«Зникають цілі родини»: як шукають зниклих безвісти через війну

«Син зник у бою. Його поранило і росіяни його забрали. Бо, коли за ним повернулися побратими, то його не було, але була його броня, фліс і сліди про надання медичної допомоги. Сповіщення прийшло, що він безвісти зниклий. Бо немає ні тіла, ні підтвердження, що в полоні».

«До батьків додому вдерлися співробітники ФСБ у вересні 2023 року, забрали їх, і з того часу батьків не бачили, не знали, де вони. У лютому 2024 року стало відомо, що мама померла у полоні. Де батько, досі невідомо».

Це лише кілька історій про людей, чия доля тепер невідома через розв'язану Росією війну проти України та окупацію.

Понад 2 тисячі 700 громадян розшукують своїх родичів, з якими вони втратили звʼязок. Саме стільки людей звернулися від початку року до правоохоронців тільки у Запорізькій області. Такі дані на початку жовтня повідомила пресслужба Головного управління Національної поліції в області.

У деяких випадках долі людей вдається встановити, за допомогою ДНК-зразків біологічних родичів та судових експертиз. У поліції Запорізької області зазначили, що спеціалісти-криміналісти відібрали понад 1000 зразків ДНК родичів громадян, заявлених у розшук, та виявили 219 збігів.

• Скільки військових і цивільних зникли безвісти в Україні через війну?
• Хто займається розшуком цих осіб, і як це відбувається?
• За яких обставин можуть зникати люди у зоні бойових дій та на окупованих територіях?

Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» зібрав історії зниклих безвісти на півдні України.

На фото подружжя із Мелітополя, яке російські військові затримали у вересні минулого року. Кілька місяців їхня донька Людмила не знала, де її батьки.

Тетяна та Олег Плачкови

У травні цього року стало відомо, що мати померла. А інформації про батька досі немає, розповідає Людмила Мельникова.

«Звинуватили у шпигунстві»

«ФСБ ніяк не підтверджувала, що вони забрали батьків, місцева поліція також. Вони прийняли заяву про те, що батьків викрали з їхнього дому, казали, що ведуться пошуки. Я писала усюди запити, в їхнє Міністерство оборони й досі пишу з приводу батька, але ніхто нічого не казав. Просто немає людей і все! В принципі, це доволі відома практика. Вони можуть і рік, і два тримати людей, нічого не казати про їхнє місцеперебування, і потім вони «розморожують» цих людей, в кращому випадку. Тобто всі мої спроби дізнатися щось, призводили до нічого. Ти пишеш, пишеш, і нічого не трапляється»

Російська окупаційна влада звинуватила матір Людмили у «шпигунстві». Чому саме вона померла, досі невідомо, каже донька. Жінці був 51 рік.

Людмила Мельникова

«В лютому маму привезли до міської лікарні в окупації. Люди у формі її привезли на реанімобілі з апаратом штучного дихання. Вони її привезли, залишили там, ну і вже лікарі там намагалися дізнатися, що трапилося. Через декілька днів з бабусею зв'язалася адвокатка, яка повідомила, що мати в лікарні і на неї заводять справу за «шпигунство», але вона у важкому стані, для того, щоб побачитися з нею, потрібно отримати дозвіл у ФСБ», – розповіла Людмила.

За її словами, мати в лікарню привезли в стані коми і помістили в інфекційне відділення через «ковід».

«Чіткого діагнозу ми не знаємо, що з нею трапилося. Тобто вона була в стані коми, вона не дихала сама. Потім вона з часом почала реагувати на людей. Бабуся її почала відвідувати, вона її впізнавала, вона не казала нічого, вона не говорила, в неї були онімівші руки й ноги. Коли бабуся спілкувалася зі слідчим ФСБ, вона повідомила йому, що до війни мама проходила обстеження в Харкові і донька була здорова, а він сказав: «А доведіть, що вона була здорова», – каже жінка.

Людмила розповідає, що запити стосовно свого батька подавала до всіх можливих відомств і організацій, але встановити його місцеперебування досі не вдалося.

«Інформації нуль. Тата забрали і якщо мамі висунули підозру у «шпигунстві», та тато не проходить з нею по справі. Батько він такий більше в роботі був. В нього в телефоні нічого не було, напевно вони (окупанти) нічого там в нього не знайшли. Якщо вони хотіли б його засудити, то, скоріш за все, приєднали його до маминої справи. Вони цього не зробили»

Людмила Мельникова разом зі своїми батьками Тетяною та Олегом Плачковими

Людмила Мельникова повідомила інформацію про своїх батьків і зокрема батька в усі правоохоронні та правозахисні організації, як російські, так і українські, а також у міжнародні – Червоний Херст та ООН.

