Так триває рік, проголошений в Острозькій академії роком князя Василя Костянтина Острозького – діяча, якого нещодавно канонізувала Православна церква Київського патріархату.
Як відомо, Острозький був основним претендентом на польський трон після смерті Сігізмунда ІІ Августа, але не погодився прийняти католицизм. Він мав шанси стати царем Московії, претендувати на угорський трон, володарювати Молдовою.
Він був добрим полководцем, але обрав шлях просвітництва і толерантності.
Нині рік Острозького широко відзначають у Білорусі, Польщі, Литві, Росії, розповідає доктор філософських наук, організатор конференції Петро Кралюк.
Хоча острожці підготували проект указу Президента про відзначення 400-ліття Василя Костянтина Острозького, але до сьогоднішнього дня цей указ так і не підписаний, хоча пройшов усі необхідні експертизи, каже він.
«Це прикро, тому що Василя Костянтина Острозького шанують і в Білорусі, і в Польщі. У Польщі, до речі, нещодавно відбулася наукова конференція в Білостоці. Цю людину шанують і в Литві, і в Росії. Переважно увага акцентується на культурній діяльності князя, на тому, що він був захисником православ’я. До речі, у Мінську, коли відбувалися відзначення ювілею Василя Костянтина Острозького, відбулися й збори послів слов’янських держав у Білорусі», – розповідає історик.
Він випередив час на півтисячоліття…
Далекоглядність Острозького-політика дивовижна. На рахунку цього визначного громадського і військового діяча середньовіччя – і об’єднання доти роз’єднаних князівськими міжусобицями територій, і захист Києва і європейських земель від набігів ординців, і створення першої у Східній Європі вищої школи, де послідовне відстоювання православ’я уживалося з толерантністю і поліконфесійністю викладачів і увінчалося виданням унікальної Острозької Біблії.
Однак в українських підручниках постать князя згадується побіжно, а в білоруській історії, до якої князь причетний не менше, вона взагалі відсутня, розповідає доцент історичного факультету Білоруського державного університету Світлана Луговцова.
«Для мене такий підбір матеріалу – загадка. Не згадати Острозьку академію, Острозьку друкарню – це складно пояснити, чому таким чином показані фігури й розставлені акценти. Однак зараз ведеться робота над абсолютно новим підручником із історії Білорусі, і є багато явищ, які повинні бути там відображені. Але що ми будемо мати, ще не відомо», – каже представниця Білорусі.
Нині ж науковці з України, Польщі та Білорусі розглядали роль великого князя в історії України та Європи, ділилися новими архівними знахідками і… скаржилися на неувагу українських владних структур до ювілею неординарної особистості.
Дослідників життєдіяльності князя Острозького більшає
Вивчати архівну спадщину, котра може розкрити ще чимало цікавого про цю постать, досить складно. Чимало цінних речей, у тому числі медальйон у вигляді посмертної маски Острозького, перебувають у російському Ермітажі в Санкт-Петербурзі, багато документів – у польському архіві «Оссолінеум» у Вроцлаві. Доступ до багатьох документів, а особливо їхнє копіювання, нині утруднені.
Задекларувати добру волю разом вивчати спадщину Острозького мала б, у першу чергу, українська влада, вважають українські історики. Однак на пропозицію проголосити 2008 рік роком Василя Костянтина Острозького з канцелярії Президента надійшла коректна відповідь: мовляв, ми не проти, але ця постать іще недостатньо вивчена…
Зачароване коло, кажуть науковці. І розривають його послідовним дослідженням постаті славетного князя.
У представлених на нинішній конференції працях ішлося про фізичні та духовні виміри життя і смерті князя Василя Костянтина Острозького. Незабаром побачить світ одна з найцікавіших монографій на цю тему – професора Київського Національного університету Василя Уляновського.
«Якби справи князя знайшли достойне продовження, українці з часом могли б створити свою незалежну державну структуру, яка була б інтегрована в європейську політичну й економічну систему. І ми сьогодні займали б достойне місце в об’єднаній Європі. На жаль, із різних причин цього не сталося. Але це не вина князя. Це наша біда», – вважає ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник.
(Острог – Прага – Київ)
