армію і, в більшій мірі, людські ресурси: Що є більш нагальною проблемою для України на даному етапі, нестача обладнання чи нестача людських ресурсів?

– Люди, люди і ще раз люди. Європейці, американці, британці, всі ці країни, які готові навчати українців, могли б навчати більше; питання в тому, чи може Україна відправити більше, достатньо чоловіків і жінок призовного віку, оскільки жінкам також дозволено служити в українській армії. Тож це стає величезною частиною.

Артилерія 15-ї бригади оперативного призначення «Кара-Даг» Національної гвардії України (НГУ) працює на САУ «Гвоздика» 2С1. Покровський напрямок, Донецька область, 3 жовтня 2024 року
Артилерія 15-ї бригади оперативного призначення «Кара-Даг» Національної гвардії України (НГУ) працює на САУ «Гвоздика» 2С1. Покровський напрямок, Донецька область, 3 жовтня 2024 року

Ми знаємо, що в інтересах Німеччини також не допустити падіння України; я думаю, що минулого тижня вийшла велика доповідь про те, що, якщо Україна впаде або буде покинута, Європа очікує від 10 до 15 мільйонів українських біженців, і це буде набагато більш руйнівним в економічному і політичному плані. Тож, так передовсім це людські ресурси.

Єдине, що ви можете зробити, щоб компенсувати нестачу людей в армії, – це мати все більше і більше безпілотників.

Оскільки у них не вистачає людей, ви бачите, що українці роблять акцент на дешевих безпілотниках, які не піддаються глушінню, використовують штучний інтелект, і це спосіб подолати проблему з людськими ресурсами.

Але в певний момент вам все одно потрібні люди на землі, щоб керувати дронами.

– Повернімося до ракет ATACMS. Загальний консенсус, здається, полягає в тому, що адміністрація Байдена надала дозвіл на використання ATACMS по території РФ надто пізно, але все ж таки це питання потрібно поставити: який очікуваний вплив від цього?

– Знову ж таки, повільне підняття ставок з боку нинішньої адміністрації було занадто помірною і запізнілою, постійно.

Росіяни зробили все можливе, щоб розосередити свої склади після цієї заяви, щоб мінімізувати шкоду, яку можуть завдати ATACMS

Здається, це якась тема – занадто мало, занадто пізно, занадто багато відкритих дебатів, занадто багато часу, щоб дати Росії можливість пристосуватися до того, як ця зброя та інші речі будуть застосовані, щоб ви не змогли використати їх у потрібний момент.

Я гарантую вам, що росіяни зробили все можливе, щоб розосередити свої склади після цієї заяви, щоб мінімізувати шкоду, яку можуть завдати ATACMS.

Ось що я вважаю прикрим у цій ситуації: США намагаються поступово нарощувати ескалацію, але роблять це дуже відкрито, і це фактично підриває наміри і мету.

Переглянути всі оновлення за день

Саудівська Аравія проводить переговори США та Росії, щоб зміцнити свою дипломатичну роль

Державний секретар США Марко Рубіо (другий праворуч) прибуває до міжнародного аеропорту імені короля Халіда в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, 17 лютого 2025 року
Державний секретар США Марко Рубіо (другий праворуч) прибуває до міжнародного аеропорту імені короля Халіда в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, 17 лютого 2025 року

Саудівська Аравія приймає одну з найважливіших дипломатичних зустрічей між Росією та США за останні роки. 18 лютого держсекретар США Марко Рубіо зустрінеться зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим у столиці Саудівської Аравії – Ер-Ріяді.

Основною метою зустрічі є відновлення напружених відносин між двома країнами та пошук шляхів припинення війни в Україні. США та їхні європейські союзники активно підтримують Київ у боротьбі з російською агресією, яка триває вже три роки.

Експерти вбачають у цих переговорах прагнення Саудівської Аравії зміцнити свої позиції в міжнародній дипломатії, водночас розвиваючи відносини з давнім союзником – Вашингтоном.

Переговори стануть можливістю для нафтового гіганта заявити про свою політичну вагу, особливо після того, як Ер-Ріяд відмовився підтримати план президента США Дональда Трампа щодо переселення мешканців Гази та нормалізації відносин з Ізраїлем.

Держсекретар США Марко Рубіо під час візиту до Ер-Ріяду, Саудівська Аравія, 17 лютого 2025 року
Держсекретар США Марко Рубіо під час візиту до Ер-Ріяду, Саудівська Аравія, 17 лютого 2025 року

Відновлення зв’язків

«Ер-Ріяд прагне залишити більший дипломатичний слід», – зазначає Амін Тарзі, професор міжнародних відносин в університеті Південної Каліфорнії.

І Ер-Ріяд, і Вашингтон зацікавлені у розширенні відносин за нинішньої адміністрації США
Амін Тарзі

Він додає, що саудівська влада намагається «відродити відносини», які отримав у спадок наслідний принц Мухаммед бін Салман, із президентом Трампом під час його першої каденції.

У травні 2017 року Трамп здійснив свій перший закордонний візит саме до Саудівської Аравії.

«І Ер-Ріяд, і Вашингтон зацікавлені у розширенні відносин за нинішньої адміністрації США», – підкреслює Тарзі.

Саудівська Аравія зазнала дипломатичної ізоляції у 2018 році після того, як відносини з Вашингтоном погіршилися через вбивство журналіста The Washington Post Джамаля Хашоггі у саудівському консульстві в Стамбулі.

Активісти за свободу преси проводять віче перед посольством Саудівської Аравії, щоб відзначити річницю вбивства журналіста Джамаля Хашоггі в консульстві королівства в Стамбулі. Вашингтон, США, 2 жовтня 2019 року
Активісти за свободу преси проводять віче перед посольством Саудівської Аравії, щоб відзначити річницю вбивства журналіста Джамаля Хашоггі в консульстві королівства в Стамбулі. Вашингтон, США, 2 жовтня 2019 року

Попри свій економічний та військовий потенціал, Саудівська Аравія поступалася дипломатичним впливом своїм меншим сусідам у Перській затоці – Катару та ОАЕ.

Катар відіграє ключову роль у переговорах між Ізраїлем та «Хамасом», який США та ЄС визнали терористичною організацією. Газовидобувна країна допомагає Вашингтону вирішувати складні геополітичні проблеми, зокрема, з 2013 року приймає офіс афганського Талібану, що сприяло мирній угоді між США та бойовиками у 2020 році.

Ці переговори є шансом для Ер-Ріяда показати себе як дипломатичну силу
Амін Тарзі

Щоб підкреслити вплив ОАЕ, президент України Володимир Зеленський 17 лютого відвідав Абу-Дабі перед тим, як вирушити до Саудівської Аравії та Туреччини.

Зеленський виступає проти прямих переговорів між Росією та США щодо України, наголошуючи, що Київ не визнає жодних домовленостей без своєї участі.

«Ці переговори є шансом для Ер-Ріяда показати себе як дипломатичну силу», – наголошує Тарзі.

Метью Робінсон, директор Інформаційного центру Євро-Затока (Euro-Gulf Information Center) у Римі, погоджується.

Він вважає це частиною зусиль Саудівської Аравії «стати ключовим глобальним гравцем у вирішенні великих геополітичних проблем».

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зустрічається з наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, 9 вересня 2024 року
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зустрічається з наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, 9 вересня 2024 року

План щодо Гази

Робінсон також бачить у діях Ер-Ріяда спробу нейтралізувати негативний ефект від відмови підтримати план Трампа щодо Смуги Газа.

4 лютого президент США заявив, що Вашингтон планує взяти під контроль зруйновану територію після переселення її мешканців, перетворивши її на «Рів’єру Близького Сходу».

«Ця політична суперечка не зашкодить стратегічним відносинам між Ер-Ріядом і адміністрацією Трампа», – зазначає Робінсон.

Стратегічні цілі можуть зміцнювати двосторонні відносини
Метью Робінсон

Він підкреслює, що довготривалі відносини між Саудівською Аравією та США базуються на спільних інтересах у сфері безпеки, економіки та оборони.

За словами Робінсона, дискусії між Ер-Ріядом і Вашингтоном щодо майбутнього Гази демонструють, що «навіть якщо союзники розходяться у поглядах на окремі питання, їхні стратегічні цілі можуть зміцнювати двосторонні відносини».

Попри тиск з боку США, Саудівська Аравія відмовляється нормалізувати відносини з Ізраїлем, доки не буде створено незалежну палестинську державу.

У рамках Авраамових угод ОАЕ та Бахрейн встановили дипломатичні відносини з Ізраїлем у вересні 2020 року під час першої адміністрації Трампа.

Тарзі зазначає, що, приймаючи переговори між Вашингтоном і Москвою, Ер-Ріяд збереже всі інші аспекти відносин зі США «та додасть миротворчу ініціативу під своїм керівництвом».

Цього тижня в Ер-Ріяді відбудеться зустріч арабських лідерів, де, як очікується, буде сформульовано офіційну відповідь на план Трампа щодо Гази.

Після Мюнхенської конференції Зеленський та його союзники починають невідомий шлях: аналіз

Учасники української делегації на Мюнхенській конференції з безпеки, 14 лютого 2025 року
Учасники української делегації на Мюнхенській конференції з безпеки, 14 лютого 2025 року
Натан Годж


Розмова президентів США і Росії задала тон цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки. Вона викликала занепокоєння в Києві та європейських столицях, що Дональд Трамп підійде до переговорів про завершення війни в Україні набагато більш транзакційно. Що саме відбувається?

Мюнхенська конференція з безпеки – це найближчий аналог Супербоулу в міжнародній дипломатії: з безліччю аналітики до і після події, постійними прямими трансляціями та вражаючим видовищем.

Але цього року найважливіші події відбувалися поза головною сценою конференції. Україна, її європейські союзники та Кремль вже готуються до переговорів із адміністрацією Трампа, яка показала, що традиційні геополітичні правила більше не працюють.

У своєму дописі на платформі X Крісті Райк, директорка Міжнародного центру оборони та безпеки в Таллінні, висловила той настрій тривоги, який панував серед багатьох європейських спостерігачів на конференції.

«Покидаю Мюнхен у тривожному настрої», – написала вона. «[Президент України Володимир] Зеленський чітко дав зрозуміти, що Україна не сподівається, що США працюватимуть задля справедливого миру. Усе залежить від Європи. Але чи здатна Європа впоратися? [Європа] має припинити скаржитися на те, що її не запрошують до переговорів, і зосередитися на тому, що вона може зробити».

Щоб підсумувати ситуацію:

  • Європейські лідери планують провести 17 лютого у Парижі екстрений саміт щодо війни в Україні.
  • Адміністрація Трампа відправляє групу до Саудівської Аравії для переговорів із російськими офіційними особами з метою припинення війни. За даними джерел американського сайту Axios і російського видання «Комерсант», ці переговори заплановані на 18 лютого.
  • Україна поки що не має місця за столом цих переговорів. Президент Зеленський у неділю ввечері прибув до ОАЕ, українські урядовці готують його візит до Саудівської Аравії.

Ці події відбулися після різкої промови віцепрезидента США Джея Ді Венса на Мюнхенській конференції, де він розкритикував європейських партнерів Вашингтону за їхній нібито відступ від свободи слова та «неконтрольовану» міграцію.

Віцепрезидент США Джей Ді Венс виступає на конференції в Мюнхені, 14 лютого 2025 року
Віцепрезидент США Джей Ді Венс виступає на конференції в Мюнхені, 14 лютого 2025 року

«Загроза, яка турбує мене найбільше щодо Європи, – це не Росія Це не Китай, і не будь-який інший зовнішній гравець. Я турбуюся про загрозу зсередини. Відхід Європи від деяких її фундаментальних цінностей», – сказав він.

Російський тиск на залишки демократичної опозиції та порушення міжнародних норм Венс взагалі не згадав. Також він не надав конкретних деталей про те, як адміністрація Трампа планує досягти «розумного врегулювання» для завершення війни в Україні.

Ця ситуація викликала занепокоєння серед прихильників України. Виступ Венса пролунав лише через кілька днів після того, як президент США Дональд Трамп оголосив про «тривалу та дуже продуктивну» телефонну розмову з Путіним 12 лютого. Також обговорюється можливість візиту Трампа до Москви.

Архівне фото.Президент Росії Володимир Путін (праворуч) і президент США Дональд Трамп перед зустріччю в Гельсінкі, 16 липня 2018 року
Архівне фото.Президент Росії Володимир Путін (праворуч) і президент США Дональд Трамп перед зустріччю в Гельсінкі, 16 липня 2018 року

Ця розмова Трампа з Путіним задала тон цьогорічній Мюнхенській конференції, викликавши побоювання в Києві та європейських столицях, що Трамп підійде до переговорів про завершення війни в Україні набагато більш транзакційно.

Формат майбутніх переговорів досі неясний. Під час панельної дискусії в Мюнхені Кіт Келлог, спецпредставник Трампа з питань України та Росії, натякнув, що Європа може «не опинитися за столом переговорів», коли дійде до врегулювання війни в Україні.

Акція на підтримку України під час Мюнхенської конференції з безпеки. Мюнхен, 15 лютого 2025 року
Акція на підтримку України під час Мюнхенської конференції з безпеки. Мюнхен, 15 лютого 2025 року

У будь-якому випадку, конференція стала моментом прояснення ситуації для України та її союзників. У своєму виступі президент України Володимир Зеленський заявив, що Європа має діяти колективно в підтримці України, оскільки Вашингтон змінює свої пріоритети.

«Україна ніколи не прийме угод за нашими спинами без нашої участі. Те ж саме повинно стосуватися всієї Європи. Жодних рішень про Україну без України – жодних рішень про Європу без Європи», – наголосив Зеленський.

Головне питання після цієї Мюнхенської конференції: чи про мир у Європі домовляться без участі самих українців? Але якщо досвід останніх трьох років щось і показав, так це те, що Україна має силу, волю до боротьби та надзвичайно ефективного міжнародного комунікатора в особі Зеленського.

Залежно від точки зору, ця конференція може сприйматися як повторення 1938 року – невдалої політики умиротворення Адольфа Гітлера британським прем’єром Невіллом Чемберленом – або як перегукування з жорсткою промовою Володимира Путіна в Мюнхені у 2007 році, коли він засудив «однополярний світ», очолюваний Вашингтоном.

Але, перефразовуючи колишнього міністра оборони США Дональда Рамсфельда: ми пишемо заголовки на основі тих історичних аналогій, які в нас є, а не тих, які ми хотіли б мати в майбутньому. Історія дає лише приблизні паралелі, а Україна та Європа після Мюнхену входять у цілком нову реальність.

«Прийшли підтримати Україну»: демонстрація в Мюнхені на тлі конференції з безпеки
Будь ласка, зачекайте
  • Auto
  • 240p
  • 360p
  • 480p
  • 720p
  • 1080p

No media source currently available

0:00 1:17 0:00
  • Auto
  • 240p
  • 360p
  • 480p
  • 720p
  • 1080p

Через рік після смерті Навального його соратники поневіряються за кордоном. До чого тут Україна?

Під час акції біля консульства Росії в США у день повідомлення про смерть у російський в’язниці опозиціонера Олексія Навального. Нью-Йорк, 16 лютого 2024 року
Під час акції біля консульства Росії в США у день повідомлення про смерть у російський в’язниці опозиціонера Олексія Навального. Нью-Йорк, 16 лютого 2024 року

Через рік після підозрілої смерті російського опозиціонера Олексія Навального в заполярній в’язниці Росії його соратники борються за свою значущість. Це відбувається на тлі масштабної війни Росії проти України. Російський очільник Володимир Путін стрімко придушує інакодумство всередині країни, яку опозиція вимушено покинула.

«Екстремістський символ»

У своїх посмертно опублікованих мемуарах «Патріот» російський опозиціонер Олексій Навальний передбачив, що помре за ґратами.

«Мене не буде на всіх фотографіях, оскільки життя піде далі», – написав він.

Російська влада, схоже, намагається втілити це твердження майже в буквальному сенсі. Тривале і масштабне придушення Кремлем усього і будь-кого, пов’язаного з Навальним, тепер означає і переслідування росіян за публічну демонстрацію образу Навального – на тій підставі, що це «екстремістський символ».

Такі випадки, зазначають аналітики, є частиною зусиль держави дискредитувати Навального та його послідовників і викорінити будь-який вплив, який вони могли мати після смерті політика. Частково це відбувається через покарання людей, у деяких випадках – за те, що вони тримали його фотографію чи вимовляли його ім’я.

Під час акції на підтримку лідера російської опозиції Олексія Навального. Барнаул, 21 квітня 2021 року
Під час акції на підтримку лідера російської опозиції Олексія Навального. Барнаул, 21 квітня 2021 року

Найбільш відомий ворог Путіна протягом понад десятиліття Навальний помер у в’язниці, відомій як «Полярний вовк» 16 лютого 2024 року. Його вдова Юлія Навальна та багато прихильників вважають Путіна відповідальним за смерть Навального.

Він ледве вижив після того, як його отруїли в Сибіру нервово-паралітичною речовиною в серпні 2020 року. Як свідчать докази і як казав сам Навальний, це справа рук оперативників Федеральної служби безпеки (ФСБ), які діяли за вказівкою Путіна.

Навальний одужав у Німеччині, але коли в 2021-му повернувся до Росії, то його заарештували відразу в московському аеропорту.

Він залишався під вартою – переважно у в’язницях і тюрмах, де з ним погано поводилися та не надавали належної медичної допомоги до самої смерті.

Загальнонаціональна мережа політичних представництв Навального була визнана екстремістською та оголошена поза законом у 2021 році. Те саме стосується його Фонду боротьби з корупцією. У звітах про розслідування фонду стверджували, що виявили докази широкомасштабного хабарництва в Росії. Звіти описували надзвичайно багату, привілейовану групу людей, наближених до Путіна, які живуть розкішно за рахунок простих росіян на межі виживання.

Фото з розслідування Олексія Навального про "палац Путіна" та прилеглу власність на узбережжі Чорного моря
Фото з розслідування Олексія Навального про "палац Путіна" та прилеглу власність на узбережжі Чорного моря

Коли Навального ховали в Москві, десятки тисяч людей вишикувалися в чергу під пильним оком поліції та пройшли повз його могилу, щоб «попрощатися з людиною, яка символізує свободу», як висловився один із присутніх.

А Юлія Навальна пообіцяла підтримувати справу свого чоловіка, закликаючи росіян «розділити лють, гнів і ненависть до тих, хто насмілився вбити наше майбутнє».

Протягом року після його смерті вдова та колишні соратники Навального намагалися здійснювати вплив на тлі війни Росії проти України та стрімкого придушення Путіним інакомислення в країні, яку вони були змушені покинути.

Чи ефективні розслідування корупції?

Доказом цієї боротьби є неоднозначна реакція аудиторії на останній звіт Фонду боротьби з корупцією. За інших обставин або в іншій країні такий документ міг спричинити серйозний ефект.

На основі вивчення записів фонду, даних поліцейських баз, соціальних мереж та інших джерел стверджується, що в російському державному нафтовому гіганті «Роснефть» працюють десятки молодих жінок, які вказані як адміністративні працівники, але насправді надають послуги супроводу керівникам вищої ланки.

Встановлено, що одна жінка супроводжувала генерального директора «Роснефти» Ігоря Сєчіна, близького соратника Путіна, на його приватному літаку щонайменше 58 разів. Її найняли у 2016-му (жінка тоді мала 21 рік) і запропонували значно вищу зарплату, ніж у більш досвідчених працівників. Критики скептично оцінюють увагу до таких питань на тлі війни Росії проти України.

«Це ніби німецькі емігранти-антифашисти на третьому році війни, коли вже димлять печі Освенціму, презентують розслідування приватного борделю Герінга як важливу сенсацію», – написав у Telegram Ігор Ейдман, російський соціолог, який проживає в Німеччині.

Ті, хто схильний вірити, вже вірять у набагато гірші речі про режим
Сем Грін

Інші не погоджуються.

«Знати, що всі [наближені до Путіна] крадуть, – це одне, а бачити докази, особливо в тому масштабі, як вказано у розслідуванні, – зовсім інше», – написав у Telegram Майкл Накі, російський журналіст, який живе за кордоном і має канал на YouTube, присвячений війні в Україні.

Російський аналітик, директор Програми демократичної стійкості Центру аналізу європейської політики та професор російської політики в Королівському коледжі Лондона Сем Грін Сем Грін зауважує, що «поляризація, породжена війною та російською політикою, підірвала сприйняття аудиторії подібних розслідувань». За його словами, це сталося «хоча б тому, що ті, хто схильний вірити, вже вірять у набагато гірші речі про режим». «А ті, хто ні, одразу відкинуть джерело», – зауважує він.

Але «це не означає, що вони не мають сенсу», написав 2 лютого Сем Грін. «З одного боку, коли в російській політиці є можливість для справжнього розрахунку, такі розслідування допоможуть сформувати ґрунт для справедливості. З іншого, навіть якщо менше людей схильні звертати увагу, неповідомлення про такі масштаби корупції ізолює тих, хто вважає, що Росією потрібно керувати по-іншому. І це послуга, якої Путін не заслуговує», – наголошує Грін.

Під час акції біля консульства Росії в США у день повідомлення про смерть у російський в’язниці опозиціонера Олексія Навального. Нью-Йорк, 16 лютого 2024 року
Під час акції біля консульства Росії в США у день повідомлення про смерть у російський в’язниці опозиціонера Олексія Навального. Нью-Йорк, 16 лютого 2024 року

Тим не менш, «є певні сумніви щодо ефективності традиційної способу того, що вони роблять», вважає Бен Нобл, доцент кафедри російської політики в Університетському коледжі Лондону та співавтор книги 2021 року «Навальний: заклятий ворог Путіна, майбутнє Росії?». Він має на увазі соратників покійного опозиціонера.

Опозиція роз'єднана

Війна Росії проти України є одним з основних факторів, що впливає на сприйняття однодумців Навального. Але серія скандалів також роз’єднала команду Навального та міжнародний Фонд боротьби з корупцією (ACF).

Соратник Навального Леонід Волков залишив посаду голови фонду в 2023 році. Це сталося на тлі різкої критики через підписаний ним лист із закликом скасувати санкції Європейського союзу щодо кількох російських олігархів. А через кілька тижнів після смерті Навального зловмисники напали на Волкова з молотком біля його будинку в Литві. Зламали руку і поранили ногу. Суперечка спалахнула, коли Фонд боротьби з корупцією звинуватив олігарха та критика Кремля Леоніда Невзліна в тому, що він найняв нападників. Сам обвинувачений Невзлін заперечив це.

Під час акції протесту на підтримку ув'язненого лідера російської опозиції Олексія Навального. Москва, 21 квітня 2021 року
Під час акції протесту на підтримку ув'язненого лідера російської опозиції Олексія Навального. Москва, 21 квітня 2021 року

Роздроблена російська опозиція за кордоном ще більше розкололася, коли колишній союзник звинуватив ACF у «відмиванні репутації» двох російських банкірів в обмін на фінансову та адміністративну підтримку. Ці зміни фонд заперечував.

У ширшому контексті боротьба його соратників є «відображенням того факту, що Навального не стало», сказав Нобл Радіо Свобода. І додав: «Очевидно, Навальний вирізнявся своєю харизмою, красномовством, впертістю, хоробрістю».

«І хоча Юлія Навальна пообіцяла взятися за справи свого чоловіка, ми не бачили, щоб вона чи хтось інший став центральною провідною фігурою, – каже він. – І, можливо, ці сумніви відображають той факт, що більше немає єдиної фігури, яка могла б вести справу».

​Люди в Росії почнуть забувати про те, хто такий Навальний
Бен Нобл

Тим не менш, Бен Нобл додає: «Ще надто рано списувати команду Навального». І зауважив, що спадкоємність Навального «буде змішаною і поляризованою».

Як і останнього радянського лідера Михайла Горбачова, Навального переважно високо оцінюють на Заході. Там його сприймають як «борця за свободу та «голосистого» противника Путіна, каже Ноубл. «У Росії картина зовсім інша. Це не дивно з огляду на те, що державні ЗМІ стільки років описували Навального як маріонетку ЦРУ, яку підтримує Захід», – додає він.

Поки Путін при владі, це «навряд чи зміниться, а то й може стати гірше», вважає Бен Нобл.

«Люди в Росії почнуть забувати про те, хто такий Навальний і що він робив, – додає професор. – Думаю, що ми спостерігатимемо лише посилену поляризацію двох дуже різних надбань».

Будапешт у 1945 році: розбите серце Європи

Фотографії, які передали до угорського архіву, свідчать про руйнівні наслідки облоги Будапешту.

Ця фотографія, зроблена у Будайському замку, є однією з сотень, що зберігаються в угорському архіві Fortepan.hu, яка відображає масштаби руйнувань Будапешту після 13 лютого 1945 року. Цього дня стихли звуки гармат після семи тижнів руйнівних боїв, що стали відомими як облога Будапешту.

Солдати Червоної армії ведуть бій у передмісті Будапешту на початку 1945 року
Солдати Червоної армії ведуть бій у передмісті Будапешту на початку 1945 року

Наприкінці 1944 року радянська Червона армія просувалася на захід, рухаючись до Берліну. Однак на околицях Будапешту її зупинив рішучий опір нацистських та угорських солдатів.

Жінка в пошкодженій вибухами квартирі на початку 1945 року
Жінка в пошкодженій вибухами квартирі на початку 1945 року

Згодом Червона армія та її румунські союзники повністю оточили Будапешт, в пастці опинилися десятки тисяч нацистських та угорських військових, а також близько 800 000 цивільних осіб. «Ніхто, окрім крайніх нацистів, не вірив, що якесь диво може запобігти краху», – згадував один з угорців, який вижив.

Артилерійські розрахунки Червоної армії працюють біля залізничної станції Йожефварош на південному сході Будапешту
Артилерійські розрахунки Червоної армії працюють біля залізничної станції Йожефварош на південному сході Будапешту

Коли радянські війська просунулися до околиць міста і втеча стала майже неможливою, більшість будапештців були вимушені жити у підвалах в очікуванні подальшої долі.

Євреї в Будапешті під час облоги міста
Євреї в Будапешті під час облоги міста

Угорщина, союзниця Німеччини, спочатку дозволила нацистським організаторам Голокосту депортувати сотні тисяч євреїв до німецьких таборів смерті. Однак під зростаючим тиском влітку 1944 року лідер Угорщини Міклош Горті наказав припинити депортацію, і євреї Будапешту опинилися у відносній безпеці.

Радянський солдат біля пам’ятника угорським військовим
Радянський солдат біля пам’ятника угорським військовим

Коли Червона армія наближалася до Будапешту, а Угорщина шукала шляхи виходу з війни, нацистське керівництво замінило тодішнього правителя Міклоша Горті на жорстку антисемітську партію «Схрещені стріли», аби не допустити виходу Угорщини з нацистського альянсу.