«Мені присилають відповіді на запити, що батьки в розшуку», – додала Людмила.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

«Зник у бою»

«Новини Приазовʼя» також поспілкувалися з батьками одного зі зниклих безвісти військових. Юрій та Ельміра Баранови розповіли про їхнього сина – бійця 503-го батальйону морської піхоти Ернеста Баранова.

Батальйон до повномасштабного вторгнення базувався у Маріуполі. Військовий зник 15 червня 2022 року, розповідають батьки.

Ернест Баранов

«Він зник зранку при виконанні свого службового завдання. Зник в бою. Зі слів побратимів, його поранило і росіяни його уперли. Бо коли за ним повернулися, його не було, але була його броня, фліс і сліди з надання медичної допомоги. Потім прийшло сповіщення, що він безвісти зниклий. Бо немає його тіла та немає підтвердження, що він у полоні», – розповіли батьки зниклого військового.

Попри те, що російська сторона не підтверджує, що Ернест перебуває у них у полоні, така ймовірність є, кажуть батьки зниклого.

«Морська піхота у росіян прирівнюється до «Азову» тому вони не сильно йдуть на контакт і надають якусь інформацію. Особливо 503 батальйон. Щоб ви розуміли, за весь час війни з 503 батальйону лише 8 людей звільнили, це було у 2022 році, і по одній людині – у 2023 та 2024 роках. Всього у полоні 129 бійців і 17 не підтверджено. Побратими нам кажуть, що є шанс, що він живий, вони кажуть, що якби вбили, то тіло б залишили, не забирали. Окупанти забирають тільки поранених. Хлопці кажуть, що завдяки йому вони всі залишилися живі. Бо засідка була, він її перший побачив, тому що йшов першим», – розповіли батьки українського морпіха.

«Військовополонених та зниклих більшає»

Координаторка груп родин полонених та зниклих безвісти громадської організації «Медійна ініціатива за права людини» Олена Бєлячкова розповіла «Новинам Приазов'я», що наразі найчастіше зникають безвісти саме військовослужбовці.

Це стається переважно у тих зонах, де проходять активні бойові дії – у Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій, а також Курській областях.

Українські військовослужбовці протиповітряної оборони керують зенітною гарматою на передовій, під час нападу Росії на Україну, поблизу міста Бахмут, Україна, 6 березня 2024 року.

«Оскільки територія проведення активних бойових дій розширюється, то кількість військових зникає все більше і більше, на жаль. І у підрозділів новоутворених, які відправляються на задачу, так само там є і зниклі, і загиблі, і військовополонені», – повідомила Бєлячкова.

Цивільні зникають рідше, але в процесі їхнього розшуку є свої особливості, каже правозахисниця.

«Важливим фактором при загрозі захоплення території вчасний виїзд та евакуація, щоб мінімізувати ці втрати, як серед загиблих по цивільному населенню, так само і по зниклим. Оскільки в окупації нормального контакту і зв'язку немає, рідні не можуть знати, що ті рідні люди, які залишились на окупованій території, чи вони живі, чи з ними все добре»

«Окупація ускладнює верифікацію»

Точну кількість зниклих безвісти через війну встановити неможливо, підкреслює Бєлячкова. Відсутність доступу до окупованих територій ще більше ускладнює цей процес.

«Ми завжди говорили про те, що кількість зниклих, яка є в єдиному реєстрі, вона не відображає реальність ситуації і точну кількість. Оскільки рідні можуть і боятися повідомляти. Буває, що там ціла родина може зникнути або, на жаль, загинути і не буде кому повідомити про те, що рідні люди є зниклими безвісти. Ми розуміємо трагічні ситуації й величезну кількість зниклих, які на жаль, скоріш за все, загинули в Маріуполі. Тому ці фактори перебування на окупованій території ускладнюють процес відносно верифікації наявності інформації по зниклих безвісти цивільних», – пояснює Олена Бєлячкова.

Час від часу російська сторона повертає тіла загиблих, які також можуть бути у списках зниклих безвісти, каже правозахисниця. Коли їх повертають, то проводиться ідентифікація осіб. Цей процес також зазвичай тривалий.

