(Рубрика «Точка зору»)
БРЮССЕЛЬ – Політики і чиновники Євросоюзу готуються до можливого зростання напруженості в трансатлантичній торгівлі та ймовірності того, що блоку з 27 країн-членів доведеться взяти на себе більший тягар політичної та фінансової підтримки України.
Представники ЄС готуються до очікуваного повернення Дональда Трампа до Білого Дому.
Вони передбачають можливе зростання напруженості в трансатлантичній торгівлі та ймовірність того, що блоку з 27 держав-членів доведеться взяти на плечі більший тягар політичної та фінансової підтримки України.
Крім того, в минулому Трамп мав справу переважно з регіональними союзниками, такими як прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, а не з ЄС загалом.
Під час ранкової розмови з офіційними особами ЄС після ночі виборів настрій був настільки ж похмурим, як і погода в Брюсселі. Але була також певна оптимізація – і навіть оптимізм.
Вони вже мають досвід спілкування з Трампом, і в певному сенсі ЄС наблизився до деяких політичних практик кандидата від Республіканської партії.
Зараз блок – набагато жорсткіший щодо міграції, і хоча Брюссель все ще сподівається укласти угоди про вільну торгівлю по всьому світу, ЄС стає все більш протекціоністським.
Деякі європейські дипломати вважають, що більш агресивний підхід ЄС до Китаю міг би дати хороший початок трансатлантичним відносинам, якщо експортно орієнтована економіка Євросоюзу зможе дозволити собі можливі торговельні втрати через потенційні заходи Китаю.
Щодо НАТО – оборонного альянсу, який Трамп погрожував залишити в 2018 році під час свого першого президентського терміну, настрій, здається, менш панічний.
У той час як Трамп продовжує висловлювати сумніви щодо статті 5 про взаємну оборону НАТО, багато чиновників Альянсу вважають, що він більше зосереджений на ЄС. Крім того, зауважують що переважна більшість членів НАТО зараз витрачає необхідні 2 відсотки ВВП на оборону, і це вважають заслугою тиску Трампа за його попередньої каденції. Оптимісти згадують і про те, що новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте – один із небагатьох європейців, до яких прислухається новий обраний президент.
Є дві речі, які мене вражають, коли я спілкуюся з представниками як ЄС, так і НАТО. По-перше, оточення Трампа зараз – величина невідома. Коли його обрали у 2016 році, в його адміністрації були республіканці, з якими європейські чиновники вважали, що можуть мати справу: наприклад, Рекс Тіллерсон, Джим Меттіс і Джон Болтон. Цього разу офіційні особи, здається, більш налякані – наприклад, з обережністю ставляться до ізоляціонізму майбутнього віце-президента Джея Ді Венса.
По-друге, існує чіткий поділ на схід і захід. Посадовці із західноєвропейських країн, з якими я спілкувався, принаймні на перший погляд, досить похмуро дивляться на перспективи президентства Трампа.
Але з моїх розмов із політиками та офіційними особами Центрально-Східної Європи є дещо інше: надія. Можливо, навіть збудження. Їм, здається, більше подобається діловий характер політики Трампа, і вони кажуть, що його очікувана непередбачуваність може бути корисною у відносинах з Пекіном, Москвою та Тегераном.
Попри це, Сполучені Штати та Європа вже деякий час віддаляються один від одного, оскільки вашингтонські адміністрації все більше повертаються до Тихого океану. Імовірно, ця прірва в майбутньому тільки розшириться.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум