(Рубрика «Точка зору»)
У перший день роботи нового складу Єврокомісії 1 грудня 2024 року до Києва прибули Верховна представниця ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас, разом із комісаркою з розширення Мартою Кос та президентом Європейської ради Антоніу Кошта.
Підсумки візиту
Надзвичайно важливим стало послання Каллас.
«Європейський Союз хоче, щоб Україна перемогла у цій війні. Ми зробимо для цього все можливе», – наголосила вона.
На цьому ж акцентував і Кошта: «з першого дня нашого мандату ми підтверджуємо нашу непохитну підтримку українському народу».
Він пообіцяв, що ЄС буде продовжувати надавати Україні економічну, гуманітарну та військову допомогу. Зокрема, виділить 4,2 мільярди євро для підтримки українського бюджету вже до кінця цього року, а наступного року перераховуватиме Україні 1,5 мільярда євро щомісяця.
Президент України Володимир Зеленський і президент Європейської ради Антоніу Кошта. Київ, 1 грудня 2024 року
Також Євросоюз у першому півріччі 2025 року відкриє два переговорних кластери з Україною щодо вступу.
Україна може розраховувати на непохитну та потужну підтримку Європи на шляху до свободи, миру та повністю європейського майбутнього», – наголосила також Марта Кос.
Комісарка з розширення ЄС Марта Кос (праворуч) і Верховна представниця ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас
Шольц у Києві: уперше за два роки
Безсумнівно, що така одностайна тональність вже помітно відрізняється від сумнозвісного «Росія не повинна перемогти, а Україна не повинна програти» у виконанні канцлера ФРН Олафа Шольца в травні 2022 року, який 2 грудня, уперше за два роки, також прибув до Києва з обіцянкою поставок озброєнь на суму 650 млн євро ще до кінця цього року.
Президент України Володимир Зеленський і канцлер Німеччини Олаф Шольц вшановують пам'ять загиблих оборонців України на народному меморіалі в центрі Києва. 2 грудня 2024 року
Усе це може свідчити, що ЄС починає поступово перебирати дедалі більшу відповідальність, витрати та ризики за забезпечення безпеки у Європі, не чекаючи до вступу на посаду президента Трампа та можливих змін у зовнішній політиці США.
Від редакції: Минулого разу Шольц відвідував українську столицю влітку 2022 року – тоді це був його перший візит після початку повномасштабного вторгнення РФ. За даними уряду Німеччини, наразі вже близько 5 мільярдів євро (2023 рік) та близько 1,6 мільярда євро (2022 рік) було витрачено на військову допомогу Україні. Ще близько 2,9 мільярда євро було виділено в перші два роки війни на поставки, які надійдуть лише у 2025-2028 роках.
Збереження західної допомоги Україні, а тим більше нарощування європейської її складової, свідчить, що ЄС та НАТО не піддалися на залякування Кремля, який вкотре звинуватив «колективний Захід» в ескалації війни в Україні.
Солдати з країн ЄС в Україні?
ЄС повертається до питання військової присутності в Україні
Нова очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас заявила, що не виключає появу західних військ в Україні.
«До цього моменту дискусія точилася навколо того, які країни будуть готові відправити своїх солдатів в Україну, а які ні. Я вважаю, що нічого не можна виключати й у цьому питанні слід зберігати певну стратегічну двозначність», – заявила очільниця дипломатії і безпекового сектору ЄС.
Кая Каллас
Обережність Президента України під час брифінгу за підсумками зустрічі з головою Європейської ради Антоніу Коштою у формулюваннях щодо можливого введення військ партнерів на територію України є зрозумілою:
«Так, звичайно, ми будемо щасливі … якщо я підніму це питання, одразу половина наших союзників припинять свою підтримку. Ось чому я не можу ризикувати»
Але подібні теми все ж таки набирають обертів у дискусіях в країнах ЄС.
Не боятися перетинати «червоні лінії» Росії
Відомий польський воєнний кореспондент в Україні, Сирії, Іраку та Лівані Марцін Вирвал у своєму аналізі закликає не боятися перетинати чергові «червоні лінії» та називає чотири причини, чому ескалація війни (в тому сенсі, про який йдеться у звинуваченнях Путіна) йде на користь Україні та Заходу.
