Катування – не винятки, а системне явище, зазначає представник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко. Коли звичайний хуліган поб’є, покалічить людину і його впіймають – судитимуть винуватця за завдання тяжких тілесних ушкоджень або за вбивство (якщо жертва загине). А коли калічить правоохоронець, то справу проти нього найчастіше порушують за перевищення влади або службових повноважень. Санкції за цією статтею м’якші до злочинців. Хоча в більшості випадків кати «у погонах» уникають кримінальної відповідальності. І це чудово усвідомлюють самі майстри вибивати зізнання. А потрапити до їхніх рук, каже Андрій Діденко, може кожен.
«До Української Гельсінської спілки з прав людини зовсім недавно звернулися колишні оперуповноважені, і вони казали, що їх катували співробітники міліції, вимагаючи підписати якісь папери. Тому, враховуючи великий обсяг цього явища, враховуючи системність і тенденцію, я вважаю, можна говорити, що катування і системність катувань у міліції, і, головне, безвідповідальність влади – це є державна небезпека», – зауважив правозахисник.
Чому катують?
Тортури з боку правоохоронців є однією з найболючіших проблем держави. Про це заявила в ефірі Радіо Свобода Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова. Вона погоджується із правозахисниками, що таке катування набуло масових ознак. Причин цього омбудсман називає кілька. По-перше: підбір кадрів у правоохоронці. По-друге: поширення агресії та насильства у суспільстві загалом, і міліція не є тут винятком. По-третє: брак контролю з боку начальства. Крім того, дається взнаки безкарність.
«Безкарність, яка породжує нові випадки застосування катувань і насильство з боку правоохоронців у міліції. Фактично ці люди отримують абсолютну владу над людиною, яка тільки потрапляє в міліцейську дільницю», – поінформувала Ніна Карпачова.
Нині в Україні нараховується близько 300 тисяч співробітників міліції. Бюджетних коштів на всю цю армію правоохоронців бракує і, відповідно, через недофінансування страждають і підбір кадрів, і методи роботи в органах, наголошує Денис Кобзин, соціолог, директор Харківського інституту соціальних досліджень. Все залишається по-старому: вибивання свідчень.
«За нашими оцінками , у 2010 році від рук правоохоронців постраждали від 750 до 790 тисяч людей. Мінімум один раз, а то й кілька разів вони ставали жертвами насилля з боку працівників міліції», – зазначає Денис Кобзин.
Застосування насильства у міліції – це наслідок так званого «планового розкриття злочинів», коли від правоохоронців вимагали показників розкриття, і вони змушені були вибивати свідчення з підозрюваних, зауважує Леонід Зима, заступник міністра внутрішніх справ. Зараз, запевняє чиновник, такого вже немає.
«Штучно ті показники робили із застосуванням сили, змушували зізнаватися у тому, чого не робили. На сьогоднішній день це питання знімається. Ми кажемо, що всі повинні працювати в правовому полі», – сказав Леонід Зима.
«Необхідно бажання змін і з боку МВС і з боку суспільства»
Конфлікт у законодавчому полі, низький рівень освіти міліціонерів і відсутність громадянського суспільства, а саме – брак контролю за діяльністю правоохоронців з боку громадськості – всі ці обставини сприяють розквіту катувань і тортур у системі МВС, каже соціальний психолог Олег Покальчук.
«Жорстокість є складовою людського характеру. Вона частково регулюється культурою і частково законодавством. Просто відстаємо в суспільному розвитку років на 50 від Заходу. І тому те, що відбувалося щодо конфліктів з поліцією і суспільством на Заході, просто ми зараз це переживаємо, як в епоху раннього капіталізму», – пояснив Олег Покальчук.
Ще рік тому представники громадськості могли потрапити до райвідділу міліції, ознайомитися там із умовами утримання людей, а нині Міністерство внутрішніх справ знову стало щільно зачиненою структурою початку двохтисячних років, стверджує директор Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзин.
«Причина катувань полягає у тому, що у нас відсутнє ефективне розслідування. Найчастіше прокуратура прикриває МВС. Для того, щоб змінити ситуацію, необхідне бажання цих змін і з боку МВС, і з боку суспільства. Крім цього, необхідно змінити саме законодавство. Поки у діяльності прокуратури будуть поєднані такі суперечливі функції, як розслідування випадків незаконного насилля і водночас підтримка обвинувачення, коли міліціонер і працівник прокуратури працюють пліч-о-пліч, доти ефективного розслідування не буде. Тут треба міняти Кримінально-процесуальний кодекс», – зауважив Денис Кобзин.
Деяким українським жертвам катувань і жорстокого поводження з боку правоохоронців вдається добитися правди лише у Європейському суді з прав людини. Вперше в історії України таку справу виграв п’ять років тому харків’янин Олексій Афанасьєв. Йому українська держава виплатила 6,5 тисяч євро. Як зазначає адвокат Аркадій Бущенко, в Україні довести до суду і виграти таку справу майже неможливо.
