На офіційному сайті «Острозької академії» та в скриньках усіх її студентів-користувачів інтернету з’явилося «Послання спудеям» ректора університету Ігоря Пасічника.
«Страшенна пустота в академії без вас, а отже, і пустота в душі без вас, і коли ходиш, як Гамлет, і бачиш навколо порожні аудиторії і коридори, то все більше розумієш, що без вас, без вашого сміху, без ваших добрих очей, без вашого гамору все це нікому не потрібне», – розпочав свого листа ректор. «Що може робити інтелектуально обдарована, елітарна молода людина, яка є спудеєм Острозької академії, аж три тижні вдома?» – запитує ректор, і сам відповідає: «Погодьтеся, що така довготривала бездіяльність може призвести до самокастрації інтелекту».
Щоб цього не сталося, викладачі університету започаткували інтернет-спілкування зі студентами. Їх інформуватимуть про події в академії і даватимуть завдання для самопідготовки, котрі можна буде зробити за допомогою електронної бібліотеки. Це дасть змогу скоротити кількість аудиторних занять після тривалої вимушеної відпустки і відсвяткувати Новий рік та Різдво в колі своєї родини, а не в аудиторіях.
Скажімо, кожен із майбутніх магістрів писатиме лекцію, присвячену методологічним питанням своєї магістерської роботи, а вже пізніше в аудиторії кожен із них зачитає коротке есе з названої тематики.
Подарунок донбаського мецената
Якраз на переддень карантину припало відзначення 15-ї річниці з часу відродження академії, і відбулося воно майже кулуарно – масові заходи з цієї нагоди, у яких мали брати участь і академічні ювіляри, і всі острожани, скасовані до кращих часів. Однак це не завадило прибути в академію гостям – радникові Президента Євгенові Марчуку та радникові Прем’єр-міністра Віталієві Гайдуку, котрі привезли знакові подарунки.
Один із керівників «Індустріального союзу Донбасу», який очолює групу радників Прем’єр-міністра, Віталій Гайдук та його дружина Олена Гайдук прибули до Острога з сюрпризом. Зробити його Гайдукові спало на думку після того, як він уперше побував в Острозькій академії і був вражений цим навчальним закладом, сказав він.
«Добре, коли мрії збуваються. Тому дозвольте від нас із Оленою передати вам цю скриньку… Обережно: 1581-й рік. Одягніть рукавички… Це відреставрована Острозька Біблія»…
Ректор університету Ігор Пасічник спочатку… не сказав нічого. У нього просто відібрало мову. Адже мати оригінал виданої в його ж місті 448 років тому Книги Книг – і справді його найзаповітніша мрія.
Бажання зробити такий подарунок університетові Віталій Гайдук пояснив прагненням долучитися до утвердження українського освітянського бренду. «Справа в тому, що Острозька академія – це освітянська «ручна робота». Багато країн роблять різні речі, але цінують найбільше країни, які створюють бренди. Так ось, Острозька академія – це бренд», – пояснив він.
Острозька Біблія – берегиня краю
Відтепер Острог матиме дві раритетні Біблії. Одна – в Музеї книги і книгодрукування, інша відтепер перебуватиме в Острозькій академії.
Причому ця друга – в набагато ліпшому стані. Адже, як розповів Віталій Гайдук, подарунок був викуплений за кордоном і впродовж двох років його відновлювали столичні реставратори.
Ректор Ігор Пасічник признається, що буде змушений замовити новий саркофаг із куленепробивного скла та обладнати сигналізацію. Однак ці клопоти приємні.
Тепер Академічне братство гадає, де розмістити святиню: в академічному храмі Преподобного Федора Острозького чи в університетській бібліотеці, де під скляним ковпаком нині розміщений лише муляж Острозької Біблії.
Та про цю подію переважна більшість студентів університету дізналася з віртуального листа ректора, котрий перефразував слова Лесі Українки: «Не журіться, любі діти, свято знов прилине. Прийде мила годинонька, коли ГРИП той згине».
Так за допомогою жартів та всесвітньої мережі освітяни намагаються спонукати своїх вихованців гризти граніт науки заочно.
