(Рубрика «Точка зору»)
Кримський фактор української політики Литви
Учасники інавгурації нового українського президента Володимира Зеленського з особливим ентузіазмом вітали президента Литви Далю Ґрібаускайте, яка прибула до Києва. Ґрібаускайте за останні роки перетворилася на одного з найпопулярніших в Україні політиків, вона послідовно та жорстко підтримувала Київ після нападу Росії і навіть одного разу назвала цю країну «терористичною державою», що особливо не сподобалося Кремлю.
Однак поїздка до Києва ‒ одне з останніх дипломатичних турне Далі Ґрібаускайте як президента Литви. Незабаром після інавгурації Володимира Зеленського в Литві відбувся другий тур виборів глави держави, в якому упевнену перемогу здобув економіст Ґітанас Науседа. У Литві його називають кандидатом, далеким від політичного істеблішменту, хоча упродовж багатьох років новий глава держави був радником попередника Ґрібаускайте Валдаса Адамкуса. Проте голосування за Науседа дійсно багато в чому відображає тренд пошуку «нових облич» у політиці ‒ проти конкурента Науседа, колишнього міністра фінансів Інгріди Шимоніте зіграв у першу чергу її зв'язок із партією консерваторів, а чинний прем'єр Саулюс Скверняліс, представник селянської партії, навіть у другий тур не пройшов.
Науседа у своїй бесіді з Зеленським уже повідомив про прагнення підтримувати Україну, одночасно виділивши головні проблеми країни ‒ корупцію та проблеми олігархічних структур. Разом із тим новий литовський президент уже сказав, що хотів би «більшої дипломатичності» у відносинах із Росією, щоб продемонструвати свою відмінність від попередниці.
Для Литви Крим став нагадуванням про власний зганьблений суверенітет. І застереженням, що Росія аж ніяк не відмовилася від своїх амбіцій
Проте я не перебільшував би практичний потенціал цих відмінностей. Ми вже забули, що й Ґрібаускайте на початку свого правління намагалася бути досить дипломатичною щодо Москви та вмовляла Віктора Януковича підписати угоду про асоціацію на пам'ятному саміті у Вільнюсі. На зміну позиції литовського президента вплинули анексія Криму та війна на Донбасі. Для Литви, яка з таким зусиллям відновила свою незалежність після радянської окупації і яка має спільні кордони з Білоруссю та Калінінградською областю Росії, Крим став нагадуванням про власний зганьблений суверенітет. І застереженням, що Росія аж ніяк не відмовилася від своїх амбіцій. По суті, позиція завжди чутливої до суспільних настроїв Далі Ґрібаускайте корелювалася з тим запитом на жорсткість, який тоді склався в литовському суспільстві.
Новий литовський президент говорить, що хотів би покращити відносини з Росією, але водночас наголошує, що це навряд чи можливо, поки Росія не змінить свою політику стосовно України. А оскільки таких змін у найближчому майбутньому, ймовірно, не передбачається, говорити про якісь серйозні зміни в литовській зовнішній політиці не доводиться. Упевнений, що Ґітанас Науседа буде добрим другом України перш за все через природні національні інтереси своєї країни та її уявлення про свободу і пріоритет міжнародного права.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