Зображення містить чутливий вміст, який деякі люди можуть вважати образливим або тривожним.
Тіла євреїв, яких вбили в одній з будівель Будапешту
Тіла євреїв, яких вбили в одній з будівель Будапешту

Невдовзі члени банди «Схрещених стріл», яких місцеві жителі називали «покидьками суспільства», почали полювати на євреїв, яких під час облоги вбивали тисячами. Представники «Схрещених стріл» також ходили вулицями в пошуках чоловіків, яких можна було б примусити до військової служби.

Зображення містить чутливий вміст, який деякі люди можуть вважати образливим або тривожним.
Тіла вбитих вивозять з гетто в Будапешті, де десятки тисяч євреїв утримувалися під владою «Схрещених стріл» взимку 1944-1945 років
Тіла вбитих вивозять з гетто в Будапешті, де десятки тисяч євреїв утримувалися під владою «Схрещених стріл» взимку 1944-1945 років
Зображення містить чутливий вміст, який деякі люди можуть вважати образливим або тривожним - Натисніть, щоб побачити
Тіла вбитих вивозять з гетто в Будапешті, де десятки тисяч євреїв утримувалися під владою «Схрещених стріл» взимку 1944-1945 років

Одна дівчинка, спостерігаючи із вікна, стала свідком того, як євреїв вишикували і розстріляли на березі Дунаю, а потім забрали їхні тіла і відвезли геть. «Із шаленим серцебиттям я побігла назад до кімнати і посеред квартири сіла на підлогу, хапаючи ротом повітря», – писала вона згодом.

Солдати Червоної армії просуваються в центр Будапешту
Солдати Червоної армії просуваються в центр Будапешту

Із приходом радянських військ місцевим жителям не було чого святкувати. У той час як багато червоноармійців приносили цивільному населенню воду та цигарки, інші грабували та займалися мародерством. «Бах-бах-бах по стіні підвалу», – згадувала одна жінка про свою першу зустріч з червоноармійцями. Потім ми вивчили слово «часы, часы», що означає «годинники», тому що солдати приходили і забирали наручні годинники у людей, які їх носили».

Жінка тягне свої речі повз солдатів Червоної армії в центрі Будапешту
Жінка тягне свої речі повз солдатів Червоної армії в центрі Будапешту

За свідченнями, безліч жінок були зґвалтовані радянськими солдатами. «Я могла досить добре говорити російською і сказати їм, що я на їхньому боці, – розповіла історику жінка, яка на той час була підлітком, про свій досвід протистояння сексуалізованому насильству. – Можна було переконати їх не робити це з тобою.... Треба було вміти заговорити їм зуби, а це не завжди було легко».

Руїни мосту Єлизавети в Будапешті
Руїни мосту Єлизавети в Будапешті

Коли німецькі та угорські війська відступали на захід через Дунай, марно намагаючись утримати оборону навколо Будайського замку, вони зруйнували всі мости через річку, що залишилися позаду них. Знаменитий міст Єлизавети (вгорі) так і не вдалося відновити у первісному вигляді.

Руїни Будайського замку. Знімок зроблений після облоги Будапешту
Руїни Будайського замку. Знімок зроблений після облоги Будапешту

Під час останнього нацистського протистояння в західній частині Буди деякі з найкращих пам'яток королівської архітектури Європи були знищені артилерійським вогнем радянських військ, коли ті обстрілювали територію, яку утримували нацисти.

Зруйнована вулиця біля Будайського замку
Зруйнована вулиця біля Будайського замку

Коли 13 лютого 1945 року Червона армія повністю взяла під свій контроль Будапешт, близько 80 відсотків будівель були пошкоджені або зруйновані під час бойових дій та бомбардувань союзників, що передували облозі.

Зруйнований Ланцюговий міст Сечені та Будайський замок. Світлину зробили невдовзі після облоги Будапешту
Зруйнований Ланцюговий міст Сечені та Будайський замок. Світлину зробили невдовзі після облоги Будапешту

Угорський військовий фотограф Роберт Капа прибув до Будапешту після облоги. Він описував своє рідне місто як «вродливу жінку з вибитими зубами».

Хлопчик серед руїн будапештського замку
Хлопчик серед руїн будапештського замку

Облога Будапешту забрала життя близько 38 000 цивільних, 48 000 угорських і нацистських солдатів та 70 000 радянських і румунських військовослужбовців. Вже за кілька днів після розгрому нацистів у Будапешті почали відчинятися кав’ярні та розпочалася відбудова зовсім іншої Угорщини.

Невдовзі після перемоги радянської армії в Будапешті Йосип Сталін натякнув на те, що може чекати на Угорщину, сказавши югославському політику: «Хто захоплює територію, той і нав’язує їй свій суспільний лад».

Білий дім Трампа як новий виклик для ЄС

На фото: президент США Дональд Трамп у січні 2020 року з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн, під час свого першого терміну. Зараз експерти попереджають про можливість торговельної війни
На фото: президент США Дональд Трамп у січні 2020 року з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн, під час свого першого терміну. Зараз експерти попереджають про можливість торговельної війни

Тарифи. Регулювання технологічних компаній. Зелені інвестиції. Очікується значна турбулентність у відносинах між США та Європейським союзом у найближчі роки. Радіо Свобода розповідає детальніше.

На наступний день після того, як президент США Дональд Трамп оголосив про намір запровадити 25-відсоткові тарифи на імпортовану сталь та алюміній, головний виконавчий орган Європейського союзу завдав удару у відповідь.

«ЄС діятиме для захисту своїх економічних інтересів. Ми будемо захищати наших працівників, бізнес та споживачів, – заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у своїй заяві. – Несправедливі тарифи щодо ЄС не залишаться без відповіді – вони викличуть рішучі та пропорційні контрзаходи».

Трансатлантичні відносини вступають у нову фазу, оскільки адміністрація Трампа обирає більш жорстку, транзакційну та меркантильну зовнішню політику, спрямовану на захист робочих місць та промисловості США, а також на перегляд усталених правил міжнародної торгівлі.

Для таких суперників, як Іран чи Китай, це не є кардинальним відходом від політики попередніх адміністрацій США, які вже давно попереджають Пекін та Тегеран. У союзників і партнерів, таких як Європейський союз, це викликає занепокоєння.

«Все виглядає менш передбачуваним, ніж за першої адміністрації Трампа, і, безумовно, менш передбачуваним, ніж за більшості адміністрацій», – говорить Чейз Фостер, доцент кафедри політики у Королівському коледжі Лондона, який вивчає регуляторну політику США та ЄС.

«Сказати, що між Вашингтоном і Брюсселем виникне тертя, – це нічого не сказати», – зазначив Далібор Рогач, старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва у Вашингтоні, в коментарі для Радіо Свобода.

«Сигнали, що надходять зі США, викликають глибоке занепокоєння у традиційних європейських лідерів, – зауважив Рогач. – Безперечно, вся політика є за своєю суттю «транзакційною», але розуміння Дональдом Трампом національних інтересів Америки здається надзвичайно вузьким і персоналізованим».

«Наступні кілька років можуть стати дуже небезпечними для стабільності та безпеки Європи та поставлять трансатлантичні відносини – які приносили користь як США, так і європейським інтересам протягом останніх 80 років – під надзвичайну, можливо, навіть фатальну напругу», – переконаний Ян Бонд, заступник директора лондонського Центру європейських реформ.

Попередження: попереду турбулентність

Менш ніж через два тижні після того, як адміністрація Трампа запровадила тарифи щодо двох найбільших торговельних партнерів – Канади та Мексики – тарифи на сталь та алюміній, оголошені Трампом 10 лютого, були здебільшого очікуваними.

На відміну від попереднього оголошення, ЄС не виділили окремо; Канада та Мексика також є основними виробниками та експортерами сталі та алюмінію до США. Чиновники адміністрації Трампа також натякнули, що невдовзі можуть бути запроваджені нові тарифи – зокрема, на автомобілі та вантажівки, що матиме пряміший вплив на ЄС.

Порожні полиці з написом «Купуйте канадське натомість» після того, як п’ять найпопулярніших брендів алкогольних напоїв зі США були вилучені з продажу. Магазин у Ванкувері, Канада, 2 лютого 2025 року
Порожні полиці з написом «Купуйте канадське натомість» після того, як п’ять найпопулярніших брендів алкогольних напоїв зі США були вилучені з продажу. Магазин у Ванкувері, Канада, 2 лютого 2025 року

Трамп давно стверджує, що американська промисловість зазнає втрат через дешевший імпорт. Тарифи – це ключовий інструмент, який адміністрація має намір використати для переговорів щодо вигідніших угод для американських працівників, захищаючи робочі місця та водночас збільшуючи податкові надходження.

«Я очікую на певного виду торговельну війну, – сказав Фостер. – Я не кажу, що ситуація повністю вийде з-під контролю, але якщо будуть запроваджені тарифи у 10-20 відсотків на товари з Європи, я очікую, що ЄС відповість тим самим».

Адміністрація Трампа має перевагу перед Брюсселем: силу американської економіки, порівняно з економікою ЄС, яка перебуває у складному стані.

Проте є ризик зворотного ефекту, якщо торговельна політика США буде сприйнята як залякування.

«Якщо це станеться, – сказав Фостер, – європейська промисловість та їхні політичні союзники можуть дати відсіч політиці Трампа, що призведе до «економічного патріотизму» або «ефекту згуртування навколо прапора».

«Подивіться, що сталося в Канаді, – зазначив він. – Агресивна позиція, коли країна відчуває себе економічно атакованою сильнішою державою».

«Економічний патріотизм є міжпартійним явищем, – додав Фостер, – тому я можу уявити, що європейські країни відкладуть свої розбіжності і об'єднаються для захисту своїх інтересів проти США або будь-якої іншої країни, яка їх залякує».

Конфлікт навколо технологічних гігантів

ЄС має більш жорсткий підхід до регулювання технологічних компаній, таких як Google і Apple. Торік набув чинності закон про цифрові ринки, що визначив шість технологічних гігантів як «гейткіперів», зобов'язуючи їх дотримуватися суворіших правил. П’ять із шести компаній є американськими; шоста – китайська (материнська компанія TikTok).

Тим часом керівники Кремнієвої долини – зокрема Ілон Маск – висловлюють підтримку адміністрації Трампа, виступаючи проти регулювання в ЄС.

На саміті з питань штучного інтелекту, що відбувся цього тижня в Парижі за участю лідерів США та Європи, а також керівників технологічних компаній, віцепрезидент США Джей Ді Венс розкритикував зусилля ЄС щодо регулювання технологічного сектору.

«Ми вважаємо, що надмірне регулювання сектора ШІ може вбити цю галузь ще на стадії її зародження, – заявив Венс. – Ми докладемо всіх зусиль, щоб підтримати прагматичне зростання та політику у сфері штучного інтелекту».

Віцепрезидент США Джей Ді Венс (праворуч) виступає під час пленарного засідання саміту зі штучного інтелекту. Париж, 11 лютого 2025 року
Віцепрезидент США Джей Ді Венс (праворуч) виступає під час пленарного засідання саміту зі штучного інтелекту. Париж, 11 лютого 2025 року

Президент Франції Емманюель Макрон, який приймав Глобальний саміт ШІ, пообіцяв, що Європа скоротить регулювання, щоб сприяти розвитку штучного інтелекту. А президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн запевнила, що ЄС хоче прискорити інвестиції в галузь.

«Ми хочемо, щоб штучний інтелект був силою добра. Ми хочемо штучного інтелекту, де всі співпрацюють і кожен отримує вигоду. Це наш шлях. Це наш європейський шлях», – наголосила президентка Єврокомісії.

«Я думаю, що для багатьох європейців «великі технології» сприймаються як екзистенційна загроза – як для майбутнього їхньої економіки та здатності Європи зберігати конкурентну перевагу у власних технологіях, так і як загроза європейській демократії», – сказав Фостер.

«Справа не тільки у дезінформації, яка, як усім відомо, існує в інтернеті..., а й у тому, що ці компанії розташовані переважно за межами Європи, – додав він. – Тому я не знаю, чи зможуть європейські лідери виконати вимоги, які висуває адміністрація Трампа».

Вплив на правих політиків

Також постає питання, чи сприятиме консервативний курс Трампа зростанню впливу угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана та словацького прем'єр-міністра Роберта Фіцо, які використовували популістські меседжі, змішані з консервативною політикою, щоб виграти вибори.

«Що вражає в Орбані та Фіцо, так це їхня відверто антиамериканська програма – вона спрямована на посилення позицій противників США у регіоні, таких як Росія та Китай, – сказав Рогач. – І разом з тим вони демонструють симпатію до нинішньої адміністрації, яка заявляє про курс «Америка передусім».

Орбан, який перетворив конфронтацію з ЄС на свою візитівку, зміцнив владу навколо концепції «неліберальної демократії» – підірвав незалежність ЗМІ та судів, а також закріпив правлячу партію «Фідес» як домінуючу силу в уряді.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зустрівся з Дональдом Трампом у його будинку Мар-а-Лаго у Флориді, США, 11 липня 2024 року
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зустрівся з Дональдом Трампом у його будинку Мар-а-Лаго у Флориді, США, 11 липня 2024 року

Орбан також відкрито висловлює ентузіазм щодо Трампа та консервативних активістів у США. У день виборів у США, коли Трамп переміг суперницю-демократку Камалу Гарріс, угорський лідер опублікував тріумфальний допис «Ми перемогли!» на своїй Facebook-сторінці.

Фіцо – інша постать, ніж Орбан, зауважив словацький політолог Григорій Месежников. «Його ідеї дуже близькі до крайньо-правих, але він – не типовий праворадикал. Він також просуває проросійський і водночас антиамериканський наратив, що доволі парадоксально».

Минулого тижня Фіцо оприлюднив відкритий лист, в якому закликав Ілона Маска поділитися інформацією про словацькі «некомерційні організації, медіа та окремих журналістів», які отримували кошти від USAID.

Месежников назвав цей лист «повним фарсом», зазначивши, що USAID майже не має присутності чи фінансування в Словаччині.

«Я очікую, що адміністрація Трампа робитиме все можливе для підвищення авторитету правих популістів у Європі – не лише тих, хто вже при владі, як Орбан і Фіцо, але й тих, хто її прагне», – сказав Бонд, навівши як приклад німецьку партію «Альтернатива для Німеччини» (AfD) та французьке «Національне об’єднання».

Сотні поранених в Україні солдатів РФ лікують в Північній Кореї: що відомо про альянс?

Північнa Корея приймaє у себе російських солдaтів і їхніх дітей. Повідомляють про ще один вид співпрaці між двомa крaїнaми
Північнa Корея приймaє у себе російських солдaтів і їхніх дітей. Повідомляють про ще один вид співпрaці між двомa крaїнaми

Північнa Корея нaдaлa допомогу сотням російських aрмійців, які були порaнені внaслідок aгресії в Укрaїні. Тaкі повідомлення нaдходять від держaвних російських медіa, які цитують свого послa в Пхеньяні. Це перші подробиці, які розкривaють ще один aспект співпрaці Росії з Північною Кореєю.

Журнaлісти Рaдіо Свободa, використовуючи інформaцію з інтерв’ю, опубліковaного в «Російській гaзеті» (підконтрольному кремлівській влaді зaсобі мaсової інформaції – ред.), інформують про новий вид співпрaці між Північною Кореєю і Росією.

Посол Росії в Північній Кореї Олександр Мацегора (ліворуч) і Джон Йон Нам, перший секретар ЦК Молодіжної ліги Кімілсунгіст-Кімджонгіліст. Північна Корея, 2017 рік
Посол Росії в Північній Кореї Олександр Мацегора (ліворуч) і Джон Йон Нам, перший секретар ЦК Молодіжної ліги Кімілсунгіст-Кімджонгіліст. Північна Корея, 2017 рік
Яскрaвим приклaдом близькості є реабілітація сотень поранених в корейських санаторіях і госпіталях
Мацегора

Олексaндр Мaцегорa, посол РФ в Пхеньяні скaзaв: «Яскрaвим приклaдом близькості (між Москвою і Пхеньяном – ред.) є реабілітація сотень поранених солдатів (внaслідок російської aгресії в Укрaїні – ред.) в корейських санаторіях і госпіталях».

Він, однaк, не повідомив жодних конкретних дaних про жертв чи зaгиблих.

Мацегора також сказав, що Росія постачає до Північної Кореї вугілля, продовольство та медичне приладдя. Окрім того, йдеться в повідомленні, деяких дітей загиблих в Україні російських військових відправили до Північної Кореї на відпочинок.

Що ми знaємо про цей військовий союз?

Про нюанси новітньої співпрaці між Росією і Північною Кореєю зaгaлом відомо небaгaто. Є інформaція, що Москва звернулася до Північної Кореї по допомогу в її повновномaштaбному вторгненні в Україну приблизно через шість місяців після його початку в 2022-му році.

Західна розвідка заявила, що Росія купувала мільйони артилерійських снарядів у Північної Кореї – звіти, які були підтверджені супутниковими знімками, доводять, що у 2023 році були зaфіксовaні результaти реконструкції залізничних станцій, мостів і портових споруд уздовж спільного кордону двох крaїн на узбережжі Тихого океану.

Минулої осені північнокорейські солдати почали з'являтися на полях боїв вздовж російського кордону, насамперед у Курській області, куди Українські військa зaйшли в серпні 2024-го.

У листопаді минулого року Володимир Путін і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин підписали договір про стратегічне партнерство, який поглиблює їхні економічні та політичні зв’язки.

Західні офіційні особи оцінюють втрати Росії за майже три роки з моменту вторгнення в Україну в понад 700 000 осіб.

На зображенні з дрона, наданому українськими спецслужбами, видно тіла загиблих солдатів в Курській області, серед них є і північнокорейські. Грудень 2024 року
На зображенні з дрона, наданому українськими спецслужбами, видно тіла загиблих солдатів в Курській області, серед них є і північнокорейські. Грудень 2024 року
Увесь північнокорейський контингент в Росії може бути вбитий або поранений приблизно до середини квітня 2025 року
ISW

Проте минулого місяця укрaїнськa влaдa повідомилa, що північнокорейські війська зникли з лінії фронту в Курську, ймовірно, через високу кількість втрат. Точних дaних про те, чи контингент було виведено повністю чи просто ротовано для відпочинку, поповнення запасів – не було. Aле у aнaлітичних довідкaх Інституту вивчення війни (ISW) йдеться про те, що Північнa Корея, ймовірно, розгорне нові сили у Росії до середини березня 2025 року. Хоч aнaлітики і поточнюють, що цей контингент навряд чи зможуть суттєво поліпшити російські операції.

За оцінками ISW, «весь північнокорейський контингент в Росії може бути вбитий або поранений в бою приблизно до середини квітня 2025 року за нинішніх темпів втрат».

Західні та українські посaдовці заявляли, що в Курську область було направлено від 10 000 до 12 000 північнокорейських солдатів.

У січні 2025-го Україна повідомила про взяття у полон Силами оборони двох військових з Північної Кореї на Курщині. За даними СБУ, одного з солдатів КНДР захопили бійці тактичної групи № 84 ССО, а іншого – воїни-десантники Збройних Сил України.

Cпеціaлісти ISW нaводять дані розвідки Південної Кореї (NIS), яка 13 січня оприлюднила дані, за якими 300 північнокорейців були вбиті в бойових діях, ще 2 700 були поранені в Курській області.

ЄС цього тижня: зустріч міністрів оборони НAТО і стрaтегія проти російських добрив

Європейськa cпільнотa роздумує, яке повідомлення новий міністр оборони СШA Піт Геґсет привезе зa кількa днів нa зустріч з колегaми з НAТО
Європейськa cпільнотa роздумує, яке повідомлення новий міністр оборони СШA Піт Геґсет привезе зa кількa днів нa зустріч з колегaми з НAТО

Нaступний тиждень мaє принести цілу низку новин від Європейського союзу і НAТО. Вони з двох різних сфер, aле однaково дотичні до укрaїнських інтересів. Головнa з них, безумовно, першa зустріч міністрa оборони CШA Пітa Геґсетa із колегaми з європейських крaїн НAТО. Рікaрд Юзвяк, редaктор Рaдіо Вільнa Європa/Рaдіо Свободa з питань Європи, спирaючиcь нa інсaйдерську інформaцію, прогнозує, як пройде ця першa зустріч в Брюсселі.

Aле є і друге питaння, яке точно виринaтиме цього тижня – те, що нaрешті Європейська комісія вирішилa врегулювaти використaння російських добрив. Спеціaлісти сфери прaгнуть поступово вивести цей товaр із ринку ЄС. Aле чи вийде це? І чим обернеться це нововведення?

Питaння1. Міністр, якого тaк чекaють

Що відомо? 13 лютого міністри оборони країн НАТО збираються в Брюсселі на першу в цьому році зустріч. Усі погляди на цьому одноденному зібранні будуть прикуті до нового міністра оборони США Піта Геґсета. Після неочікувaного признaчення нa посaду він лишaється доволі яскрaвою фігурою в комaнді нового президентa СШA. 31 держава-член НАТО тепер дуже хоче почути думку Геґсета щодо низки питaнь. Зокрема, першочергово – про війну в Україні, a ще про перегляд витрaт на оборону та зобов’язань США перед оборонними прогрaмaми НАТО.

І це все нa тлі нещодaвньої новини: президент США Дональд Трамп aнонсувaв підвищення мита на товари з Європейського союзу.

Цей візит лише чaстинa низки подій. Бо держсекретар США Марко Рубіо тaкож збирається відвідати Париж 12 лютого, щоб зустрітися зі своїми українськими, британськими, французькими, німецькими, італійськими, польськими та іспанськими колегами перед Мюнхенською конференцією з безпеки. Окрім того, віцепрезидент СШA Джей Ді Венс і спецпредставник США з питань України та Росії Кіт Келлог також повинні з'явитися на конференції 14-16 лютого.

Aле Геґсет є єдиним, хто зустрінеться з посaдовцями свого рівня в офіційній робочій cитуaції.

Що ЄС і Укрaїні очікувaти від Геґсетa?

У звіті Міністерства оборони після першої телефонної розмови міністрa СШA з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте 28 січня йшлось про «спільні зобов’язання побудувати сильніший, більш смертоносний альянс НАТО». В повідомленні говорили про те, що обидві сторони зійшлись на важливості збільшення витрат на оборону альянсу та розширення потужностей оборонної промислової бази по обидва боки Атлантики.

Кaжуть, що першa телефоннa розмовa нового міністрa оборони СШA з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте (на фото) минула «краще, ніж очікувалося»
Кaжуть, що першa телефоннa розмовa нового міністрa оборони СШA з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте (на фото) минула «краще, ніж очікувалося»

Джерелa Рaдіо Свободa, які втaємничені в подробиці розмови, повідомили, що дзвінок минув «краще, ніж очікувалося». Однaк перед тим, як вступити нa нову посаду, Геґсет казав, що союзники Вашингтона по НАТО «застаріли та безсилі». A ще він стверджував, що військова організація не є «альянсом», а скоріше «оборонною угодою для Європи, оплаченою та гарантованою Сполученими Штатами». Він це говорив в одному ряді з обіцянкaми перегляду штaту в Пентaгоні. Caме це згaдують нинішньому міністрові нaйчaстіше. Caме тому членам НАТО в Європі буде цікаво дізнатися, чи Геґсет дотримується статті 5 про взаємну оборону НАТО. Особливо після кількох висловлювaнь Дональдa Трампa, які примусили сумнівaтись в готовності Сполучених Штатів захищати країни, які не витрачають достатньо коштів на оборону.

Витрaти нa оборону тaки піднімуть для всіх

Отож витрaти на європейську оборону обов’язково будуть у списку першочергового розгляду нa зустрічі. Офіційні особи НАТО, з якими спілкувaвся редaктор Радіо Свобода, вважають, що Геґсет, швидше за все, приїхaв передaти повідомлення від СШA пaртнерaм. До речі, раніше Трамп зазначав, що витрати на оборону можуть підвищитися до п’яти відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП).

Лише Польща наближається до цих п’яти відсотків, хоча Естонія та Литва сигналізували, що також піднімуть витрати до цього рівня.

Усі, з ким редaктор Радіо Свобода спілкувaвся в НАТО, погоджуються, що нинішній рівень у два відсотки занадто малий, і очікують, що новий рівень, який буде узгоджений на саміті НАТО в Гаазі в червні, становитиме приблизно три-три з половиною відсотки.

А як щодо присутності військ США в Європі?

Мало хто вірить, що Геґсет торкнеться цього питaння на першій зустрічі на рівні міністрів, але переговори про це, безперечно, будуть вже весною. Приблизно 100 000 військовослужбовців США дислокуються на континенті, переважно в Німеччині, Італії та Великобританії, повідомляють джерелa Рaдіо Вільнa Європa/Рaдіо Свободa.

Навряд чи ця розмовa Гіґcетa з європейськими пaртнерaми стосувaтиметься питaнь aмерикaнського контингенту нa території ЄС. Aле до цього питaння мaють повернутись нaвесні
Навряд чи ця розмовa Гіґcетa з європейськими пaртнерaми стосувaтиметься питaнь aмерикaнського контингенту нa території ЄС. Aле до цього питaння мaють повернутись нaвесні

У штаб-квартирі НАТО в Брюсселі в кулуaрaх деякий час поговорювaли припущення, що війська США з Німеччини в мaйбутньому можуть бути переміщені дaлі на схід або що значна їх частина буде повністю передислокована з Європи.

Крім того, в повітрі, звісно, є питaння Гренландії, яке джерелa журнaлістa Радіо Свобода нaзивaють делікaтним. Це визнaчення стaло aктуaльним, відколи Трамп висловив інтерес до цього регіону. Поки немає жодних ознак, що це питання виникне на зустрічі міністрів, але цілком можуть відбутися неофіційні переговори.

Поки що лінія НАТО полягала в тому, що весь альянс має посилити свою присутність в Арктичному регіоні та найпівнічніших частинах Європи та Північної Америки. Ситуaція, коли один союзник НАТО висловлює інтерес до території іншого члена альянсу, делікaтно зaмовчується. І хоча Данія обговорювала це питання як з Вашингтоном, так і з його європейськими союзниками, Копенгаген, схоже, не бажає офіційно включати це питання в порядок денний ЄС і НАТО.

Укрaїнськa cторонa дискусії

Рустaм Умєров візьме учaсть в зустрічі формaту Укрaїнa-НAТО
Рустaм Умєров візьме учaсть в зустрічі формaту Укрaїнa-НAТО

У Брюсселі також буде присутній міністр оборони України Рустем Умєров, оскільки одне із двох засідань міністерської зустрічі буде в формaті Україна-НАТО. Умєров, по суті, надасть оновлену інформацію про стан війни, але велика частина розмов офрекордс, ймовірно, буде зосереджена на збільшенні непідкріплених повідомлень у ЗМІ та серед дипломатів про те, що якісь мирні переговори з Москвою можуть початися незабаром.
Деякий час журнaлісти Радіо Свобода чули від офіційних осіб НАТО, що до мирної угоди ще досить далеко. Нaприклaд, один посол НАТО повідомив: «З російської сторони немає жодних ознак того, що вони готові погодитися на будь-які поступки. Вони, звичайно, хочуть сидіти за столом переговорів з американцями, але вони не збираються укладати угоду зараз, коли відчувають, що виграють». Aле потім цю думку витіснили чутки про переговори.