Адже Росія воює з Україною вже 10 років і за цей час вона жодного разу не вводила обмежень щодо типів застосовуваної зброї, цілей і дальності ударів. Вона використовує безпілотники, артилерійські снаряди, ракети, авіаційні бомби, а нещодавно навіть балістичні ракети як для нападу на військові цілі, так і для руйнування інфраструктури та вбивства мирних жителів у Львові, що за 800 км від лінії фронту, чи у Тернополі, як у ніч на 2 грудня.
Тернопіль: наслідки влучення російського БПЛА по п'ятиповерхівці, загинула людина (фотосвідчення)
Вміло маніпулюючи страхом перед ядерною війною, Путін досягає своїх цілей, головні з яких – запізнення та недостатність поставок Україні зброї відносно потреб конкретної ситуації на фронті.
Поки на Заході розмірковують про наслідки можливих «ескалацій», Росія веде наступ, захоплюючи приблизно 400-700 км² на місяць (для порівняння, Варшава має площу 512 км²), з кожним кілометром наближаючись до кордонів НАТО.
Цей темп, застерігає Марцін Вирвал, може значно збільшитися, якщо український фронт буде прорвано. І це посилює загрозу для Альянсу та момент, коли йому доведеться залучати до війни не лише значно більші фінансові ресурси, а й власних солдатів.
Корисна ескалація
Вирвал закликає пам’ятати про реалістичне значення слова «ескалація» у контексті цієї війни.
Адже те, що Кремль називає «ескалацією», — це не що інше, як постачання Україні додаткових компонентів, які дозволяють їй залишатися у війні, хоча вони не обов’язково дають їй шанс повернути власні території.
Жодна з цих «ескалацій» не наблизила Україну навіть до того рівня, до якого Росія загострила конфлікт під час вторгнення.
Водночас, історія останніх двох із половиною років війни доводить, що т.зв. ескалація з українського боку завжди призводила до втрат для Росії, а не навпаки.
Вирвал називає чотири причини, чому ескалація бойових дій з боку України наближає, а не віддаляє завершення війни, і є корисною також для Заходу – як на тактичному, так і на стратегічному рівнях.
Те, що Росія називала «ескалацією» у цій війні, йшло тільки на користь Україні та Заходу
Перша подія, яку Росія розцінила як «ескалацію», сталася на політичному рівні.
Менш як два місяці російської агресії проти України вистачило міністрам закордонних справ Фінляндії та Швеції, щоб зробити те, що їм через тиск Москви не вдавалося із моменту закінчення Другої світової війни – 17 травня 2022 року вони підписали заявки про вступ своїх країн до НАТО. Фінляндію прийняли до Північноатлантичного альянсу менше ніж через рік, Швецію – на початку 2024 року. Таким чином, військово-політичний союз отримав дві добре оснащені та навчені армії, Балтійське море стало практично його внутрішнім морем, а Росія отримала загалом 2200 км кордону з НАТО (до того часу було приблизно 900 км).
Генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ (посередині), міністр закордонних справ Фінляндії Пекка Хаавісто (ліворуч) і міністр закордонних справ Швеції Анн Лінде (праворуч) під час спільної пресконференції у штаб-квартирі НАТО. Брюссель, 24 січня 2022 року
Другим кроком «ескалації» вважалася передача Польщею Україні близько 300 танків Т-72 і Т-91 вже в перші місяці повномасштабного вторгнення разом із великими запасами боєприпасів та іншої техніки. Ця зброя значно допомогла підтримувати тоді ще крихкий фронт на півдні та сході країни.
Росіяни знову заявила про «ескалацію», коли США надали Україні пускові установки HIMARS разом із запасом високоточних ракет GMLRS з дальністю близько 70 кілометрів.
Бойова робота реактивних систем залпового вогню HIMARS. Запорізький напрямок. Фото Генштабу ЗСУ, оприлюднене 4 липня 2022 року
І хоча це не були найбільш потрібні ракети ATACMS із дальністю до 300 км, їх було достатньо, щоб вразити росіян хірургічними ударами по частинах, системах озброєння та складах боєприпасів, розташованих поблизу фронту.
Відкинувши російське матеріально-технічне забезпечення на кілька десятків кілометрів від фронту, українці під час осіннього контрнаступу 2022 року повернули 12 тисяч км² окупованих Росією в Харківській області та відвоювавши місто Херсон.
Черговою ескалацією стала бойова кампанія безпілотників у Чорному морі, яка почалася в 2022 році і повним ходом продовжилася у 2023 році. Сьогодні позбавлена свого флоту Україна домінує на морі, яке Росія вважала своїм володінням.
