Чого тільки не друкували російські ЗМІ з приводу візиту віце-президента США Джозефа Байдена до України та Грузії. З численних прогнозів було зрозуміло, що «представник вашингтонського обкому», як прийнято іронічно називати Білий дім, їде знімати з посади як українського президента, так і грузинського. Як тих, хто не виправдав довіру.
Є дві традиції щодо візитів американських президентів до Росії. До самого візиту нагнітають антиамериканську істерію. Після візиту заявляють, що зустріч була історичною.
Щось невловимо, але виразно змінилось у взаєминах між Росією і рештою світу. Спочатку розмови щодо російської енергетичної зброї – нафти та газу сприймались як жарт Москви, але потім це стало дійсністю.
Це неправда, що фразу «Найважливішим із мистецтв для нас є кіно» сказав Ленін. У такому вигляді її вимовила зовсім інша людина. Її ім’я – Беніто Муссоліні, саме він перефразував ленінський вислів: «Найважливішими мистецтвами для нас є кіно та цирк».
Тбілісі – Грузинська опозиція має намір скинути президента Міхеїла Саакашвілі. Вже кілька місяців центральна площа на головній вулиці Тбілісі – Руставелі – паралізована мітингом. Більше того, перед парламентом встановлені металеві клітки, що символізують режим. Усередині по черзі сидять опозиціонери. До них можна підійти і запитати чому вони тут сидять. Саме це я і зробив. У відповідь я почув сумні історії про «кривавий антинародний режим».
Напередодні Дня Перемоги на своєму сайті в інтернеті президент Росії Дмитро Медведєв написав обурену нотатку, що спроби фальсифікації історії набувають усе більшого розмаху і стають більш агресивними. І, що найбільше обурило пана Медведєва, вони торкаються оцінок Другої світової війни.
Перебуваючи в Італії, я дивлюсь російські та українські телеканали. Країни різні, але картинка однакова – на екранах та ж сама «політична еліта», що спілкується з народом. Батьківський тон, посмішка та повна безкарність за сказані слова. І «народна відповідь» за цю безкарність – нові хвилі еміграції з Росії та України. «Еліта» розводить руками: як можна бігти з «наших нормальних країн», де нарешті царює свобода!..
Москва – Хорони нас Боже від такої демократії! – сказав одного разу Володимир Путін. Він тоді ще був президентом, ціни за нафту зашкалювали і йому можна було бути зарозумілим. Зарозумілість Путіна була тоді спрямована до України, де не вщухав конфлікт між парламентом і президентом, а пан Путін із посмішкою спостерігав за цією сваркою з висоти свого газово-нафтового Олімпу.