Україна «азартно грає» на Курщині, а Росія захопить весь Донбас? Західні аналітики оцінили ризики на обох фронтах

Чого досягла Україна в Курській області, а чого не змогла? Чи компенсують здобутки ЗСУ на Курщині можливу втрату Покровська на Донеччині? Чим обернеться для України подальше просування російської армії на Донбасі? Й чи є сенс, з огляду на цю перспективу, витрачати ресурси на Курщину?

Про те, яких змін очікувати на обох фронтах і чи виправдає себе бліцкриг України в Курській області у майбутньому, Радіо Свобода розпитало провідних безпекових і політичних експертів у Євросоюзі, а також військових аналітиків.

Оцінки й коментарі давали:

• Джон Гелін, аналітик OSINT-групи Black Bird Group (Фінляндія);
• Марцін Заборовський, виконавчий директор організації GLOBSEC (Словаччина);
• Роберт Пшель, старший науковий співробітник Центру східних досліджень (Польща);
• Аманда Пол, старша політична аналітикиня Центру європейської політики (Бельгія).

  Полонені російські солдати. Дорога у прикордонні Смущни, що межує з Курською областю Росії. 6 серпня 2024 року

Україна в Курській області: здобутки і виклики

Джон Гелін: «Однією із цілей української операції на Курщині було відтягнення російських військ зі сходу. Цей план поки не спрацював. Росіяни досі тиснуть навколо Покровська.

Та в цілому те, що ми бачили, – було успішною мобільною операцією. Україні таки вдалося перетворити її на своєрідну динамічну війну, принаймні протягом перших кількох днів цієї операції…

Поки не схоже, що Росія намагається зібрати великі контрнаступальні сили в районі Курської дуги.

Це вказує, що з нинішнім рівнем сил Україна ймовірно, зможе утримувати ці території досить довго, оскільки Росія зосереджує свої зусилля на сході (України – ред.) і, схоже, не хоче відводити звідти сили.

Тож насправді все залежить від того, коли росіяни спробують відповісти на атаку на Курщині? І скільки часу матимуть українці, щоб укріпитися на території, яку вони зараз зайняли».

Марцін Заборовський:

«Принаймні психологічний вплив операції на Курщині дуже глибокий. Росіяни тепер знають, що їх власна територія не є непереможною і що це не так, що вони можуть вести війну з Україною без жодного покарання і наслідків. Вони бачать ці наслідки зараз, і що від них страждає російське населення. Це те, що не було очевидним для багатьох росіян у минулому…

Якщо Україні вдасться втримати територіальні здобутки під Курськом і навіть трохи просунутися далі, то це стане вагомим аргументом в руках українців на майбутнє.

Є і військове значення цієї атаки, адже, маючи таку буферну зону, звичайна російська артилерія більше не може безкарно досягати української території принаймні з цього напрямку».

Роберт Пшель:

«Це довготриваліша історія – як довго українці зможуть утримувати територію? Чи хочуть вони її утримувати?

Мені видається, що вони утримуватимуть її доти, доки зможуть, не зазнаючи при цьому величезних втрат, бо українці, на відміну від режиму Путіна, насправді дбають про своїх солдатів.

І потім, звичайно, ці підрозділи, які борються, утримують позиції в Курську, – це добре, ефективно загартовані у боях підрозділи. Тому Києву доведеться ухвалювати ці рішення. Але наразі, здається, вони здатні утримувати територію без великих втрат. Думаю, що вони продовжать це робити».

«Рука українців сильніша». Роберт Пшель про наступи на Курщині й Донбасі

Аманда Пол:

«Україні вдалося застати росіян абсолютно зненацька. Це те, що насправді трапляється не так часто. І Україна має важливі досягнення в Курській області.

