Цієї осені вперше за понад два роки почали повертати з російського полону бійців «Азову». 18 жовтня вдалося повернути зокрема бійців, які 86 днів обороняли Маріуполь.
Командир «Азову» Денис Прокопенко («Редіс») написав: «До України з російського полону повернулись ще 34 військовослужбовців «Азову». Завдяки бійцям Маріупольського гарнізону, Україна витримала перший удар навесні 2022 року».
Водночас він додав, що у полоні досі залишаються близько 900 бійців «Азову».
Загалом під час цього обміну додому повернулися 95 полонених, повідомив президент України Володимир Зеленський.
«Воїни, які захищали Маріуполь і «Азовсталь», Донеччину, Луганщину, Харківщину, Київщину, Чернігівщину, Херсонщину. Кожного разу, коли Україна рятує своїх людей із російського полону, ми наближаємо день, коли свобода буде повернута всім, хто перебуває в російській неволі», – написав він у телеграмі.
Про те, як готували обмін, кого саме обміняли та у якому стані звільнені полонені зараз, розповідаємо далі.
Історії звільнених полонених та родичів, котрі на них чекали
Одружився онлайн, поки обороняв Маріуполь – Сергій Алєксєєвич
«Планую відновити чоловіка і продовжувати діяльність в громадській організації «Спільнота Оленівки», де я є співзасновницею, щоб повернути з полону всіх, хто постраждав під час теракту та всіх «азовців», добитися розслідування теракту і гідно вшанувати памʼять загиблих в теракті», – сказала у коментарі Радіо Свобода дружина звільненого полоненого Марія Алєксєєвич.
Чоловік Марії обороняв Маріуполь, наприкінці квітня 2022 року вони одружилися онлайн. А вже 16 травня Сергій вийшов з «Азовсталі» і відтоді перебував у полоні. Хоча за домовленістю, обміняти Сергія та інших полонених з «Азовсталі» мали за 3-4 місяці. Далі – вибух в Оленівці, Сергій отримав поранення, але – вижив і за два з половиною роки таки повернувся з полону.
Сергій та Марія у статусі чоловіка та дружини ще не бачились. Під час спілкування з Радіо Свобода дівчина саме їхала на зустріч до звільненого чоловіка. В якому стані Сергій Алєксєєвич після полону – поки невідомо.
Автор книги «Щоденник артилериста» Геннадія Харченко
Геннадій Харченко родом із Запоріжжя. Він історик, перекладач та економіст за освітою. З 2014 року він добровільно долучився до ЗСУ. Про свою службу під час найактивніших періодів, тоді ще АТО, він написав книгу «Щоденник артилериста».
«Гібридна війна проти України почалася з розвалу її збройних сил», – писав у своїй книзі Геннадій.
Спочатку Геннадій служив у 55-й артилерійській бригаді, а з 2018 року в «Азові».
Геннадій Харченко потрапив у російський полон після виходу з «Азовсталі».
«У полон довелось виходити з усіма захисниками «Азовсталі». До того за декілька тижнів ми спілкувались, і всі розуміли, що їхні життя там на волосині. Я побачила світлину, де він в автобусі прямо в центрі серед тих, хто був змушений виконати наказ. Це був шок, біль та відчай», – пригадує Геннадія Харченка Галина Домбровська.
Потім Геннадій перебував у колонії в Оленівці, згодом опинився в ув’язненні в Горлівці й російському Таганрозі.
«З полону ніяких повідомлень не було. Шукали по крихтах інформацію в російських ТГ-каналах або на рашистських сайтах. Вночі натрапила не неофіційні списки на обмін і до третьої ночі переживали, чи то є правдою, доки він не зателефонував матері. Вона повідомила, що хлопці в гарному настрої», – розповідає Радіо Свобода подруга Геннадія Харченка Галина Домбровська.
«Азовець» з «Азовсталі Станіслав
«Це було дуже несподівано і дуже радісно», – сестра звільненого з полону «азовця» Станіслава.
Свого брата Євгенія Королех на момент нашої розмови ще не бачила, ми спілкувалися якраз тоді, як вона їхала вперше побачити Станіслава після полону.
«Ми якраз їдемо обійнятися з ним, веземо потрібні речі. Ще не знаємо, що буде далі», – сказала Євгенія.
Брат Євгенії Королех родом з Дніпра. У 2015 році він долучився до полку «Азов». Молодий чоловік обороняв Маріуполь на «Азовсталі» та пробув у полоні з 19 травня 2022 року і до 18 жовтня 2024-го.
«Два з половиною роки в полоні без зв’язку, без будь-якої інформації, а раніше звільнені з полону – ніхто його не бачив, ми взагалі нічого не знали, де він», – додала дівчина.
Вона емоційно розповідає про те, як з усіх сил, поки брат був у полоні, вона разом з іншими родичами полонених робила все, щоб про полонених не забували.
«Ми максимально весь час нагадували усім, що «азовці» в полоні, які 86 днів боронили Маріуполь, ми ходили на акції, розміщали на мультимедійних екранах ролики про обмін», – ділиться Євгенія.
Про те, що її брата повернуть саме під час цього обміну, вона не знала до останнього.
«Ми не знали, що його готують на обмін, ми чекали кожен обмін, раділи за тих, кого повертають, чекали свого. І коли вже мамі подзвонив координаційний штаб і сказав, що ваш рідний звільнений, чекайте на дзвінок, тоді ми дізнались. Це неймовірні емоції, сльози, обійми», – розповіла Радіо Свобода сестра звільненого «азовця.
Євгенія попросила не запитувати про судові вироки, які росіяни виносили українським полоненим у заангажованих російських судах.
Виходив з «Азовсталі» пораненим – «азовець» Петро
«Я переїхала жити у Київ заради брата, щоб добиватися його повернення», – каже Олена, сестра звільненого бійця Петра.
Петро долучився до «Правого сектору» в 2014 році, а за рік став морським піхотинцем 80 аеромобільної бригади. А потім долучився до полку «Азов». У полон потрапив з «Азовсталі».
Під час оборони Маріуполя Олена не мала зв’язку із братом, тож про те, що її брат у блокаді на «Азовсталі», про поранення та про полон спочатку нічого не знала.
«Він потрапив у полон у перший день, 16 травня 2022 року, оскільки в цей день виходили саме поранені, а мій брат під час захисту отримав поранення лівої руки», – додає Олена.
Про обмін Олена дізналась вже тоді, коли брат повернувся додому.
«Це було неочікувано, великим сюрпризом, радістю. Навіть не вірилось, доки я не почула його голос, не обійняла», – зі сльозами ділиться Олена.
Зустріч із братом тривала лише 15 хвилин. Далі на нього чекає обстеження, лікування та реабілітація.
«Вони ще і самі не вірять, що вони вже вдома, у безпеці», – розповідає сестра звільненого полоненого Олена.
Богдан Буткевич
«Такої радості давно не відчував», – каже батько Максима Буткевича про звільнення відомого правозахисника і лейтенанта ЗСУ
Серед звільнених з полону є правозахисник, журналіст та військовослужбовець Максим Буткевич.
До долі Буткевича весь час його полону була привернута підвищена увага, і ось чому: він – відомий правозахисник, засновник центру прав людини «Зміна», мобілізувався у 2022 році та вже влітку потрапив у полон. Буткевича російська влада тримала не просто як військовополоненого, а як «воєнного злочинця»: він потрапив до тієї категорії утримуваних, яких Кремль перевів у статус «кримінальних» – а тому певності у тому, що він потрапить на обмін, не було: самопроголошений суд на окупованій Луганщині «судив» його за нібито вбивство цивільних і дав 13 років тюрми, а в касаційному суді вже у Росії Буткевич повідомив, що визнав провину під загрозою тортур. Його повернення на волю викликало шквал емоцій серед громадянського суспільства.
У перші хвилини зустрічі журналісти Hromadske запитали Максима Буткевича, як він почувається.
«Ще не до кінця зрозумів, якщо чесно, що сталося. Це дуже несподівано, але це дуже очікувано, і це прекрасно», – відповів він.
Батько Максима Буткевича – Олександр Буткевич розповідає, що інформації має наразі небагато. Але, звичайно, радіє звільненню сина.
«Я б здивувався, якби було інакше. Треба знати свого сина. Він все зробить для людей, якщо комусь потрібна допомога», – каже в розмові з Радіо Свобода батько Максима, професор Олександр Буткевич, коли ми звертаємо увагу на ці перші слова правозахисника при звільненні: про чотири десятки людей, які лишаються в колонії, де був його син. Він досі мав лише коротку розмову із сином.
«Вранці Максим телефонував – зв'язок був не дуже хороший, єдине, що знаю – відбувся попередній медогляд, і далі – дорога до центру реабілітації», – каже він.
Олександр Буткевич розповідає, що Максим забрав з колонії листи та книги, які йому передавали за час полону. Це саме вони займають більшу частину тих сумок, що їх Буткевич несе на обміні – адже він думав, що їде на етап.
«Процедура така: ми фотографували листи, надсилали, і там роздруковували і надсилали як лист. Друзі-правозахисники надсилали книжки, листи – і в нього назбиралося пів тисячі листів. І це дозволили забрати. Тому він з таким великими сумками», – розповів батько.
Поки у батька є небагато інформації, але на запитання про його власне самопочуття Олександр Буткевич відповів: «Коли отримав повідомлення – перше відчуття – радості, якої дуже давно не відчував. Ніби спало з плеч таке...»
У якому стані повернені захисники?
«Ви бачили по фотографіях, там різні діагнози. Це і втрата ваги, це і різні хронічні захворювання, і наслідки поранень, зокрема важких поранень. Тобто всі ці люди, вони так чи інакше потребують реабілітації, медичної допомоги, психологічної допомоги», – розповів Радіо Свобода представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
За його словами, далі у звільнених бійців попереду важка реабілітація, яку забезпечить держава.
«Ми навіть знаємо, які травми чи характерні проблеми зі здоров’ям у людини, залежно від того, з якої саме колонії вона приїхала. В одній колонії, наприклад не годують, або годують помиями», – розповідає керівниця Патронатної служби «Янголи» Олена Толкачова («Гайка»).
Загалом у звільнених полонених характерна проблема – занадто низька вага, проблеми із ШКТ (шлунково-кишковим трактатом – ред.), хронічні захворювання та інші. А також численні психологічні проблеми.
Деталі обміну
Особливість цього обміну в тому, що додому повертаються українці, які отримали так звані вироки у російських судах: 28 до тривалих термінів, а 20 – до довічного ув’язнення, зазначили в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
«Повернулись додому багато тих, хто був засуджений на тривалі терміни. І це 48 осіб, і також були ті, хто засуджений до довічного ув'язнення. І це була велика проблема, цей вид катувань, а інакше це назвати не можна, зараз все більше поширюється», – сказав у коментарі Радіо Свобода представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
Він пояснює, що ці вироки росіян – не перешкода для обміну.
«Єдина проблема в тому, що країна-агресорка не хоче віддавати всіх. Ми готові віддати всіх росіян. Їх у нас вже сотні, сотні і сотні. У нас відкрився п'ятий табір для утримання, тому що Росія не хоче забирати своїх, вона не цікавиться їхньою долею. І завжди найбільший аргумент для нас – це досягнення наших збройних сил, наш обмінний фонд, який дозволяє проводити ці перемовини і знаходити важелі впливу на російську сторону», – додав Петро Яценко.
Він каже, що донедавна справді була така проблема, що росіяни не хотіли обмінювати «азовців», проте пояснює: «У нас з'явилися нові аргументи, в нас з'явилося нове поповнення обмінного фонду яке російська сторона не могла ігнорувати, відповідно з'явилися важелі для того щоб повернути цю категорію теж».
Однак Петро Яценко не уточнює, які саме російські полонені спонукали російську владу поступитися і обмінювати тепер також і «азовців».
Також він додав, що серед посередників у організації цього обміну були представники Об'єднаних Арабських Еміратів. Хоча деталі участі ОАЕ не розкриває.
Форум