Київ – В одній із Донецьких виправних колоній правозахисники зафіксували масове побиття ув’язнених. У Державній пенітенціарній службі України подібні заяви спростовують і кажуть, що побиття не було. Правозахисники наголошують, що знущання над ув’язненими за ґратами – тенденція. На їхнє звернення про порушення у виправних закладах чиновники не реагують. Натомість відповідальні особи покривають одне одного.
За повідомленням правозахисника і колишнього політв’язня Ігоря Гаркавенка, масове побиття ув’язнених у Донецькій виправній колонії № 97 сталося 17 січня цього року. Відомо про це стало випадково від матері Сергія Шакіна, якого тоді побили більше, ніж усіх. Засуджений Шакін наразі нерухомий, у нього був інсульт і тяжка форма паралічу, говорить Ігор Гаркавенко.
«Людина із Сумського СІЗО. Він тільки прибув у цю Донецьку колонію і уже ввечері був відправлений у підвал, у карцер. І вже зранку цю людину вивезли в реанімацію. Там він пробув кілька днів, після чого опинився у колонії №124, де є відповідна лікарня. Тільки завдяки цьому був витік інформації. Йому вдалося мамі передати записку, і ми дізналися про те, що там було», – сказав Ігор Гаркавенко.
За даними правозахисника, на знак протесту засуджені Микола Биченко та Олександр Удовенко оголосили голодування. А Геннадій Ковальчуков і Юрій Тищенко порізали собі жили, бо в такому разі, виявляється, «менше б’ють».
Побиття не було – Державна пенітенціарна служба
Інформацію про побиття у Донецькій виправній колонії №97 заперечує помічник голови Державної пенітенціарної служби Ігор Андрушко. У коментарі для Радіо Свобода він стверджує, що 17 січня цього року ані в зазначеній колонії, ані в Донецькій області, ані загалом в Україні надзвичайних пригод, в тому числі й побиття, не було.
«Фактично жодна із таких заяв засуджених про побиття не підтверджується. Я думаю, що це один із моментів провокаційної поведінки з боку засуджених. Провокують. Дають інформацію, яка була вже давно, а потім можуть звернутися і сказати, що синці в них зійшли. Вже нічого не можна довести, але вони стверджують, що їх постійно б’ють, хоча це було давно. По-перше, це не можна довести зараз. А по-друге, я вважаю, що це один із тих випадків, в яких нічого не підтверджується, в тому числі перевіряла і прокуратура, і наша відомча перевірка була. А також представників громадськості долучають до таких перевірок, щоб знизити упередженість до мінімуму і більш об’єктивно підходити до цих питань», – зазначив Ігор Андрушко.
Правозахисники звернулися за допомогою до Президента
Правозахисники наполягають на перевірці ситуації у Донецькій виправній колонії №97. За їхніми словами, в цій установі постійно проводять подібні «виховні роботи» для ув’язнених. А засуджені на знак протесту ріжуть собі вени або голодують.
Правозахисники звернулися до Президента України Віктора Януковича з проханням припинити катування в колоніях. Правозахисник Олена Повідайчик наголошує, що вони не в змозі зробити це самотужки. А на їхні звернення і звернення родичів відповідальні особи не реагують і відписуються, що порушень немає.
«Їх топлять в унітазі, ґвалтують… І це в багатьох колоніях»
«Хоча за законом не мають права вводити спецвійська – їх вводять. Приходять до них серед ночі, піднімають, прищеплюють наручниками, мочать сорочки, зав’язують. І потім, коли вони висихають, у людини ламаються кістки. І далі їх підвішують униз головою, топлять в унітазі, ґвалтують. І це в багатьох колоніях. Це досі не зупиняється. І ці люди виходять каліками звідти, – каже Олена Повідайчик. – Наразі в деяких колоніях мінус 10: у них іній на підвіконнях, у них іній на підлогах. Мабуть, в концтаборах того не було, що в нас у тюрмах зараз. Це не тюрми, а концтабори».
За даними правозахисників, більшість ув’язнених, вийшовши на волю, довго не живуть, оскільки усі органи у них відбиті. Правозахисники наголошують, що коли відбувається масове побиття, то до ув’язнених не пускають ані родичів, ані адвокатів, ані правозахисників. І упродовж кількох місяців їх намагаються нікому не показувати, доки не заживуть рани. А у більшості випадків смертей за ґратами в медичних висновках причиною смерті є серцева недостатність. Проте згодом батьки померлих виявляють на тілі синці.
