26 липня минулого року під час повені у Прикарпатті один із найбільших доброчинних фондів України вирішив допомогти постраждалим районам. Але місцева влада відмовлялася прийняти допомогу, пояснюючи це тим, що всі працівники Івано-Франківської облдержадміністрації зайняті підготовкою до візиту урядовців.
«Врешті, інформацію про лихо ми збирали від місцевих жителів і надавали допомогу відрізаному від цивілізації Верховинському району самотужки», – розповідає керівник програм і проектів благодійного фонду Світлана Панюшкіна.
Меценати мали проблеми з контролюючими органами
Пані Панюшкіна пригадала: «Доставити допомогу можна було тільки гелікоптером. У МНС нам відмовилися допомогти. На щастя, два гелікоптери виділило Міністерство оборони. Ми закупили понад 20 тонн продовольства та медикаментів, і самотужки вивантажували їх із гелікоптерів у постраждалих селах, а зворотними рейсами забирали хворих та вагітних. Поспішали, не встигали оформлювати всіх документів, тож потім мали проблеми з контролюючими органами. П’яту частину коштів наш фонд мав витратити на податки, якби не спеціальна постанова уряду. Щоправда, цю постанову ми з Кабміну місяці три вибивали».
Журналістам, які брали участь у майстер-класі, запропонували спробувати себе у ролі благодійної організації, і самим написати програму допомоги постраждалим від імовірного землетрусу.
Як виявилося, в Україні це зробити непросто: доброчинна організація має бути всеукраїнською або діяти лише у своєму регіоні. Крім того, з отриманих пожертв слід сплатити ПДВ і внесок до пенсійного фонду. Людина, якій хочуть допомогти, має зібрати купу документів. І теж сплатити податки, якщо сума допомоги перевищує 870 гривень на рік.
Зменшення податків стимулюватиме меценатів
Займатися благодійністю в Україні важче й дорожче, ніж розпочати бізнес, говорить радник з правових питань Мережі розвитку європейського права Олександр Татарчук. На його думку, ситуацію може змінити нещодавно розроблений законопроект «Про зміни до Закону «Про благодійництво та благодійні організації».
За словами Татарчука, «треба чітко розуміти: хто, кому і що дає. Цей законопроект чітко відповідає на ці питання. Він визначає правовий статус доброчинного фонду, пропонує зміни до податкового законодавства. Якщо його ухвалять у нинішньому вигляді, він надзвичайно сприятиме розвитку благодійництва».
Допомога знедоленим чи засіб маніпулювання?
Виникає закономірне питання: якщо зміни в законодавстві полегшать умови для благодійності, чи не стане вона просто черговим інструментом для ведення бізнесу, політичної боротьби на наступних виборах та контролю над суспільними процесами з боку фінансово-промислових груп? Тим паче, що подібні прецеденти трапляються й зараз. Позитивний ефект від допомоги малозабезпеченим буде набагато більшим, переконаний Руслан Краплич, президент Фундації імені князів-благодійників Острозьких.
Як вважає Краплич, можна відповісти «ні, ніколи не було такого!», але це неправда. «Завжди є цілі, з якими створюється фонд. Зокрема, корпоративна доброчинність здійснюється з маркетинговою метою. Це погано? Ні, якщо правдиво задекларована мета. Для людей, які отримують допомогу, неважливо, хто і з якою метою їм допомагає, якщо допомога вкрай необхідна зараз і сьогодні».
З-поміж іншого, новий закон передбачає посилення контролю за використанням коштів: той, хто зробив пожертву, має змогу контролювати, щоб її витрачали на допомогу людям, а не клали в кишеню. Крім того, всі кошториси доброчинних витрат будуть оприлюднювати.
За прогнозами експертів, Верховна Рада розгляне законопроект про зміни у царині благодійності до осені 2009 року.
(Київ - Прага)
«Врешті, інформацію про лихо ми збирали від місцевих жителів і надавали допомогу відрізаному від цивілізації Верховинському району самотужки», – розповідає керівник програм і проектів благодійного фонду Світлана Панюшкіна.
Меценати мали проблеми з контролюючими органами
Пані Панюшкіна пригадала: «Доставити допомогу можна було тільки гелікоптером. У МНС нам відмовилися допомогти. На щастя, два гелікоптери виділило Міністерство оборони. Ми закупили понад 20 тонн продовольства та медикаментів, і самотужки вивантажували їх із гелікоптерів у постраждалих селах, а зворотними рейсами забирали хворих та вагітних. Поспішали, не встигали оформлювати всіх документів, тож потім мали проблеми з контролюючими органами. П’яту частину коштів наш фонд мав витратити на податки, якби не спеціальна постанова уряду. Щоправда, цю постанову ми з Кабміну місяці три вибивали».
Журналістам, які брали участь у майстер-класі, запропонували спробувати себе у ролі благодійної організації, і самим написати програму допомоги постраждалим від імовірного землетрусу.
Як виявилося, в Україні це зробити непросто: доброчинна організація має бути всеукраїнською або діяти лише у своєму регіоні. Крім того, з отриманих пожертв слід сплатити ПДВ і внесок до пенсійного фонду. Людина, якій хочуть допомогти, має зібрати купу документів. І теж сплатити податки, якщо сума допомоги перевищує 870 гривень на рік.
Зменшення податків стимулюватиме меценатів
Займатися благодійністю в Україні важче й дорожче, ніж розпочати бізнес, говорить радник з правових питань Мережі розвитку європейського права Олександр Татарчук. На його думку, ситуацію може змінити нещодавно розроблений законопроект «Про зміни до Закону «Про благодійництво та благодійні організації».
За словами Татарчука, «треба чітко розуміти: хто, кому і що дає. Цей законопроект чітко відповідає на ці питання. Він визначає правовий статус доброчинного фонду, пропонує зміни до податкового законодавства. Якщо його ухвалять у нинішньому вигляді, він надзвичайно сприятиме розвитку благодійництва».
Допомога знедоленим чи засіб маніпулювання?
Виникає закономірне питання: якщо зміни в законодавстві полегшать умови для благодійності, чи не стане вона просто черговим інструментом для ведення бізнесу, політичної боротьби на наступних виборах та контролю над суспільними процесами з боку фінансово-промислових груп? Тим паче, що подібні прецеденти трапляються й зараз. Позитивний ефект від допомоги малозабезпеченим буде набагато більшим, переконаний Руслан Краплич, президент Фундації імені князів-благодійників Острозьких.
Як вважає Краплич, можна відповісти «ні, ніколи не було такого!», але це неправда. «Завжди є цілі, з якими створюється фонд. Зокрема, корпоративна доброчинність здійснюється з маркетинговою метою. Це погано? Ні, якщо правдиво задекларована мета. Для людей, які отримують допомогу, неважливо, хто і з якою метою їм допомагає, якщо допомога вкрай необхідна зараз і сьогодні».
З-поміж іншого, новий закон передбачає посилення контролю за використанням коштів: той, хто зробив пожертву, має змогу контролювати, щоб її витрачали на допомогу людям, а не клали в кишеню. Крім того, всі кошториси доброчинних витрат будуть оприлюднювати.
За прогнозами експертів, Верховна Рада розгляне законопроект про зміни у царині благодійності до осені 2009 року.
(Київ - Прага)