Одним із видів катувань є неприпустимі умови утримання ув'язнених в ізоляторах тимчасового утримання. За моніторингом Уповноваженого з прав людини, встановленим стандартам не відповідає чверть ізоляторів тимчасового тримання, перш за все в Євпаторії, Саках, Бахчисараї, Сімферополі, Бердянську та Одесі.
«До Української Гельсінської спілки з прав людини зовсім недавно звернулися колишні оперуповноважені, і вони казали, що їх катували співробітники міліції, вимагаючи підписати якісь папери. Тому, враховуючи великий обсяг цього явища, враховуючи системність і тенденцію, я вважаю, можна говорити, що катування і системність катувань у міліції, і, головне, безвідповідальність влади – це є державна небезпека», – зауважив правозахисник.
Чому катують?
Тортури з боку правоохоронців є однією з найболючіших проблем держави. Про це заявила в ефірі Радіо Свобода Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова. Вона погоджується із правозахисниками, що таке катування набуло масових ознак. Причин цього омбудсман називає кілька. По-перше: підбір кадрів у правоохоронці. По-друге: поширення агресії та насильства у суспільстві загалом, і міліція не є тут винятком. По-третє: брак контролю з боку начальства. Крім того, дається взнаки безкарність.
«Безкарність, яка породжує нові випадки застосування катувань і насильство з боку правоохоронців у міліції. Фактично ці люди отримують абсолютну владу над людиною, яка тільки потрапляє в міліцейську дільницю», – поінформувала Ніна Карпачова.
Нині в Україні нараховується близько 300 тисяч співробітників міліції. Бюджетних коштів на всю цю армію правоохоронців бракує і, відповідно, через недофінансування страждають і підбір кадрів, і методи роботи в органах, наголошує Денис Кобзин, соціолог, директор Харківського інституту соціальних досліджень. Все залишається по-старому: вибивання свідчень.
«За нашими оцінками , у 2010 році від рук правоохоронців постраждали від 750 до 790 тисяч людей. Мінімум один раз, а то й кілька разів вони ставали жертвами насилля з боку працівників міліції», – зазначає Денис Кобзин.
Застосування насильства у міліції – це наслідок так званого «планового розкриття злочинів», коли від правоохоронців вимагали показників розкриття, і вони змушені були вибивати свідчення з підозрюваних, зауважує Леонід Зима, заступник міністра внутрішніх справ. Зараз, запевняє чиновник, такого вже немає.
«Штучно ті показники робили із застосуванням сили, змушували зізнаватися у тому, чого не робили. На сьогоднішній день це питання знімається. Ми кажемо, що всі повинні працювати в правовому полі», – сказав Леонід Зима.
«Необхідно бажання змін і з боку МВС і з боку суспільства»
Конфлікт у законодавчому полі, низький рівень освіти міліціонерів і відсутність громадянського суспільства, а саме – брак контролю за діяльністю правоохоронців з боку громадськості – всі ці обставини сприяють розквіту катувань і тортур у системі МВС, каже соціальний психолог Олег Покальчук.
«Жорстокість є складовою людського характеру. Вона частково регулюється культурою і частково законодавством. Просто відстаємо в суспільному розвитку років на 50 від Заходу. І тому те, що відбувалося щодо конфліктів з поліцією і суспільством на Заході, просто ми зараз це переживаємо, як в епоху раннього капіталізму», – пояснив Олег Покальчук.
Ще рік тому представники громадськості могли потрапити до райвідділу міліції, ознайомитися там із умовами утримання людей, а нині Міністерство внутрішніх справ знову стало щільно зачиненою структурою початку двохтисячних років, стверджує директор Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзин.
«Причина катувань полягає у тому, що у нас відсутнє ефективне розслідування. Найчастіше прокуратура прикриває МВС. Для того, щоб змінити ситуацію, необхідне бажання цих змін і з боку МВС, і з боку суспільства. Крім цього, необхідно змінити саме законодавство. Поки у діяльності прокуратури будуть поєднані такі суперечливі функції, як розслідування випадків незаконного насилля і водночас підтримка обвинувачення, коли міліціонер і працівник прокуратури працюють пліч-о-пліч, доти ефективного розслідування не буде. Тут треба міняти Кримінально-процесуальний кодекс», – зауважив Денис Кобзин.
Деяким українським жертвам катувань і жорстокого поводження з боку правоохоронців вдається добитися правди лише у Європейському суді з прав людини. Вперше в історії України таку справу виграв п’ять років тому харків’янин Олексій Афанасьєв. Йому українська держава виплатила 6,5 тисяч євро. Як зазначає адвокат Аркадій Бущенко, в Україні довести до суду і виграти таку справу майже неможливо.
Одним із видів катувань є неприпустимі умови утримання ув'язнених в ізоляторах тимчасового утримання. За моніторингом Уповноваженого з прав людини, встановленим стандартам не відповідає чверть ізоляторів тимчасового тримання, перш за все в Євпаторії, Саках, Бахчисараї, Сімферополі, Бердянську та Одесі.