Питaння №2: Брюссель нарешті вдарить по російських добривах?

Російські добривa досі нaйдешевші і нaймaсовіші в Євросоюзі
Російські добривa досі нaйдешевші і нaймaсовіші в Євросоюзі

Що відомо? Європейська комісія нa третьому році повномaсштaбного вторгнення в Укрaїну вирішила кинути виклик білоруським та російським добривам. 28 січня комісія висунула пропозицію поступово підвищувати мита на ці продукти протягом трьох років, щоб вивести їх з ринку ЄС.

Однак досі невідомо, чи буде пропозиція прийнята і в якій формі. Це не звичайна пропозиція санкцій, яка вимагає одностайності між 27 країнами-членами ЄС. Цього разу – це регулювання торгівлі, яке потребує схвалення і Європейського парламенту простою більшістю. Aле, окрім того, підтримaти це мaє і кваліфікованa більшість держав-членів (55 відсотків держав-членів, що представляють 65 відсотків загального населення ЄС).

З одного боку, це полегшує проходження, тому що жодна країна не може це заблокувати. З іншого боку – це може і ускладнити ситуацію, оскільки зараз задіяні дві інституції. І це збільшує можливості для Москви та Мінська протягти свої інтереси, впевнені європейські журнaлісти Радіо Свобода. Aдже їхні джерелa говорять про особливо потужне сільськогосподарське лобі блоку.

Чому російські добривa тaм досі є?

Головною причиною, чому Брюссель тільки нині нaвaжився кинути виклик російським та білоруським добривам, є європейські фермери. Вони формують надзвичайно сильне лобі в багатьох країнах-членах ЄС, а також у Брюсселі, і останнє, чого вони зараз хочуть – збільшення витрат, до яких може призвести ця пропозиція.

Журнaліст Радіо Свобода посилaється нa неофіційну думку дипломатa ЄС, якого не може нaзвaти. Це джерело стверджує, що пропозиція могла надійти раніше. Aле її не зaхотіли використовувaти як фaктор впливу нa перебіг виборів до Європейського парламенту в червні 2024 року.

Російські та білоруські добрива конкурентоспроможні через низьку ціну. У 2023 році імпорт добрив у ЄС склав 14 мільйонів тонн, з яких майже 4 мільйони припадає на Росію – єдиного найбільшого експортерa. Зa згaдaний рік вони продaли Європі товaру на 1,28 мільярда євро. Це гроші, які в тому числі, йдуть на фінансування війни Росії проти України.

Торгівля добривами з Білоруссю становила близько 30 мільйонів євро, хоча чиновники ЄС визнають, що часто не знають, де виробляються добрива через тісні економічні зв’язки між Мінськом і Москвою.

Чи відчує Росія нові сaнкції?

На практиці ЄС може обійтись без цих товaрів. Єгипет і Алжир могли б заповнити цей ринок, але вони, швидше за все, піддадуться спокусі підняти ціни, розуміючи, що великий гравець залишив ринок. Це природно збільшує попит.

Лоббі європейських фермерів досі відстоює використaння російських добрив. Після фермерських протестів минулого року (нa фото) – їхній вплив зріс
Лоббі європейських фермерів досі відстоює використaння російських добрив. Після фермерських протестів минулого року (нa фото) – їхній вплив зріс

Є також потенціал для заповнення прогалини європейським виробництвом. І сaме внутрішні інтереси і є метою пропозиції Європейської комісії щодо санкцій: стимулювання промисловості блоку та забезпечення більш жорсткої продовольчої безпеки. Франція, Нідерланди та Польща могли б посилити влaсних виробників, але тоді ціни на газ потрібно було би знизити хочa би для цієї гaлузі.

Чи буде ухвалена ця пропозиція – одне з нaйбільших питaнь обговорення. Дипломати з кількох держав-членів, з якими спілкувався журнaліст Радіо Свобода, неофіційно повідомляють, що деякі столиці вимагатимуть від Європейської комісії провести оцінку впливу. Вони хочуть бути певні, що чи ці заходи не завдадуть ЄС більше шкоди, ніж Білорусі та Росії. Це може затримати процес. І, вочевидь, свідчать, що країни-члени не дуже зацікавлені в боротьбі з російськими добривами.

Aле ці заходи цілком підйомні для економік. Пропозиція комісії передбачає додатковий збір для російських добрив у розмірі 40 євро за тонну з 1 липня. Наступного року його підвищать до 60 євро за тонну, а потім до 80 євро в 2027 році і до 315 євро в 2028 році, що, по суті, зробить імпорт занадто дорогим.

Поетапне впровадження буде мaйже невідчутним для Росії та Білорусі найближчим часом. Крім того, існує можливість, що імпортери з ЄС кинуться мaсово зaмовляти зараз, коли ціна все ще прийнятна, і не купувaтимуть, коли ціни виростуть. Тaк економічний ефект сaнкцій зведеться нa нівець.

Не вaрто зaбувaти також про проблему нестачі їжі в решті світу. ЄС був схвильований звинуваченнями в тому, що дефіцит продовольства був спричинений санкціями проти Росії після того, як у лютому 2022 року в Україні почалася повномасштабна війна.

Досі Брюссель був непохитний – мовляв, санкції проти Москви та Мінська не є причиною дефіциту продовольства.

У ЦАР наступники «Вагнера» розгорнули кампанію терору (розслідування)

Російські найманці у Центральноафриканській Республіці
Російські найманці у Центральноафриканській Республіці

Із 2018 року російська компанія найманців, раніше відома як «Вагнер», охороняє високопосадовців у Центральноафриканській Республіці, а також керує прибутковими концесіями на видобуток. Їхніх солдатів звинувачують у десятках злочинів. Мова йде й про звірства.

Наступники «Вагнера», як з’ясувало Радіо Свобода, зібравши свідчення і докази, розгорнули кампанію терору та чинять злочини проти цивільного населення.

Бізнес залишається, люди зникають

БАНГІ, Центральноафриканська Республіка – По обіді 17 січня 2023 року 35-річний Приват Дамабакізі та його дружина працювали на фермі в крихітному поселенні Центральноафриканської Республіки поблизу кордону з Камеруном, коли чоловіку зателефонував брат Елвін.

Семеро озброєних чоловіків у камуфляжній формі щойно під’їхали на пікапах до будинку Дамабакізі в Буарі, містечку приблизно за сім кілометрів від поля.

Чоловіки були білошкірі, у балаклавах, згадує Елвін в інтерв’ю Радіо Свобода. Вони погано розмовляли французькою, основною мовою в країні. Це були росіяни, присутність яких – звична в цьому районі. Вони шукали Дамабакізі.

«Я хвилювався. Я зателефонував йому і запитав, що він такого зробив, щоб росіяни приїхали сюди, – згадав Елвін в інтерв’ю Радіо Свобода. – Ці люди – погані».

Дамабакізі попросив Елвіна не хвилюватися і сказав, що негайно прийде додому. Натомість Елвін порадив йому піти в поліцію.

Коли Дамабакізі невдовзі під’їхав, росіяни схопили його й кинули в одну зі своїх вантажівок. Били його прикладами та кололи багнетами. Дружина Дамабакізі Неллі плакала, коли росіяни поїхали геть із її чоловіком.

Наступного дня, як розповів Елвін, після численних відчайдушних дзвінків до місцевої влади прокурори сказали йому, що Дамабакізі звинуватили в купівлі речей – ймовірно, радіоприймачів, викрадених із сусідньої військової бази. Її використовували російські найманці.

Елвін і Неллі більше ніколи не бачили Дамабакізі. Вони вважають, що перед смертю його катували. Не знають, де його тіло.

Бангі, столиця ЦАР
Бангі, столиця ЦАР

Центральноафриканська Республіка, багата на природні ресурси, але охоплена етнічними конфліктами, екстремальною бідністю та нестримною корупцією, стала полем для небезпечного політичного експерименту: захоплення держави приватною компанією, що поєднує бойові дії з прибутковими комерційними інтересами, переважно видобутком золота, алмазів і деревини.

Ця компанія – «Вагнер», принаймні так вона називалася раніше. Створений петербурзьким «кухарем» із політичними зв’язками понад десять років тому «Вагнер» став однією з найпотужніших бойових сил Росії, в авангарді військових операцій у Сирії, Лівії та, особливо, в Україні. Засновник Євген Пригожин також побудував паралельні бізнес-мережі, які згодом поширилися на такі різноманітні підприємства, як шкільне харчування в Росії чи експорт-імпорт листяної деревини в Африці.

Сумнозвісна російська компанія найманців, раніше відома як «Вагнер», охороняє високопосадовців у Центральноафриканській Республіці
Сумнозвісна російська компанія найманців, раніше відома як «Вагнер», охороняє високопосадовців у Центральноафриканській Республіці

«Вагнера» офіційно більше не існує після того, як Пригожин загинув у серпні 2023 року в авіакатастрофі. На думку більшості експертів, аварія була цілеспрямованим вбивством, ймовірно, організованим на найвищому рівні Кремля. Відтак збройні підрозділи роти переважно розділили, включивши до складу Міноборони та інших відомств Росії.

Але прибутковий бізнес Пригожина здебільшого залишається – особливо в Центральноафриканській Республіці. Тут він отримує сотні мільйонів доларів доходу від видобутку алмазів і золота, заготівлі деревини, торгівлі зброєю та інших джерел.

Ненадійна безпека

З 2018 року бійці «Вагнера» виступають як служба особистої безпеки президента країни Фостена-Аршанжа Туадери, а також підтримують його уряд.

Після перемоги на президентських виборах у 2015 році Туадеру переобрали у грудні 2020 року. Хоча голосування перебувало під загрозою жорстокого виклику з боку суперника Туадери Франсуа Бозізе, якому заборонили балотуватися з причин, які деякі спостерігачі назвали сумнівними.

Тим часом підрозділи наступників «Вагнера», перейменовані в C.A.R., перетворилися на воєнізовану поліцію, яка діє поза законом, коли безкарно вчиняє правопорушення та злочини.

Багато людей страждає, і, здається, ніхто про це не знає
Адам

«У C.A.R. «Вагнер» удосконалив план захоплення держави. Він підтримує криміналізовану державу, захоплену президентом Центральної Африки та його найближчим оточенням, нарощує військову міць, забезпечує доступ до дорогоцінних корисних копалин і розкрадає їх, упокорює населення терором», – йдеться у звіті неурядової дослідницької організації The Sentry за 2023 рік.

Люди, які стали жертвами російських найманців, кажуть, так само свідчать про страх, який російські підрозділи вселили в частину населення.

«Уявіть, як мало ви можете, коли люди приходять зі зброєю і не говорять вашою мовою», – сказав у вересні в інтерв’ю чоловік, який попросив вказати лише його ім’я Адам. – Я повинен просто чекати, поки вони знову повернуться? І хтозна, що тоді станеться?»

Власник крамниці в селі за дві години на південний захід від Бангі Адам сказав, що його магазин розграбували «білі хлопці з татуюваннями та в масках на обличчях», які розмовляли російською.

«За межами столиці… багато людей страждає, і, здається, ніхто про це не знає, – сказав він Радіо Свобода. – Це стосується і мене, і багатьох інших людей у різних місцях і регіонах».

«Нестримна жорстокість»

Коли найманці «Вагнера» вперше розгорнулися в C.A.R. у 2018 році, вони прибули нібито для навчання та інструкторських місій, а також щоб надати безпеку уряду Туадери.

«Вагнер» заснував компанію під назвою Sewa Security Services, щоб нести службу як місцева організація, яка наглядає за російськими бойовиками в країні. Міністерство оборони зареєструвало більші сили колишніх бійців «Вагнера» під назвою «Африканський корпус».

За деякими оцінками, на піку присутності «Вагнера» було задіяно до 2300 бійців. Торік у вересні колишнього головного командира штурмової групи «Вагнера» призначили головним радником з безпеки Туадери.

Багато людей також приписували російським військам придушення багаторічного конфлікту, розпаленого релігійними й етнічними відмінностями та боротьбою за контроль над багатством країни.

З 2018 року російські найманці забезпечують охорону президента та урядовців Центральноафриканської Республіки. Вони також тренували урядові сили. Дочірні компанії, яких підтримує Росія, отримали вигідні концесії на видобуток золота та алмазів
З 2018 року російські найманці забезпечують охорону президента та урядовців Центральноафриканської Республіки. Вони також тренували урядові сили. Дочірні компанії, яких підтримує Росія, отримали вигідні концесії на видобуток золота та алмазів

Однак протягом наступних років активісти, репортери та експерти – навіть Організація Об’єднаних Націй – накопичили гору доказів, які вказують на злочини: вбивства, тортури, страти, викрадення, зґвалтування, крадіжки. Усі вони достовірно пов’язані з силами «Вагнера» та їхніми наступниками.

Згідно з даними, зібраними американською некомерційною організацією Armed Conflict Location & Event Data, між 2018 і 2024 роками російські війська брали участь у понад 100 перестрілках і вчинили понад 362 насильницькі дії проти цивільних. Це призвело до щонайменше 786 жертв.

У 2021 році коаліція повстанських груп здійснила невдалий переворот проти Туадери. Це сталося після суперечливих президентських виборів. Війська «Вагнера» допомогли урядовим військам відбити атаку. У зв’язку з цим посол Росії в країні Володимир Титоренко заявив, що «російські солдати залишаться доти, поки [опозиційні] повстанці та бандити збройних груп не будуть повністю знищені».

У звіті Human Rights Watch за 2022 рік процитувала понад три десятки людей, які стали жертвами різних злочинів у період з лютого 2019 року по листопад 2021 року. Усі засвідчили, що їх вчиняли чоловіки з білою шкірою, які розмовляли російською.

Робоча група ООН, яка досліджувала використання найманців у ЦАР та в інших місцях, повідомляла про свідчення вцілілих, які описували російських офіцерів, які вчиняли зґвалтування та сексуальне насильство над жінками, чоловіками та молодими дівчатами. За даними групи, багато постраждалих не бажають подавати офіційні скарги до органів влади через страх покарання.

Повідомлення про тортури надходять і далі. Моніторингова група ООН виявила один із поширених методів: підключення статевих органів людини до електричних кабелів і під’єднання струму.

Російські найманці підтримують президента та урядовців Центральноафриканської Республіки і охороняють їх
Російські найманці підтримують президента та урядовців Центральноафриканської Республіки і охороняють їх

«Бажаний внесок російських двосторонніх сил у поліпшення безпеки контрастує із засудженням порушень прав людини, які вони здійснюють», – окремо заявив призначений ООН чиновник Яо Агбеце у звіті за серпень 2022 року. Свідки вказують на «нестримну жорстокість» з боку російських військ.

«Розмовляючи з вами, я усвідомлюю, що вони відреагують. Я боюся. Говорити, що не боюся, несправедливо, – сказав Елвін в інтерв’ю Радіо Свобода в листопаді минулого року. – Я не знаю, що може статися зі мною завтра чи післязавтра».

Вранці 9 серпня 2024 року Адам був у своєму невеликому продуктовому магазині в Мбайкі (це приблизно за дві години їзди на південний захід від столиці Бангі). Він помітив два пікапи та кілька мотоциклів, які з ревом в’їхали в місто. Група озброєних до зубів чоловіків почала викрикувати накази місцевим чоловікам і хлопцям, вимагаючи назвати себе.

Деякі з них були військовослужбовцями Збройних сил Центральної Африки, відомих під абревіатурою FACA. Вони били Адама та деяких інших чоловіків зброєю, вимагаючи зізнань, чи зберігали вони зброю, і якщо так, то де.

За словами Адама, за ними йшли «білі хлопці з татуюваннями в масках», які говорили російською.

Кількість жертв порушень прав людини з боку «Вагнера» зростає
Єлена Апарач

Росіяни увірвалися в магазин Адама, каже чоловік, і завантажили в машини крадені товари: «Вони забрали взуття, намети, кухонні плити, рис, рослинну олію і навіть ветеринарні препарати. Спустошили мій магазин».

Далі колона попрямувала до іншого села. Там продовжила грабувати магазини, вимагаючи від місцевих чоловіків посвідчення. Адам сказав, що його кузена, який намагався втекти, застрелили та кинули у вантажівку разом із групою інших чоловіків.

За словами Адама, росіяни від’їхали приблизно за два кілометри, а потім перерізали його двоюрідному брату шию.

«Вони залишили його біля головної дороги, приблизно за 10 хвилин ходьби в кущах. Потім обмотали мотузку навколо його живота і повісили на сусідньому дереві», – сказав він.

Трохи пізніше Адам та інші знайшли тіло на дереві. Його зняли та закопали.

«Кому скаржитися?»

Ігор Нгайсе розповів, що в грудні 2020 року його тітку Альбертину застрелили російські солдати. Ймовірно, це тому, що вона бачила перестрілку з повстанцями.

Ігор розповідає, що 25 січня 2021 року він лежав у своєму маленькому будинку в Сібуті (селі на північ від Бангі), коли раптом почув стрілянину надворі. Дочекавшись, поки все вщухне, визирнув з кімнати й побачив, як коридором йде російський солдат. Ігор сказав, що вибіг із будівлі, а потім чув, як солдат спершу стріляв із рушниці в кожну кімнату, а потім обстріляв головну вітальню.

Ще Нгайсе розповів, що його 25-річна молодша сестра сховалася в будинку. Вона злякалася, але ушкоджень не зазнала.

Кількість жертв порушень прав людини з боку «Вагнера» зростає
Єлена Апарач

Після інциденту, який висвітлювали місцеві ЗМІ, Нгайсе звернувся за допомогою до комісара місцевої поліції. Вони зіткнулися з – імовірно – високопоставленим російським офіцером, який запропонував Ігорю 5000 центральноафриканських франків (близько 8 доларів). Як сказав Ігор, здалося, це були його кишенькові гроші. Ображений Нгайсе відмовився.

«Якщо мені потрібно скаржитися, то кому? – сказав він Радіо Свобода. – Я точно не знаю, що відбувається в цій країні».

«Кількість жертв порушень прав людини з боку «Вагнера» продовжує зростати», – повідомила Радіо Свобода Єлена Апарач, яка раніше очолювала робочу групу ООН з питань найманців. – На жаль, немає скоординованих розслідувань і ефективної відповідальності».

Російські солдати прославилися жорстокою тактикою, яку вони використовували для залякування людей – навіть тих, яких навчили самі.

Як, наприклад, Хосе Бефіо, якого раніше завербували урядові сили. А солдати «Вагнера» навчили його, щоб командувати місцевим підрозділом загальнонаціонального ополчення, відомого як «Антибалака».

Бефіо, який, за словами спостерігачів ООН, був причетний до злочинів у минулому, пізніше відмовився від підтримки уряду та його російських союзників. Він виступив проти деяких злочинів, які російські солдати вчинили в регіоні, повідомили Радіо Свобода його дядько Бачір Ітуманджі та дві його дружини.

23 липня 2024 року Бефіо спав у своєму будинку у центральному місті Бука. Перед світанком російські солдати увірвалися, викрали чоловіка та його близького помічника.

Президент ЦАР Фостен-Аршанж Туадера (ліворуч) і президент РФ Володимир Путін потискають один одному руки перед офіційною церемонією привітання лідерів делегацій саміту «Росія-Африка» в Санкт-Петербурзі, Росія, 27 липня 2023 року
Президент ЦАР Фостен-Аршанж Туадера (ліворуч) і президент РФ Володимир Путін потискають один одному руки перед офіційною церемонією привітання лідерів делегацій саміту «Росія-Африка» в Санкт-Петербурзі, Росія, 27 липня 2023 року

Ітуманджі сказав, що він та інші родичі прокинулися рано від звуку стрілянини та вибухів. Коли все закінчилося, він поїхав на місцеве підприємство з очистки бавовни, де сталася стрілянина.

За словами Ітуманджі, коли він знайшов тіла Бефіо та його помічника, побачив, що росіяни обезголовили їх і поміняли місцями їхні голови, поклавши голову Бефіо на руки помічника і навпаки. Фотографії тіл поширилися країною. Моніторингова місія ООН також зафіксувала інцидент.

Випадкові перехожі, які вже були там, повідомили Ітуманджі, що винуватцями є російські солдати.

«Ми занесли мертвого всередину і повернули його голову на місце, а також голову його товариша, – сказав він. – Ми помили тіла перед тим, як поховати».

Вони також викрали трьох маленьких дітей Бефіо і утримували їх протягом кількох днів, сказав Ітуманджі. Коли їх повернули в родину, у всіх трьох були вирвані зуби.

Обезголовлення Бефіо було частиною звірств і публічних страт, вчинених як російськими солдатами, так і FACA, каже Чарльз Буссель, експерт з Міжнародної кризової групи бельгійського аналітичного центру.

«Терор використовують як зброю, бо «Вагнер» і FACA можуть не мати достатньо сил, щоб бути присутніми всюди, – сказав Буссель Радіо Свобода. – Вони використовують страх, який може бути ефективним способом змусити людей повідомляти та продавати інформацію росіянам».

За його словами, обезголовлення Бефіо та поширені фотографії також, ймовірно, стали публічним попередженням.

Пам'ятник покійному Пригожину та Дмитру Уткіну, колишньому військовому, якого вважають першим командиром «Вагнера» у Центральноафриканській Республіці
Пам'ятник покійному Пригожину та Дмитру Уткіну, колишньому військовому, якого вважають першим командиром «Вагнера» у Центральноафриканській Республіці

«Це могло бути повідомлення іншим воєначальникам, спосіб угамувати країну, – сказав Буссель. – Можливо, це був меседж: якщо ви порушите свої обіцянки «Вагнеру», ось що на вас чекає».

Незважаючи на значні докази, надані правозахисниками та експертами ООН, російські чиновники в Москві та Бангі неодноразово заперечували звинувачення росіян у вчиненні злочинів у країні.

«Російські військові радники не могли брати участь і не брали участі у вбивствах чи пограбуваннях. Це чергова брехня», – заявив речник Кремля Дмитро Пєсков у відповідь на звіт ООН за 2021 рік.

Радіо Свобода звернулося за коментарем до C.A.R. щодо повідомлення про російські злочини, але відповіді не отримало. Речник офісу Туадери також відмовився відповідати на запитання, сказавши лише, що «співпраця з Росією чудова, і це непокоїть західних людей, які хочуть демонізувати Центральноафриканську Республіку».

Незважаючи на заподіяний страх і залякування – за схвалення уряду, кажуть експерти, немає жодних ознак того, що безпекова присутність Росії зміниться найближчим часом.

У будь-якому разі Тудера та його адміністрація пішли на поглиблення зв’язків. Минулого місяця Туадера їздив до Москви, де його зустрічали червоною доріжкою та невеликим парадом почесної варти біля стін Кремля.

Тим часом новий пам’ятник з’явився у столиці в C.A.R. місяць тому. Це пара статуй, присвячених покійному Пригожину та Дмитру Уткіну, колишньому військовому, якого вважають першим командиром Вагнера. Він також загинув у авіакатастрофі 2023 року.

Над цим матеріалом із Центральноафриканської Республіки працював Жан-Фернан, із Праги – кореспонденти Радіо Свобода Мая Живанович і Майк Екел.

«Ніхто не на боці загиблих». Як волонтери забирають тіла солдатів із поля бою

у 2013 році Олексій Юков зареєстрував пошуковий загін Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм»
у 2013 році Олексій Юков зареєстрував пошуковий загін Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм»
Болдіжар Дьорі

Асоціація «Плацдарм» та її керівник Олексій Юков збирає тіла загиблих солдатів з моменту початку бойових дій у 2014 році. Ще підлітком старший брат взяв його до лісу поблизу Слов'янська, щоб показати місце, де в підліску біліли кістки непохованих російських і німецьких солдатів часів Другої світової війни. Пошуки полеглих у Першій та Другій світових війнах стали його хобі, доки він, мешканець Донецька, не став безпосереднім свідком початку бойових дій у 2014 році. Коли проросійські бойовики збили два українські військові вертольоти на околицях Слов'янська, він вважав своїм обов'язком забрати тіла загиблих

Радіо Свобода провело кілька днів з групою волонтерів, спостерігаючи за їхньою роботою.

Дорога в околиці Ізюма, що в Харківській області, обсаджена зламаними навпіл деревами. Ми за кілька кілометрів від кордону Донецької області, де були зупинені частини російської армії, що наступала у 2022 році. А саме в селі Довге, яке було окуповане в травні 2022 року російською армією, яка просувалася з півночі на південь.

Робота в полі

Село кілька разів переходило з рук в руки і у вересні нарешті повернутлося, або ж те, що від нього залишилося, в українські руки.

Олексій та його мовчазна команда прямують до лісу. Стовбури дерев виглядають так, наче їх підстригли машинкою для стрижки волосся – снаряди літають туди-сюди. Очищена від мін стежка встелена порожніми корпусами ракет і гранатами, що не розірвалися, шматками одягу та бинтами. Подекуди видно вирви від бомб глибиною у метр.

Волонтери «Плацдарму» досліджують колишні бойові позиці
Волонтери «Плацдарму» досліджують колишні бойові позиці

Зараз бригади часто викликають «Плацдарм», щоб ті приїхали і забрали тіла. Іноді волонтери самі збирають тіла з місць попередніх боїв.

Ці душі не знайдуть спокою, поки останки тіл не будуть поховані
Олексій

«Кожна релігія має своє уявлення про життя після смерті, незалежно від того, яка це релігія. Життя після смерті є. Я, який безпосередньо стикався зі смертю, розумію, що ці душі, які тут знаходяться, не знайдуть спокою, поки останки тіл не будуть поховані», – впевнений Олексій.

Шлях веде дедалі вужчою лісовою стежкою, всі волонтери дивляться поперед себе. У підліску повно боєприпасів і вибухівки. Тут була лінія фронту.

«Ми самі розмінували територію. Якби ми чекали на армію, це зайняло б місяці, щоб вибратися звідти», – розповідає Олексій.

Вони звертають зі стежки повз порожній корпус касетної міни, закопаний у землю, і прямують до окопу, оточеного стовбурами дерев. Біля укриття лежить штурмова каска із замерзлою дощовою водою всередині та напіврозкладена зелена куртка. Поруч з ямою на гілці висить іржава стрічка від патронів, біля основи дерева – ручні гранати. У підліску видно розкидані білі кістки навколо колишньої бойової позиції.

Очищена від мін стежка встелена порожніми корпусами від снарядів та гранатами, що не розірвалися.
Очищена від мін стежка встелена порожніми корпусами від снарядів та гранатами, що не розірвалися.

Тут жили троє російських солдатів, а потім вступили в перестрілку з українцями, які наступали під прикриттям дерев. Судячи зі слідів, Олексій вважає, що вони загинули від гранат, кинутих в яму. Через це, а також через те, що сюди пізніше приходили тварини, їхні останки слід шукати в радіусі двадцяти-тридцяти метрів.

За його словами, тут вже була інша команда, але, як виявилося, вони не провели ретельну роботу.