«Він може тривати від 6-8 місяців до одного року. Але, як пояснюють експерти, це не від того, що експерти не бажають робити експертизи, проводити ідентифікацію. Це через велику завантаженість роботи і воно не потребує поспіху. Оскільки для того, щоб провести правильну і вірну ідентифікацію, особливо, якщо це складні випадки з тілами загиблих, які вже скелетовані, або військовий загинув внаслідок атаки термобаричною зброєю. Ніхто не думав, що ми зіткнемося з такими масштабами війни»

Запоріжжя: «у розшуку сотні громадян»

Реєстр зниклих безвісти запрацював у травні минулого року. У ньому зібрані дані для розшуку, а також туди вносять інформацію про наявність чи відсутність рішення суду про визнання осіб безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Сергій Ончуков

Начальник оперативно-довідкового сектору з розшуку безвісти зниклих громадян Управління карного розшуку у Запорізькій області Сергій Ончуков розповів «Новинам Приазов’я», що наразі у цьому регіоні в розшуку перебувають понад 2500 осіб, які зникли безвісти за особливих обставин. Понад 2200 з них – це військовослужбовці.

«Щодо розшуку військових, які боронять Запорізький напрямок, працівники центру систематично виїжджають у територіальні громади Запорізької області. Оперативники та слідчі опитують військовослужбовців про обставини зникнення їх побратимів. Вся інформація долучається до відкритих кримінальних проваджень та оперативно-розшукових справ На тимчасово окупованій території та на території, де ведуться бойові дії, залишаються в розшуку 278 наших громадян, серед яких, на жаль, 8 дітей. Складність роботи на окупованих територіях полягає у відсутності фактичного доступу до проведення повноцінної роботи. Жителі, які залишаються на ТОТ, бояться за своє життя, бояться надавати інформацію через систематичний тиск з боку окупантів. Ми ретельно збираємо всю інформацію від громадян та рідних, яким вдалось виїхати на підконтрольну владі України територію», – повідомив він.

Російські військові в Мелітополі, квітень 2022 року

Під час пошуку зниклих поліція проводить зустрічі з їхніми родичами, а також, якщо йдеться про військових – з командуванням військових частин, каже підполковник.

«Від командирів військових частин ми отримуємо копії актів службових розслідувань, інформацію щодо координат останнього перебування військового, речей, які з ними були, номер телефону, жетону та зброї. За результатами центру, який почав свою роботу 28.12.2023 року, на теперішній час встановлено долю 617 осіб зниклих безвісти за особливих обставин. З них встановлено місцеперебування 257 осіб, з яких з полону повернуто 129, та, на жаль, встановлений факт смерті 360 наших захисників», – Онучков.

• Загалом в Україні працюють 20 центрів, які займаються розшуком такої категорії громадян, повідомив Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов. За його словами, станом на середину жовтня у відповідному Реєстрі зафіксовано понад 59 тисяч записів. З них – понад 49 тисяч осіб перебувають у розшуку як особи, зниклі безвісти за особливих обставин. З цієї кількості понад 1700 – це діти віком до 18 років. Більшість зниклих – це військовослужбовці.
• Також, за словами Уповноваженого, майже 8 тисяч осіб з реєстру вже розшукані, їхнє місце перебування відоме. Певна кількість цих людей повернулася на територію України, хтось перебуває в країнах, з якими Україна має міжнародні правові угоди. У цій категорії записів також є ідентифіковані тіла загиблих внаслідок війни. У всіх випадках зникнення людей розшук і розслідування по кримінальних провадженнях здійснює Національна поліція України.

Куди звертатися?

Онучков розповів, куди звертатися людям у випадку, якщо їхній родич зник безвісти. Зокрема розпочав свою роботу TelegramBot для первинної координації запитів між структурами, які займаються пошуком осіб зниклих безвісти за особливих обставин, а саме:

• Національна поліція України;
• ТЦК;
• Уповноважений із питань осіб зниклих безвісти;
• Національне інформаційне бюро (НІБ);
• Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

«У TelegramBot у звичному форматі громадянам надається інформація щодо юридичної та психологічної допомоги, з контактами громадських організацій та зразками документів для відповідних звернень. Будь-який громадянин України має право звернутися до центру з заявою про зникнення близьких чи рідних за номером цілодобової телефонної лінії: 095 450 41 86. Крім цього, можна зателефонувати на спецлінію 102, звернутися до найближчого територіального підрозділу поліції або надіслати заяву поштою», – додав він.

Радіо Свобода раніше опублікувало коротку інструкцію, що робити, якщо зник військовослужбовець.

Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року. У Росії заперечують, що ведуть проти України загарбницьку війну і називають це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.