(Рівне – Прага – Київ)
«Страшенна пустота в академії без вас, а отже, і пустота в душі без вас, і коли ходиш, як Гамлет, і бачиш навколо порожні аудиторії і коридори, то все більше розумієш, що без вас, без вашого сміху, без ваших добрих очей, без вашого гамору все це нікому не потрібне», – розпочав свого листа ректор. «Що може робити інтелектуально обдарована, елітарна молода людина, яка є спудеєм Острозької академії, аж три тижні вдома?» – запитує ректор, і сам відповідає: «Погодьтеся, що така довготривала бездіяльність може призвести до самокастрації інтелекту».
Щоб цього не сталося, викладачі університету започаткували інтернет-спілкування зі студентами. Їх інформуватимуть про події в академії і даватимуть завдання для самопідготовки, котрі можна буде зробити за допомогою електронної бібліотеки. Це дасть змогу скоротити кількість аудиторних занять після тривалої вимушеної відпустки і відсвяткувати Новий рік та Різдво в колі своєї родини, а не в аудиторіях.
Скажімо, кожен із майбутніх магістрів писатиме лекцію, присвячену методологічним питанням своєї магістерської роботи, а вже пізніше в аудиторії кожен із них зачитає коротке есе з названої тематики.
Подарунок донбаського мецената
Якраз на переддень карантину припало відзначення 15-ї річниці з часу відродження академії, і відбулося воно майже кулуарно – масові заходи з цієї нагоди, у яких мали брати участь і академічні ювіляри, і всі острожани, скасовані до кращих часів. Однак це не завадило прибути в академію гостям – радникові Президента Євгенові Марчуку та радникові Прем’єр-міністра Віталієві Гайдуку, котрі привезли знакові подарунки.
Один із керівників «Індустріального союзу Донбасу», який очолює групу радників Прем’єр-міністра, Віталій Гайдук та його дружина Олена Гайдук прибули до Острога з сюрпризом. Зробити його Гайдукові спало на думку після того, як він уперше побував в Острозькій академії і був вражений цим навчальним закладом, сказав він.
«Добре, коли мрії збуваються. Тому дозвольте від нас із Оленою передати вам цю скриньку… Обережно: 1581-й рік. Одягніть рукавички… Це відреставрована Острозька Біблія»…
Ректор університету Ігор Пасічник спочатку… не сказав нічого. У нього просто відібрало мову. Адже мати оригінал виданої в його ж місті 448 років тому Книги Книг – і справді його найзаповітніша мрія.
Бажання зробити такий подарунок університетові Віталій Гайдук пояснив прагненням долучитися до утвердження українського освітянського бренду. «Справа в тому, що Острозька академія – це освітянська «ручна робота». Багато країн роблять різні речі, але цінують найбільше країни, які створюють бренди. Так ось, Острозька академія – це бренд», – пояснив він.
Острозька Біблія – берегиня краю
Відтепер Острог матиме дві раритетні Біблії. Одна – в Музеї книги і книгодрукування, інша відтепер перебуватиме в Острозькій академії.
Причому ця друга – в набагато ліпшому стані. Адже, як розповів Віталій Гайдук, подарунок був викуплений за кордоном і впродовж двох років його відновлювали столичні реставратори.
Ректор Ігор Пасічник признається, що буде змушений замовити новий саркофаг із куленепробивного скла та обладнати сигналізацію. Однак ці клопоти приємні.
Тепер Академічне братство гадає, де розмістити святиню: в академічному храмі Преподобного Федора Острозького чи в університетській бібліотеці, де під скляним ковпаком нині розміщений лише муляж Острозької Біблії.
Та про цю подію переважна більшість студентів університету дізналася з віртуального листа ректора, котрий перефразував слова Лесі Українки: «Не журіться, любі діти, свято знов прилине. Прийде мила годинонька, коли ГРИП той згине».
Так за допомогою жартів та всесвітньої мережі освітяни намагаються спонукати своїх вихованців гризти граніт науки заочно.
(Рівне – Прага – Київ)