Вони повинні були забрати одне або два, але не півтора

Олексій стає на коліна – звідки він знає, що саме тут треба шукати, залишається загадкою. Наступні чотири години він проводить на ділянці землі розміром півтора на півтора метра. Він починає роботу з радянської піхотної лопати, потім ножем зішкрібує і розпушує верхні п'ять-десять сантиметрів сміття, і, нарешті, обережно знімає розпушений ґрунт руками. Час від часу він робить паузи, щоб прокоментувати те, що робить.

«Ці хлопці змогли забрати одне і пів тіла із трьох», – каже він, говорячи про роботу попередньої команди.

«Вони повинні були забрати одне або два, але не півтора. Уявіть, як це – ховати тіло вашого сина, яке привезли додому, а потім раптом вам кажуть: «Вибачте, ми знайшли ще кілька шматків, тримайте», а потім знову так, і ви ховаєте свою дитину три або чотири рази», – сердито каже він.

Однак гнів Олексія швидко випаровується:

«Дивіться, це вже третій зуб, який я знайшов», – радісно показує він. Він сповнений рішучості привезти додому все до останнього шматочка. У небі дзижчить дрон команди, який шукає нові зачіпки для роботи.

Ребра, хребці та фрагменти тазу, що лежать у підліску, складають у чорні пакети, на яких пишуть місце їхньої знахідки та будь-яку іншу інформацію, що могла б допомогти з ідентифікацією. Зараз тут мало що є, окрім жетона: замість особистих документів ми знаходимо лише ампулу морфію зі шприцом, зарядний пристрій для телефону, зовнішню батарею, джгут і пакетик з їжею з невідкритим фільтром від чорного чаю.

Але це лише половина роботи
Але це лише половина роботи

Мішки кладуть у багажник позашляховика. На капоті – великий напис з червоними цифрами на чорному тлі «200». Але це лише половина роботи.

Забобонні солдати

Кілька днів потому дві вантажівки-рефрижератори під'їжджають до узгодженого місця зустрічі на північ від Слов'янська в Донецькій області. Невдовзі при'їжджає Олексій.

Він енергійно, так ніби не працював всю ніч, відкриває вантажний відсік, який містить заморожені тіла, загорнуті в чорно-білі мішки. Вони збирали їх під покровом ночі або в тумані протягом останніх чотирьох днів, здебільшого навколо українських та російських бойових позицій.

Деякі тіла солдат виринають зігнуті в позі ембріона: так вони, мабуть, провели свої останні хвилини життя,

Якщо їм доводиться виїжджати на фронт, волонтери працюють лише вночі, бажано за поганих погодних умов. У такий час російські безпілотники не можуть злетіти, а отже і зафіксувати їхнє пересування і направити на них вогонь.

Тим часом волонтери «Плацдарму» вивантажують загиблих з вантажного відсіку вантажівки, розстібають мішки, щоб трохи провітрити їх перед тим, як настане їхня черга. Хоча зараз зима і температура нижче нуля, це необхідно. Неможливо уявити, що відбувається влітку. Вони перевертають тих, хто їм потрібен, з живота на спину і повертають в один бік.

Деякі тіла солдат виринають зігнуті в позі ембріона: так вони, мабуть, провели свої останні хвилини життя, в позиції інстинктивного самозахисту. На дні вантажного відсіку фургона залишається лише бруд і кров.

Олексій вмикає камеру GoPro, прикріплену до шолома, і береться до роботи.

Починається запис даних для подальшої ідентифікації
Починається запис даних для подальшої ідентифікації

Спочатку Олексій та його колеги обмотують останки скотчем, потім записують на дошці все, що знають про загиблого солдата: де його знайшли, за яких обставин, чи був він українцем або росіянином. Кожен момент фіксується камерою, закріпленою на голові, на випадок, якщо пізніше, у разі невдачі з ідентифікацією, вони помітять якісь важливі деталі.

Вони шукають особисті документи і складають опис особистих речей, знайдених у кишенях солдатів. Записують і фотографують все з точністю слідчого на місці злочину.

Перше тіло, мабуть, вже давно пролежало на землі; його знайшли напередодні ввечері у підліску.

Вони витягують переплутані кістки з напівзотлілого одягу, обережно виймають їх і розкладають в ряд на землі. З штурмової каски виймають череп, кладуть його на місце, а потім фотографують зуби: це також необхідно для впізнання. Під череп кладуть ребра та стегнові кістки.

З-під бронежилета визирає іржавий магазин до кулемета. Олексій відриває від куртки нашивку з російським прапором і кладе її на білий лінолеум, де вже лежить пластиковий годинник. Він фотографує його, а потім кладе назад у сумку. Показуючи на черевики, він зазначає, що, мабуть, той був великим чоловіком.

Вони шукають документи та інвентаризують особисті речі, знайдені в кишенях солдатів
Вони шукають документи та інвентаризують особисті речі, знайдені в кишенях солдатів

У цьому випадку, незважаючи на невпізнанність останків, Олексій налаштований оптимістично: ідентифікація відбудеться.

Оскільки останки не були спалені, з них можна витягти багато ДНК

«Оскільки останки не були спалені, з них можна витягти багато ДНК, яку потім відправити росіянам, які зможуть порівняти її з ДНК родичів, які його надали і розшукують його. Ситуація набагато складніша, якщо родичі його не подали в розшук або якщо тіло спалене, тому що тоді з нього важко витягти придатну для використання ДНК», – каже він.

Буває й таке, що під час великого вибуху або особливо запеклих боїв останки кількох солдатів перемішуються, і виходить, що в одному мішку опинилися останки двох-трьох людей.

Самостійно «Плацдарм» не контактує з російською стороною: після експертизи останки передають українській владі, яка, за необхідності, проводить додаткові експертизи і узгоджує з російською стороною результати тестів ДНК і обмін тілами.

Інші останки в кращому стані. Солдати, мабуть, були мертві кілька днів.

Кров та іній з їхніх облич і татуювань витирають вологою ганчіркою, щоб їх було легше ідентифікувати. В одного з російських солдатів є напис: «Моє життя, мої правила» на біцепсі, а на спині – татуювання ангела.

Співробітник «Плацдарму» диктує своєму українською колезі, який робить нотатки: «Тату: ангел».

Татуювання – одна з найкращих зачіпок для ідентифікації, але вона одна з перших зникає через розкладання шкіри.

«Якщо ви подивитеся, то шкіра вже починає лущитися», – показує Олексій на одне з тіл. Він поплескує куртку іншого, з якої здіймається червоний цегляний пил. «Можливо, перед смертю він бився в будівлі».

У формі загиблого військового знайшли паспорт
У формі загиблого військового знайшли паспорт

У деяких випадках причина смерті очевидна. У симпатичного російського солдата, 30-річного за паспортом, на лівому боці обличчя рана глибиною в кілька сантиметрів, а ліва рука лежить на боці, вивернута.

Олексій обережно, але твердо піднімає загиблого в сидяче положення, потім шукає смертельну рану, яку знаходить десь над лопатками.

Взуття – промовиста ознака

Час загибелі та оснащення російських штурмових загонів можна також визначити за тим, що деякі російські солдати носять кросівки – якщо взагалі щось носять – на додаток до пошарпаного зеленуватого лахміття, яке важко назвати уніформою.

Їх відправили займати українські окопи через мінні поля їхні російські командири. Вони, ймовірно, загинули десь у жовтні, до того, як похолодало.

Половина пари кросівок, половина пістолета
Половина пари кросівок, половина пістолета

Тіла, над якими Олексій працював сьогодні, судячи з етикеток, походять з Часового Яру, Покровська та Торецька – найбільш руйнівних точок, про які часто згадують у новинах.

14 російських солдатів, тіла яких лежать тут, вони є частиною тих сотень тисяч убитих і поранених

Росія й Україна майже не надають інформації про свої втрати у війні. Москва офіційно востаннє називала кількість убитих у вересні 2022 року ‒ тоді заявляли про 5937 загиблих. Київ тривалий час цього не робив, заявляючи, що дані будуть розкриті після війни. Президент України Володимир Зеленський 4 лютого 2025 року повідомив, що з початку повномасштабної війни Україна втратила загиблими 45100 тисяч військових, 390 тисяч зазнали поранень. Кількість поранених російських військових президент України оцінив у 600–700 тисяч (300–350 тисяч убитими). Ще від 50 до 70 тисяч росіян, за словами Зеленського, є зниклими безвісти. Українське командування 10 лютого оцінило загальні російські втрати (убиті і поранені) за час повномасштабного вторгнення у 850 490 військових.

Для Олексія не має значення, кого він знаходить – російського чи українського солдата, він ставиться до всіх з однаковою повагою і професіоналізмом. «Найгірше з ними вже сталося. Ніхто не на боці загиблих. На кого вони можуть розраховувати, якщо не на мене?»

Смерть Яна Масарика: нерозкриту з часів Холодної війни справу тепер розслідують у Чехії як вбивство

Портрет Яна Масарика, чехословацького політика та міністра закордонних справ Чехословаччини з 1940 по 1948 роки, датований вереснем 1946 року.
Портрет Яна Масарика, чехословацького політика та міністра закордонних справ Чехословаччини з 1940 по 1948 роки, датований вереснем 1946 року.

Шокуюча смерть міністра закордонних справ Чехословаччини (і сина засновника сучасної чеської держави Томаша Масарика) відразу після комуністичного путчу у 1948 році стала поворотним моментом в історії Холодної війни. На підставі нових дипломатичних документів чеська поліція повідомляє, що відновила розслідування з огляду на те, що це може бути вбивство.

Які нові дані отримала чеська поліція, що спонукало до перегляду справи?

10 березня 1948 року, невдовзі після отримання комуністами всієї повноти влади у Чехословаччині, під вікнами МЗС Чехословаччини о 6:15 ранку двірник знайшов тіло. Одягнений у піжаму, охололий труп лежав обличчям догори, ногами – до будівлі. Такі свідчення двірник дав поліції.

Тіло належало Яну Масарику – міністру закордонних справ, світочу радіо BBC і сину шанованого «батька-засновника» Чехословаччини. Він випав з вікна ванної кімнати в службовій квартирі на другому поверсі.

Пройшло 77 років, а Чехія все ще остаточно не прояснила той інцидент, що став поворотним моментом в історії Холодної війни, коли комуністи захопили владу в Чехословаччині та в усій Центральній і Східній Європі.

Під час комуністичного правління та після нього чеська влада та історики здійснили принаймні чотири формальні спроби дійти переконливого висновку:

  • Масарик випадково впав із вікна?
  • Він вчинив самогубство, вистрибнувши з вікна?
  • Його штовхнули, оскільки він падав обличчям догори? Якщо так, то хто? Чехословацькі комуністи? Радянська таємна поліція? Чи, може, прихильники, які вважали, що він зрадив свою країну?

Відновлення розслідування

«Смерть Яна Масарика для чеського суспільства означає те ж саме, що смерть Кеннеді в Далласі»
Міхал Штелік, чеський історик

Місяць тому, 10 січня, чеська поліція здивувала всю країну, коли оголосила, що відновлює кримінальне провадження за фактом смерті Масарика через «підозру у вчиненні злочину вбивства».

Підставою для цього частково стали дипломатичні документи кількадесятирічної давності, що надійшли з Великобританії, Франції та Сполучених Штатів. Міністерство закордонних справ Чехії повідомляло, що отримало їх торік.

Радіо Свобода мало можливість переглянути ці документи у жовтні 2024 року.

«Мета полягає в тому, щоб порівняти цю нову інформацію із фактами, встановленими раніше, і таким чином виявити будь-які нові зв’язки, які могли б дати відповіді на деякі питання, що залишилися без відповіді», – заявила поліція.

Для багатьох чехів смерть Масарика є історичним символом, похмурим маркером, що супроводжує початок п’яти десятиліть комуністичного правління, сказав в інтерв’ю Радіо Свобода Міхал Штелік, науковець, який багато писав про сучасну історію країни.

Таємниця навколо цієї смерті для багатьох чехів суголосна з постійними припущеннями про більш відому політичну смерть 20-го століття: вбивство президента США Джона Ф. Кеннеді в 1963 році в Далласі (штат Техас).

«Смерть Яна Масарика для чехословацького чи чеського суспільства означає те ж саме, що смерть Кеннеді в Далласі», – сказав Стелік.

Родина засновників

Масарик належав до політичної еліти Чехословаччини. Його батько, Томаш Гарріг Масарик, допоміг створити незалежну Першу Чехословацьку Республіку з уламків Австро-Угорської імперії в 1918 році, та був президентом до 1935 року.

Молодший Масарик, який отримав освіту в Британії та Сполучених Штатах, приєднався до дипломатичного корпусу та став старшим помічником міністра закордонних справ Едварда Бенеша.

Після Мюнхенської угоди 1938 року, яка відкрилаГітлеру шлях до анексії частини Чехословаччини, Масарик жив у Лондоні та був міністром закордонних справ уряду у вигнанні. Його чеськомовні передачі «London Calling» на BBC під час Другої світової війни зробили його знаменитістю серед тих, хто володів чеською.

Після війни Масарик повернувся до Праги та став міністром закордонних справ. Він залишився на цій посаді навіть після того, як лідер комуністів Клемент Ґоттвальд став прем’єр-міністром у 1946-му. Наступного року Масарик поїхав до Москви, де радянські чиновники тиснули на Чехословаччину, щоб вона відкинула пропозицію допомоги згідно з планом Маршалла, коли Сполучені Штати вклали мільярди у відбудову Європи.

У Чернінському палаці знайшли тіло Яна Масарика
У Чернінському палаці знайшли тіло Яна Масарика

Наприкінці лютого 1948 року 12 демократичних членів кабінету подали у відставку на знак протесту, звинувативши Ґотвальда в тому, що він поповнював поліцейські органи членами компартії. Озброєна комуністична міліція та поліцейські сили, що симпатизували їй, пройшли маршем у Празі. Вони демонстрували силу. Кілька днів потому тодішній президент Бенеш піддався вимогам комуністів і сформував новий уряд. У ньому переважали комуністи.

Чеські та західні історики вважають це переворотом. Протягом наступних понад 40 років Чехословаччину контролювала комуністична партія. Країна опинилася за залізною завісою.

Падіння тіл

Приблизно через три тижні після перевороту, ввечері 9 березня, Масарик перебував у службовій квартирі на другому поверсі міністерства закордонних справ. Він не пішов у відставку з уряду. Відомство розташовувалося у будівлі імперської епохи, відомій як Чернінський палац.

За розповіддю камердинера, яка міститься в одному пакеті дипломатичної кореспонденції, наданій Державним департаментом США, Масарик того вечора був у резиденції та обідав там сам. Приблизно о 20:30 на зустріч з Масариком прибуло троє чеськомовних чоловіків. Камердинер не знав прибулих. Через годину він приніс усій четвірці по чорній каві.

Тіло Яна Масарика (1886–1948), сина першого президента Чехословаччини. Прага, 10 березня 1948 року
Тіло Яна Масарика (1886–1948), сина першого президента Чехословаччини. Прага, 10 березня 1948 року

Приблизно о 22:00 камердинера, що дрімав біля головних дверей резиденції, розбудив крик Масарика: «Я не зроблю цього для вас. Підпишу все, тільки не це. Я зроблю все, але це – тільки через мій труп».

Слуга також повідомив, що чув ще кілька криків між 22-ою і 23-ою. Потім він приніс Масарику ще одну чашку чорної кави близько 23:45, перш ніж його відпустили на ніч.

«Ось і все. Лягайте спати. На добраніч і хай Бог вас береже», – так пізніше помічник зацитував слова Масарика.

Камердинер був останнім, хто бачив Масарика живим.

Ким була ті троє чоловіків?

Приблизно через шість годин після того, як знайшли тіло, офіційне Чехословацьке агентство преси оголосило про смерть, назвавши її самогубством. Через те, що переконливих доказів злочину не було, багато хто роками мусив прийняти цю версію.

У дипломатичному документі 1949 року, яку передав високопосадовець посольства США в Празі, колишній генеральний секретар Міністерства закордонних справ Чехословаччини повідомляв, що Масарик обговорював самогубство лише за кілька днів до того, як знайшли його тіло. Колишній чиновник міністерства сказав, що Масарик зізнався у тому, що не задекларував кілька тисяч доларів у Нью-Йорку, і згідно з телеграмою, новий комуністичний уряд може виявити порушення фінансових правил.

Але навіть після десятиліть вивчення судових протоколів і свідчень працівників міністерства, друзів і соратників Масарика, історики – професійні та аматори – все ще розходяться в думках.

З-поміж прогалин у записі є така: ким були троє чоловіків, які відвідали Масарика ввечері перед його смертю? Досі їхні особи невідомі чеським чиновникам.

Ян Масарик
Ян Масарик

«Наскільки мені відомо, ми досі не знаємо, ким були ці троє», – сказав Стелік.

Є й інші «білі плями». Офіційні особи, яких спочатку викликали на місце події, де знайшли тіло Масарика, не були судово-криміналістичними слідчими. До того ж, після двірника викликали пожежника.

У 1968 році, під час короткої відлиги комуністичного правління, відомої як Празька весна, відновився інтерес до обставин смерті Масарика. У телеграмі з британського посольства в Празі від 15 квітня 1968 року є цитата чергового у паспортному відділі МЗС. Він повідомив, що машини заїхали на подвір’я міністерства об 11 годині вечора, невдовзі після чого двері раптово зачинили ззовні, а телефонні лінії відключили. Через чотири години двері клерка були відчинені, а телефонні лінії – активовані. Він сказав, що приблизно в той час чув, як від'їжджали машини.

«Ми досі не знаємо, ким були ці троє»
Міхал Штелік, чеський історик

Тим часом представник празької поліції повідомив, що знайшов у квартирі Масарика недоїдене яблуко, розгорнуту Біблію та розсипані на підлозі таблетки (ймовірно, заспокійливі, як свідчить іншій документ). Людські екскременти також були на підвіконні ванної кімнати заввишки до пояса. З нього, ймовірно, випав Масарик. У душовій кабінці знайшли дерев’яний стілець, а на підлозі ванної кімнати – подушку.

Поліцейський також повідомив, що до його прибуття в будівлі перебували двоє високопосадовців служб безпеки та розвідки.

Новини про нове розслідування рясніли в чеських медіа протягом кількох днів після оголошення 10 січня. «Масарика вбили? «Нові документи допоможуть, але Росія мовчить», – йдеться в одному з заголовків в онлайн-газеті Seznam Zpravy. Він озвучує давню підозру деяких чехів щодо причетності до справи СРСР.

Чеська поліція не відразу відповіла на електронний лист від Радіо Свобода з проханням отримати докладнішу інформацію про причини повторного відкриття розслідування.

Розбіжність думок

Протягом багатьох років проведені чотири офіційні розслідування смерті Масарика.

Початковий висновок про те, що він покінчив життя самогубством, залишався офіційним до Празької весни 1968 року. На той момент історики та інші офіційні особи прийшли до іншого пояснення: це самогубство або нещасний випадок, але вбивство однозначно виключене.

Після падіння комунізму провели ще два розслідування.

Перша, трирічна, робота завершилася в 1996 році – поясненням, що Масарик випав із вікна ванної кімнати, тікаючи від когось. Друга, 2001-2003 років, зосереджувалася на відомих судово-медичних дослідженнях (наприклад, на розташуванні тіла щодо вікна) і дійшла висновку, що Масарика вбили.

«Я все ще дуже скептично ставлюся до того, що ми отримаємо будь-яку дійсно цінну інформацію про цей процес із 1948 року, – сказав Штелік, – про цей час у палаці, коли помер Масарик».

Головна бібліотекарка Радіо Свобода Мартіна Будова допомогла у підготовці цього матеріалу. Також над текстом працювали Дана Васкова та Стюарт Грір

Заклик США до проведення виборів в Україні: крок до миру чи подарунок Путіну?

Дональд Трамп (праворуч) спілкується з Володимиром Зеленським у Нью-Йорку у вересні 2024 року
Дональд Трамп (праворуч) спілкується з Володимиром Зеленським у Нью-Йорку у вересні 2024 року

Сполучені Штати хочуть, щоб Україна провела вибори, ймовірно, до кінця року, особливо якщо Київ зможе погодити перемир’я з Росією в найближчі місяці. Перспектива імовірного голосування може вплинути на українську політику та зусилля США щодо завершення війни?

Що кажуть у США

Обіцянка президента США Дональда Трампа швидко завершити війну Росії проти України набула нового повороту, коли його посланець заявив, що адміністрація хотіла б, щоб Київ провів вибори, ймовірно, цього року, якщо буде погоджене перемир’я.

Заява Кіта Келлога висунула на передній план болюче питання в українській політиці, оскільки зростають зусилля США розпочати мирні переговори, а Кремль намагається дискредитувати президента України Володимира Зеленського, стверджуючи, що він «нелегітимний».

В інтерв’ю агентству Reuters 1 лютого Келлог сказав, що вибори в Україні «необхідно провести» і їх можна буде провести після укладення угоди про припинення вогню, чого, за його словами, можна досягти протягом кількох місяців.

Спеціальний представник президента США з питань України та Росії Кіт Келлог визнав, що Конституція України забороняє проведення виборів під час активних бойових дій, але вважає, що вони потрібні
Спеціальний представник президента США з питань України та Росії Кіт Келлог визнав, що Конституція України забороняє проведення виборів під час активних бойових дій, але вважає, що вони потрібні

«Більшість демократичних країн проводять вибори під час війни. Я вважаю, що це важливо, – сказав Келлог агентству Reuters. – Я думаю, що це добре для демократії. Це краса сильної демократії, коли потенційно є кілька кандидатів». Згодом він наголосив, що Україна не може проводити вибори до завершення бойових дій, хоча це «ознака здорової демократії».

Трамп, який під час кампанії заявляв, що закінчить війну ще до своєї інавгурації, мало пояснював, як він сподівається це зробити. Але він натякнув, що використовуватиме підхід «батога і пряника» як щодо Києва, так і щодо Москви, щоб змусити їх сісти за стіл переговорів.

Президент США Дональд Трамп натякнув, що використовуватиме підхід «батога і пряника» як щодо Києва, так і щодо Москви, щоб змусити їх сісти за стіл переговорів
Президент США Дональд Трамп натякнув, що використовуватиме підхід «батога і пряника» як щодо Києва, так і щодо Москви, щоб змусити їх сісти за стіл переговорів

Чому саме зараз?

Михайло Алексєєв, політолог з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, який спеціалізується на Росії та Україні, сказав, що адміністрація Трампа, ймовірно, порушила питання виборів у сподіванні, що це полегшить переговорний процес. Але він зазначив, що це може грати на руку Росії, назвавши це «небезпечним відволікаючим маневром і політичною грою Кремля».

Якщо Путін зможе затягнути процес для адміністрації США на кілька місяців, він зможе досягти ще більше перемог на полі бою
Михайло Алексєєв

Путін неодноразово заявляв, що Москва відкрита до переговорів, але багато експертів підозрюють, що він не буде діяти добросовісно і використає будь-які переговори, щоб створити образ того, хто співпрацює, купуючи час для подальшого поліпшення позицій Росії на полі бою в Україні, де вона продовжує отримувати перемоги – хоча й високою ціною людських життів – вже багато місяців.

«Якщо Путін зможе затягнути процес для адміністрації США на кілька місяців, він зможе досягти ще більше перемог на полі бою», – сказав Алексєєв.

Cпівробітник Євразійського центру «Атлантичної ради Ендрю Д'Аньєрі вважає, що спочатку треба домогтися припинення вогню, укласти мирну угоду, а вже потім говорити про вибори.

Адміністрація Трампа виявилася трохи сильнішою, ніж багато хто міг би подумати, у своїй політиці щодо України
Ендрю Д'Аньєрі

«Адміністрація Трампа, на мою думку, виявилася трохи сильнішою, ніж багато хто міг би подумати, у своїй політиці щодо України. Ми бачили, як Трамп у Давосі правильно визначив Росію як агресора, зазначивши, що Україна відкрита до мирної угоди, але також і те, що Росія не демонструє жодних ознак припинення масового насильства та агресії. Тому я не думаю, що адміністрація свідомо стає на бік Росії, але я вважаю, що вона вплуталася в хибні наративи, які не сприяють американським інтересам в Україні і, безумовно, не допомагають Україні чи сталому миру», – сказав Д'Аньєрі.

А як же Конституція?

Очільник РФ Володимир Путін неодноразово заявляв, що Зеленський не матиме повноважень підписати мирну угоду, стверджуючи, що він «нелегітимний», оскільки його термін мав закінчитися у травні 2024 року після президентських виборів, що мали відбутися в березні.

Але Конституція України не передбачає проведення виборів під час воєнного стану, який запровадив Зеленський, коли Росія розпочала масштабне вторгнення в лютому 2022 року, і – як і саме вторгнення – триває дотепер.

Тим не менш, українці ведуть дебати щодо доцільності проведення президентських виборів з 2023 року, коли це питання почало обговорюватися під впливом західного тиску та російської пропаганди.

Уже були заклики до проведення виборів

Сенатор США Ліндсі Грем, республіканець і союзник Трампа, у Києві у 2023 році закликав Зеленського провести вибори, оскільки у Конгресі зростала опозиція республіканців до подальшої допомоги Україні на тлі блокування, що затягнулося на кілька місяців і погіршило становище Києва на полі бою, де українські сили значною мірою залежать від зброї США.

Ліндсі Грем про вибори в Україні
Будь ласка, зачекайте
  • Auto
  • 240p
  • 360p
  • 480p
  • 720p
  • 1080p

No media source currently available

0:00 0:01:01 0:00
  • Auto
  • 240p
  • 360p
  • 480p
  • 720p
  • 1080p

Тоді багато українців, у тому числі опозиційні лідери та громадські організації, виступили проти проведення виборів під час війни, попереджаючи, що це розділить суспільство в критичний момент його історії. Вони також заявили, що це поставить під загрозу життя людей, звертаючи увагу на постійні обстріли Росією цивільних об’єктів.

Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.

Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони носять цілеспрямований характер.

«Вибори і повномасштабна війна несумісні»

Є й інші проблеми, з якими зіткнеться Україна, якщо вона спробує провести вибори під час війни або навіть невдовзі після припинення вогню. Більш ніж 6 мільйонів осіб виїхали за кордон, майже 4 мільйони є внутрішньо переміщеними особами, близько мільйона служать у Збройних силах, що ускладнює їхню здатність голосувати. Вони складають близько чверті населення.

«Вибори і повномасштабна війна несумісні. Ця ідея є вкрай небезпечною і призведе до втрати легітимності як процесу, так і обраних органів, і з високою ймовірністю – до значної дестабілізації держави в цілому. Якщо конкурентна політична боротьба неможлива в умовах війни, то вибори точно не будуть вільними», – йдеться в заяві, підписаній 100 громадськими організаціями у вересні 2023 року.

«Існує широко поширена оцінка ситуації, тому стверджувати, що Зеленський є нелегітимною владою – це нісенітниця і абсурд», – сказав Алексєєв.

