Брати Борис і Гліб, сини князя Володимира, хрестителя України-Русі, у Православній церкві України відіграють особливу роль. Це одні з перших руських святих, князі-мученики, про яких із літописів відомо, що вбив їх князь Святополк Окаянний (щоб не конкурували за київський престол), а їхній брат Ярослав Мудрий помстився за загибель Бориса та Гліба. Але чи можна довіряти придворним літописцям і чи справді Святополк стоїть за убивством юних князів? Радіо Свобода розпитало про це дослідницю того періоду, доктора історичних наук, завідувачку науково-дослідного відділу «Інституту Святої Софії» Національного заповідника «Софія Київська» Надію Нікітенко.
– Смерть князя Володимира Великого 1015 року спричинила міжусобицю: четверо його синів (Ярослав, Святополк, Борис, Гліб) боролися за вищу владу в Київській державі. Все скінчилось загибеллю Бориса та Гліба, перемогу здобув Ярослав (1019 рік). Його династія керувала державою близько 600 років, до неї належав цар Іван Грозний (на ньому династія «зупинилась»).
– Як з'явилася версія про загибель братів Бориса і Гліба, яку поширили літописці князя Ярослава?
– Вигідну Ярославу версію подій 1015–1019 років історики назвали «тенденційним історичним романом»… Згідно із «романом», у 1014 році Ярослав відмовився сплачувати Києву дань, князь Володимир розлютився й вирішив піти у похід проти непокірного сина, але захворів й передав дружину (військо) улюбленому сину Борису Ростовському.
Аж тут Київ атакували печеніги і Володимир послав Бориса проти них. Коли Володимир помер 15 липня 1015 року, Борис був у поході і владу у Києві захопив туровський князь Святополк.
– … Який вирішив позбутись братів-конкурентів і наслав на них убивць?
– Згідно із «романом» – так. Бориса вбито біля Переяслава, Гліба – біля Смоленська. Потім кілька років Ярослав боровся за Київ з братовбивцею, аж доки остаточно не переміг Святополка й не зайняв престол держави 1019 року.
Про це є інформація й в альтернативних джерелах: це «Читання» про Бориса і Гліба Нестора, хроніка саксонського єпископа Тітмара Мерзебурзького, Еймундова сага (про подвиги на Русі норвезького конунга Еймунда). Наприклад, «Читання» розповідає, що Володимир тримав молодших синів Бориса і Гліба при собі, в Києві.
– Чому Володимир тримав юнаків при собі?
– Чимало істориків (і я теж) вважають їх синами візантійської царівни Анни. Тітмар свідчить, що коли Володимир помер, то залишив усю свою спадщину двом синам, і ними, на моє переконання, могли бути лише Борис та Гліб, які народилися в законному християнському шлюбі й мали царське походження.
А Ярослав княжив у далекому Новгороді, перед смертю Володимира посварився з ним, бо хотів, як старший син, успадкувати Київ. Через таку саму причину повстав проти батька і Святополк, через що Володимир заточив його у в’язницю.
– То чи причетний Святополк до убивства братів Бориса і Гліба, відповідно до цих джерел?
Святополка зробили цапом-відбувайлом, навіки «нагородивши» призвіськом «Окаянний»
– Ні: згідно із хронікою Тітмара, з 1013 року Святополк сидів у в’язниці, одразу після смерті батька втік до Польщі до свого тестя князя Болеслава Хороброго і там перебував аж до 1018 року, коли разом із Болеславом пішов походом на узурпатора київського столу Ярослава.
Стосунку до вбивства Бориса та Гліба Святополк мати не міг. А в Еймундовій сазі є розповідь, що князь Ярослав підіслав убивць до Бориса, а саме Еймунда та його варягів. Святополка ж зробили цапом-відбувайлом, навіки «нагородивши» призвіськом «Окаянний». Отаким підступним був князь, відомий як Ярослав Мудрий…