Нині в українських місцях позбавлення волі перебуває понад 150 тисяч осіб. За ґратами побував член майже кожної п’ятої української родини.
За повідомленням правозахисника і колишнього політв’язня Ігоря Гаркавенка, масове побиття ув’язнених у Донецькій виправній колонії № 97 сталося 17 січня цього року. Відомо про це стало випадково від матері Сергія Шакіна, якого тоді побили більше, ніж усіх. Засуджений Шакін наразі нерухомий, у нього був інсульт і тяжка форма паралічу, говорить Ігор Гаркавенко.
«Людина із Сумського СІЗО. Він тільки прибув у цю Донецьку колонію і уже ввечері був відправлений у підвал, у карцер. І вже зранку цю людину вивезли в реанімацію. Там він пробув кілька днів, після чого опинився у колонії №124, де є відповідна лікарня. Тільки завдяки цьому був витік інформації. Йому вдалося мамі передати записку, і ми дізналися про те, що там було», – сказав Ігор Гаркавенко.
За даними правозахисника, на знак протесту засуджені Микола Биченко та Олександр Удовенко оголосили голодування. А Геннадій Ковальчуков і Юрій Тищенко порізали собі жили, бо в такому разі, виявляється, «менше б’ють».
Побиття не було – Державна пенітенціарна служба
Інформацію про побиття у Донецькій виправній колонії №97 заперечує помічник голови Державної пенітенціарної служби Ігор Андрушко. У коментарі для Радіо Свобода він стверджує, що 17 січня цього року ані в зазначеній колонії, ані в Донецькій області, ані загалом в Україні надзвичайних пригод, в тому числі й побиття, не було.
«Фактично жодна із таких заяв засуджених про побиття не підтверджується. Я думаю, що це один із моментів провокаційної поведінки з боку засуджених. Провокують. Дають інформацію, яка була вже давно, а потім можуть звернутися і сказати, що синці в них зійшли. Вже нічого не можна довести, але вони стверджують, що їх постійно б’ють, хоча це було давно. По-перше, це не можна довести зараз. А по-друге, я вважаю, що це один із тих випадків, в яких нічого не підтверджується, в тому числі перевіряла і прокуратура, і наша відомча перевірка була. А також представників громадськості долучають до таких перевірок, щоб знизити упередженість до мінімуму і більш об’єктивно підходити до цих питань», – зазначив Ігор Андрушко.
Правозахисники звернулися за допомогою до Президента
Правозахисники наполягають на перевірці ситуації у Донецькій виправній колонії №97. За їхніми словами, в цій установі постійно проводять подібні «виховні роботи» для ув’язнених. А засуджені на знак протесту ріжуть собі вени або голодують.
Правозахисники звернулися до Президента України Віктора Януковича з проханням припинити катування в колоніях. Правозахисник Олена Повідайчик наголошує, що вони не в змозі зробити це самотужки. А на їхні звернення і звернення родичів відповідальні особи не реагують і відписуються, що порушень немає.
«Їх топлять в унітазі, ґвалтують… І це в багатьох колоніях»
«Хоча за законом не мають права вводити спецвійська – їх вводять. Приходять до них серед ночі, піднімають, прищеплюють наручниками, мочать сорочки, зав’язують. І потім, коли вони висихають, у людини ламаються кістки. І далі їх підвішують униз головою, топлять в унітазі, ґвалтують. І це в багатьох колоніях. Це досі не зупиняється. І ці люди виходять каліками звідти, – каже Олена Повідайчик. – Наразі в деяких колоніях мінус 10: у них іній на підвіконнях, у них іній на підлогах. Мабуть, в концтаборах того не було, що в нас у тюрмах зараз. Це не тюрми, а концтабори».
За даними правозахисників, більшість ув’язнених, вийшовши на волю, довго не живуть, оскільки усі органи у них відбиті. Правозахисники наголошують, що коли відбувається масове побиття, то до ув’язнених не пускають ані родичів, ані адвокатів, ані правозахисників. І упродовж кількох місяців їх намагаються нікому не показувати, доки не заживуть рани. А у більшості випадків смертей за ґратами в медичних висновках причиною смерті є серцева недостатність. Проте згодом батьки померлих виявляють на тілі синці.
Нині в українських місцях позбавлення волі перебуває понад 150 тисяч осіб. За ґратами побував член майже кожної п’ятої української родини.