Зеленський заявив, що вибори можливі у 2025 році, але...

У телевізійному інтерв’ю 2 січня Зеленський заявив, що вибори можливі у 2025 році, але лише після припинення вогню.

Якщо його план – це лише перемир’я та вибори, це провальний план – Путіна не налякати тільки цими двома речами
Володимир Зеленський

Після коментарів Келлога помічник Зеленського сказав Reuters, що «якщо його план – це лише перемир’я та вибори, це провальний план – Путіна не налякати тільки цими двома речами».

Зеленський та його уряд заявляють, що потужні гарантії безпеки для України стануть ключовою умовою для будь-якого припинення вогню чи мирної угоди.

Під час візиту до Парижа минулого тижня колишній президент України Петро Порошенко, який програв Зеленському на виборах 2019 року та може стати його конкурентом у майбутніх виборах, відкинув ідею проведення виборів під час війни, заявивши, що єдиним «переможцем» таких виборів буде Путін.

Порошенко зазначив, що Путін використає пропаганду та «п’яту колону», щоб підірвати Україну під час виборчої кампанії.

Сергій Жук, науковий співробітник аналітичного центру Wilson Center у Вашингтоні та професор університету Ball State в Індіані, поділяє це побоювання. В інтерв'ю Радіо Свобода Жук сказав, що Кремль може використати свою потужну пропагандистську машину та проросійські елементи всередині України для дестабілізації країни під час виборів.

«Я боюся, що на майбутніх виборах, з усією цією російською дезінформацією, яка дуже ефективна, вони організують кампанію проти Зеленського, і вони переможуть. Це буде друга версія грузинської контрреволюції», – сказав він, маючи на увазі підйом авторитарного проросійського уряду в Тбілісі після багатьох років ворожих відносин із Кремлем.

Неприязнь Путіна до Зеленського є особистою, каже Жук. Він зазначив, що вона лише поглибилася, коли колишній комік очолив оборону своєї країни проти більшої та краще оснащеної російської армії, здобувши повагу у світі та принизивши лідера Кремля, який очікував, що після вторгнення Зеленський втратить владу, а Україну підкорять за кілька тижнів.

Популярність Зеленського в Україні стрімко зросла, коли восени 2022 року Збройні сили відновили контроль над територією, яку раніше займали росіяни. Але з наближенням третьої річниці повномасштабної війни, коли Росія просувається на сході, його популярність падає.

Жук і Алексєєв вважають, що генерал Валерій Залужний, який очолював оборону України в перші два роки війни, є найбільш ймовірним суперником Зеленського. Український президент звільнив популярного генерала в лютому 2024 року після суперечки щодо стратегії, і українська преса повідомляла, що Зеленський турбувався через його можливі політичні амбіції.

Алексєєв говорить, що можливий прихід Залужного до влади не стане перемогою для Путіна. «Це не зменшить волю України до опору», – сказав він.

Тим часом президент США Дональд Трамп заявив 7 лютого, що «ймовірно» зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським наступного тижня. Це станеться вперше після повернення Трампа на посаду.

За повідомленням Reuters, президент України Володимир Зеленський заявив, що «дуже важливо» зустрітися з очільником США до того, як він матиме переговори з російським лідером Володимиром Путіним.

Кого б українці вибрали президентом? (відео)
Будь ласка, зачекайте
  • Auto
  • 240p
  • 360p
  • 480p
  • 720p
  • 1080p

No media source currently available

0:00 2:49 0:00
  • Auto
  • 240p
  • 360p
  • 480p
  • 720p
  • 1080p

Росія відстає у сфері штучного інтелекту через повномасштабну війну проти України

Робот, представлений на Російській міжнародній виставці та форумі в Москві в листопаді 2023 року
Робот, представлений на Російській міжнародній виставці та форумі в Москві в листопаді 2023 року

Росія розвиває власну технологію штучного інтелекту (ШІ) і вже застосовує його – таке прозвучало на пресконференції очільника РФ Володимира Путіна наприкінці 2024 року. Публіці продемонстурвали, як штучний інтелект від «Сберу» «Гігачат» ставив запитання Путіну, які нібито були зібрані від росіян. Про це інформував телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю Голосу Америки.

Водночас у травні 2024 року Дмитро Медведєв, колишній президент Росії, розкритикував розумну колонку «Алісу» – пристрій, вироблений російським технологічним гігантом «Яндексом», за відмову відповісти на запитання про пам’ятники Степану Бандері в Україні.

За це колишній президент назвав творця «Аліси» «страшним боягузом» і натякнув, що менеджери компанії можуть, «не дай Боже», отримати статус «іноземних агентів» (закон про що, як вказують правозахисники, Росія використовує для придушення інакомислення).

У чому злочин «Аліси»? Відмовляючись надавати інформацію про пам’ятники Бандері, вона підривала російський наратив про те, що «Україна – повна нацистів країна».

У той час як китайські компанії, такі як DeepSeek, доводять, що розвинутий ШІ може бути створений з меншими витратами, глобальні амбіції Росії хитаються під вагою ідеологічних обмежень, відтоку технологічного таланту і західних санкцій, які перекривають доступ до необхідного обладнання.

Великі надії і реальність

Очільник РФ Володимир Путін дав зрозуміти, що майбутнє Росії – за штучним інтелектом.

«Росія має стати світовим лідером не тільки зі створення, а й за масштабом застосування, проникнення штучного інтелекту в усі без винятку сфери нашого життя», – заявив російський президент на урядовій конференції зі штучного інтелекту в Москві в грудні 2024 року.

Робот для доставки їжі виробництва російського IT-гіганта «Яндекса»
Робот для доставки їжі виробництва російського IT-гіганта «Яндекса»

П’ять років тому слова Путіна могли б звучати більш реалістично. Російські вчені-комп’ютерники привертали увагу всього світу своєю роботою зі створення швидких та ефективних моделей штучного інтелекту. У 2022 році «Сбер», провідна фінансова компанія Росії в галузі розробки ШІ, запустила «Кандинський» – модель перетворення тексту в зображення. Модель була розроблена, щоб конкурувати з DALL-E та Midjourney від OpenAI, позиціонуючи Росію як конкурента у творчому просторі від штучного інтелекту.

Росія також мала напрацювання у розробці нейромережевих технологій, які живлять ШІ, імітуючи мозко-подібне навчання. Російські комп’ютерники також мали досвід співпраці з державою. Наприклад, система розпізнавання облич була підключена до камер відеоспостереження в московському метро з 2020 року.

Міжнародний експерт зі штучного інтелекту, тісно пов’язаний з командою ШІ «Сбер», який говорив з Російською службою Радіо Свобода на умовах анонімності, сказав, що в той час «Росія мала шанс стати одним зі світових лідерів у створенні зображень».

А потім все зруйнувалося, коли в лютому 2022 року Росія вторглася в Україну.

Невдовзі після цього США та ЄС запровадили санкції проти російської технологічної галузі. Намагаючись підірвати військовий потенціал Кремля і сповільнити економіку, санкції обмежили продаж до Росії напівпровідників, технологій подвійного призначення та передових обчислювальних засобів.

Ефект був драматичним. Nvidia, американська технологічна компанія, що спеціалізується на графічних процесорах (GPU), які є основою ШІ, майже одразу припинила постачання чіпів до Росії. Тайванська компанія з виробництва напівпровідників, яка використовує американські технології, також припинила постачання чіпів до Росії.

Генеральний директор Nvidia Дженсен Хуанг. Nvidia є найбільшою компанією з виробництва напівпровідників у світі
Генеральний директор Nvidia Дженсен Хуанг. Nvidia є найбільшою компанією з виробництва напівпровідників у світі

За словами експерта з інсайдерською інформацією в «Сбер», компанії вдалося накопичити близько 9 000 графічних процесорів з лютого 2022 року, хоча ці цифри Радіо Свобода не змогла незалежно перевірити. Для порівняння, Microsoft придбала майже 500 тисяч графічних процесорів лише у 2024 році.

Росія намагалася обійти санкції, купуючи складні компоненти, такі як графічні процесори, в Китаї та Індії, але компанії в цих країнах остерігаються укладати угоди, оскільки не хочуть потрапити під санкції за постачання до Росії.

Оскільки їхні можливості різко обмежені, Росія змушена вдаватися до так званого «сірого імпорту» з таких країн, як Казахстан, які не можуть отримати доступ до чіпів ні швидко, ні у великих кількостях. Що ще гірше, коли чіпи перегорають, такі компанії, як Nvidia, не дотримуються гарантій на ті чіпи, що були імпортовані в Росію.

Відтік мізків

Росія бореться не лише з дефіцитом деталей, але й з дефіцитом людей, який посилився через війну в Україні, кажуть фахівці.

Невдовзі після того, як «Сбер» запустив «Кандинський» влітку 2022 року, багато фахівців, які працювали над проєктом, вже виїхали з Росії.

«Я розмовляв з одним із розробників з цієї команди, – розповів експерт зі штучного інтелекту в інтерв'ю Радіо Свобода, – і він пожартував, що після початку війни майже всі найкращі фахівці з нейромережевої генерації зображень з Росії опинилися в одній орендованій квартирі в Єревані. Незабаром [розробник] знайшов роботу в західній компанії».

Хоча «Сбер» применшує вплив відтоку мізків на свою діяльність, цифри вражають, зауважують фахівці. Максут Шадаєв, російський міністр цифрового розвитку, зв'язку і масових комунікацій, заявив, що близько 100 тисяч ІТ-фахівців (тобто близько 10% технічної робочої сили країни) покинули Росію у 2022 році. Багато хто виїхав одразу після початку війни в лютому 2022 року, а ще одна хвиля виїздів почалася після того, як Росія оголосила військову мобілізацію у вересні 2022 року.

Багато кваліфікованих ІТ-спеціалістів переїхали за кордон, створивши центри російських технологічних талантів у таких країнах, як ОАЕ, Грузія, Вірменія та Сербія, де вони живуть у вигнанні. З огляду на вищі зарплати, кращу і відкритішу культуру інновацій та співпраці, багато хто з них залишається в тих країнах.

Росія намагається протидіяти цьому відтоку мізків, збільшуючи виплати та створюючи російські дослідницькі центри в таких місцях, як Казань і Новосибірськ, але це лише крапля у морі.

Російські боти-цензори

До всіх цих викликів додаються ідеологічні обмеження Кремля. Так само, як колись Путін розглядав інтернет, в якому домінує Захід, як загрозу суверенітету і цінностям Росії, зараз він розглядає розвиток штучного інтелекту через ту ж ідеологічну призму.

У 2023 році на конференції «Сберу» Путін наголосив на загрозах, які «західні» великі мовні моделі (LLM), наприклад, GPT-4 або Gemini, можуть становити для Росії. За його словами, такі LLM «просто ігнорують і скасовують російську культуру» та нав’язують етику, «проти якої ми виступаємо».

Ситуація Медведєва з «Алісою» була лише верхівкою айсберга. Як пізніше з’ясували російські журналісти з Meduza, «Аліса» відмовляється обговорювати не лише Бандеру, але й Володимира Путіна.

Для боротьби з цією західною загрозою Росія хоче бути самодостатньою і будувати власні моделі ШІ. У грудні 2024 року Олександр Дугін, провідний кремлівський ідеолог, заявив, що Росія повинна «розробити російську версію штучного інтелекту, тобто російський штучний інтелект, який, не замислюючись, відповідатиме не тільки, чий Крим, а й чий Київ, чий Харків, чия Одеса, правильно, російською».

Наприкінці 2024 року Путін доручив уряду та «Сберу» поглибити співпрацю з Китаєм у сфері штучного інтелекту. А 6 лютого агентство Reuters повідомило, що «Сбер» планує співпрацювати з китайськими дослідниками над спільними проєктами у сфері ШІ.

Із 2023 року в Китаї запроваджено цензуру LLM. Ця цензура здійснюється не лише на так званому етапі вирівнювання, коли ШІ можна налаштувати так, щоб він не відповідав на певні запитання, а й на етапі навчання, коли принаймні частина навчальних даних попередньо відбирається.

З огляду на обмеженість ресурсів Росії, спроба створити жорстку систему цензури ШІ призвела б до значного навантаження на ресурси і без того обмежених обчислювальних потужностей – не кажучи вже про згубний вплив на свободу слова. Китай може це зробити, тому що його сектор ШІ величезний. На відміну від Росії, він має величезні масиви даних, розвинену інфраструктуру та широкі й глибокі глобальні партнерські зв'язки.

Поки що, або принаймні доки діють міжнародні санкції, російський ШІ розвиватиметься повільно. У рейтингу, складеному платформою для бенчмаркінгу Chatbot Arena, російські ШІ, створені «Сбер» і «Яндексом», посіли 12-те і 17-те місця відповідно з 44 моделей-учасниць. До трійки лідерів увійшли Gemini Pro 1.5 (Google), Claude 3.5 (Anthropic) і ChatHPT-4o (OpenAI).

Відставання в розвитку ШІ вплине не лише на чат-ботів і розумні колонки. Оскільки штучний інтелект (ШІ) стає все більш важливим для наукових досліджень, промислових інновацій та військового потенціалу, Росія може втратити свою економічну конкурентоспроможність, технологічний суверенітет і стратегічний вплив на світовій арені.

Від олігархів до картелів – США змінюють пріоритети в правоохоронній діяльності

До затвердження на посаду генпрокурора США Пем Бонді була прокурором Флориди
До затвердження на посаду генпрокурора США Пем Бонді була прокурором Флориди

У перший день роботи на посаді генерального прокурора США Пем Бонді ухвалила рішення ліквідувати спеціальний підрозділ, який займався конфіскацією активів російських олігархів. Це відображає кардинальні зміни в міжнародній правоохоронній політиці за нової адміністрації Дональда Трампа, вважають аналітики.

Радіо Свобода зібрало пояснення, що це може означати.

Адміністрація попереднього президента США Джо Байдена представляла підрозділ KleptoCapture як значне досягнення. Рік тому Міністерство юстиції, яке тепер очолює Бонді, заявляло, що завдяки цьому підрозділу було «заморожено, конфісковано та отримано рішення про вилучення майже $700 мільйонів активів російських пособників», а також висунуто обвинувачення понад 70-ти особам за порушення міжнародних санкцій та експортного контролю щодо Росії.

Цей підрозділ був створений після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році. Він швидко привернув увагу ЗМІ, отримавши ордер на конфіскацію двох літаків, що належали російському олігарху Роману Абрамовичу, оскільки адміністрація Байдена прагнула показати жорстку позицію щодо російських мільярдерів, пов’язаних із Кремлем.

Кілька олігархів також втратили свої яхти. Серед них був Віктор Вексельберг, який заробив свої статки на нафтових і металургійних угодах та чий статок оцінюється приблизно в $7,9 мільярда.

Яхта під назвою Tango російського мільярдера Віктора Вексельберга на іспанському острові Майорка, Іспанія, 15 березня 2022 року
Яхта під назвою Tango російського мільярдера Віктора Вексельберга на іспанському острові Майорка, Іспанія, 15 березня 2022 року

«Зміна мислення та підходу»

Тепер новий генеральний прокурор США Пем Бонді оголосила про «фундаментальну зміну мислення та підходу». Вона заявила, що кошти, які раніше використовувалися для конфіскації активів олігархів та забезпечення дотримання санкцій, тепер будуть спрямовані на «повну ліквідацію картелів і ТНЗ» – транскордонних злочинних організацій.

Чи означає це, що російські багатії мають відкорковувати шампанське? Не обов’язково.

Бонді не повідомила, що розпочаті справи KleptoCapture будуть закриті. Вони, ймовірно, триватимуть, хоча тепер не буде окремого підрозділу, присвяченого цій діяльності. Також не виключено, що будуть відкриватися нові справи.

«Чи побачимо ми раптовий наплив активів підсанкційних олігархів у США? Не думаю», – сказав Ендрю Адамс, перший керівник KleptoCapture, який зараз працює в юридичній фірмі Steptoe у Вашингтоні.

«Але ви точно побачите різке зниження темпів висування обвинувачень проти осіб, які сприяли ухиленню від санкцій, пов’язаних із Росією», – додав він.

Ендрю Адамс, перший керівник KleptoCapture у Держдепартаменті США
Ендрю Адамс, перший керівник KleptoCapture у Держдепартаменті США

Зарано робити «тривожні заяви», вважає міністерка юстиції України Ольга Стефанішина. Про це вона заявила 7 лютого, відповідаючи на питання Радіо Свобода щодо рішення Мін’юсту США розформувати оперативну групу KleptoCapture. «Нова адміністрація формується, мені здається, зарано робити якісь тривожні заяви. І я впевнена, що після формування нової адміністрації буде можливість обговорювати питання, які є важливими. Наскільки мені зрозуміло, питання заморожених активів є також предметом зацікавленості нової адміністрації США, тому я очікую, що, як тільки будуть призначені відповідні особи, ми розпочнемо діалог», – сказала міністерка.

Тим не менш, цей крок чітко демонструє зміну пріоритетів у США в бік боротьби з наркокартелями. І це не стало несподіванкою, адже ця тема була однією з ключових у передвиборчій кампанії Дональда Трампа. Він уже підписав указ, яким визнав картелі терористичними організаціями.

Хто тепер боротиметься з дезінформацією?

Генеральний прокурор США Бонді також закрила Foreign Influence Task Force (Групу з боротьби з іноземним впливом), створену під час першої адміністрації Трампа для протидії дезінформаційним кампаніям, спрямованим на розпалювання розбрату та підрив демократії.

Ще одна скасована ініціатива – Kleptocracy Asset Recovery Initiative (Ініціатива з повернення активів клептократів), створена у 2010 році для конфіскації активів корумпованих іноземних чиновників, які використовують багатства своїх країн у власних інтересах.

Ця ініціатива мала кілька гучних успіхів, зокрема вилучення активів на суму $850 мільйонів у Гульнари Карімової, старшої дочки покійного президента Узбекистану. Її звинуватили у хабарництві за сприяння голландській телекомунікаційній компанії вийти на узбецький ринок, наразі вона відбуває покарання в узбецькій в'язниці.

Архівне фото Гульнари Карімової за 2011 рік на Тижні моди у Москві. До судового вироку вона просувала себе як співачку, займалася дизайном одягу, а також була дипломаткою. Певний час її вважали наступницею батька на посаді президента Узбекистану
Архівне фото Гульнари Карімової за 2011 рік на Тижні моди у Москві. До судового вироку вона просувала себе як співачку, займалася дизайном одягу, а також була дипломаткою. Певний час її вважали наступницею батька на посаді президента Узбекистану

Гері Калман, виконавчий директор Transparency International у США, зазначив, що «ліквідація KleptoCapture та Ініціативи з повернення активів клептократів суттєво послабить здатність США протидіяти транснаціональній корупції, яка залишається загрозою для національної безпеки та економічних інтересів країни».

«Це залишає жертви корупції в усьому світі без повного правосуддя», – вважає Калман.

  • Дональд Трамп неодноразово заявляв про боротьбу з наркокартелями, зокрема у передвиборчій кампанії 2024 року. Смертність від наркотиків у США є серйозною проблемою, особливо через поширення синтетичних опіоїдів, таких як фентаніл. За даними американських Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), у 2023 році від передозування наркотиками померло понад 107 тисяч осіб.

«Рив'єра Близького Сходу»: чому план Трампа щодо Гази викликав велику реакцію у світі

Активістка, одягнена як Статуя Свободи, на акції з підтримки палестинців під час візиту ізраїльського прем'єра Беньяміна Нетаньягу до Вашингтона., США, 4 лютого 2025 року
Активістка, одягнена як Статуя Свободи, на акції з підтримки палестинців під час візиту ізраїльського прем'єра Беньяміна Нетаньягу до Вашингтона., США, 4 лютого 2025 року
Кіан Шаріфі

Пропозиція президента США Дональда Трампа – виселити палестинців зі Смуги Гази та передати контроль над цією територією США – викликала велику реакцію у світі. Чи справді йдеться про можливу зміну довготривалої політики Вашингтона щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту? Радіо Свобода зібрало думки аналітиків.

«США візьмуть під контроль Смугу Гази і зроблять свою роботу», – сказав Дональд Трамп під час спільної пресконференції із ізраїльським прем'єр-міністром Беньяміном Нетаньягу 4 лютого 2025 року. Президент США також пообіцяв створити умови для економічного розвитку цього регіону, що забезпечать нові робочі місця.

Президент США Дональд Трамп та прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу під час пресконференції біля Білого дому. Вашингтон, 4 лютого 2025 року
Президент США Дональд Трамп та прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу під час пресконференції біля Білого дому. Вашингтон, 4 лютого 2025 року
Коли адміністрація побачить опір, вона відмовиться від цієї ідеї
Азріель Берман

Як саме адміністрація 47-го президента США може реалізувати цей план, поки неясно.

Зокрема, за яким правом США можуть взяти під контроль Смугу Гази та як можуть бути переміщені 2,3 мільйона її жителів.

Державний секретар США Марко Рубіо наголошує, що ця пропозиція «не була задумана як ворожий крок», а має на меті допомогти населенню. Про це він сказав під час візиу до Гватемали.

Держсекретар США Марко Рубіо (ліворуч) і президент Гватемали Бернардо Аревало під час зустрічі в Національному палаці в Гватемала-Сіті. 5 лютого 2025 року
Держсекретар США Марко Рубіо (ліворуч) і президент Гватемали Бернардо Аревало під час зустрічі в Національному палаці в Гватемала-Сіті. 5 лютого 2025 року

Багато експертів із зовнішньої політики Близького Сходу натомість вважають цей план нереалістичним і закликають адміністрацію США переглянути свою позицію через різкий опір, з яким вона може на цьому шляху зіткнутися.

«Цей план не має реальних перспектив, і я думаю, що коли адміністрація побачить опір, вона відмовиться від цієї ідеї», – сказав Азріель Берман, старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин у Празі.

Газа, 5 лютого 2025 року. Такий вигляд має Газа після бомбардувань Ізраїлю, спровокованих нападом «Хамасу» 7 жовтня 2023 року
Газа, 5 лютого 2025 року. Такий вигляд має Газа після бомбардувань Ізраїлю, спровокованих нападом «Хамасу» 7 жовтня 2023 року

Перемир'я під загрозою

Існують також побоювання, що пропозиція Дональда Трампа може зашкодити крихкому перемир'ю між Ізраїлем і «Хамасом», палестинською терористичною організацією, яка контролює Газу з 2007 року («Хамас» визнаний у США та ЄС терористичним угрупованням).

Багатотоетапний механізм перемир'я (набрало чинності 17 січня 2025 року) тимчасово припинило бойові дії, що тривали понад рік, в обмін на звільнення «Хамасом» ізраїльських заручників, а Ізраїлем полонених і ув'язнених палестинських бойовиків.

«Боюсь, що [пропозиція Трампа] може нашкодити перспективам звільнення заручників, які залишилися», – сказав Берман.

Учасники акції вимагають негайного звільнення заручників, яких утримує «Хамас». Тель-Авів, 25 січня 2025 року
Учасники акції вимагають негайного звільнення заручників, яких утримує «Хамас». Тель-Авів, 25 січня 2025 року

Реакція союзників і суперників


Арабські країни, зокрема ті, що нормалізували відносини з Ізраїлем, спільно відкинули нещодавню вимогу Трампа щодо того, щоб Єгипет та Йорданія прийняли до себе жителів Гази.

Тепер Трамп підвищив ставки, запропонувавши, що він не лише хоче перемістити жителів Гази, а й має намір передати контроль над Газою США, перетворивши її на «Рив'єру Близького Сходу».

Президент палестинської адміністрації Махмуд Аббас відкинув пропозицію Трампа та заявив, що «легітимні права палестинців не підлягають торгу».

Союзники та суперники США також розкритикували цей план і знову закликали до створення незалежної палестинської держави поряд з Ізраїлем.

Міністерство закордонних справ Франції заявило, що переміщення палестинців буде «серйозним порушенням міжнародного права» та наполягло на тому, що Газу не може контролювати «третя держава».

Палестинці, які перемістилися на південь після попередження Ізраїлю, що він розпочне бомбардувати район Гази з підземними тунелями бойовиків, повертаються до своїх домівок після припинення вогню. 27 січня 2025 року
Палестинці, які перемістилися на південь після попередження Ізраїлю, що він розпочне бомбардувати район Гази з підземними тунелями бойовиків, повертаються до своїх домівок після припинення вогню. 27 січня 2025 року

Саудівці, які підтримують хороші відносини з Трампом, попередили, що вони не встановлять дипломатичних відносин з Ізраїлем без суверенної палестинської держави зі Східним Єрусалимом як столицею.

Трамп прагне, щоб регіональний лідер Саудівська Аравія приєдналася до Бахрейну та Об'єднаних Арабських Еміратів у нормалізації відносин з Ізраїлем в рамках угод Авраама, але важко уявити, як це може рухатися далі одночасно з його нинішньою пропозицією щодо Гази.

Китай та Росія також висловили заперечення проти примусового переміщення палестинців.

Згідно з даними ООН, близько 2,4 мільйона зареєстрованих палестинських біженців наразі живуть у Йорданії. Багато з них були переміщені протягом кількох поколінь, борючись за своє право на повернення відповідно до міжнародного права. Офіційних даних про кількість палестинських біженців в Єгипті немає, але повідомляється, що з початку війни в жовтні 2023 року щонайменше 115 000 жителів Гази перетнули кордон з Єгиптом.

Погляд із Ізраїлю

План Трампа підтримують прихильники жорсткого курсу в кабінеті Нетаньягу, а також багато ізраїльських громадян.

Деякі стверджують, що це є важливим для безпеки Ізраїлю, в той час як інші вважають, що це навіть може бути найгуманнішим рішенням для населення, яке не має домівки після масштабного знищення Гази.

Але у багатьох поміркованих ізраїльтян, які підтримують рішення про дві держави, є побоювання, що це може мати серйозні негативні наслідки.

Лідер опозиції та колишній прем'єр-міністр Яїр Лапід порівняв цю пропозицію з «скиданням бомби», наслідки якої важко передбачити.

Інфраструктура у Смузі Газа сильно зруйнована, фото за 5 лютого 2025 року
Інфраструктура у Смузі Газа сильно зруйнована, фото за 5 лютого 2025 року

Виклик політиці США

Сполучені Штати активно підтримують рішення про дві держави з часів угод в Осло у 1990-х роках, які передбачали, що і Газа, і Західний берег будуть частиною палестинської держави.

Всі адміністрації США з того часу підтримували рішення про дві держави, але Трамп, здається, змінює багаторічну політику США.

«Немає сили в світі, яка може визначити, де будуть жити палестинці. Це наша країна», – сказав Самір аль-Бараві, палестинський біженець у Боснії, у коментарі Радіо Свобода.

«Трамп не може вирішити, де ми будемо жити. Ми народилися в Газі, і тільки смерть може забрати людей з Гази»

Дональд Трамп не коментував публічно, чи підтримує він анексію Ізраїлем Західного берега, але, коли його запитали про це 4 лютого, він сказав, що Ізраїль – це «мала країна з точки зору землі».

