(Рубрика «Точка зору»)
Звістка про несподіване закриття правоохоронними органами справи про загадкову смерть ідеолога і юриста добровольчого батальйону «Азов» Ярослава Бабича викликала чималий резонанс. Про цей факт стало відомо з поста вдови покійного Лариси Бабич, розміщеному на її сторінці в «Фейсбук». Бурю обурення в активної частини громадськості викликало те, як саме поліція згорнула слідство у справі загибелі Бабича – про це не була сповіщена навіть сім’я померлого.
Відомого адвоката знайшли повішеним у власній квартирі рано вранці 26 липня 2015 року. Вже на другий день після офіційного повідомлення про смерть чоловіка прес-служба ГУ МВС в Київській області поспішила переконати громадськість в тому, що це було самогубство. Однак, в таку версію не повірили найближчі родичі та друзі покійного. Окрім того, за фактом смерті «азовця» міліція відкрила кримінальне провадження за статтею 115 Кримінального кодексу («умисне вбивство»), що зазвичай буває в тих випадках, коли виникають сумніви в ненасильницькому характері смерті. Інакше справа зовсім не відкривається.
Деградація правоохоронної системи. Конкретний приклад
Головним і залізобетонним аргументом родичів та друзів Ярослава Бабича є той факт, що за майже рік розслідування поліція Київської області так і не спромоглася визнати статус потерпілого в справі Бабича за ким-небудь із родичів покійного. Незважаючи на те, що вдова Ярослава клопотала про це 9 разів. Таким чином, матеріали кримінальної справи й досі залишаються таємницею за сімома печатками.
Зазначу, що, наприклад, вдові міністра транспорту Георгія Кірпи, який згодом був визнаний самовбивцею, в статусі потерпілої відмовлено не було. Також як і у випадку з Юрієм Кравченком. Адвокат вдови покійного міністра МВС Андрій Федур після спецперевірки і підписання ним усіх необхідних зобов’язань був навіть допущений до державної таємниці.
Між тим, до ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу (КПК), потерпіла в результаті загибелі свого родича сторона не мала і дещиці тих прав, якими її наділяє законодавство сьогодні. Нова редакція КПК ввела в норму змагальність сторін (як у Цивільному кодексі), а за всіма учасниками кримінального провадження закріпила рівні права. Зокрема, потерпілий має право надавати слідству докази на підтвердження своєї заяви, та самостійно залучати експертів. Фактично, мова йде про можливість проведення паралельного розслідування. Саме в цих правах, як правоохоронці, так і суд наполегливо відмовляють вдові Ярослава Бабича.
Про причини невизнання вдови потерпілою
При цьому, незважаючи на відсутність у Лариси Бабич законних підстав на проведення власного розслідування, жінці вдалося дещо зробити і в цьому напрямку.
Крім іншого, вона звернулася до кримінолога Ганни Маляр, яка добре знала Ярослава Бабича з дитинства. Спеціаліст впевнена, що ніякого підґрунтя для здійснення суїциду у покійного не було. Маляр стверджує, що жодних психологічних маркерів, які б свідчили на користь бажання накласти на себе руки, у юриста-«азовця» не було. За її словами, під час їх останньої зустрічі, за місяць до трагічної події, Ярослав Бабич був сповнений далекосяжних планів. Патріот виношував ідею нової Конституції, розробляв законопроект про легалізацію добровольчого руху, збирався будувати політичну кар’єру, балотуватися в депутати, багато допомагав сім’ям загиблих АТОшників.
Ларисі Бабич довелося поспілкуватися і з сексопатологами. Нагадаю, що основною версією смерті Ярослава правоохоронці розглядають самогубство через необережність. Начебто мав місце нещасний випадок, що стався під час досягнення чоловіком сексуального задоволення в неприродний спосіб: за рахунок експериментів із накладенням на горло мотузки, еротичних ігор з асфіксією тощо. Подібний вид статевого збочення давно відомий фахівцям, однак, співрозмовники Лариси Бабич стверджують, що його дуже складно приховати від постійного статевого партнера. Як правило, асфіксіофіл не здатний досягати оргазму в ніякий інший спосіб, себто без наявності супутніх складних пристроїв та конструкцій. Нагадаю, що Бабичі були одружені протягом 13 років, а покійний залишив після себе трьох дітей.
На думку Лариси, ймовірні вбивці її чоловіка неспроста вирішили інсценувати самогубство саме таким екзотичним чином. Розрахунок зловмисників був простий. З одного боку, вони сподівались дискредитувати чесного і принципового громадського активіста в очах своїх побратимів, з іншого – хотіли бути впевненими в тому, що родичі загиблого відмовляться встановлювати істину, щоб не ганьбитися.
У будь-якому випадку, щоб розібратися в усіх обставинах смерті Бабича, необхідно як мінімум отримати доступ до матеріалів кримінальної справи, хоча б в частині результатів експертиз – СМЕ, молекулярно-генетичної, дактилоскопічної, судово-трасологічної. Природно, що попередній аналіз тих небагатьох документів, в основному процесуального характеру, доступу до яких вдалося домогтися лише завдяки власним джерелам інформації та доброзичливцям, викликає набагато більше запитань, ніж відповідей. Нижче – лише крапля в морі з них.
Питання без відповідей
Наприклад, з якої причини експерти Київського обласного бюро судової експертизи відмовилися проводити експертизу тіла Бабича на користь своїх колег із Київського міського відділення?
Чому розтин трупа покійного був зроблений в день смерті, а станом аж на 19 серпня 2015 року проведення судово-медичної експертизи ще не було закінчено? Варто також зауважити, що, за словами родичів Бабича, його тіло якийсь час зберігалося в Бучанському морзі без холодильної камери.
Які результати радіорозвідки і перевірки вхідних і вихідних мобільних дзвінків з телефону Бабича і його абонентів? Адже в постанові суду про отримання дозволу на отримання цієї інформації йдеться про те, що оперативним шляхом було встановлено як мінімум три особи з числа знайомих покійного, які могли бути причетні до скоєння вбивства?
Чи були відбитки пальців загиблого на лебідці, на якій його знайшли повішеним? Лариса Бабич стверджує, що подібного приладу у них у квартирі не було, і що у приватній розмові з нею колишній соратник її чоловіка, екс-замкомбата «Азову» Вадим Троян (в момент смерті Бабича начальник міліції Київської області) зізнавався, що даних відбитків виявлено не було.
За яких підстав досудове розслідування кримінального провадження за фактом ймовірного вбивства Бабича в другій половині серпня 2015-го було передано з Ірпінського міськвідділу міліції до ГУ УМВС в Київській області? У постанові прокуратури Київщини йдеться про те, що розслідування смерті Бабича ірпінськими правоохоронцями було «неефективним». У той же час справу передали юному обдаруванню – в особі слідчої Марини Катрич, яка лише в 2010-му здобула вищу освіту, закінчивши КНУВС.
Нарешті, чому в своєму нещодавньому коментарі журналістам збрехав речник поліції Київської області Микола Жукович, пообіцявши, що буде відкрито окреме кримінальне провадження за фактом крадіжки невідомими срібних прикрас із тіла померлого? Адже насправді воно вже давно зареєстровано під №12016110040000667, який відрізняється від того номеру, під яким значиться кримінальне провадження за фактом смерті Бабича. При цьому про результати розслідування нічого не відомо, хоча сам Жукович вже поспішив натякнути громадськості, що кільце, кулон і ланцюжок були викрадені з місця події вже після смерті громадського активіста.
Що це – свідома брехня або позиція правоохоронців, відверто небажаючих вникати в суть? Взагалі, таке ставлення до розслідування смерті Бабича з боку його колишніх побратимів у керівництві «Азова» та у перейменованій у поліцію міліції Київської області, виглядає доволі дивним. Якщо не сказати підозрілим.
Дивна реакція колишніх побратимів
Чого варта одна лише поведінка представників полку на прес-конференції, яка проводилася вдовою Бабича і її товаришами 6 червня поточного року. При перегляді відео із цього заходу виникає стійке відчуття того, що ці молодята елементарно прагнули зірвати прес-конференцію. Головним аргументом «азовців», яким вони намагалися закрити рота всім виступаючим, були два офіційні запити, спрямовані колишнім командиром «Азова», діючим народним депутатом Андрієм Білецьким голові МВС та генпрокурору з проханням посприяти якнайшвидшому розслідуванню обставин смерті. Мовляв , справа розслідується з численними порушеннями КПК.
Так ось, перший із вище зазначених депутатських запитів, на ім’я Арсена Авакова, Білецький направив 3 червня поточного місяця. Як з’ясувалося, саме в цей день кримінальне провадження по Бабичу і було закрито. Другий запит був відісланий ще пізніше. Чи знав про закриття справи колишній соратник Бабича, який раніше обіцяв тримати розслідування на особливому контролі? Цілком може бути. Особливо, якщо врахувати, що до відмови від «телефонного права» в Україні ще далеко, навіть після Революції гідності, а Білецький із Трояном давно знайомі і дружать сім’ями. До речі, Білецький ще в лютому місяці в ефірі одного з телеканалів висловився на користь самогубства Бабича як єдиної версії його загибелі.
На особливу увагу також заслуговує публічна заява адвоката Анатолія Башловки, який взявся було за справу Бабича. Він розповів про погрози на свою адресу від співробітників поліції.
Так чи інакше, але час ще розставить всі крапки над «і». Головне сьогодні – оскаржити закриття кримінального провадження й домогтися його відновлення. Цим питанням вже зайнялися Лариса Бабич та її новий адвокат Тетяна Іванова.
Артем Фурманюк – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свободи
