Чорнобиль – єдиний легальний населений пункт радіоактивної зони. На вигляд містечко мало чим відрізняється від звичайного українського райцентру. Декілька магазинів та багатоповерхових будинків, уздовж центральної вулиці – доглянуті квітники. А от радіаційний фон – удвічі вищий, ніж у Києві. Попри це, тут більше чотирьох тисяч жителів.
Офіційно всі вони працюють вахтовим методом: кілька днів у зоні – стільки ж днів удома. Проте в дійсності значна частина лишається у Чорнобилі на всі робочі дні, а дехто з чорнобильців, які оселилися тут до аварії, так взагалі живуть у власних помешканнях.
«Чорнобиль: найкращі умови праці!»
Більшість із них – працюють на підприємствах та в державних установах зони відчуження. Середня зарплата тут – від двох до чотирьох тисяч гривень.
Олександр – молодий фахівець, працює системним адміністратором на одному з чорнобильських підприємств. На життя в зоні не скаржиться.
«Зарплатня така ж, як і в Києві, – каже він. – Різниця в тому, що більше вільного часу, більше відпусток, безкоштовне харчування, – тобто тут виконуються всі гарантії, передбачені нашим законодавством».
За словами Олександра, на здоров’я він не скаржиться. Та й більшість чорнобильців вже давно живуть так, наче ніяких перевищень радіаційного фону немає.
«Хто працює тут по 20 років – не зважають на радіацію, адже це небезпека, яку очима не побачиш. Збирають гриби, ягоди, та їдять, часто навіть без дозиметра. Є й такі, які купаються у Прип’яті, не лише коли відключають гарячу воду, але й просто, коли йдуть на річку відпочивати», – розповідає Олександр про життя колег.
Гарячу воду в Чорнобилі відключають щоліта. Але якої якості ця вода – невідомо. Прокуратура Київської області виявила, що місто не має дозволу на водокористування, і радіоактивність води у крані ніхто не відстежує.
Сергій – колишній атомник, під час аварії мешкав у Прип’яті. Зараз працює в іноземній компанії, яка бере участь в обслуговуванні ЧАЕС. Живе у місті Славутич, щодня їздить на роботу електричкою. «Щодня ми проходимо через апарат, який показує ступінь опромінення. Виходячи з цього, радіонуклідів в мене в організмі немає, а ті, які я отримав під час аварії – вже вийшли», впевнений Сергій.
Зарплата «кусається», вовки – теж
Небезпекою, набагато більшою за радіацію, працівники зони вважають хижаків. У покинутих квартирах Прип’яті та інших населених пунктів поселилися рисі, а в довколишніх лісах – дуже багато вовків, розповідає Сергій.
«Поки ми їдемо на роботу – уздовж дороги бачимо безліч різноманітних тварин: від лосів і до вовків, – каже він. – Адже їм тут ніхто не загрожує. Тому пересуватися Чорнобильською зоною нам дозволяють лише автотранспортом. Нещодавно трапився випадок, коли вовк покусав п’ятьох чоловік!»
Але найбільше дошкуляють працівникам дев’яти підприємств зони не хижаки.., а затримки заробітної плати, які поновилися разом із кризою. Дехто недоотримав премії чи соціальні виплати, а дехто – понад місяць чекає на зарплату.
Більшість проблем зони пов’язані з недофінансуванням, переконаний начальник Державного департаменту – Адміністрації зони відчуження Андрій Сельський.
«Зона відчуження – це багатогалузевий комплекс, мета якого – мінімізувати поширення радіонуклідів за межі зони, – зазначає він. – Сюди входять спеціалізовані підприємства, атомна станція та об’єкт «Укриття». І головна проблема в тому, що у бюджетних призначеннях на цей рік на підтримку екологічного безпечного стану виділено 122 мільйони гривень – на 15 мільйонів менше, ніж торік».
Андрій Сельський переконаний, що побутові та виробничі незручності працівників зони – це радше окремі, виняткові випадки. Проте останні перевірки прокуратури та спеціального управління Держпромгірнагляду в Чорнобильській зоні виявляють у цій сфері безліч порушень. Зокрема, з’ясувалося, що цього року працівники зони мали затримку премій та інших виплат, в той же час вони не мають у достатній кількості засобів протирадіаційного захисту, і навіть дезактивація техніки, яка використовувалася в Чорнобильській зоні, виконується неякісними, неліцензійними реагентами.