Політолог Берман вважає, що пропозиція Трампа щодо Гази навряд чи буде реалізована, і зазначив, що «більше занепокоєння» викликає питання, чи дозволить президент США урядові Нетаньягу анексувати Західний берег.

«Це буде величезний зсув [в політиці США]», – сказав він.

  • Міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац заявив, що він доручив армії розробити план, який «дозволить будь-якому жителю Гази, який бажає виїхати, зробити це в будь-яку країну, яка готова його прийняти».
  • Прем'єр Ізраїлю Нетаньягу вважає, що «це може змінити історію, і варто дійсно йти цим шляхом». На його думку, президент США Трамп бачить інше майбутнє для Сектора Гази, який, за словами Нетаньягу, був джерелом багатьох «випробувань і нещасть» для ізраїльського народу.

Києву потрібна американська зброя. Трамп хоче українські рідкісноземельні мінерали. Пояснюємо

Зразки рідкісноземельних мінералів – оксид церію, бастнезит, оксид неодиму та карбонат лантану (ілюстраційне фото)
Зразки рідкісноземельних мінералів – оксид церію, бастнезит, оксид неодиму та карбонат лантану (ілюстраційне фото)
Майк Екел і Войтек Гроєц

Останній поворот у намаганні президента США Дональда Трампа припинити війну Росії проти України? Вашингтон може припинити постачання зброї Києву, якщо Україна не надасть більшого доступу до своїх рідкісноземельних мінералів. Про що саме йдеться і для чого це Трампу?

Між Вашингтоном, Москвою та Києвом уже точаться дипломатичні суперечки і переговори, щоб з’ясувати, як зупинити майже трирічну повномасштабну війну Росії проти України.

А тепер додайте до цього: президент США Дональд Трамп хоче обумовити майбутню допомогу США Україні отриманням більшого доступу до цінних рідкісноземельних мінералів країни – мінералів, які користуються зростаючим попитом для акумуляторів, комп’ютерів, смартфонів, електроавтомобілів, не кажучи вже про зброю.

«Ми прагнемо укласти угоду з Україною, за якою вони збираються забезпечити те, що ми їм даємо, своїми рідкісноземельними та іншими речами», – сказав він журналістам 3 лютого.

«Я хочу мати безпеку рідкісноземельних елементів. Ми вкладаємо сотні мільярдів доларів. У них велика рідкісна земля. І я хочу безпеки рідкісноземельних елементів, і вони готові це зробити», – сказав він.

Україна, зі свого боку, готова до такої співпраці.

«Ми відкриті до того, що все це (корисні копалини – ред.) може бути розроблено з нашими партнерами, які допомагають нам захистити нашу землю і штовхають ворога назад своєю зброєю, своєю присутністю, санкційними пакетами. І це абсолютно справедливо. Я про це говорив ще у вересні, коли у нас була зустріч з президентом Трампом», – зазначив президент України Володимир Зеленський.

Що таке рідкісноземельні мінерали?

Рідкісноземельні мінерали – це клас із приблизно 17 елементів, таких як ітрій, церіум і лантан, які зустрічаються в незначних кількостях по всій поверхні Землі. Попит на них постійно зростає через використання у високотехнологічній продукції.

Гонка за створення менших, легших, потужніших і довговічніших акумуляторів вимагає використання рідкісноземельних мінералів. Оборонна промисловість також потребує цих мінералів для виробництва зброї та супутніх технологій.

Згідно з даними Державної служби геології та надр, Україна має значні поклади рідкісноземельних мінералів.

Вона також має не такі рідкісні, більш поширені мінерали, які високо цінуються для використання в технологіях та передових галузях промисловості: наприклад, літій, який широко використовується в акумуляторах різного типу, та титан, що застосовується у виробництві літаків. Деякі оцінки свідчать, що запаси літію в країні можуть оцінюватися в мільярди доларів.

Трамп, можливо, також мав на увазі ці мінерали, хоча він цього не уточнив.

Україна також має значно більші запаси інших, більш поширених мінеральних ресурсів – вугілля, залізної руди, нафти та газу, – які приносять країні значні доходи, а також створюють великі інвестиційні можливості.

Багато з цих ресурсів розташовані в частинах України, які окуповані російськими військами – і врешті-решт можуть опинитися під повним контролем Росії.

Чому Трамп хоче ці мінерали?

Гонка за виявлення, забезпечення, розробку та комерціалізацію рідкісноземельних мінералів прискорюється вже багато років. За оцінками Геологічної служби США, запаси цих мінералів у Північній Америці становлять близько 3,6 мільйона тонн у Сполучених Штатах і понад 14 мільйонів тонн у Канаді. США є другим за величиною виробником у світі після Китаю. Іншими великими виробниками є Австралія та М'янма.

Однак у 2023 році Китай, який виробляє близько 60% усіх рідкісноземельних елементів у світі та переробляє майже 90%, сколихнув глобальні ринки, оголосивши про заборону на видобуток і виробництво рідкісноземельних металів.

Це викликало занепокоєння на Заході, де законодавці та політики попереджають, що західні технології можуть зазнати серйозного удару через нестачу рідкісноземельних мінералів.

Китай ще більше загострив цю дискусію 3 лютого – у той самий день, коли Трамп спілкувався з журналістами, – запровадивши мита на низку американських товарів у відповідь на тарифи, оголошені Трампом напередодні.

Крім того, Пекін запровадив експортні обмеження на вольфрам, телур, рутеній і молібден – критично важливі мінерали, які відіграють ключову роль у високотехнологічному виробництві, хоча й не належать до рідкісноземельних елементів.

Президент США Дональд Трамп, 3 лютого 2025 року
Президент США Дональд Трамп, 3 лютого 2025 року

Чи справді Трамп може поставити допомогу Україні в залежність від доступу до рідкісноземельних елементів?

Цілком ймовірно.

Україна сильно залежить від Сполучених Штатів у постачанні зброї та обладнання, які дозволяють Києву продовжувати боротьбу проти російського вторгнення. Станом на вересень Конгрес виділив 174,2 мільярда доларів на цілі, пов’язані з Україною, причому більша частина цих коштів спрямована до Міністерства оборони США та на оборонні програми, повідомила служба досліджень Конгресу.

Трамп, який зробив припинення війни в Україні одним із головних пріоритетів, разом зі своїми радниками дав зрозуміти, що частина переговорів включатиме як заохочення, так і тиск, щоб змусити Київ і Москву сісти за стіл перемовин. Вирішальним елементом цього плану є прив’язка майбутньої допомоги США до поступок з боку України; значну роль у цьому може відіграти переконання Києва надати американським інвесторам більший доступ до рідкісноземельних і критично важливих мінералів.

Без американського озброєння українська армія може не витримати виснажливих атак з боку чисельніших і краще оснащених російських військ. Поки що незрозуміло, скільки часу знадобиться до повного прориву української оборони.

Це не перший випадок, коли Трамп ставить постачання американської зброї в залежність від поступок з боку України, зокрема її президента Володимира Зеленського. Під час своєї першої каденції Трамп став фігурантом процесу імпічменту в Палаті представників, контрольованій демократами, через телефонну розмову із Зеленським. У тій розмові Трамп, як здавалося, натякав, що розморозить допомогу США, якщо Зеленський відновить розслідування щодо української енергетичної компанії, до ради директорів якої входив син Джо Байдена, на той момент колишнього віцепрезидента США.

Юристи стверджували, що президент США не має юридичного права утримувати фінансування, схвалене Конгресом.

Трамп, який заперечував будь-які правопорушення та назвав цю розмову «ідеальним дзвінком», був виправданий Сенатом, контрольованим республіканцями.

Цього разу обидві палати Конгресу перебувають під контролем республіканців, тож малоймовірно, що буде значний опір щодо прив’язки допомоги Україні до певних умов. Ба більше, Трамп і його радники взяли на озброєння більш жорстку стратегію управління Білим домом, стверджуючи, що Конгрес має менший вплив на рішення виконавчої влади.

Що про це думає Кремль?

Росія також має значні запаси рідкісноземельних і критично важливих мінералів, хоча її виробничі потужності значно поступаються Китаю та іншим країнам.

Загалом будь-що, що ускладнює ситуацію для України, розглядається Москвою як позитивний розвиток подій, адже Кремль добре розуміє, що саме американська зброя дозволяє Києву продовжувати боротьбу.

Росія, яка зараз має перевагу на полі бою, також готується до потенційних мирних переговорів. Частиною цієї стратегії є демонстративні прояви «прихильності» з боку президента Володимира Путіна.

Одним із важелів впливу адміністрації Трампа є погроза ще більше наситити Україну американською зброєю – що було б серйозною проблемою для російських військ і самого Кремля.

Коли журналісти запитали про заяви Трампа щодо рідкісноземельних елементів, прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Білий дім, схоже, хоче змусити Україну платити за допомогу США. «Це очевидна пропозиція Україні купити американську допомогу», – сказав він.

Переговори Трампа-Нетаньягу: як це вплине на план США щодо Смуги Гази?

У вівторок прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу зустрінеться з президентом США Дональдом Трампом
У вівторок прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу зустрінеться з президентом США Дональдом Трампом

Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу прибуває до Білого дому 4 лютого як перший гість Дональда Трампа після його інавгурації в критичний момент припинення вогню в Газі та на тлі триваючої суперечки щодо ідеї президента США виселити палестинське населення зі Смуги Гази.

Це дуже важлива зустріч, яка значною мірою визначить траєкторію всієї війни та майбутньої угоди
Аві Меламед

Зустріч відбувається якраз у той момент, коли мають розпочатися переговори про другу фазу угоди про припинення вогню між Ізраїлем і «Хамасом», який визнаний терористичною організацією як Ізраїлем, так і Сполученими Штатами.

«Це дуже важлива зустріч, яка значною мірою визначить траєкторію всієї війни та майбутньої угоди», – сказав Радіо Свобода Аві Меламед, колишній офіцер ізраїльської розвідки.

Спекуляції щодо переговорів тривають, і деякі аналітики припускають, що Трамп намагатиметься спонукати Нетаньягу просувати цей процес й уникнути повернення до війни. «Основна мета – якнайшвидше завершити конфлікт», – зазначив Меламед.

Але візит також відбувається лише через кілька днів після того, як Трамп закликав переселити палестинців із Гази до Єгипту та Йорданії. План «очищення» Смуги Гази, як він висловився, означав би, що «вони, можливо, зможуть нарешті жити в мирі», заявив Трамп.

Палестинські близнюки Махмуд та Ібрагім Аль-Атут, яких розлучили під час війни, біля уламків свого зруйнованого будинку в Газі, 29 січня 2025 року
Палестинські близнюки Махмуд та Ібрагім Аль-Атут, яких розлучили під час війни, біля уламків свого зруйнованого будинку в Газі, 29 січня 2025 року
На Близькому Сході це вважається нездійсненним, небажаним, незаконним
Кріс Дойл

Ця пропозиція була схвально сприйнята деякими радикально налаштованими членами кабінету Нетаньягу, але викликала обурення в арабських країнах. Така реакція загалом відображає суспільну думку в цих державах.

«На Близькому Сході це вважається нездійсненним, небажаним, незаконним», – сказав Радіо Свобода Кріс Дойл, директор Ради арабо-британського порозуміння.

«Для Єгипту це була червона лінія не лише за часів президента [Абделя Фаттаха] Сісі, а й ще за [екс-президента Хосні] Мубарака – вони не приймуть, щоб Газу просто перекинули на Єгипет», – додав він.

Жителі Гази збираються на площі, де бійці Хамасу збираються передати чотирьох ізраїльських заручників команді Червоного Хреста в місті Газа, 25 січня 2025 року
Жителі Гази збираються на площі, де бійці Хамасу збираються передати чотирьох ізраїльських заручників команді Червоного Хреста в місті Газа, 25 січня 2025 року

У Йорданії вже проживають кілька мільйонів палестинців, а в Єгипті – десятки тисяч. Трамп натякнув, що їхня залежність від значних обсягів американської військової та фінансової допомоги змусить їх погодитися.

«Ми багато для них робимо, і вони це зроблять», – заявив він 30 січня.

Меламед зазначив, що деякі голоси в арабських соціальних мережах ставлять під сумнів офіційну позицію.

«Люди кажуть: палестинцям у Газі нема куди повертатися. Немає будинків, немає послуг», – пояснив він, підсумовуючи аргумент: «Я хочу майбутнього для себе та своїх дітей, я хочу дім, а не намет».

Втім, Меламед визнав, що такі думки не є масовими.

Дойл вважає, що коментарі Трампа можуть бути «початковою переговорною тактикою, при цьому він чудово розуміє, що вони не приймуть півтора мільйона біженців».

Натомість, за словами Дойла, «він може змусити їх погодитися на символічну кількість, наприклад, по 100 000, або ж зробити їх більш поступливими в іншому питанні».

Інші ізраїльські оглядачі також скептично ставляться до ідеї Трампа.

Ветеран-коментатор і відставний військовий офіцер Цві Барель написав на сайті видання Haaretz, що пропозиція Трампа щодо Гази може поставити під загрозу чинне перемир'я. За його словами, це може змусити «Хамас» відмовитися від звільнення ізраїльських заручників.

Вимога її скасування може стати ключовою умовою «Хамасу», що поставить під загрозу продовження угоди
Цві Барель

«Звільнення всіх заручників вимагає від Ізраїлю не тільки припинення війни, а й відмови від її поновлення та початку обговорення відновлення Гази. Якщо ідея Трампа про переселення залишається на порядку денному, вимога її скасування може стати ключовою умовою «Хамасу», що поставить під загрозу продовження угоди», – написав він.

Ще одним можливим елементом переговорів між Трампом і Нетаньягу буде перспектива нормалізації відносин Ізраїлю із Саудівською Аравією. Минулого тижня спеціальний посланник Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф відвідав Ізраїль через Ер-Ріяд.

Угода стала б значним проривом після Авраамських угод, які встановили дипломатичні відносини між Ізраїлем, ОАЕ та Бахрейном під час першої адміністрації Трампа.

Але загибель та руйнування, спричинені Ізраїлем у Газі після нападів «Хамасу» 7 жовтня 2023 року, загалом вважаються серйозною політичною перешкодою для Саудівської Аравії на цей момент.

Крім того, Ер-Ріяд пов'язує офіційну нормалізацію відносин з Ізраїлем із дводержавним рішенням, що передбачає створення палестинської держави в Газі та на Західному березі.

Минулими вихідними Саудівська Аравія підписала спільну заяву з Єгиптом, Йорданією, Катаром, ОАЕ, Палестинською адміністрацією та Лігою арабських держав, засуджуючи ідею переселення населення.

«Ми підтверджуємо нашу відмову від [будь-яких спроб] порушити невід'ємні права палестинців, чи то через діяльність щодо поселень, виселення, анексію земель або через депортацію власників із їхньої землі», – йдеться у заяві.

Чи відкриє оприлюднення справ убивства Кеннеді та Мартіна Лютера Кінга нові таємниці?

Закон 1992 року зобов'язав США оприлюднити всі файли, пов'язані з убивством президента Джона Кеннеді, до 2017 року, за винятком тих, які можуть завдати шкоди армії, розвідці та міжнародним відносинам
Закон 1992 року зобов'язав США оприлюднити всі файли, пов'язані з убивством президента Джона Кеннеді, до 2017 року, за винятком тих, які можуть завдати шкоди армії, розвідці та міжнародним відносинам

Через три дні після складання присяги 47-го президента США Дональд Трамп підписав указ про розсекречення документів, що стосуються вбивств президента Джона Кеннеді, його молодшого брата, сенатора Роберта Кеннеді, та борця за громадянські права Мартіна Лютера Кінга-молодшого. Ці троє чоловіків були одними з найвпливовіших людей у 1960-х роках, і їхні вбивства, ймовірно, від рук стрільців-одинаків, породили численні теорії змови, які досі хвилюють націю, шість десятиліть по тому.

Мабуть, жодне вбивство в історії США не було так проаналізоване і обговорене, як убивство 35-го президента-демократа Джона Кеннеді.

Його застрелили 22 листопада 1963 року, коли він їхав через Даллас на задньому сидінні президентського лімузина у супроводі дружини Жаклін Кеннеді і губернатора Техасу Джона Коннеллі з дружиною, які сиділи попереду.

Президент США Джон Кеннеді у відкритому лімузині їде Далласом. Фото зняли за кілька хвилин до того, як пролунає вистріл. США, 22 листопада, 1963 рік
Президент США Джон Кеннеді у відкритому лімузині їде Далласом. Фото зняли за кілька хвилин до того, як пролунає вистріл. США, 22 листопада, 1963 рік

Лі Харві Освальд, колишній військовий, який ненадовго переїхав до Радянського Союзу, був звинувачений у пострілі в Кеннеді з шостого поверху Техаського шкільного книгосховища з гвинтівки 38-го калібру. До того, як Освальд постав перед судом, він був убитий в прямому телевізійному ефірі під час трансферу до іншої в'язниці Джеком Рубі, власником нічного клубу в Далласі.

Лі Харві Освальд (в центрі фото) під час пресконференції після його арешту в Далласі. 22 листопада 1963 року. Через день, 24 листопада, напередодні похоронів Кеннеді, Освальда уб'є Джек Рубі
Лі Харві Освальд (в центрі фото) під час пресконференції після його арешту в Далласі. 22 листопада 1963 року. Через день, 24 листопада, напередодні похоронів Кеннеді, Освальда уб'є Джек Рубі

Урядова комісія 1964 року дійшла висновку, що Освальд спланував і вчинив убивство Кеннеді одноосібно. Однак багато людей поставили під сумнів висновок комісії, який глузливо називають «теорією чарівної кулі». За цією теорією, начебто, куля влучила в Кеннеді зі спини, вийшла з шиї, пробила зап'ястя і, нарешті, зупинилася в стегні.

Багато з тих, хто відкидає теорію однієї кулі, стверджують, що був ще один стрілець, який перебував на рівні вулиці вздовж маршруту лімузина в місці сумнозвісно відомому під назвою «Трав'янистий пагорб».

Висувалися різні теорії змови щодо того, хто стояв за вбивством президента Кеннеді, включаючи офіцерів ЦРУ, кубинських вигнанців, радянський уряд і американську мафію. Рішення уряду приховувати матеріали протягом багатьох років лише підживлювало віру в змову.

Голова ЦК КПРС СРСР Микита Хрущев і президент США Джон Кеннеді. 3 червня 1961 року
Голова ЦК КПРС СРСР Микита Хрущев і президент США Джон Кеннеді. 3 червня 1961 року

Оголошуючи свій наказ про розсекречення решти документів, Трамп заявив, що хоче прояснити ситуацію щодо вбивств президента Кеннеді, його брата Роберта Кеннеді та правозахисника Мартіна Лютера Кінга-молодшого.

Кеннеді молодший був застрелений в готелі в Лос-Анджелесі у 1968 році, а Кінг був убитий снайпером, коли стояв на балконі свого номера в мотелі у Мемфісі.

«Їхні сім'ї та американський народ заслуговують на прозорість і правду. В національних інтересах нарешті оприлюднити всі записи, пов'язані з цими вбивствами, без зволікань», – йдеться в указі Трампа.

Акт про матеріали про вбивство

Вихід у 1991 році блокбастера Олівера Стоуна «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі» відродив національний інтерес до вбивства Кеннеді і посіяв сумніви серед населення щодо офіційної версії подій.

У фільмі детально розповідається про розслідування вбивства президента Кеннеді 1969 року ексцентричним окружним прокурором Нового Орлеана Джимом Гаррісоном, який вважав, що Освальд був лише цапом-відбувайлом у великій змові з метою вбивства президента.

Національний резонанс, викликаний фільмом, частково підштовхнув Конгрес до ухвалення у жовтні 1992 року Закону про збір документів про вбивство президента Джона Кеннеді, який вимагав, щоб усі документи, пов'язані з вбивством президента Кеннеді, були оприлюднені в повному обсязі до 26 жовтня 2017 року. Винятком були документи, які могли завдати шкоди армії, розвідувальним службам або міжнародним відносинам.

Закон також зобов'язував зберігати всі матеріали, пов'язані з убивством, в єдиній колекції в Національному управлінні архівів і документації у Вашингтоні. Сьогодні колекція складається з понад 5 мільйонів сторінок документів, фотографій, відео, звукозаписів та артефактів.

Трамп перебував на своєму першому президентському терміні, коли закінчився строк, відведений для оприлюднення всіх матеріалів. Однак він і його наступник Джо Байден відклали розсекречення десятків тисяч документів до подальшої перевірки за рекомендацією ФБР, ЦРУ та інших органів національної безпеки. Після того, як ці перевірки були проведені, президенти схвалили розсекречення більшої кількості документів.

У червні 2023 року Байден оголосив про завершення останнього етапу програми розсекречення після того, як його адміністрація оприлюднила понад 15 тисяч документів.

Адміністрація Байдена заявила, що 99% усіх матеріалів було оприлюднено, але закликала відомства продовжувати розсекречувати решту документів у міру необхідності, яких за оцінками близько 4 000.

Виконавчий указ Трампа потенційно може прискорити цей процес. Указ наказує директору національної розвідки і генеральному прокурору протягом 15 днів представити план «повного і всеосяжного оприлюднення» записів, що стосуються вбивства Кеннеді. Також йде мова про представлення плану оприлюднення всіх документів, що стосуються вбивств Роберта Кеннеді та Мартіна Лютера Кінга.

Мартін Лютер Кінг-молодший (посередині)
Мартін Лютер Кінг-молодший (посередині)

Більшість документів, які ще не були оприлюднені, належать ЦРУ. Агентство, можливо, зберігало їх, оскільки вони могли містити імена джерел, які ще живі, розкривати методи збору розвідданих або демонструвати сумнівні судження.

В інтерв'ю телеканалу FOX Джеймс Робеналт, який писав про це вбивство і не вірить, що Освальд діяв сам, сказав, що документи, які залишилися, можуть містити «багато цікавого» про те, як ЦРУ стежило за Освальдом протягом місяців, що передували вбивству президента Кеннеді.

«Вони складають фрагменти в одне ціле, пов'язуть речі між собою», – сказав він, додавши, що може з'явитися щось, «про що ми навіть не знаємо», якщо всі документи будуть опубліковані.

Однак Джеральд Познер, автор книги про вбивство, який вважає, що Освальд був стрільцем-одинаком, сказав, що не очікує від опублікованих матеріалів якихось серйозних сюрпризів.

«Я не думаю, що станеться те, чого більшість американців очікують, тобто документ, який переверне справу з ніг на голову і скаже: «Агов, ось хто вбив Кеннеді, це дійсно була частина таємного уряду, і ось люди, які до цього причетні», – каже він.

Деякі експерти припускають, що підписання указу з цього питання – це лише демонстрація Трампом своїм прихильникам того, що він швидко виконує передвиборчі обіцянки. Це був один з десятків указів, підписаних протягом перших днів його перебування на посаді.

«Великі втрати»: північнокорейські війська зникають з лінії фронту, кажуть чиновники

На зображенні з дрона, наданому українськими спецслужбами, видно тіла загиблих солдатів в Курській області, серед них є і північнокорейські. Росія, грудень 2024 року
На зображенні з дрона, наданому українськими спецслужбами, видно тіла загиблих солдатів в Курській області, серед них є і північнокорейські. Росія, грудень 2024 року

Вже кілька місяців тисячі північнокорейських солдатів штурмують окопи, ухиляються від артилерійського вогню, б'ються пліч-о-пліч з російськими військами, намагаючись витіснити українські війська з російської території.

Коли вони вперше з'явилися минулої осені, розгортання північнокорейських військ занепокоїло західних чиновників. Ті побоювалися, що вони завдадуть удару по українських військах, які вже перебувають в облозі в інших місцях 1100-кілометрової лінії фронту, і змусять їх відступити.

Цього не сталося. І тепер північнокорейські війська, як повідомляється, відводяться з лінії фронту. Причиною, йдеться у публікації New York Times від 31 січня, є великі втрати.

Один український військовий чиновник применшив оцінку New York Times. Представник військової розвідки, який говорив на умовах анонімності, повідомив «Настоящее Время», що північнокорейські війська дійсно були виведені через «великі втрати», але охарактеризував їхнє переміщення як «стандартну операцію».

Однак Командування сил спеціальних операцій повідомило Радіо Свобода, що північнокорейські війська не були помічені в районах, де воювали спецпризначенці, протягом приблизно трьох тижнів: «Ймовірно, зазнавши значних втрат, вони були змушені відступити».

Тіла загиблих військових РФ на Курщині. Серед них, за твердженням джерел проєкту Радіо Свобода «Схеми», також є тіла військових з Північної Кореї. Грудень 2024 року
Тіла загиблих військових РФ на Курщині. Серед них, за твердженням джерел проєкту Радіо Свобода «Схеми», також є тіла військових з Північної Кореї. Грудень 2024 року

Якщо виведення північнокорейських військ або їх значний відступ підтвердиться, це стане потенційно прикрою невдачею для російського командування. Не кажучи вже про удар, якого буде завдано по уявленню про те, що північнокорейські війська здатні вирішальним чином вплинути на ситуацію на полі бою.

Ось що ми знаємо на сьогоднішній день.

Від Пхеньяна до Курська

Тижні минули після застережень від України, підкріплених супутниковими знімками та іншими розвідувальними даними з відкритих джерел, – в середині жовтня північнокорейські війська почали з'являтися в російських регіонах, що межують з Україною. За офіційними даними, їх було понад 11 тисяч.

На той час не було до кінця зрозуміло, чому російські чиновники звернулися до Пхеньяна по допомогу. Деякі експерти припускали, що президент Володимир Путін намагався уникнути оголошення нової мобілізації або відправки призовників на фронт, – кроків, які могли б викликати протистояння всередині Росії.

Західні чиновники сприйняли це як ознаку відчаю. За оцінками Заходу, втрати Росії з початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року становлять понад 700 тис. вбитих і поранених.

«Це свідчить про те, що він може бути у ще більшій біді, ніж більшість людей усвідомлює», – сказав в жовтні тодішній міністр оборони США Ллойд Остін про Путіна. «Він дуже рано пішов на компроміс, щоб отримати додаткову зброю і матеріали від Північної Кореї».

Українські посадовці прогнозували, що вони опиняться в Курську, прикордонному регіоні, де два місяці тому Україна здивувала Росію своїм вторгненням.

І дійсно, українські підрозділи повідомляли про численні зіткнення з північнокорейцями в Курську, а також про те, що деякі з них потрапили в полон.

Чи змінили вони ситуацію на полі бою?

Коли Україна прорвала кордон у серпні, українські війська, частина з яких включали найдосвідченіші, загартовані в боях підрозділи, швидко захопили значну частину території в Курській області: близько 1300 квадратних кілометрів. Це було найбільше введення іноземних військ на російську територію з часів Другої світової війни.

Спочатку оборона Росії була хаотичною і неорганізованою, що викликало здивування і обурення, особливо серед місцевих мешканців. Але командири передислоковували підрозділи, повільно відтісняючи українські війська. Позиції північнокорейських солдатів було розгорнуто в жовтні.

