Організація «Міжнародна амністія» вважає, що через 20 років після розпаду Радянського Союзу українська міліція й далі служить державі, а не суспільству, часто принижує людей, знущається над ними. А українці не вірять правоохоронцям. Більшість тих, до кого міліціонери застосовували приниження та тортури, навіть не звертаються до прокуратури.
У 2010 році до суду дійшло лише 60 справ за випадками порушення прав людини працівниками міліції. Переважна більшість таких скарг відхиляється на першій інстанції, і можливі злочинці уникають покарання, мовиться у звіті.
Міліціонери катують, щоб вибити зізнання
Мати ув’язненого Олександра Рафальского, доля якого описана у звіті, каже, що вже 10 років намагається довести, що її син не винний.
«Били й продовжують бити. Нас в Україні просто не чують. Тому я звернулась у міжнародні організації. Невдовзі мій син вийде. Працюють адвокати, у нас уже сильна доказова база. Ми звернулись до Страсбурзького суду – це єдиний суд, де українців чують, і в нас на нього велика надія», – розповіла мати ув’язненого.
Про катування також заявляє Юрій Мосієнков, якого випустили на волю після двох років у СІЗО. За його словами, у міліції над ним знущалися, щоб сфальсифікувати справу й вибити зізнання.
«Випадково познайомився з людиною, наступного дня його вбили. Через тиждень мене заарештували. У 2005 році прокуратора сфальсифікувала справу. Мене били до тих пір, доки я не підписав те, що їм було потрібно. Зараз апеляційний суд скасував вирок – 10 років, однак обвинувачення з мене знімати й порушувати справу проти працівників прокуратури не хочуть», – каже Юрій Мосієнков.
Через непрозорість правоохоронних органів в Україні немає офіційної статистики щодо катувань, однак за даними Харківського інституту соціологічних досліджень, близько 790 тисяч людей в Україні стали жертвами міліціонерів у 2010 році. На думку «Міжнародної амністії», для того, щоб припинити систематичне порушення прав людини з боку працівників міліції, в Україні треба створити незалежний орган, що приймав би і обробляв скарги на дії правоохоронців. Міліція має стати прозорішою, слід удосконалити Кримінальний кодекс, зазначається у звіті.
Порушення прав не виправдовує розкриття злочинів – Могильов
Міністерство внутрішніх справ України раніше визнавало, що іноді застосовує неправомірні методи. Міністр Анатолій Могильов в ефірі Радіо Свобода у вересні запевнив, що в його підлеглих уже немає стимулу до катування.
«Я неодноразово наголошував – на всіх колегіях, на всіх засіданнях зі своїми підлеглими – на тому, що навіть найменше порушення прав людини не виправдовує розкриття найтяжчого злочину. Не виправдовує! Тобто, якщо ми можемо в рамках тих прав, які нам надав закон, цей злочин розкрити, то цей злочин потрібно розкривати. А якщо ми не можемо в рамках норм закону його розкрити, то потрібно підняти руки і казати: ми це зробити не можемо», – заявив міністр.
Водночас Могильов запевнив, що міліція з минулого року суворо карає за порушення прав людини не лише тих, хто розпускає руки, але і їхніх безпосередніх керівників, що вже до певної міри знизило порушення.
Але автори звіту «Міжнародної амністії» поліпшення не помітили. Навпаки, вони звертають увагу на те, що коли міліцейським відомством керував Юрій Луценко, то міліція намагалася бути відкритішою, працювала з громадськими організаціями. Однак, у 2010 році, коли міністерство очолив Анатолій Могильов, таку ініціативу зупинили, зазначають у «Міжнародній амністії».
У 2010 році до суду дійшло лише 60 справ за випадками порушення прав людини працівниками міліції. Переважна більшість таких скарг відхиляється на першій інстанції, і можливі злочинці уникають покарання, мовиться у звіті.
Міліціонери катують, щоб вибити зізнання
Мати ув’язненого Олександра Рафальского, доля якого описана у звіті, каже, що вже 10 років намагається довести, що її син не винний.
«Били й продовжують бити. Нас в Україні просто не чують. Тому я звернулась у міжнародні організації. Невдовзі мій син вийде. Працюють адвокати, у нас уже сильна доказова база. Ми звернулись до Страсбурзького суду – це єдиний суд, де українців чують, і в нас на нього велика надія», – розповіла мати ув’язненого.
Про катування також заявляє Юрій Мосієнков, якого випустили на волю після двох років у СІЗО. За його словами, у міліції над ним знущалися, щоб сфальсифікувати справу й вибити зізнання.
«Випадково познайомився з людиною, наступного дня його вбили. Через тиждень мене заарештували. У 2005 році прокуратора сфальсифікувала справу. Мене били до тих пір, доки я не підписав те, що їм було потрібно. Зараз апеляційний суд скасував вирок – 10 років, однак обвинувачення з мене знімати й порушувати справу проти працівників прокуратури не хочуть», – каже Юрій Мосієнков.
Через непрозорість правоохоронних органів в Україні немає офіційної статистики щодо катувань, однак за даними Харківського інституту соціологічних досліджень, близько 790 тисяч людей в Україні стали жертвами міліціонерів у 2010 році. На думку «Міжнародної амністії», для того, щоб припинити систематичне порушення прав людини з боку працівників міліції, в Україні треба створити незалежний орган, що приймав би і обробляв скарги на дії правоохоронців. Міліція має стати прозорішою, слід удосконалити Кримінальний кодекс, зазначається у звіті.
Порушення прав не виправдовує розкриття злочинів – Могильов
Міністерство внутрішніх справ України раніше визнавало, що іноді застосовує неправомірні методи. Міністр Анатолій Могильов в ефірі Радіо Свобода у вересні запевнив, що в його підлеглих уже немає стимулу до катування.
«Я неодноразово наголошував – на всіх колегіях, на всіх засіданнях зі своїми підлеглими – на тому, що навіть найменше порушення прав людини не виправдовує розкриття найтяжчого злочину. Не виправдовує! Тобто, якщо ми можемо в рамках тих прав, які нам надав закон, цей злочин розкрити, то цей злочин потрібно розкривати. А якщо ми не можемо в рамках норм закону його розкрити, то потрібно підняти руки і казати: ми це зробити не можемо», – заявив міністр.
Водночас Могильов запевнив, що міліція з минулого року суворо карає за порушення прав людини не лише тих, хто розпускає руки, але і їхніх безпосередніх керівників, що вже до певної міри знизило порушення.
Але автори звіту «Міжнародної амністії» поліпшення не помітили. Навпаки, вони звертають увагу на те, що коли міліцейським відомством керував Юрій Луценко, то міліція намагалася бути відкритішою, працювала з громадськими організаціями. Однак, у 2010 році, коли міністерство очолив Анатолій Могильов, таку ініціативу зупинили, зазначають у «Міжнародній амністії».