Скріншот відео атаки безекіпажними катерами російського патрульного корабля Чорноморського флоту «Сергій Котов», опублікованого ГУР України
Також у 2023 і 2024 роках українці провели ескалаційну, на думку Кремля, кампанію дронових ударів по російських нафтопереробних заводах. Вже на червень цього року Україна вразила понад 30 НПЗ. Найбільш видовищними стали напад на Московський нафтопереробний завод та НПЗ в Омську, який знаходився за понад 2,4 тисячі кілометрів від українського кордону. Експорт палива впав на третину, а він є одним з основних джерел фінансування війни Росією, яка видобуває нафту в 2,5 рази більше, ніж на власні потреби.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Як Україна атакує російські НПЗНа пік свого потенціалу ескалації українці піднялися в серпні 2024 року, коли окупували понад 1200 км² Курської області Росії. І хоча відтоді було втрачено близько 40%, але якщо вдасться зберегти принаймні частину контрольованої території, це буде надзвичайно сильною картою на ймовірних майбутніх переговорах про припинення вогню.
Тепер, за словами Путіна, ескалація відбувається зараз, бо президент Джо Байден дозволив завдати ударів ATACMS по території Росії. Французи та британці, ймовірно, наслідували приклад американців і дозволили нанести удари своїми ракетами Storm Shadow/SCALP (хоча жодна з двох країн офіційно не підтвердила цю інформацію, уламки цих ракет були виявлені після обстрілу цілей в районі селища Мар'їно Курської області).
Якою була реакція Москви після кожної з цих ескалацій? Крики про застосування ядерної зброї, масовані ракетні обстріли українських міст, а останнім часом навіть застосування балістичної ракети. Проте жоден із цих заходів не приніс Росії відчутної користі.
Storm Shadow
Ескалація зміцнює переговорну позицію України та країн Західної Європи щодо припинення вогню
Якщо шукати сильні пункти Києва на ймовірних переговорах з Росією, то одним із небагатьох є окупація частини Курської області РФ.
Однією з традиційних умов Кремля для можливого перемир’я було прийняття Україною та Заходом поточних здобутків Росії, тобто проведення кордону між сторонами по поточній лінії фронту.
Тепер цей аргумент стає надзвичайно складним, адже хоча Україна контролює лише шматок російської території, з точки зору російських громадян це ключовий шматок і він може стати важливою точкою переговорів.
Збереження окупованих територій в Курській області є однією з головних причин, чому американці нарешті вирішили дозволити застосувати ATACMS по території Росії саме там.
Польський аналітик переконаний, що умови перемир’я матимуть величезний вплив на подальшу долю України, а отже, і Західної Європи, для якої Україна є єдиним буфером від наступаючого агресора. За невигідні умови перемир'я Заходу доведеться розплачуватися не тільки власною зброєю і солдатами, а й твердою валютою.
Згідно з підрахунками Кільського інституту світової економіки, перемога Росії у війні призвела б до витрат для економіки Німеччини в 10-20 разів вищих за ті, які зараз йдуть на підтримку України. Це, ймовірно, стосується усіх країн ЄС.
Українські здобутки відсувають момент втягування військ НАТО у війну
Від самого початку російського вторгнення Захід передавав Києву все більш передові системи озброєння, проте рішуче відмовлявся вводити власні війська в Україну.
Однак просування Росії означає, що Захід повинен розглядати цей варіант як реальний.
Ідею відправки західних військ вперше висловив президент Франції Емманюель Макрон під час зустрічі європейських лідерів у Парижі в лютому, коли не було точно відомо, чи виділять США Україні обіцяні 60 мільярдів доларів. Але тоді лідери європейських країн, у тому числі польський прем’єр Дональд Туск, робили заяви, в яких виключали таку можливість, а Сполучені Штати врешті виділили кошти для Києва.
Президент України Володимир Зеленський і президент Франції Емманюель Макрон. Париж, 7 червня 2024 року
Однак нещодавно французька газета «Le Monde» написала, що після перемоги Дональда Трампа на виборах у США ця ідея знову обговорюється в Європі.
23 листопада міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро в інтерв'ю BBC заявив, що «ми не виключаємо жодного варіанту». Водночас британське військове джерело вказало, що такі переговори ведуться між Францією та Великою Британією.
Гаель Весьєр, офіційний представник Парижа в Києві, також заявив, що Франція не має «червоних ліній» у питанні відправлення до України своїх військ та може собі уявити такий сценарій.
Журналіст «Dziennik Gazeta Prawna» Збіґнєв Парафіянович також підтвердив, що такі розмови відбуваються як серед дипломатів, так і «в колах військово-спецслужбової структури».
Особливо у Франції та Великій Британії переважає переконання, що якщо росіяни дійдуть до Дніпра, військам НАТО насправді доведеться підтримувати Україну не тільки технікою, але й своїими солдатами, – додав він.
І хоча збільшення поставок ракет ATACMS і Storm Shadow/SCALP, що Росія, безумовно розцінить як чергову ескалацію, це принаймні серйозно затримає, якщо не повністю зупинить, російські війська в районі Покровська.
Таким чином, те, від чого Європа так відчайдушно захищається, тобто введення власних військ в Україну і тим самим втягнення у війну, буде відкладено.
Біля місця російського удару ракетою «Орєшнік». Дніпро, 21 листопада 2024 року
Захід має адекватно реагувати на ескалацію з боку Росії
Автор вважає, що Росія вже і так піднялася на вершину ескалаційної драбини в момент повномасштабної агресії проти України, але вона здатна і далі розширити її межі в рамках гібридної війни проти Заходу.
До минулих елементів цієї війни у Великій Британії (вбивство Олександра Литвиненка з використанням полонію, застосування «Новачка» проти Сергія Скрипаля та його доньки); підриву на складі боєприпасів у Врбетиці в Чехії; пошкодження фінсько-естонського газопроводу Balticconnector знову додалося нещодавнє пошкодження двох кабелів, що з’єднують Фінляндію і Німеччину, а також Швецію та Литву.
Реакція ж європейських країн включала видворення дипломатів, вирази обурення та початок розслідувань. Ця недостатня реакція в Європі є наслідком простого факту – Захід все ще психологічно не може повірити, що Росія роками веде війну проти нього.
Адекватно відповідаючи на ескалаційні дії Росії, західні держави відповідали б силою на силу, ставлячи чіткі бар’єри – це мова, яку Росія не тільки розуміє, але й поважає. Це мова, яка може стримати Росію від подальшої агресії проти Заходу, – підсумовує свій аналіз польський воєнкор.
Працює ATACMS. 19 листопада 2024 року
Ціна війни буває різною
Залишається лише додати, що оце постійне зволікання з ухваленням необхідних рішень на зразок «якщо росіяни дійдуть до Дніпра» є чи не найбільшою помилкою в стратегії тих держав, які своїми діями могли б суттєво покращити ситуацію вже зараз.
Проти ІДІЛ на території Сирії, американські війська використовували до 50 ракет ATACMS на деньЛевандовський
Зокрема, за словами учасника бойових кампаній в Іраку та Афганістані, колишнього керівника батальйону охорони на базі протиракетної оборони США Aegis Ashore в селищі Редзіково на півночі Польщі полковника запасу збройних сил РП Пьотра Левандовського, під час проведення бойових дій проти ІДІЛ на території Сирії, американські війська використовували до 50 ракет ATACMS на день.
Отже Україна мала б отримати близько тисячі таких ракет.
Наразі ж вперше після розпаду СРСР було створено неформальну коаліцію країн (Росія, Іран, Китай, Північна Корея), які не тільки відкрито протиставляються Заходу, а й мають розвинений військово-промисловий комплекс і ядерні можливості. І це створює найбільшу загрозу для Європи після 1945 року.
Як відомо, є кілька варіантів ціни війни:
- 1. Найдешевша війна – це та, яка ведеться за чужий рахунок, з використанням чужих сил і на чужій території.
- 2. Дорожча – за свій рахунок, але чужими силами на чужій території.
- 3. Ще дорожча – вже своїми силами, але ще на іншій землі.
- Найдорожча – за власний кошт, своїми силами та на своїй території.
Наразі ЄС і НАТО перебувають у точці 2. І у порівнянні з пунктом 4, варіант 3 із наданням Україні відповідної допомоги виглядає не найгіршим із них.
Анатолій Курносов – аналітик Центру політичних студій «Доктрина», виконавчий директор ГО «Коло європейського діалогу», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Якщо переговори, то тільки на основі Будапештського меморандуму. США і Велика Британія – головні гравці ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чи є «горіхи» у того «Орешника»? Експерти ставлять під сумнів заяви Путіна ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Україна дозволила ексгумацію жертв Волинської трагедії. Реакції на спільну заяву очільників МЗС України та Польщі