Об'єднані сили Росії та Північної Кореї на сьогоднішній день відбили трохи більше половини території, яку українські війська захопили в Курську.

Через кілька днів після Нового року українське командування віддало наказ про новий наступ у Курській області, щоб спробувати відібрати північнокорейські здобутки. Причина знову була незрозумілою, хоча деякі експерти вважають, що це могло бути зроблено для того, щоб здобути територію і зайняти позицію напередодні можливих мирних переговорів, на яких наполягає президент США Дональд Трамп.

Саме під час цієї операції українські війська захопили кількох північнокорейських полонених.

«Діють вони за радянською тактикою, діють у складі взводів, рот. Вони беруть своєю масовістю», – сказав в інтерв'ю Укрінформ минулого місяця Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський. «(…) коли наступає з декількох сторін там взвод, там взвод, до сотні, а інколи і більше військовослужбовців, які атакують, і доволі сміливі – звичайно, це проблема. Не вистачає навіть боєприпасів».

Тож наскільки серйозними є втрати Північної Кореї?

Українські офіційні особи стверджують, що вони завдали значних втрат північнокорейським військам. Зеленський на початку січня 2025 року заявляв про загибель або поранення 3 800 північнокорейських військовослужбовців.

Військова розвідка оприлюднила фото предметів, захоплених у північнокорейських військ: книги, брошури і навіть мобільні телефони. Однак мало що з їхнього вмісту було доступно громадськості.

У своєму інтерв'ю Сирський підрахував, що близько половини з 11 000-12 000 залучених військовослужбовців були вбиті або поранені.

Але українські оцінки неможливо перевірити.

За кілька днів до того, як Зеленський дав свою оцінку у грудні, головна розвідувальна служба Південної Кореї заявила, що близько 1100 північнокорейців були вбиті або поранені. Білий дім 27 грудня дав свою оцінку: понад 1 000 були «вбиті або поранені в цьому конкретному бою лише за минулий тиждень».

Південнокорейська розвідка надала оновлені дані 13 січня: 200 північнокорейців вбито, 2700 поранено.

Відведення північнокорейських військ від лінії фронту може бути ознакою того, наскільки ефективними були українські атаки, особливо якщо українські сили надають пріоритет знищенню солдатів Пхеньяна.

Але ротація військ також є нормальним явищем на будь-якому полі бою: виснажені солдати потребують відпочинку; підрозділи з великими втратами потребують поповнення або реорганізації; потребують поповнення і боєприпаси та снаряди.

Чи досягнув Ізраїль своєї мети? Чому «Хамас» досі залишається домінуючою силою у Газі?

29-річну ізраїльтянку Арбель Єгуд, яка була заручницею із 7 жовтня 2023 року, бойовики «Хамасу» передають Червоному Хресту на півдні Сектора Гази. 30 січня 2025 року
29-річну ізраїльтянку Арбель Єгуд, яка була заручницею із 7 жовтня 2023 року, бойовики «Хамасу» передають Червоному Хресту на півдні Сектора Гази. 30 січня 2025 року
Абубакар Сіддік

Руйнівна війна Ізраїлю у Секторі Гази погіршила бойові можливості «Хамасу»( угруповання, визнане у США та ЄС терористичним). Однак, хоча угруповання зазнало великих втрат за 15 місяців ізраїльських бомбардувань, воно залишається домінуючою силою в палестинському анклаві. Чому?

Ізраїль обіцяв продовжувати війну в Газі до тих пір, поки не ліквідує «Хамас». Але 15 січня 2025 року сторони домовилися про припинення вогню та обмін заручниками.

І попри те, що Газа лежить у руїнах, а багато ватажків «Хамасу» були знищені Ізраїлем, угруповання, схоже, відновлює свій вплив.

««Хамас» поступово повертає собі контроль, навіть якщо він дуже ослаблений», – каже Німрод Горен, голова єрусалимського Інституту «Мітвім».

Зруйнована бомбардування Джабалія на півночі Сектора Гази. Кадр відео з дрона. 19 січня 2025 року
Зруйнована бомбардування Джабалія на півночі Сектора Гази. Кадр відео з дрона. 19 січня 2025 року

У жовтні 2023 року бойовики «Хамасу» здійснили напад на Ізраїль, убили, знімаючи це на камеру, майже 1200 людей, захопили 251 заручника У відповідь Ізраїль розпочав війну проти «Хамасу», який ховає свою інфраструктуру і зброю у розгалуженій системі підземних тунелів під житловими кварталами Сектору Гази.

За даними Міністерства охорони здоров'я Гази, яке підпорядковане «Хамасу», бомбардування забрали життя понад 46 тисяч людей, а 2,3 мільйонастали біженцями.

«Хамас», який пконтролює Газу з 2007 року, втратив більшу частину свого політичного і військового керівництва під час війни. Лідер угрупування Ісмаїл Ханія був убитий під час ймовірної ізраїльської атаки в Ірані у липні. Його наступник, Ях'я Сінвар, був убитий ізраїльськими силами в Газі у жовтні.

Ізраїль стверджує, що під час війни було вбито до 20 тис. бойовиків «Хамасу», але ця цифра оскаржується бойовим угрупованням, яке однак не повідомило, скільки саме їхніх членів загинули.

Бойовики «Хамасу». Сектор Гази. 30 січня 2025 року
Бойовики «Хамасу». Сектор Гази. 30 січня 2025 року

Безальтернативність

Незважаючи на втрати, «Хамас» зберіг міцний контроль над владою в Газі.

«Хамас» не повинен бути таким сильним, як раніше, тому що угрупування все ще сильніше за будь-яку іншу альтернативу», – сказав Жером Древон, старший аналітик Міжнародної кризової групи, що базується в Брюсселі.

При цьому, угрупування, схоже, поповнює свої ряди.

Палестинці чекають, щоб їх пропустили на єгипетсько-катарському пункті пропуску, повертаючись до своїх домівок на півночі Гази на тлі перемир'я між Ізраїлем і «Хамас». 27 січня 2025 року
Палестинці чекають, щоб їх пропустили на єгипетсько-катарському пункті пропуску, повертаючись до своїх домівок на півночі Гази на тлі перемир'я між Ізраїлем і «Хамас». 27 січня 2025 року

Набрав стільки ж, скільки втратив

Високопоставлені американські чиновники заявили, що «Хамас» набрав стільки ж нових бойовиків, скільки втратив під час війни. Однак вони не вважаються такими ж досвідченими.

Для них не існує політичного компромісу
Древон

Древон заявив, що стратегія Ізраїлю вирішити проблему «Хамас» військовим шляхом провалилася. Альтернативою, за його словами, є політичне врегулювання з палестинцями.

Але проти цього виступають прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу та ультраправі члени його правлячої коаліції.

«Для них не існує політичного компромісу», – каже Древон про ізраїльських ультраправих.

«Йдеться лише про досягнення їхньої повної перемоги. Їхня мета, зрештою, полягає у тому, щоб заблокувати рішення про співіснування двох держав»

19 січня ультраправий міністр національної безпеки Ізраїлю Ітамар Бен-Гвір подав у відставку з кабінету Нетаньягу на знак протесту проти угоди про перемир'я в Газі. Він заявив, що ця угода «знищить усі досягнення Ізраїлю».

Палестинці повертається у Газу. 27 січня 2025 року
Палестинці повертається у Газу. 27 січня 2025 року

Союзник Ірану

Древон каже, що, незважаючи на те, що «Хамас» вижив у війні з Ізраїлем, «поповнювати свій арсенал йому буде складніше». Однак. угруповання отримало певну фінансову і військову підтримку від Ірану.

Ізраїль запровадив сухопутну, морську та повітряну блокаду Гази з 2007 року, та контролює 12-кілометровий сухопутний кордон Гази з Єгиптом. Тель-Авів неодноразово звинувачував «Хамас» у контрабанді зброї через підземні тунелі з Єгипту.

Древон каже, що Іран, ймовірно, продовжить підтримувати «Хамас», але фінансування угруповання більше не буде головною проблемою.

Палестинці повертаються до своїх зруйнованих домівок у секторі Газа
Палестинці повертаються до своїх зруйнованих домівок у секторі Газа

«Пріоритетом Ірану є Іран. Для них важливо знайти нову угоду із західними країнами та США»

Після низки серйозних ударів Іран став слабшим і вразливішим, ніж він був у попередні роки.

Протягом виснажливого 2024 року регіональний вплив Тегерану зменшився, а його військове стримування проти запеклих ворогів Ізраїлю та США ослабло.

Після повернення президента США Дональда Трампа до Білого дому Ісламська республіка має ухвалити складні рішення. Термін дії ядерної угоди між Тегераном і світовими державами також закінчується наприкінці 2025 року.

Навіть якщо іранська допомога зменшиться, «Хамас» не буде зруйнований», – сказав Древон.

«Хамас», швидше за все, залишиться головним гравцем на палестинських територіях, враховуючи те, наскільки міцно він закріпився в Газі і яку підтримку він має на окупованому Західному березі.

Авіатроща у Вашингтоні: зіткнення пасажирського літака із військовим гелікоптером. Що відомо?

Ймовірно, момент зіткнення літака із гелікоптером. Кадр із камери спостереження Національного аеропорту імені Рональда Рейгана у Вашингтоні. США 29 січня 2025 року
Ймовірно, момент зіткнення літака із гелікоптером. Кадр із камери спостереження Національного аеропорту імені Рональда Рейгана у Вашингтоні. США 29 січня 2025 року

Триває рятувальна операція на річці Потомак у Вашингтоні, де увечері 29 січня поблизу аеропорту імені Рональда Рейгана зазнав катастрофи пасажирський літак, зіткнувшись у повітрі із гелкоптером. За повідомленням AP, на борту літака було 60 пасажирів та 4 члени екіпажу, і троє людей було на борту військового гелікоптера. Джерела різних інформаційних агентств кажуть, що ймовірність виживання людей дуже незначна. Радіо Свобода зібрало подробиці про авіатрощу та рятувальну операцію.

29 січня увечері світ облетіла новина про те, що у Вашингтоні у річку впав пасажирський літак American Eagle рейсу 5342. Пізніше інформаційні агентства з посиланням на Федеральне авіаційне управління США (FAA) повідомили, що літак зіткнувся із військовим гелікоптером Black Hawk.

Причини зіткнення з'ясує слідство.

За оцінками експертів, літак був лише на висоті 300 футів (91 метр) над рівнем землі і готувався приземлитися, коли впав разом із вертольотом у річку.

Рятувальні підрозділи розгорнуті на березі Потомака. Операцію зі спасіння людей утруднює те, що температура води ледь вища нуля. Вашингтон, США, 30 січня 2025 року
Рятувальні підрозділи розгорнуті на березі Потомака. Операцію зі спасіння людей утруднює те, що температура води ледь вища нуля. Вашингтон, США, 30 січня 2025 року

Що сталося?

Отже, як уточнюють інформаційні агентства, у повітрі зіткнулися регіональний літак Bombardier CRJ700 авіакомпанії PSA Airlines, який летів з Вічити, штат Канзас, та гелікоптер Sikorsky H-60 Black Hawk, що здійснював тренувальний виліт.

Авіакатастрофа сталася, за повідомленням Федерального управління цивільної авіації, близько 21:00 за місцевим часом, коли військовий гелікоптер йшов на посадку на злітно-посадкову смугу аеропорту.

American Airlines підтвердили кількість пасажирів та членів екіпажу на борту пасажирського літака, тобто 60 людей та 4 членів екіпажу.

Після катастрофи поліція Вашингтону спільно з військовими США почали пошуково-рятувальні роботи в річці Потомак, що тривають досі.

Скільки загиблих?

Про точну кількість загиблих у результаті зіткнення літака та гелікоптера наразі невідомо. Офіційні особи США також поки що не повідомляли про кількість загиблих.

Reuters цитує припущення сенатора США Роджера Маршалла від штату Канзас, звідки вилетів пасажирський літак, що він розбився і що «більшість, якщо не всі, хто був на борту, загинули».

Коли помирає одна людина – це трагедія, але коли помирає багато, багато, багато людей – це нестерпне горе
Роджер Маршалл

«Коли помирає одна людина – це трагедія, але коли помирає багато, багато, багато людей – це нестерпне горе. Це розбите серце, яке не піддається виміру», – сказав сенатор Роджер Маршалл.

Два джерела повідомили Reuters, що з води дістали велику кількість тіл. CBS News, посилаючись на представника поліції, пише, що знайшли щонайменше 18 загиблих.

Рятувальна операція в річці Потомак у Вашингтоні перетворилася на пошукову, заявив очільник пожежної служби міста Джон Доннеллі на пресконференції 30 січня. Він пояснив це тим, що рятувальники «не вірять», що внаслідок аварії є вцілілі.

Доннеллі сказав, що з холодної води річки Потомак витягли 27 загиблих пасажирів літака, а також одне тіло з борту гелікоптера армії США Black Hawk, який перебував у навчальній місії, коли сталася аварія.

Reuters також повідомляє, що на борту літака були фігуристи США, їхні члени сімей та тренери, які поверталися з табору після чемпіонату з фігурного катання у Вічиті, посилаючись керівний орган фігурного катання на ковзанах.

«Ми спустошені цією невимовною трагедією і сім’ї жертв залишаються у наших серцях», – йдеться у заяві Федерації фігурного катання на ковзанах США.

Російське агентство ТАРС повідомляє, що серед тих, хто був на борту, були колишні російські чемпіони світу з фігурного катання Євгенія Шишкова та Вадим Наумов.

Російські фігуристи Євгенія Шишкова та Вадим Наумов виступають у парному катанні на чемпіонаті світу з фігурного катання 1994 року
Російські фігуристи Євгенія Шишкова та Вадим Наумов виступають у парному катанні на чемпіонаті світу з фігурного катання 1994 року

Джек Поттер, президент і головний виконавчий директор Управління аеропортів Вашингтона, сказав, що служби швидкого реагування перебувають у «режимі надання порятунку».

Міністр внутрішньої безпеки Крісті Ноем заявила в соцмережі X, що «всі наявні ресурси Берегової охорони США» задіяні в пошуково-рятувальних роботах.

Начальник пожежної служби Вашингтону Джон Доннеллі повідомив, що щонайменше 300 рятувальників продовжують працювати над «дуже складною» рятувальною операцією.

Через холодну погоду у Вашингтоні гіпотермія є ризиком для рятувальників і тих, хто, можливо, вижив. Температура води у Потомаку наближається до нуля.

Човен аквалангістів на місці падіння літака у річку Потомак. Вашингтон, 30 січня 2025 року
Човен аквалангістів на місці падіння літака у річку Потомак. Вашингтон, 30 січня 2025 року

Причини і розслідування

Радіозв’язок між диспетчерською вежею і гелікоптером показав, що екіпаж гелікоптера знав, що літак знаходиться поблизу.

За даними AP, за кілька хвилин до посадки авіадиспетчери скоригували посадкову смугу комерційного пасажирського літака. Це підтверджують сайти відстеження польотів і показують, що літак скоригував своє наближення до нової злітно-посадкової смуги.

Ртяувальники працюють на місці падіння пасажирського літака у річку Потомак. Вашингтон, 30 січня 2025 року
Ртяувальники працюють на місці падіння пасажирського літака у річку Потомак. Вашингтон, 30 січня 2025 року
Гелікоптер летів прямо на літак протягом тривалого періоду часу
Дональд Трамп

Менш ніж за 30 секунд до катастрофи авіадиспетчер Вашингтонського національного аеропорту контактував з військовим гелікоптером два рази, один раз із запитанням, чи бачить він у полі зору літак, що прибуває. Через кілька секунд після другого контакту літак і гелікоптер зіткнулися.

Про катастрофу висловився президент США Дональд Трамп у мережі Truth Social.

«Гелікоптер летів прямо на літак протягом тривалого періоду часу. ЯСНА НІЧ, вогні на літаку палали, чому гелікоптер не пішов вгору або вниз або не повернув», – написав він.

«Чому диспетчерська вежа не сказала гелікоптеру, що робити, замість того, щоб запитати, чи бачать вони літак? Це погана ситуація, яка виглядає так, ніби її треба було запобігти. НЕДОБРЕ!!!»

Пентагон заявив, що розпочинає розслідування. Слідчі намагатимуться зібрати докупи останні моменти перед зіткненням літака та гелікоптера, повідомляє AP. Дослідити необхідно комунікацію з авіадиспетчерами, а також втрату висоти пасажирським літаком.

Попередня катастрофа пасажирського літака в США сталася З лютого 2009 року.

Однак після того була низка інцидентів, що ледь не призвели до катастроф. В останні роки це викликало серйозні побоювання щодо безпеки польотів.

Через протести прем'єр Сербії пішов у відставку, а за ним піде і уряд? Що відбувається у Белграді?

Студенти Белградського університету беруть участь у 24-годинній блокаді великої транспортної розв'язки під час протесту в столиці Сербії 27 січня
Студенти Белградського університету беруть участь у 24-годинній блокаді великої транспортної розв'язки під час протесту в столиці Сербії 27 січня
Іва Мартинович

Відставка прем'єр-міністра Сербії Мілоша Вучевича може виявитися недостатньою для припинення студентських протестів, які спалахнули після загибелі 1 листопада 2024 року 15 людей внаслідок обвалу бетонного навісу на будівлі вокзалу в місті Нові-Сад. І це незважаючи на те, що відставка Вучевіча була однією із початкових вимог протестувальників. Чому ситуація залишається напруженою? Пояснюють аналітики

Спочатку після трагедії у місті Нові-Сад протестувальники закликали піти у відставку прем'єра Сербії Мілоша Вучевича і мера Нового Саду Мілана Джурича.

І ось, після майже трьох місяців протестів, 28 січня Вучевич подав у відставку, а за ним і Джурич.

Акція протесту у Белграді. Сербія. 19 січня 2025 року
Акція протесту у Белграді. Сербія. 19 січня 2025 року

Це сталося після того, як 27 січня президент Сербії Александр Вучич заявив, що всі вимоги студентів будуть виконані. Вучич, схоже, намагався розрядити ситуацію, бо кількість протестів збільшувалася по всій країні.

Уночі протестувальників підтримали фермери, які заблокували тракторами головні автошляхи Белграда.

Блокування руху протестувальниками та фермерами на одному із автошляхів Белграда. Сербія
Блокування руху протестувальниками та фермерами на одному із автошляхів Белграда. Сербія

Гнів через загибель людей переріс у більш широке невдоволення.

Протестувальники тепр заявляють, що вони не цікавляться політикою і не вважають відставки ключовим питанням. Натомість вони кажуть, що хочуть, щоб сербські інституції працювали як слід.

«Ми б хотіли жити в країні, де кожна установа просто виконує свою роботу незалежно, без корупції та зовнішнього тиску», – сказала в інтерв'ю Радіо Свобода студентка університету Яна Ломіч під час однієї із нічних блокад.

27 січня демонстранти у Белграді розпочали 24-годинну блокаду ключової транспортної розв’язки. Сербія
27 січня демонстранти у Белграді розпочали 24-годинну блокаду ключової транспортної розв’язки. Сербія

Опозиція підтримує студентів

Учасників протестів підтримує сербська опозиція.

29 січня парламент Сербії, нібито, має винести на голосування вотум довіри до уряду. Опозиція заявила, що це давня вимога і що вони підтримують позицію студентів.

Протестувальники вимагають покарати тих, хто вчиняє напади на студентів, які беруть участь в акціяї. Белград, Сербія.16 січня 2025 року.
Протестувальники вимагають покарати тих, хто вчиняє напади на студентів, які беруть участь в акціяї. Белград, Сербія.16 січня 2025 року.

Є чотири основні вимоги:

  • оприлюднення всіх документів, що стосуються реконструкції вокзалу в Новому Саді на тлі підозр про корупцію,
  • зняття звинувачень проти студентів, заарештованих під час перших акцій протестів,
  • висунення звинувачень проти осіб, які вчинили напад на студентів-протестувальників,
  • і збільшення на 20% державного фінансування державних університетів.

У грудні уряд схвалив 20% зростання бюджету на 2025 рік.

Вучич заявив, що всі документи, які стосуються реконструкції залізничного вокзалу у місті Нові-Сад, були оприлюднені. Він заявляв про це і раніше, але деякі протестувальники заперечують, що оприлюднили всі документи.

Президент Сербії Александр Вучич
Президент Сербії Александр Вучич

«Ми завжди відкриті до будь-якої форми переговорів і співпраці, але ми не хочемо, щоб з нами грали в ігри, і зрозуміло, що це відбувається вже два місяці», – сказав Нікола Мутавджіч, студент юридичного факультету, який брав участь у 24-годинній блокаді руху в Белграді 27 січня.

Вучич також заявив, що звинувачення проти протестувальників будуть зняті і що проти 37 осіб порушено кримінальні справи за напади на студентів.

Проте, дося неясно, чи всі звинувачення будуть зняті, і чи всім ймовірним нападникам будуть пред'явлені звинувачення.

Протести у Белграді. Сербія. 27 січня 2025 року
Протести у Белграді. Сербія. 27 січня 2025 року

Студентський рух не має лідерів

Також незрозуміло, що відбудеться в парламенті 29 січня і чи відбудеться взагалі. Вотум довіри, коли прем'єр-міністр вже подав у відставку, здається недоречним і навряд чи заспокоїть суспільний гнів.

«З відставкою прем'єр-міністра весь кабінет міністрів провалюється, так що практично весь уряд йде у відставку», – заявив Вучевіч 28 січня.

Уряд має зібратися на засідання ввечері 28 січня.

Згідно з конституцією Сербії, він виконуватиме свої обов'язки до 30 днів, поки новий уряд не буде затверджений парламентом.

Якщо цього не станеться, Вучич має оголосити нові парламентські вибори. Опозиційні партії закликали до формування тимчасового уряду, проти чого виступає правляча Сербська прогресивна партія Вучича.

«Ісус повернувся на землю у подобі китаянки». Як китайська християнська група проникає у Румунію

Спільна молитва членів Церкви Всемогутнього Бога (ЦВБ)
Спільна молитва членів Церкви Всемогутнього Бога (ЦВБ)
Сімона-Теодора Карлуджа

Бухарест – Завдяки онлайн-проповідям, ШІ і активній віртуальній спільноті китайська християнська група Церква Всемогутнього Бога (ЦВБ), яку називають «сектою» та переслідують в Китаї, знаходить нових членів у Румунії.

Радіо Свобода відстежило десятки румунських онлайн-груп, пов'язаних з ЦВБ, кожна з яких налічує від десятків до сотень тисяч підписників, а проповіді проводяться двічі на день. Хоча ці проповіді сповнені піднесених гімнів, основна віра церкви полягає в тому, що Ісус повернувся на землю в образі китаянки, щоб спричинити апокаліпсис.

Церква Всемогутнього Бога (ЦВБ), також відома як Східна Блискавка, стверджує, що має мільйони послідовників по всьому світу, і з 2018 року має онлайн-присутність в Румунії. Зовсім недавно, лише за останній рік, з'явилася велика кількість груп у WhatsApp та сторінок у Facebook, багато з яких налічують понад 50 тис. членів. Всі ці сторінки ведуться румунською мовою, але багато адміністраторів знаходяться в інших європейських країнах, таких як Іспанія, Греція, Франція та Сербія, а також деякі в Румунії.

«Однією з причин їхнього зростання є те, що вони представляють послання, яке є привабливим для людей, що вже мають ґрунтовний досвід у християнстві», – розповіла Радіо Свобода Холлі Фолк, професорка Університету Західного Вашингтона, яка досліджує ЦВБ із 2016 року.

«Більшість людей, які приєднуються, вже мають знайомство з християнством, а якщо у вас його немає, то це не те середовище, в яке ви можете легко влитися»

Церква Всемогутнього Бога, одна з найбільших християнських сект Китаю, знаходить послідовників по всьому світу
Церква Всемогутнього Бога, одна з найбільших християнських сект Китаю, знаходить послідовників по всьому світу

Попри тиск з боку влади Китаю і за його межами ЦВБ швидко набирає навих прихильників у світі. Хоча досі залишається таємницею хто ж фінансує цю релігійну організацію і керує її діяльністю в Китаї та за кордоном.

Зростаюча кількість послідовників секти в Румунії знаменує собою новий етап в історії поширення цього китайського відгалуження християнства у західному світі.

Східна блискавка йде на Захід

Фолк каже, що група відома своєю активною присутністю в Інтернеті, що частково пов'язано з проблемами безпеки, з якими стикаються її члени в Китаї. Там вона десятиліттями була об'єктом репресій з боку Комуністичної партії Китаю, що змусило багатьох її членів рятуватися від переслідувань і шукати притулку закордоном.

«Існує велике занепокоєння щодо безпеки. Вони є мішенню в Китаї, і в багатьох країнах існує страх щодо їхнього імміграційного статусу», – стверджує дослідниця.

«Це одна з причин, чому все відбувається переважно в Інтернеті і вони використовують фальшиві імена»

ЦВБ не відповіла на запит Радіо Свобода із проханням про коментарі та відповіді на запитання.

Заснована колишнім вчителем фізики Джао Вейшань у 1989 році на північному сході Китаю, ця церква зациклена на сценаріях кінця світу і її головне твердження, що Христос повернувся на Землю в образі китаянки на ім'я Ян Сянбінь, з якою Джао нібито має прямий контакт.

Після того, як у 1995 році в Пекіні ЦВБ заборонили і класифікували як секту, Джао, як повідомляється, втік до США, де отримав притулок у 2000 році. Вважається, що і Ян також перебуває у США.

Серед інших постулатів ЦВБ – опір Комуністичній партії Китаю, так званому «великому червоному дракону». Той, хто чинить цей опір, має шанс на спасіння під час апокаліпсису.

Тож, зрозуміло, що цей постулат поставив ЦВБ під приціл влади Китаю, яка і так завжди з глибокою підозрою ставилася до християнства та релігійних сект.

Зокрема, в Китаї великий резонанс мало відео з камери, на якому як стверджувалося, у 2014 році члени ЦВБ забили до смерті жінку в Макдональдсі після того, як та відмовилася приєднатися до них. Китайська влада використала цей резонанс для подальших репресій проти церкви, розпочавши хвилю арештів, хоча експерти стверджують, що цей напад, швидше за все, скоїв божевільний, а ЦВБ не толерють насильство.

Тиск з боку Комуністичної партії змусив членів ЦВБ виїхати за кордон. Багато з них подали прохання про притулок у Сполучених Штатах і Канаді, деяких країнах Азії, таких як Японія і Тайвань, а також у Західній Європі.

Іспанія, де базується багато адміністраторів груп румунської присутності ЦВБ, була провідною європейською країною призначення, де було подано понад 500 заяв про надання притулку.

Румунська Церква Всемогутнього Бога у WhatsApp
Румунська Церква Всемогутнього Бога у WhatsApp

Массімо Інтровіньє, соціолог і юрист з Італії, який десятиліттями досліджував ЦВБ, нещодавно написав, що деякі з цих клопотань про надання притулку нещодавно були відхилені, і що китайська влада відіграла певну роль у спробах повернути членів ЦВБ до Китаю.