Ми бачили, що вони знищили ключові військові цілі, інфраструктуру, мости тощо. Це може вплинути на лінії постачання Росії та її здатність завдавати ударів по Україні зі своєї території. Тож, зрештою, йдеться про здатність України перешкодити Росії розв’язати війну проти України…

Але наразі це не мало реального впливу на внутрішні процеси в Росії. Це може змінитися в залежності від того, що станеться в наступні дні й тижні. Є чимало молодих призовників у Курській області, чиї батьки скаржилися. Ми бачили, як президент Путін фактично намагався вгамувати їхні занепокоєння. Але якщо ми побачимо зростання кількості молодих призовників, які гинуть на російській території з боку України, це може стати проблемою для Росії. Зараз же з політичного погляду ситуація відносно стабільна».

Українські солдати роздають привезли продукти харчування для цивільних у Курській області Росії. Суджа.

Завоювання на Курщині ціною Покровська?

Джон Гелін:

«Росія боїться, щоб Україна не зробила щось подібне ще десь, для чого в неї мають лишатися сили. Також Росія хоче зосередитися на сході (України – ред.). Тому не думаю, що ми побачимо якусь широкомасштабну відповідь на вторгнення, поки Росія не досягне своєї мети взяти Покровськ на сході…

Українці йдуть на величезний ризик, бо, відтягнувши свої ресурси зі сходу, вони ніби дали Росії цей шанс і далі слідувати своїм власним цілям захоплення всієї Донецької області…

Цілком імовірно, що росіяни досягнуть Покровська цієї осені… і втрата цього центру значно ускладнить позицію України на сході…

Росія наближається до своєї мети захопити весь Донбас. Це відверта мета їхньої операції… Але малоймовірно, що вони зможуть якось масштабувати цей операційний успіх. Не думаю, що в Росії є сили, щоб якось повернути на північ, а потім спробувати захопити всю Донецьку область… Швидше за все, вони не зможуть продовжувати темп, щоб рухатися на Краматорськ і Слов’янськ».

Марцін Заборовський:

«Було б передчасним робити з Курської операції висновки, що режим Володимира Путіна валиться і що Україна зараз на шляху до перемоги у цій війні та повернення своєї території. Російська армія все ще суне на Донеччині й завойовує позиції. Тож зараз у нас просто більш складна картина, та оцінювати реальне значення поштовху на Курщині зарано…

З огляду на елемент несподіванки можна сказати, що в України зараз більше успіхів, ніж у Росії на Донбасі. Та ми не знаємо, як довго це триватиме. І чи означає успіх українців, що Росії доведеться сповільнити свої операції на Донбасі, а також – відвести частину сил і перекинути їх у Курську область».

Роберт Пшель: «Схоже, що у російського режиму – дилема, бо він не знає, що має бути пріоритетом для власного народу. Теоретично – захист власної території. Але для режиму це не так ясно. Для режиму пріоритетом є режим. Тому вони воліли би не зупиняти наступ на Донбасі.

Але ціна, яку вони платять, – це те, що українці окопуються, і російським силам, хоч би якими вони були, буде важче. Звичайно, є новобранці, яких змушують йти на передову, без будь-якої підготовки. І навіть професійні підрозділи не відзначились ефективними військовими якостями.

Так, це складна ситуація, але не думаю, що ми бачили, щоб росіяни хотіли чи могли кидати у бій у Курській області повні, великі, нові підрозділи».

Евакуація з Покровська. Донеччина. 2 серпня 2024 року

Аманда Пол: «Взяття Покровська для росіян є стратегічним пріоритетом. Якщо їм вдасться, для України це буде напрочуд поганою новиною.

Тому фактично ця операція, яку проводить Україна (на Курщині – ред.), є авантюрою. Вочевидь, у Києві впевнені, що зможуть цю азартну гру виграти. До цього вторгнення становище України не було хорошим. Це вплинуло на моральний дух, але і в багатьох на Заході виникло враження, що Україна не може перемогти Росію…

Думаю, вторгнення (на Курщину – ред.) змінило динаміку. Світові показано, що українська армія є армією-переможцем, яка зуміла піти в Росію і створити їй ці проблеми, і що Україна заслуговує на постійну підтримку…

Важливо, щоб у цій ситуації вона справді досягла своїх власних цілей, які врешті-решт підштовхнуть росіян до виведення військ з Донбасу. Ми ще не на цьому етапі. Але якщо цього не станеться, то є ймовірність, що Україна втратить цю територію на Донбасі, що стане для неї стратегічною втратою…

Україні необхідно продовжувати успішну операцію в Курській області. Тим часом є сподівання, що прибуде значно більше західної військової техніки, яка дозволить українським силам відкинути Росію на Донбасі».

ЗСУ рятують Донбас на Курщині? Аманда Пол про «азартну гру» (відео)

Позиції сторін у віддаленішому майбутньому

Джон Гелін:

«Якщо Україна думає, що їй доведеться вести переговори найближчими місяцями (можливо, після Нового року, коли у США пройдуть президентські вибори), й на той момент території поблизу Курська все ще будуть під її контролем і Росія сяде за переговорний стіл, зрозуміло, що це може вплинути на перебіг переговорів, але тут багато питань «чи».

Чи вважатиме Росія себе здатною продовжувати війну? Чи вважатиме, що після припинення наступу на сході через досягнення цілей чи виснаження вона зможе силоміць повернути території, які зараз контролює Україна?

Це зводиться до питання, як довго Україна зможе утримувати ці території. Якщо їй вдасться втримати їх упродовж кількох місяців від російських атак і взимку відбудуться переговори, ймовірно, Курська історія зіграє в них свою роль.

Але якщо війна триватиме, то значно менш зрозуміло, якою буде роль Курська. А також – чи буде якийсь чистий позитив для України в довгостроковій перспективі».

Пошкоджений під час боїв пам’ятник Володимиру Леніну на центральній площі в Суджі Курської області Росії. Серпень 2024 року

Марцін Заборовський:

«Якщо ви поглянете на карту й території (захоплені на Курщині українськими силами – ред.), то переконаєтеся, що це чималий шматок землі. Втім, він далеко не такий великий, як те, що Росія окупувала на Донбасі та півдні України.

Отже, в українців – значний успіх, але він насправді не змінює стратегічну ситуацію настільки, щоб можна було сказати: росіяни окуповують частини України – ми натомість беремо під контроль частини Росії. У подальшому ми могли би ними обмінятися і повернутися до довоєнної ситуації.

Наразі це неможливо порівняти. Більше того, ми не впевнені, чи зможе Україна реально утримати цю територію, яку вона взяла під контроль поруч із Курськом».

Роберт Пшель: «Станом на зараз вважаю, що більше переваг – в України. Не маю на увазі плани Путіна та його поплічників, які не хочуть зупинити наступ на Донбасі, навіть попри втрати.

Маю на увазі просто навіть за російськими мірками, якщо можна так сказати, що втрати досить приголомшливі. Тому Путін хоче завоювати якнайбільше території.

Але навіть якщо є якісь успіхи, вони не дуже великі. Вони не будуть такими великими, як хотілося би Москві. І тоді їм, можливо, доведеться фактично вивести ще більшу частину сил. А це матиме наслідки для подальшого перебігу російського наступу на Донбасі.

Наразі, якщо тільки не станеться щось радикально погане для України, українська позиція з погляду і військової справи, і політичних подій, які можуть статися, – сильніша. І це добрі новини для Києва та тих, хто його підтримує».

Аманда Пол: «Якщо ми поглянемо далі, то це дасть Україні дуже важливий політичний важіль у майбутніх переговорах, де існувала би потенційна можливість обмінятися територіями й повернути частину окупованих земель, віддавши натомість російські.

Це також дає Україні можливість збільшити кількість російських військовополонених, що буде дуже важливо для повернення українських військовополонених. Це пріоритет. І це також підкреслює той факт, що Росія блефувала щодо червоних ліній. Це важливо, бо про них часто згадували західні союзники – що не можна їх перетинати.

Усі ці червоні лінії були фактично знесені за останні два з половиною роки. І це найбільша червона лінія, яка могла бути – вторгнення України в Росію. І дуже позитивно, що західні партнери підтримали Україну».