Попри це, люди у Чорнобилі продовжують працювати: вони почуваються тут більш захищеними.
(Чорнобиль – Київ – Прага)
Офіційно всі вони працюють вахтовим методом: кілька днів у зоні – стільки ж днів удома. Проте в дійсності значна частина лишається у Чорнобилі на всі робочі дні, а дехто з чорнобильців, які оселилися тут до аварії, так взагалі живуть у власних помешканнях.
«Чорнобиль: найкращі умови праці!»
Більшість із них – працюють на підприємствах та в державних установах зони відчуження. Середня зарплата тут – від двох до чотирьох тисяч гривень.
Олександр – молодий фахівець, працює системним адміністратором на одному з чорнобильських підприємств. На життя в зоні не скаржиться.
«Зарплатня така ж, як і в Києві, – каже він. – Різниця в тому, що більше вільного часу, більше відпусток, безкоштовне харчування, – тобто тут виконуються всі гарантії, передбачені нашим законодавством».
За словами Олександра, на здоров’я він не скаржиться. Та й більшість чорнобильців вже давно живуть так, наче ніяких перевищень радіаційного фону немає.
«Хто працює тут по 20 років – не зважають на радіацію, адже це небезпека, яку очима не побачиш. Збирають гриби, ягоди, та їдять, часто навіть без дозиметра. Є й такі, які купаються у Прип’яті, не лише коли відключають гарячу воду, але й просто, коли йдуть на річку відпочивати», – розповідає Олександр про життя колег.
Гарячу воду в Чорнобилі відключають щоліта. Але якої якості ця вода – невідомо. Прокуратура Київської області виявила, що місто не має дозволу на водокористування, і радіоактивність води у крані ніхто не відстежує.
Сергій – колишній атомник, під час аварії мешкав у Прип’яті. Зараз працює в іноземній компанії, яка бере участь в обслуговуванні ЧАЕС. Живе у місті Славутич, щодня їздить на роботу електричкою. «Щодня ми проходимо через апарат, який показує ступінь опромінення. Виходячи з цього, радіонуклідів в мене в організмі немає, а ті, які я отримав під час аварії – вже вийшли», впевнений Сергій.
Зарплата «кусається», вовки – теж
Небезпекою, набагато більшою за радіацію, працівники зони вважають хижаків. У покинутих квартирах Прип’яті та інших населених пунктів поселилися рисі, а в довколишніх лісах – дуже багато вовків, розповідає Сергій.
«Поки ми їдемо на роботу – уздовж дороги бачимо безліч різноманітних тварин: від лосів і до вовків, – каже він. – Адже їм тут ніхто не загрожує. Тому пересуватися Чорнобильською зоною нам дозволяють лише автотранспортом. Нещодавно трапився випадок, коли вовк покусав п’ятьох чоловік!»
Але найбільше дошкуляють працівникам дев’яти підприємств зони не хижаки.., а затримки заробітної плати, які поновилися разом із кризою. Дехто недоотримав премії чи соціальні виплати, а дехто – понад місяць чекає на зарплату.
Більшість проблем зони пов’язані з недофінансуванням, переконаний начальник Державного департаменту – Адміністрації зони відчуження Андрій Сельський.
«Зона відчуження – це багатогалузевий комплекс, мета якого – мінімізувати поширення радіонуклідів за межі зони, – зазначає він. – Сюди входять спеціалізовані підприємства, атомна станція та об’єкт «Укриття». І головна проблема в тому, що у бюджетних призначеннях на цей рік на підтримку екологічного безпечного стану виділено 122 мільйони гривень – на 15 мільйонів менше, ніж торік».
Андрій Сельський переконаний, що побутові та виробничі незручності працівників зони – це радше окремі, виняткові випадки. Проте останні перевірки прокуратури та спеціального управління Держпромгірнагляду в Чорнобильській зоні виявляють у цій сфері безліч порушень. Зокрема, з’ясувалося, що цього року працівники зони мали затримку премій та інших виплат, в той же час вони не мають у достатній кількості засобів протирадіаційного захисту, і навіть дезактивація техніки, яка використовувалася в Чорнобильській зоні, виконується неякісними, неліцензійними реагентами.
Попри це, люди у Чорнобилі продовжують працювати: вони почуваються тут більш захищеними.
(Чорнобиль – Київ – Прага)