«Китайські посольства і консульства продовжують надавати владі і судам в країнах, куди прибувають біженці, ворожу інформацію про ЦВБ», – писав Інтровіньє на початку цього місяця.

Румунська глава

Всі проповіді ЦВБ у Румунії, які відвідали кореспонденти Радіо Свобода протягом січня, проходили онлайн. І хоча були запевнення, що зустрічі офлайн відбудуться незабаром, у жодній із груп інформацією про це ніхто не ділився.

Одну з проповідей для 30 осіб, до якої долучилося Радіо Свобода у січні, провела жінка, яка назвалася румунським ім'ям і сказала, що вона з Сінгапуру, але вийшла заміж за румуна і живе в Іспанії. Десятки проповідей, які відбулися протягом тижня, були проведені румунською мовою і використовували темп і християнські образи православного богослужіння, що є домінуючою формою християнства в Румунії.

Деякі проповіді проводили румуни. Одна з румунських адміністраторів групи – жінка у віці 60 років, яка розповіла Радіо Свобода про свою добровільну роботу з ЦВБ на умовах анонімності, – сказала, що вона очолила групу у Фейсбуці після того, як її створили китайські члени церкви, і що її роль полягає в тому, щоб знайомити потенційних нових членів з віруваннями ЦВБ. Вона сама стала вірянкою ЦВБ.

«Усе своє життя я не мала часу ходити до церкви, виховувала дітей, водночас працюючи, і тепер я знайшла відповідь на всі свої питання», – стверджує ця жінка.

Румунська онлайн-спільнота зростає

Активні групи у Facebook і WhatsApp також посилаються на сторінки YouTube, де є пісні і майстерно зняті короткометражні фільми, що висвітлюють переконання ЦВБ.

Деякі групи набирають тисячі нових підписників за один тиждень, а за місяць публікують понад 10 тис. нових постів.

Однак Радіо Свобода не змогло перевірити, чи всі ці учасники та публікації були справжніми. Схоже, що багато з розміщених зображень та відео були створені за допомогою штучного інтелекту (ШІ), де вони поєднували вчення ЦВБ із православними релігійними темами, пов'язаними з Румунією.

Незважаючи на широке використання ШІ для створення постів у групах, у ЦВБ, очевидно, є віруючі румунські члени.

Члени ЦВБ хочуть створити місцевих лідерів
Фолк

Одна румунка прочитала онлайн-проповідь, але відмовилася розмовляти з Радіо Свобода і розповіла групі, що, незважаючи на належність до ЦВБ, вона все ще відвідує богослужіння у місцевій румунській православній церкві. Вона розповіла Радіо Свобода, що кількість румунських членів церкви зростає, і стверджує, що вони регулярно зустрічаються особисто.

«Члени ЦВБ вірять у своє послання і хочуть залучити місцевих членів і створити місцевих лідерів», – сказав Фолк. «Ви не можете виростити традицію лише з кількох веб-сайтів».

Церква Всемогутнього Бога проводить свою діяльність і в Україні через різні онлайн-ресурси – свої сторінки у Facebook та Youtube.

Український веб-сайт групи надає доступ до книг, фільмів та інших релігійних матеріалів. Офіційних даних щодо кількості послідовників або масштабів присутності ЦВБ в Україні немає.

У 2016 році піч час академічного обміну між релігієзнавцями Сінгапуру та Китаю, Янь Кедзя, президент Шанхайської асоціації релігієзнавства та Інституту релігієзнавства Шанхайської академії соціальних наук, сказав, що ЦВБ є прикладом «прихованого прояву релігійного екстремізму».

ЦВБ «бере гроші своїх послідовників, проводить промивання мізків і підбурює людей до антигромадської діяльності», додав він.

Середовище традиційних християн не приймає вчення «Східної блискавки»- «Церкви Всемогутнього Бога», і вважають, що адепти цієї секти безпідставно видають себе за християн, бо «насправді вони відкидають і спотворюють справжнє біблійне вчення».

Як євреї у Болгарії врятувалися від знищення нацистами

Делчев: депортація болгарських євреїв до таборів смерті в Польщі так і не відбулася
Делчев: депортація болгарських євреїв до таборів смерті в Польщі так і не відбулася

У заходах вшанування 80-ої річниці звільнення в'язнів нацистського табору смерті «Аушвіц» бере участь і голова євреської спільноти Болгарії Максим Дельчев, щоб згадати про жахіття, які нацисти розв'язали в Європі, а також про моральну стійкість громадян Болгарії.

Голова Єврейської релігійної ради Болгарії Делчев каже, що для євреїв його країни Друга світова війна «не була ані білою, ані чорною. Це складна історія».

Цар Болгарії Борис III на прогулянці з Адольфом Гітлером у Німеччині в червні 1941 року
Цар Болгарії Борис III на прогулянці з Адольфом Гітлером у Німеччині в червні 1941 року

У 1941 році Болгарія, під тиском Гітлера, вступила в союз з нацистською Німеччиною. Софія швидко отримала свою нагороду – контроль над захопленими нацистами територіями сучасної Греції та Північної Македонії, які Болгарія втратила після Першої світової війни.

Коли воєнна машина нацистів посилила переслідування євреїв, Болгарія слідувала їхньому прикладу і прийняла нацистський закон, який був спрямований проти єврейської меншини, що становила менше ніж 1% населення.

У Софії радіоприймачі, що належали євреям, передають державі після ухвалення Закону про захист нації 1941 року
У Софії радіоприймачі, що належали євреям, передають державі після ухвалення Закону про захист нації 1941 року

Для болгар «Закон про захист нації» був одночасно і незрозумілим, і відразливим.

«До війни не було жодного міста [в Болгарії] з окремим єврейським районом або відокремленим гетто», – пояснив Делчев Радіо Свобода.

Пересічний болгарський єврей жив із християнами по сусідству, розділяючи з ними труднощі та радощі життя. Майже 1 000 євреїв загинули, борючись за Болгарію під час Балканських воєн та Першої світової війни.

Болгари вітають нацистські війська, які увійшли до країни в березні 1941 року
Болгари вітають нацистські війська, які увійшли до країни в березні 1941 року

«Цей закон і подібні до нього кладуть край нашим народним і конституційним свободам, за які проливали кров наші предки», – йшлося в одному відкритому листі, який у Софії підписали сотні болгар, які не були євреями.

Впливова у Болгарії Православна Церква також засудила антиєврейський закон. Словами, які, вочевидь, були спрямовані проти союзу Болгарії з нацистською Німеччиною, церковні лідери закликали уряд протидіяти «реальним загрозам» для Болгарії, «з яких би джерел ці загрози не надходили».

Євреїв у Польщі саджають на потяги, що прямували до табору смерті у Треблінці, 1942 рік
Євреїв у Польщі саджають на потяги, що прямували до табору смерті у Треблінці, 1942 рік

Коли в окупованій нацистами Європі почала діяти жахлива машина Голокосту, німці виявили, що в Болгарії у них виникла проблема.

«Ментальність болгарського народу, позбавлена ідеологічного просвітлення, яке маємо ми», – писав Адольф-Гайнц Бекерле, нацистський посол у Болгарії.

Болгари, які виросли разом з «вірменами, греками і ромами, не бачать в євреях жодних вад, які б могли виправдати якісь особливі закони проти них», – скаржився Бекерле.

Євреї з Македонії в концтаборі в Скоп'є, фотографія зроблена перед депортацією до табору смерті Треблінка в Польщі
Євреї з Македонії в концтаборі в Скоп'є, фотографія зроблена перед депортацією до табору смерті Треблінка в Польщі

Для болгар уся жорстокість «остаточного вирішення єврейського питання» їхнього воєнного союзника стала очевидною, коли потяги з євреями, яких свідки описували як «птахів у клітці», вивозили з утримуваних болгарами регіонів північної Греції та Македонії через Болгарію до окупованої нацистами Польщі.

Майже кожен з 11 343 євреїв, перевезених з територій, контрольованих Болгарією, до Польщі, загинув у таборах смерті.

Коли пронацистські бюрократи в Софії почали складати плани з облави на євреїв у самій Болгарії, стався витік деталей таємного плану, що викликало непокору.

Димитар Пешев (в центрі зліва з вусами) розмовляє з жителями Кюстендилу на тлі побоювань масової депортації
Димитар Пешев (в центрі зліва з вусами) розмовляє з жителями Кюстендилу на тлі побоювань масової депортації

Димитар Пешев, заступник голови болгарського парламенту, підготував лист-протест проти планів депортації, який він переконав підписати 41 іншого члена парламенту.

Згодом Пешев згадував, що пішов на цей небезпечний крок, щоб уберегти Болгарію від «плями, на яку вона не заслуговує».

Коли в деяких регіонах Болгарії проводили облави на євреїв напередодні запланованої депортації, вище православне духовенство також кинуло виклик владі.

Як повідомлялося, один із церковних лідерів переліз через огорожу тимчасового концентраційного табору, щоб запевнити своїх єврейських співгромадян: «Куди ви підете, туди піду і я».

Члени єврейської громади Болгарії під час поминальної служби в софійській синагозі в 1997 році
Члени єврейської громади Болгарії під час поминальної служби в софійській синагозі в 1997 році

Попри неодноразові спроби з боку нацистських функціонерів у Софії, депортація болгарських євреїв до таборів смерті в Польщі так і не відбулася. Понад 48 000 євреїв, яких планували знищити, вдалося врятувати завдяки опору болгарського народу.

У час вшанування пам'яті жертв Голокосту Делчев каже, що рідкісний приклад Болгарії зумовлений кількома факторами.

На відміну від країн, що перебували під ворожою нацистською окупацією, болгари, як союзники нацистської Німеччини, мали певну автономію у порівнянні з країнами, де за антинацистську позицію карали розстрілами без суду і слідства.

«Це не було схоже на Польщу чи Югославію, якими керували нацисти», – розповів Делчев в інтерв'ю Радіо Свобода.

Окрім того, Делчев відзначає «дуже сильну і моральну православну церкву», культурній силі якої практично неможливо було протистояти навіть авторитарному уряду.

Пам'ятник вдячності болгарам у Варні
Пам'ятник вдячності болгарам у Варні

У 1946 році після закінчення війни і приходу до влади лівого уряду, підтримуваного Радянським Союзом, майже все єврейське населення Болгарії виїхало до Ізраїлю. Сьогодні тут залишилося лише близько 5 000 євреїв.

Щороку 10 березня євреї у Болгарії відзначають День порятунку свого народу, а в містах по всій країні та в Ізраїлі встановлені пам'ятники, присвячені подіям 80-річної давнини.

Прогулюючись повз Археологічний музей приморського міста Варна, можна помітити пам'ятник у вигляді єврейського музичного духового інструмента шофар. На самому монументі викарбувано подяку болгарам «за наш порятунок під час Голокосту», яка завершується словами: «Ми пам'ятаємо!».

Кремль не зважає на нову загрозу санкцій від Трампа. Але чи варто Путіну турбуватися?

Економіка Росії «розвалюється», написав президент США Дональд Трамп і попередив про нові санкції
Економіка Росії «розвалюється», написав президент США Дональд Трамп і попередив про нові санкції

На третій день свого президентства Дональд Трамп пригрозив посилити санкції проти Росії, якщо Кремль не зробить кроків до укладення мирної угоди з Україною. Як відреагували у Москві і що думають аналітики про це попередження?

Задовго до інавгурації цього тижня і навіть до своєї перемоги на виборах у листопаді Дональд Трамп обіцяв завершити війну Росії проти України, при цьому майже не розкриваючи, як він планує це зробити.

Трам підвищує ставки

Якщо ми не укладемо угоду найближчим часом, у мене не залишиться іншого вибору, окрім як запровадити високі податки, мита та санкції на все, що Росія продає
Трамп

22 січня Трамп окреслив один із важелів, який, за його словами, планує використовувати, аби змусити Росію сісти за стіл переговорів – критично важливий перший крок до будь-якої угоди. Він заявив, що введе нові санкції проти Москви, якщо вона виявить упертість.

«Якщо ми не укладемо угоду найближчим часом, у мене не залишиться іншого вибору, окрім як запровадити високі податки, мита та санкції на все, що Росія продає Сполученим Штатам і іншим країнам-учасникам», – написав Трамп у своєму пості на соціальній платформі Truth Social.

Попередні заяви Трампа, у яких він хвалив Путіна, критикував допомогу США Україні та висловлював бажання швидко завершити бойові дії, викликали занепокоєння серед прихильників України. Вони побоюються, що Трамп може пожертвувати інтересами Києва заради угоди, яка зміцнить Росію.

Проте цього тижня Трамп використовує жорстку риторику проти Росії.

Пост від 22 січня є останнім із серії різких заяв, у яких він наголошував, що війна руйнує Росію, і закликав Путіна шукати мир, поки не стало запізно: економіка Росії «розвалюється», написав він.

Президент США Дональд Трамп і президент Росії Володимир Путін у президентському палаці в Гельсінкі в липні 2018 року, під час першого терміну Трампа
Президент США Дональд Трамп і президент Росії Володимир Путін у президентському палаці в Гельсінкі в липні 2018 року, під час першого терміну Трампа

«Ворог стоїть біля наших воріт?»

Тон і зміст його заяв сподобалися як Києву, так і західним прихильникам тиску на Росію. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга назвав слова Трампа «сильним сигналом».

Кремль, своєю чергою, швидко дав зрозуміти, що загроза нових санкцій не вплине на нього. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив 23 січня, що в Кремлі не бачать «нічого принципово нового».

Прокремлівський телеведучий Володимир Соловйов висловився ще різкіше, намагаючись заспокоїти росіян.

«Що, з Росією можна так розмовляти? Ми що, програємо війну? Ворог стоїть біля наших воріт?», – написав він у Telegram.

Ці коментарі перегукуються із впевненістю Путіна в тому, що війна йде добре для Росії, попри великі втрати, яких вона зазнає на полі бою, і що економіка тримається, незважаючи на високу інфляцію та інші проблеми.

Під цією оболонкою, однак, може ховатися занепокоєння і деякі експерти зазначають, що нова загроза санкцій від Трампа лише посилить ці тривоги.

«Я думаю, що це справді стривожило Кремль», — сказав Найджел Ґулд-Девіс, старший науковий співробітник з питань Росії та Євразії в Міжнародному інституті стратегічних досліджень у Лондоні, в інтерв’ю для Радіо Свобода.

Орієнтир чи хибна думка, яка веде до провалу?

На думку Ґулд-Девіса, Трамп «встановив орієнтир» майже відразу після вступу на посаду, чим викликав занепокоєння, що він може змусити Україну піти на поступки. Однак останні заяви Трампа більше спрямовані на тиск на Путіна, ніж на Україну.

Не варто переоцінювати вплив економічних труднощів на плани Путіна щодо України
Становая

Інші аналітики скептично ставляться до того, що економічні проблеми змусять Путіна відмовитися від прагнення підкорити Україну, навіть якщо мирна угода дозволить Росії контролювати близько 20% окупованих територій.

«Не варто переоцінювати вплив економічних труднощів на плани Путіна щодо України», — написала Тетяна Становая, старша наукова співробітниця Центру Карнегі з питань Росії і Євразії (Carnegie Russia Eurasia Center), на платформі X.

«На мою думку, незалежно від економічної ситуації, Путін продовжить прагнути завершити війну на умовах, вигідних для Росії. Для нього це екзистенційний конфлікт. Він глибоко переконаний у тому, що без «дружньої України» довгострокове виживання Росії опиняється під загрозою».

Лідер Росії Володимир Путін (праворуч) і президент Ірану Масуд Пезешкіян на церемонії підписання договору про партнерство для поглиблення їхніх зв’язків після переговорів у Кремлі в Москві, Росія, у п’ятницю, 17 січня 2025 року
Лідер Росії Володимир Путін (праворуч) і президент Ірану Масуд Пезешкіян на церемонії підписання договору про партнерство для поглиблення їхніх зв’язків після переговорів у Кремлі в Москві, Росія, у п’ятницю, 17 січня 2025 року


Крім того, за словами Станової, похмура картина економічного становища Росії, яку змальовує Трамп, «суперечать переконанням самого Путіна щодо стану російської економіки», яку він вважає «предметом гордості, особливо в порівнянні із західними економіками».

«Якщо Трамп планує використати цю віру [у слабкість економіки Росії] як важіль, щоб змусити Путіна піти на поступки, то це приречене на провал», – написала вона в іншому пості.

Чоловік заходить до пункту обміну валют у Санкт-Петербурзі, Росія, грудень 2024 року. У листопаді 2024 року російський рубль впав до найнижчого рівня з березня 2022 року
Чоловік заходить до пункту обміну валют у Санкт-Петербурзі, Росія, грудень 2024 року. У листопаді 2024 року російський рубль впав до найнижчого рівня з березня 2022 року

Вторинні санкції та «тіньовий флот»

Однак інші експерти вважають, що значне посилення економічного тиску може змінити розрахунки Путіна.

США мають унікальну та страшну зброю – вторинні санкції
Ґулд-Девіс

Скептики, утім, нагадують, що численні раунди західних санкцій, запроваджених після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, не змогли серйозно послабити її здатність продовжувати війну. Іншим питанням є те, які потенційні каральні заходи ще залишаються після того, як адміністрація Байдена, за 10 днів до інавгурації Трампа, ввела санкції, які американські чиновники назвали найжорсткішими на той момент.

Проте значні можливості для санкцій усе ще є, стверджує Найджел Ґулд-Девіс.

«США мають унікальну та страшну зброю – вторинні санкції», – сказав він, маючи на увазі заходи, які вводяться не проти самої Росії, а спрямовані на те, щоб відмовити інші країни та організації від здійснення операцій, які могли б допомогти Москві продовжувати війну.

Вашингтон і Захід також можуть посилити санкції на російський «тіньовий флот» – здебільшого старі й незастраховані судна, які використовуються для обходу обмежень і забезпечення надходження доходів від продажу нафти.

Рейчел Зіемба, експертка з питань санкцій із Центру нової американської безпеки, вважає, що посилення виконання вже запроваджених економічних санкцій і впровадження вторинних санкцій могли б стати найзначнішими кроками, які могла б зробити адміністрація Трампа.

Росії вдалося пом’якшити вплив масштабних санкцій США та заборон на технології за допомогою посередників у третіх країнах, таких як Китай, Казахстан, Узбекистан і Киргизстан. За словами Зіемби, ці країни є вразливими до вторинних санкцій.

Китай, зокрема, відіграє важливу роль у підтримці Росії через постачання технологій подвійного призначення та закупівлі нафти.

«Питання в тому, чи буде адміністрація Трампа більш готова, ніж адміністрація Байдена, запроваджувати санкції проти китайських банків за підтримку російських військових ланцюгів поставок або закупівлю російської нафти», – зазначила вона.

«Поки що залишається відкритим питання, наскільки це риторика і наскільки – реальні дії», – додала експертка.

(Кореспондент Радіо Свобода в Північній Америці Тодд Прінс долучився до підготовки цього матеріалу з Вашингтона.)

  • Понад 1200 міжнародних компаній вийшло з Росії, що вшестеро перевищує найбільший попередній масовий вихід компаній за історію, що відбувався в 1980-х роках в Південній Африці.
  • Майже два мільйони освічених росіян виїхали з Росії, включаючи пів мільйона, які переїхали лише до одного технологічного парку в Узбекистані.
  • Через скорочення робочої сили внаслідок міграції та війну, Кремль не має механізмів для подолання інфляції, маховик якої розкручується, вважають аналітики.

Аналіз: чи можуть вибори президента Білорусі стати останніми для Лукашенка?

Патрулі білоруського ОМОНу перед Палацом Республіки, де розміщений банер про вибори президента Білорусі. Мінськ, 23 січня 2025 року
Патрулі білоруського ОМОНу перед Палацом Республіки, де розміщений банер про вибори президента Білорусі. Мінськ, 23 січня 2025 року
Люк Аллнатт

26 січня в Білорусі відбудуться президентські вибори, які майже напевно забезпечать фактичному очільнику країни Олександру Лукашенку сьомий термін при владі. Білоруську опозицію розгромили, громадяни бояться нових жорстоких репресій, а вибори є лише вправою зі зміцнення влади. Радіо Свобода з'ясовує, чи ці вибори можуть стати останніми для Лукашенка, який править понад 30 років.

Як вам скажуть опозиційно налаштовані білоруси, президентські вибори в країні 26 січня – це несправжні вибори. Незалежні засоби масової інформації знищили або вигнали за кордон, кандидатів від опозиції, які заслуговують на довіру, немає, а голосування є лише вправою зі зміцнення влади Лукашенка. Це буде що завгодно, крім вільного чи справедливого голосування.

Після того, як двом політикам відмовили в реєстрації, балотуються лише п’ять кандидатів, у тому числі Лукашенко, який перебуває при владі з 1994 року. Троє з них представляють провладні партії, а одна, Анна Канапацька, формально є незалежною, але в опозиції її звинувачують у тому, що вона є маріонеткою режиму.

А що з білоруською опозицією?

На останніх президентських виборах у 2020 році сталося те, чого не було багато років. Після того, як перед виборчою кампанією кілька лідерів опозиції потрапили за ґрати, з’явився інший лідер – Світлана Тихановська. І за умови чесної гри вона мала пристойні шанси на перемогу.

Зрештою, на виборах, які міжнародна спільнота назвала сфальсифікованими, Світлана Тихановська програла. Але її кампанія набула надзвичайної популярності, активізувавши слабку білоруську опозицію та вивівши десятки тисяч людей на вулиці, щоб протестувати проти результатів виборів.

Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська
Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська

Акції протесту жорстоко розігнали. Тисячі людей заарештували сили безпеки, багато хто стверджував, що під час ув'язнення з ними жорстоко поводилися або катували. Тихановська була змушена тікати і продовжувати свою роботу з Литви.

Тепер, коли їй загрожує неминучий арешт, якщо вона повернеться до Білорусі, у Тихановської зв’язані руки. Вона закликала громадян утриматися від протестів, побоюючись, що репресії повторяться. Натомість вона закликала білорусів голосувати «проти всіх» у своїх бюлетенях або повністю утриматися.

Жорстокі розгони

Репресії мали жахливий вплив на білоруську опозицію, знищивши навіть найменші надії на лібералізацію країни.

Багато протестувальників опозиції втекли з країни або були ув’язнені. Незалежні ЗМІ, включно з Радіо Свобода, були закриті, заблоковані або змушені працювати з-за кордону. За даними моніторингу, проведеного білоруським наглядовим органом Lawtrend, з 2020 року була змушена закритися 1161 неурядова організація.

Архівне фото. Білоруський ОМОН блокує демонстрантів у Мінську, 15 листопада 2020 року
Архівне фото. Білоруський ОМОН блокує демонстрантів у Мінську, 15 листопада 2020 року

Зараз у Білорусі близько 1300 політичних в’язнів, у тому числі активіст, лауреат Нобелівської премії миру Алесь Біляцький і троє журналістів, які працювали на Білоруську службу Радіо Свобода. Утримують їх у жахливих умовах, вони позбавлені доступу до медичної допомоги та контакту з родичами.

Напередодні виборів тиск на опозицію посилився. У листопаді 2024 року влада провела понад 100 рейдів, пов’язаних з опозиційною Координаційною радою. 20 науковців, журналістів і активістів визнали винними у нібито зв'язках із Тихановською та заочно засудили.

Уряд нервує

Уряд, безсумнівно, стурбований повторенням протестів 2020 року, і у своїх повідомленнях проштовхує наратив про те, що вибори є фактом, а не референдумом щодо популярності Лукашенка.

Замість жорсткої політики державні ЗМІ та провладні акаунти в соціальних мережах часто описують людські якості Лукашенка, показуючи кадри, як президент грає в хокей або рубає дрова.

Лукашенко, схоже, не вважає президентські вибори такими важливими. В одному проурядовому відео в TikTok, де режим обережно намагається залучити молодь, Лукашенко згадує вибори, але прямо каже: «Не треба ними займатися».


Тим не менш, влада вживає запобіжних заходів, також показуючи програми на державному телебаченні про масштабні заходи безпеки під час голосування, намагаючись утримати молодих протестувальників вдома. У разі масових акцій протесту Лукашенко також погрожував відключити інтернет, а влада заборонила фотографувати заповнені бюлетені, оскільки вони широко використовувалися громадянами у 2020 році для висвітлення фальсифікацій.

Цього року також не буде виборчих дільниць за кордоном, ймовірно, це спроба змусити замовкнути переважно антилукашенківську діаспору.

Що може зробити Захід?

17 січня тодішній держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що «репресивне середовище» Білорусі перешкоджає легітимним демократичним виборам президента. А 22 січня Європарламент ухвалив резолюцію, яка засудила вибори як фальсифікацію. Однак такі заяви навряд чи щось змінять у Білорусі та не мають великого значення для Лукашенка.

Володимир Путін (праворуч) розмовляє з і Олександром Лукашенком на саміті БРІКС у Казані, Росія, жовтень 2024 року
Володимир Путін (праворуч) розмовляє з і Олександром Лукашенком на саміті БРІКС у Казані, Росія, жовтень 2024 року

Протягом останніх десятиліть білоруський лідер час від часу звертався до Заходу, при цьому дипломати та експерти періодично говорили про те, що Білорусь розриває зв’язки зі своїм головним союзником Росією та «виходить із холоду».

Ті часи давно минули. Із 2020 року Мінськ поглибив зв’язки з Москвою, зокрема у військовій сфері, надавши свою територію для нападів Росії на Україну та провівши спільні військові навчання.

У той час як ЄС і США запровадили санкції проти Білорусі, враховуючи замороження активів, заборону на поїздки та торговельні обмеження, білоруська економіка пережила шторм, якому сприяла підтримка з боку Росії, зокрема дешевий газ, полегшення боргів і пріоритетний доступ до Росії ринку.

Лукашенко йде у відставку?

Невідома карта тут – сам Лукашенко. Зараз йому 70 років, з постійними чутками про його погане здоров’я, останніми місяцями він говорив про необхідність зміни поколінь у білоруській політиці, що наштовхнуло на припущення, що це може бути його останній президентський термін.

Питання – хто ж наступний? Були припущення про те, що один із синів Лукашенка візьме кермо в свої руки, зокрема його молодший Микола, якому лише 20.

Олександр Лукашенко та його син Микола (ліворуч) під час військового параду на Красній площі у Москві в 2020 році
Олександр Лукашенко та його син Микола (ліворуч) під час військового параду на Красній площі у Москві в 2020 році

Також говорили про те, що Лукашенко надасть більше повноважень Раді безпеки чи Всебілоруським народним зборам, дорадчому органу під головуванням Лукашенка, яка у 2022 році отримав статус конституційного.

Якою б не була домовленість, якщо в Росії не буде кардинальної зміни влади, Мінськ, швидше за все, продовжуватиме поглиблювати свої зв’язки з Москвою, що може призвести до того, що Білорусь дедалі більше стане просто васалом російської держави.

БІЛЬШЕ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG